Вирок від 22.07.2025 по справі 761/13537/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/1225/2025 Категорія: п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України

ЄУН: 761/13537/19 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

ОСОБА_6

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_7

ОСОБА_8

потерпілого ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10

захисника ОСОБА_11

обвинуваченого ОСОБА_12

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12018100100002075, внесеного до ЄРДР 19 лютого 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_12 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченко Добропільського району Донецької області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, тимчасово не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 лютого 2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 4 місяці позбавлення волі, звільнений 29 квітня 2016 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року), ч. 3 ст. 135, п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року), ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року), за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , апеляційною скаргою захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року ОСОБА_12 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 135, п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року), ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року), та призначено покарання:

- за ч. 3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що перебуває у приватній власності засудженого;

- за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;

- за п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на старок 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, що перебуває у приватній власності засудженого.

Строк відбування покарання ОСОБА_12 рахується з 16 листопада 2018 року, зарахувавши на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з 16 листопада 2018 року до дня набрання вироком законної сили за правилами, визначеними ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням від 21 жовтня 2019 року - задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 77 185 (сімдесят сім тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 72 коп. у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень у якості компенсації заподіяної моральної шкоди;

- стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 втрачений заробіток внаслідок зменшення загальної працездатності, що становить різницю між 75% мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідному місяці, та виплатами, отриманими ОСОБА_9 у якості пенсії по інвалідності, а також інших доходів, за кожен місяць, починаючи з 23 травня 2019 року і до завершення строку стійкої втрати ОСОБА_9 професійної працездатності.

Цим же вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_12 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_12 , будучи раніше неодноразово судимим, останній раз засуджений вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 лютого 2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, до 3 років 4 місяців позбавлення волі, звільнений 29 квітня 2016 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, необхідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини з застосуванням насильства.

Так, 18 лютого 2018 року, в період часу приблизно з 02.20 год. по 04.00 год., більш точний час встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_12 , який перебував на відкритій ділянці місцевості, що розташована по просп. Перемоги, 2, в м. Києві, виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_9 шляхом вчинення розбою, тобто, нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя особи яка зазнала нападу. З метою реалізації вказаного вище злочинного умислу, 18 лютого 2018 року, в період часу приблизно з 02.20 год. по 04.00 год., більш точний час встановити не виявилось можливим, ОСОБА_12 , під час перебування на відкритій ділянці місцевості по просп. Перемоги, 2, в м. Києві, маючи значну перевагу у фізичній силі, усвідомлюючи ступінь суспільної небезпеки вчинюваного ним діяння, з метою заволодіння майном ОСОБА_9 , наблизився до потерпілого та наніс йому не менше одного удару кулаком лівої руки в область обличчя. Внаслідок умисних дій ОСОБА_12 ОСОБА_9 , втративши рівновагу, опинився у положенні лежачи на спині. Після нанесення зазначеного удару ОСОБА_12 знову наблизився до ОСОБА_9 , який у цей час залишався у положенні лежачи на спині й не міг чинити активний фізичний опір, та наніс ще не менше одного удару кулаком своєї лівої руки в область голови потерпілого. Однак, ОСОБА_9 підвівся та наблизився до ОСОБА_12 , який, побачивши це, маючи значну перевагу у фізичній силі, усвідомлюючи ступінь суспільної небезпеки вчинюваного ним діяння, з метою заволодіння особистим майном потерпілого, наніс останньому ще не менше двох ударів кулаком в область обличчя, від чого ОСОБА_9 , втративши рівновагу, впав та опинився в положенні лежачи на спині, після чого, наблизившись до потерпілого, ОСОБА_12 продовжив наносити йому удари, руками та ногами в область голови та тулуба. Після нанесення ОСОБА_9 вказаних вище ударів ОСОБА_12 заволодів одягом потерпілого, а саме: джинсовими штанами темно-синього кольору вартістю 500 грн., зимовими черевиками чорного кольору вартістю 2500 грн., курткою синього кольору з написами білого кольору (вставки в районі блискавки) вартістю 1500 грн., шапкою темно синього кольору «Найк» вартістю 100 грн., ланцюжком з металу срібного кольору вартістю 500 грн. з кулоном у вигляді хреста вартістю 800 грн., після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, залишивши потерпілого у непритомному стані на землі.

Своїми злочинними діями ОСОБА_12 заподіяв ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 5900 грн.

Згідно з висновком експерта № 746/е від 7 червня 2018 року ОСОБА_12 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді субдуральної гематоми зліва в лобно-тім'яній ділянці, травматичного субарахноїдального крововиливу зліва та справа, переломів всіх стінок гайморової пазухи справа з наявністю ексудату в пазусі, правої вилицевої кістки, лівої носової кістки, забійної рани правої вушної раковини, множинних підшкірних гематом голови, параорбітальних гематом з субкон'юнктивальним крововиливом справа, поширених осаджень обличчя та чола; множинні гематоми грудної клітки, живота, кінцівок....

«Вищевказана закрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), згідно з пунктом 2.1.3. г, о «Правил».

Крім того, у ОСОБА_12 після вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, 18 лютого 2018 року у період часу приблизно з 02.20 год. по 04.00 год., більш точний час встановити не виявилось можливим, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, що розташована по просп. Перемоги, 2, в м. Києві, виник злочинний умисел, направлений на завідоме залишення в небезпеці ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на завідоме залишення без допомоги потерпілого, який перебував у небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, поставивши потерпілого у небезпечний для життя стан, демонструючи свою аморальну поведінку, змістом якої є неповага до права ОСОБА_9 на життя й безпеку, а також нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, користуючись тим, що потерпілий позбавлений можливості вжити заходів щодо самозбереження внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, при цьому маючи змогу надати ОСОБА_9 допомогу, ОСОБА_12 в період часу приблизно з 02.20 год. по 04.00 год. 18 лютого 2018 року, більш точний час встановити не виявилось можливим, покинув ділянку місцевості за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 2, залишивши потерпілого лежати, при мінусовій температурі повітря на землі, вкритій сніговим покривом, у зв'язку з чим, відповідно до довідки, виданої 18 лютого 2018 року Київською клінічною лікарнею №17, у потерпілого констатовано переохолодження. У результаті злочинних дій ОСОБА_12 відносно ОСОБА_9 порушені Конституційні права останнього, а саме, потерпілий не мав можливості реалізовувати передбачене ст. 27 Конституції України право захищати своє здоров'я від злочинних посягань, передбачене ст. 28 Конституції України право на повагу до його гідності, стосовно не допущення щодо себе жорстокого, нелюдського, принижуючого гідність потерпілого поводження.

Згідно з висновком експерта № 746/е від 7 червня 2018 року ОСОБА_12 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкова травми у вигляді субдуральної гематоми зліва в лобно-тім'яній ділянці, травматичного субарахноїдального крововиливу зліва та справа, переломів всіх стінок гайморової пазухи справа з наявністю ексудату в пазусі, правої вилицевої кістки, лівої носової кістки, забійної рани правої вушної раковини, множинних підшкірних гематом голови, параорбітальних гематом з субкон'юнктивальним крововиливом справа, поширених осаджень обличчя та чола; множинні гематоми грудної клітки, живота, кінцівок; поширеної гематоми перианальної ділянки з дефектом слизової сигмоподібної кишки на відстані 20 см від заднє-прохідного отвору...»; «...закрита черепно-мозкова травма супроводжувалась порушенням рівня свідомості до коматозного стану, неефективністю самостійного дихання, що потребувало проведення штучної вентиляції легень. Вищевказана закрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Крім того, у ОСОБА_12 у невстановлені час та місці, в темну пору доби, не раніше 21 години 30 травня 2018 року на ґрунті особистих неприязних відносин сформувався злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті своєму наглядно знайомому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання свого злочинного умислу, направленого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_15 , достовірно знаючи про те, де саме перебуває останній, ОСОБА_12 у невстановлений час у темну пору доби, не раніше 21 години 30 травня 2018 року, прибув до приміщення однієї з кімнат, що розташована в закинутій будівлі АДРЕСА_3 . Перебуваючи у зазначеному вище приміщенні однієї з кімнат, що розташована в закинутій будівлі АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_15 з мотиву особистих неприязних стосунків, ОСОБА_12 взяв обома руками лопату, яка там знаходилась, та наніс дерев'яним руків'ям вказаної лопати не менше двох ударів в область голови потерпілого, внаслідок чого останній опинився на підлозі у положенні лежачи. Дерев'яне руків'я лопати під час нанесення вищевказаних ударів в руках ОСОБА_12 розламалось на дві частини, одна з яких продовжувала перебувати в руках останнього. Переконавшись у тому, що ОСОБА_15 не може чинити активний фізичний опір внаслідок отримання не менше двох ударів в область голови, ОСОБА_12 у невстановлений час в темну пору доби, не раніше 21 години 30 травня 2018 року, перебуваючи у приміщенні однієї з кімнат, розташованій у закинутій будівлі АДРЕСА_3 , продовжуючи свої умисні дії, направленні на протиправне заподіяння смерті потерпілому на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою отримання злочинного наслідку у вигляді смерті потерпілого, наблизився до ОСОБА_15 , утримуючи обома руками вказаний уламок руків'я лопати, продовжив наносити йому удари в область голови, грудної клітки та тулуба, тобто в ділянки де знаходяться життєво важливі ограни людини. Таким чином, ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що завдає особливих фізичних страждань шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_15 не менше двадцяти трьох ударів в область голови та не менше сімнадцяти ударів в область грудної клітки та тулуба, тобто, в ділянки тіла, де знаходяться життєво важливі органи людини. У результаті умисних дій ОСОБА_12 настав бажаний для нього злочинний наслідок у вигляді смерті потерпілого, оскільки останній отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям.

Окрім того, у процесі вчинення вбивства, усвідомлюючи, що ОСОБА_15 не може чинити активний фізичний опір внаслідок отримання зазначених вище тілесних ушкоджень, у невстановлений час, у темну пору доби, не раніше 21 години 30 травня 2018 року, у ОСОБА_12 , який перебував у приміщенні однієї з кімнат, що розташована в закинутій будівлі АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел направлений на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану ОСОБА_15 , що виник внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, та який у цей час перебував у положенні лежачи на спині, перевернув потерпілого на живіт та, стягнувши з останнього одяг, вступив з ним в статевий акт неприродним способом. У подальшому ОСОБА_12 з місця скоєння кримінального правопорушення зник у невідомому напрямку.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 121/1831 від 19 липня 2018 року в результаті нанесення з особливою жорстокістю великої кількості тілесних ушкоджень та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, в процесі умисного вбивства потерпілий ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження несумісні з життям, а саме: «1(2). При судово-медичному дослідження трупа невідомого чоловіка, віком приблизно 40-45 років, виявлено ушкодження поєднану травму тіла: 23 забійні рани на волосистій частині голови (лоб, тім'я, скроні, потилиця), на обличчі та в ділянці лівої вушної раковини; множинні садна на обличчі; крововилив в м'яких тканинах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, відкриті перелом кісток і хрящів носа; крововиливи під м'яку оболонку головного мозку; 5 контурних косо-горизонтальних прямокутних синців на спині зліва; 4 косо-горизонтальних садна на спині справа; садно в поперековій ділянці справа з переходом на праву сідницю (усі з великими крововиливами у підлеглі м'які тканини); переломи лівих 7-11 ребер з подвійним переломом 9-го ребра; розриви пристінкової плеври в ділянці переломів 8,10,11 ребер; великі крововиливи в м'яких тканинах спини та на пристінковій плеврі в зоні переломів; розрив слизової оболонки прямої кишки в ділянці анального отвору; забійна рана на правому плечі, на другому пальці лівої кисті, множинні садна на тильній поверхні кистей (усі з великими крововиливами у м'які тканини); множинні садна та синці на передній та зовнішній поверхнях лівого стегна з переходом на гомілку (усі з великими крововиливами у підлеглі м'які тканини).

Поєднана травма тіла (вищевказані ушкодження) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, між нею та настанням смерті існує прямий зв'язок. Смерть настала від поєднаної травми тіла (множинних забійних ран голови з переломами кісток носа і крововиливами під м'які оболонки мозку, численних переловів ребер з ушкодженнями плеври, численних ушкоджень м'яких тканин), що призвело до крововтрати і шоку».

Нанесені ОСОБА_15 тілесні ушкодження, їх кількість, поєднані з насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, завідомо для ОСОБА_12 завдали потерпілому особливих страждань та мучення, оскільки виникли приблизно за 1-2 годин до настання смерті від дії тупих предметів довгастої і невизначеної форми з обмеженою контактною поверхнею.

Водночас судом першої інстанції ОСОБА_12 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року), та виправданий у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року), було вчинено ОСОБА_12 за висунутим обвинуваченням, а саме, у тому, що 18 лютого 2018 року у невстановлений час, але не пізніше періоду часу приблизно з 02.20 год. по 04.00 год. під час перебування на відкритій ділянці місцевості, що розташована по просп. Перемоги, 2, в м. Києві, ОСОБА_12 , переконавшись у тому, що ОСОБА_9 не може чинити активний фізичний опір, внаслідок отриманих ударів в область голови, область грудної клітки та тулуба, тобто, у ділянки тіла, де знаходяться життєво важливі ограни людини, та знаходився без свідомості у безпорадному стані, сформував злочинний умисел, направлений на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, використовуючи безпорадний стан ОСОБА_9 , що виник внаслідок отриманих останнім тілесних ушкоджень, та який перебував у положенні лежачи на спині, перевернув потерпілого на живіт та стягнувши з останнього одяг вступив із ним в статевий акт неприродним способом. Згідно з висновком експерта № 746/е від 7 червня 2018 року ОСОБА_12 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження: «...поширена гематома перианальної ділянки з дефектом слизової сигмоподібної кишки на відстані 20 см від заднє-прохідного отвору...».

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати повністю вирок, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року), ч. 3 ст. 135, п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року), ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року), та призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України - 12 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року), - 4 роки позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 135 КК України - 7 років позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 153 КК України - 15 років позбавлення волі;

- п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) - довічне позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш тяжких покарань довічним позбавлення волі, визначити остаточну міру покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про визнання невинуватим ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року), та виправдання у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року), було вчинене ОСОБА_12 , та вважає, що суд невірно оцінив досліджені в ході судового розгляду докази та, як наслідок, дійшов невірного висновку про часткове виправдування обвинуваченого.

На переконання прокурора, винуватість ОСОБА_12 за висунутим йому обвинуваченням у повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених судом першої інстанції доказів, а саме: показаннями свідків, які були безпосередньо допитані в ході судового розгляду справи (їхні показання є логічними, послідовними та такими, що підтверджують всі фактичні обставини події); повідомленням по спецлінії «102» 2 червня 2018 року о 12.16 год. про виявлення мертвого чоловіка з тілесними ушкодженнями по всьому тілі за адресою: м. Київ, вул. Артема, 91; протоколом огляду місця події від 2 червня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91; протоколом огляду трупа від 2 червня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91; протоколом огляду місця події від 6 червня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 із застосуванням технічних засобів від 3 червня 2018 року, дослідженим в ході судового розгляду; протоколом проведення слідчого експерименту від 3 червня 2018 року зі свідком ОСОБА_16 , згідно з даними якого вона на місці пояснила та показала, як ОСОБА_17 вбив ОСОБА_15 ; протоколом пред'явлення для впізнання ОСОБА_12 за фотознімками свідку ОСОБА_16 , за змістом якого вона впізнала за фотознімками ОСОБА_12 як особу на ім'я ОСОБА_18 , яка умисно позбавила життя потерпілого ОСОБА_15 ; протоколом пред'явлення для впізнання ОСОБА_12 за фотознімками свідку ОСОБА_19 , яка впізнала за фотознімками ОСОБА_12 як особу на ім'я ОСОБА_18 , яка умисно позбавила життя потерпілого ОСОБА_15 ; протоколом пред'явлення для впізнання ОСОБА_12 за фотознімками свідку ОСОБА_20 від 9 червня 2018 року, згідно з яким свідок впізнав особу обвинуваченого, який позбавив життя потерпілого ОСОБА_15 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_20 ; висновком експерта № 121/1831 від 18 липня 2018 року; повідомленням лікаря по спецлінії «102» про надходження до приміщення КМКЛ № 17 по пров. Лабораторному у м. Києві ОСОБА_9 , котрого виявили поблизу буд. № 2, що по просп. Перемоги у м. Києві, з констатованим діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку, забій грудної клітини, забій обличчя, забої тулуба та кінцівок, переохолодження; протоколом огляду місця події від 18 лютого 2018 року за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 2; протоколом огляду місця події від 18 лютого 2018 року за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 2; протоколом прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинення злочину від 20 березня 2018 року, в якому останній вказав про нанесення йому тілесних ушкоджень в ніч з 17 лютого 2018 року на 18 лютого 2018 року; показаннями свідка ОСОБА_21 від 12 квітня 2018 року; протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками ОСОБА_12 від 29 вересня 2018 року свідкові ОСОБА_22 ; висновком експерта № 746/е від 7 червня 2018 року; протоколом прийняття заяви ОСОБА_9 про вчинення щодо нього злочину про задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом особою, котра нанесла тілесні ушкодження 18 лютого 2018 року в період часу з 01.15 год. по 03 год. 00 хв.; протоколом пред'явлення для впізнання ОСОБА_12 за фотознімками потерпілому ОСОБА_9 від 21 листопада 2018 року, згідно з яким потерпілий впізнав ОСОБА_12 , як особу, яка вчинила щодо нього насильницькі дії; протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним від 18 листопада 2018 року; та іншими доказами в їх сукупності, які досліджені в ході судового розгляду справи.

Прокурор вказує, що судом не досліджено в повному обсязі та не надано належної оцінки листу начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» ОСОБА_23 № 4/1159 від 22 серпня 2018 року та висновку судово-медичної експертизи № 746/е від 7 червня 2018 року, що потерпілому ОСОБА_9 нанесені ряд тілесних ушкоджень: одне із яких, поширена гематома перианальної ділянки з дефектом слизової сигмоподібної кишки на відстані 20 см від заднє-прохідного отвору.

Таким чином, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року), а саме: насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Крім того, як наголошує прокурор, в ході судового розгляду та дослідженими письмовими доказами, допитами вищевказаних свідків встановлено, що вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року) відносно потерпілого ОСОБА_9 має схожий характер із вчиненням аналогічних дій насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного стану потерпілої особи відносно потерпілого ОСОБА_15 .

Прокурор звертає увагу, що судом по вказаному епізоду щодо ОСОБА_15 доведено винуватість у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_12 , а тому такі висновки, на думку прокурора, вказують, що саме ОСОБА_12 вчинив щодо потерпілого ОСОБА_9 злочин, передбачений ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року ), а саме насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного становища потерпілого. На переконання прокурора, це також підтверджується й допитом потерпілого ОСОБА_9 безпосередньо в ході судового розгляду та який впізнав особу обвинуваченого, як особу, яка вчиняла щодо нього насильниці дії злочинного характеру.

Апелянт зазначає, що обвинувачений ОСОБА_12 свою вину в інкримінованих йому діяннях визнав частково та в ході допиту підтвердив ряд обставин, що підлягають згідно ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб). Однак, стороною обвинувачення зверталась увага суду на необхідність критично ставитись до показань обвинуваченого, оскільки, на думку сторони обвинувачення, така позиція обвинуваченого пов'язана з його метою понести покарання за менш тяжкий злочин. Прокурор вважає, що при призначенні покарання потрібно врахувати, що обвинувачений явно схильний до вчинення злочинів проти життя та здоров'я людини, у тому числі і злочинів проти власності, що підтверджується даними відносно обвинуваченого, який був раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності. Вказане, на переконання прокурора, свідчить про явну зухвалість, не виправність, підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого та його подальше бажання вести злочинний спосіб життя, а також те, що раніше застосовані до обвинуваченого досить суворі заходи кримінальної репресії не були достатніми і не змогли сприяти перевихованню останнього. Зазначене, на переконання прокурора, доводить, що обвинувачений на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та наполегливо прагне вести злочинний спосіб життя. Маючи певний життєвий досвід, обвинувачений ОСОБА_12 розумів наслідки своїх протиправних дій та зухвало зневажав на можливість отримати суворе покарання. Окрім того, обвинувачений жодного дня в житті суспільно-корисною працею не займався, офіційно та неофіційно працевлаштований не був. Відтак відсутність законного джерела доходу та небажання займатися суспільно-корисною працею для здобуття законних засобів існування; конкретні обставини вчиненого ним кримінально-караного діяння та існування реальних ризиків вчинення нових злочинів, дає підстави для висновку, що застосування до обвинуваченого міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі є явно виправданим та буде слугувати цілям, визначеним у ст. 65 КК України.

Прокурор зазначає, що викладені обставини переконливо доводять, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_12 без ізоляції від суспільства у вигляді довічного позбавлення волі, неможливе. Тільки покарання у вигляді довічного позбавлення волі в змозі забезпечити досягнення цілей, визначених у ст. 65 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати частково, «ухвалити новий вирок, яким вирок Шевченківського районного суду м. Києва в частині визнання ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 153 КК України, скасувати та кримінальне провадження в цій частині закрити». У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 відмовити повністю. В частині призначеного покарання за п.п. 4,10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) вирок залишити без змін.

Захисник зазначає, що вона не згодна з вироком, вважає його таким, що не відповідає у повній мірі вимогам діючого законодавства, не достатньо обґрунтованим, невиправдано суворим та передчасним, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають у повній мірі фактичним обставинам кримінального провадження. Так, відповідно до вироку суду вина обвинуваченого підтверджується: показаннями потерпілого ОСОБА_9 , а також висновком експертизи № 746/е від 7 червня 2018 року, і ці докази суд першої інстанції вважав достатніми для визнання вини обвинуваченого, а його показанням у суді про те, що він вимушено під тиском робітників правоохоронних органів визнав свою вину, суд першої інстанції віднісся критично. Проте, захисник вважає, що саме під час судового слідстві ОСОБА_12 надав суду правдиві показання, зазначивши, що на досудовому слідстві він вимушено під тиском визнав свою вину, що даного правопорушення він не вчиняв, і цей факт підтверджується діями та показаннями потерпілого.

Так, захисник посилається на те, що у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20 березня 2018 року ОСОБА_9 зазначає, що особу він не бачив, так само, як і не може впізнати її. Але пізніше, у протоколі прийняття заява про вчинене кримінальне правопорушення від 21 листопада 2018 року він вже вказує, що може впізнати особу, яка на нього напала. Суд прийняв ці докази достовірними, та вважає, що стан ОСОБА_9 20 березня міг вплинути на його показання. Але захисник вважає, ще це не так, оскільки більш пів року (8 місяців) потерпілий не міг впізнати особу, що скоїла злочин, а після затримання ОСОБА_12 16 листопада 2018 року одразу 21 листопада 2018 року впізнав його по фото; вважає, цей факт підтверджує показання ОСОБА_12 , що його примусово «призначили винним», а ОСОБА_9 вже показали фото ОСОБА_12 , за яким він одразу же його «впізнав». Окрім того, як вказує захисник, при допиті у суді на питання суду, чи впевнений потерпілий, що саме ОСОБА_12 його бив, потерпілий відповів, що була ніч, було темно, був схожий на обвинуваченого силует. При цьому потерпілий знаходився у стані алкогольного сп'яніння, але, як він казав, що він все розумів. Після першого удару позаду він втратив свідомість. Тому того, хто на нього дійсно напав, він не бачив. Всі його твердження є «припущеннями», бо не можна впізнати людину по фото (саме обличчя), якщо було темно, і він бачив лише силует. Захисник вказує, що свідчення свідка ОСОБА_21 , якого допитали у суді, не мають ніякого значення для доказування визнання вини ОСОБА_12 , тому що свідок бачив лише потерпілого, якого він знайшов без свідомості, але не бачив обвинуваченого. Крім того, факт того, що на місці злочину не було виявлено біологічних речовин обвинуваченого, також є підтвердженням показань ОСОБА_12 . Захисник зазначає, що більше жодних доказів суду сторона обвинувачення не надавала, а тому вина обвинуваченого не доведена, бо обвинувачення базується лише на свідченнях потерпілого, які дуже сумнівні і не доведені.

Щодо обвинувачення за ч. 3 ст. 153 КК України по епізоду, де потерпілим є ОСОБА_15 , захисник вказує, що згідно з висновком СМЕ № 14 від 12 червня 2018 року на тампонах зі змістом з ротової порожнини та заднього проходу трупа сперма морфологічним методом не виявлена. Так, вирок суду за обвинуваченням ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 153 КК України базується лише на висновку СМЕ № 121/1831 від 18 липня 2018 року, де вказано про «розрив слизової оболонки прямої кишки в ділянці анального отвору», час розриву не вказаний, а тому не можна виключити утворення розриву до моменту кримінального правопорушення. Захисник вважає, що інші докази за обвинуваченням за ч. 3 ст. 153 КК України відсутні.

За наведеного, на переконання захисника, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, висунуті обвинувачення за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 153 КК України є безпідставними, а вина ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена належними та допустимими доказами.

Заслухавши доповідь судді,

- пояснення прокурора, потерпілого та його представника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора у повному обсязі, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги захисника;

- захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, підтримуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого;

- дослідивши за клопотанням сторін докази, допитавши потерпілого, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Водночас ст.17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наведені положення кореспондуються з вимогами ст. 22 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до положень ст.. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

При цьому, згідно зі ст.. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції у цій частині дотримався наведених вимог закону.

За змістом показань обвинуваченого ОСОБА_12 в суді першої інстанції 20 жовтня 2023 року, які ним були підтверджені під час апеляційного розгляду, свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень він визнав частково та показав, що до будь-яких дій відносно ОСОБА_9 він не вчиняв і не має до цього відношення. У той день, 18 лютого 2018 року він був поблизу станції метро Золоті Ворота, а проживав поблизу станції метро Славутич. Показання потерпілого, який вказав на нього ( ОСОБА_12 ) як на особу, що скоїла відносно потерпілого злочини, він вважає такими, що були надані за порадою працівників поліції. Схожість механізму отримання потерпілим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень з механізмом отримання тілесних ушкоджень загиблим ОСОБА_15 він вважає штучно створеним діями поліцейських, які також казали йому погодитись із цим. У подальшому під час слідчого експерименту він говорив і показував те, що йому сказали говорити поліцейські.

По епізоду з ОСОБА_15 обвинувачений ОСОБА_12 показав, що у травні 2018 року він разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_20 проживали в одній з кімнат покинутого будинку по АДРЕСА_3 . В один з вечорів до них прийшли два чоловіки та жінка, які попросили, щоб жінка пожила з ними. Вони були не проти, і ця жінка деякий час жила з ними. В одну з ночей він ( ОСОБА_12 ) пішов до комп'ютерного клубу на ніч, а коли повернувся, то ОСОБА_16 повідомила йому, що ті два чоловіка, про яких він згадував раніше, побили ОСОБА_20 . Він зайшов до кімнати, де був ОСОБА_20 , і побачив, що останній дійсно весь побитий, а тому вирішив піти до аптеки. Повернувшись з аптеки, він побачив в їхньому будинку якогось чоловіка, після чого спитав ОСОБА_20 , чи не цей чоловік його побив. ОСОБА_20 ствердно кивнув головою. Після цього він ( ОСОБА_12 ) запитав у цього чоловіка, навіщо той побив ОСОБА_20 , однак відповіді не почув. Вказаний чоловік почав вставати. Злякавшись того, що його ( ОСОБА_12 ) також поб'ють, він підняв з підлоги палицю, що там лежала, та почав нею бити вказаного чоловіка. Перші два удари він наніс в область голови, далі бив по шиї, носу, рукам та ногам. Точну кількість ударів пригадати не може, однак пам'ятає, що в область тулуба він не бив. У момент, коли він бив вказаного чоловіка, ОСОБА_16 та ОСОБА_20 вийшли з кімнати, замкнувши за собою двері. У ході побиття ним чоловіка палиця зламалась, у зв'язку з чим він викинув її у вікно. Після того, як він ( ОСОБА_12 ) закінчив бити палицею чоловіка, той був у свідомості та на вимогу покинути будинок відповів, що не може, тому що у нього крутиться голова, і він хоче полежати. Він ( ОСОБА_12 ) допоміг цьому чоловікові лягти та покинув самого у кімнаті, а сам разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_20 пішов з будинку. Через деякий час його знайомий порадив йому поїхати із Києва до Одеси, що він і зробив. Про смерть побитого ним чоловіка він дізнався з інтернету, оскільки побачив свою фотографію на сайті поліції, після чого відразу прибув туди та заявив про себе. Поліцейські порадили йому визнати вину по обох епізодах, що він і зробив. Свої слова і дії під час слідчих екскрементів також пояснює впливом поліцейських.

Суд першої інстанції з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_9 , свідків, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, забезпечивши сторонам усі можливості для реалізації їхніх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, дослідив надані сторонами докази, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, детально навів досліджені докази у вироку, дав їм належну оцінку та, на переконання колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку як про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом та викладених в оскаржуваному вироку, так і про виправдання ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 153 КК України по епізоду обвинувачення потерпілого ОСОБА_9 .

По епізоду потерпілого ОСОБА_9 .

З показань допитаного як у суді першої інстанції 28 листопада 2022 року, так і під час апеляційного розгляду, потерпілого ОСОБА_9 встановлено, що 18 лютого 2018 року в м. Київ біля цирку у темний час доби він зустрівся біля цирку зі своїм товаришем ОСОБА_22 , де вживали алкогольні напої, а саме випили невелику кількість коньяку. Там до них підходили дагестанці, одному з яких він на прохання останнього дав свій мобільний телефон, щоб він міг комусь зателефонувати, а потім вони разом вжили трохи алкоголю, після чого він ( ОСОБА_9 ) виявив пропажу телефону. Після 12 години ночі до них з ОСОБА_22 зі сторони, куди пішла компанія, що викрала його телефон, підійшов обвинувачений, який здався йому дуже схожим на одного з людей, що викрали в нього телефон, та попросив сигарету. У нього ( ОСОБА_9 ) сталась суперечка з цим чоловіком, який його ( ОСОБА_9 ) образив. Причину сварки пам'ятає погано, але йому здалось, що телефон у нього викрали дагестанці, одягнуті у чорні куртки, які підходили до них. Вважаючи, що звертається до особи, що забрала у нього телефон, він попросив в обвинуваченого повернути викрадену річ. ОСОБА_22 почав пояснювати йому ( ОСОБА_9 ), що це не та людина. Обвинувачений пішов. Вони посварились з ОСОБА_22 із-за цієї ситуації, у зв'язку з чим ОСОБА_22 пішов, залишивши його самого. Після цього до нього цілеспрямовано підійшов обвинувачений та наніс йому несподівано удар ззаду по голові. Він ( ОСОБА_9 ) пам'ятає раптовий напад, непередбачуваний. Від вказаного удару він упав на землю, після чого підвівся та направився до обвинуваченого, який відійшов, запитуючи обвинуваченого, навіщо останній його вдарив. Після цього обвинувачений наніс йому удари ззаду, ще близько 5 ударів у голову, від яких він впав. Обвинувачений наносив йому удари руками, ногами, коли він ( ОСОБА_9 ) лежав на землі. Внаслідок таких ударів він втратив свідомість. Чи бив він обвинуваченого у відповідь, не пам'ятає, однак силует та зовнішній вигляд обвинуваченого він запам'ятав дуже добре. Ушкодження йому заподіяв саме обвинувачений. Голова відбита була повністю. Коли він отямився у лікарні, виявилось, що після того, як він втратив свідомість, обвинувачений роздягнув його, знявши джинси, черевики, шапку, куртку та кулон та залишив його без свідомості у футболці та підштаниках на морозі. Він був майже тиждень у комі, місяць реанімації, атрофувалися ноги за цей період. Від отриманих тілесних ушкоджень він лікується вже 4 роки, має постійні головні болі, а також другу групу інвалідності, через що був комісований з військової служби. З приводу дій сексуального характеру він нічого сказати не може, оскільки перебував без свідомості. Про певні обставини він знати не міг, бо був в реанімації. Потім з'ясувалось, що були ушкодження сексуального характеру, що для нього є дуже образливим. Вважає, що ніде більше взятися такі пошкодження не могли, він дізнався про них після реанімації.

Потерпілий під час апеляційного розгляду вказав, що він стверджує, що тілесні ушкодження внаслідок побиття йому заподіяв саме ОСОБА_12 . Окрім того, як йому відомо, є й інший такий випадок в обвинуваченого, який є людиною з сумнівною характеристикою. Він запам'ятав обвинуваченого, коли останній підходив до них; бачив обвинуваченого, коли останній бив його. Він ніколи не казав, що його били дві особи. Коли обвинувачений збив його з ніг, він бачив його обличчя та образ. Підстав для обмовляння обвинуваченого він не має. Хоче справедливості, бо він чудом вижив. Обвинувачений, окрім заподіяння йому тілесних ушкоджень, залишив роздягнутим на 25 градусному морозі. Він перебував один день в КМНКЛ № 17, а, коли дізнались, що він військовий, його перевели у військовий шпиталь. Він тривалий час був у дуже складному стані після коми. Через певний час свідомість та пам'ять почали відновлювались, проявлятись поступово ті поді. Поліція йому обвинуваченого не показувала, він самостійно впізнав обвинуваченого як особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження. Обвинувачений не один раз брехав по справі.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 20 березня 2018 року ОСОБА_9 повідомив о/у Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_24 , що в ніч з 17 на 18 лютого 2018 року за адресою: м. Київ, пр. Перемоги біля Цирку його побили невідомі, деталей через стан здоров'я він не пам'ятає, особу, яка вчинила кримінальне правопорушення він не бачив, так само, як і не зможе впізнати її за прикметами (ас. 80 т.3).

Згідно з даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 21 листопада 2018 року, ОСОБА_9 повідомив слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_25 про те, що 18 лютого 2018 року, приблизно в період часу з 01.15 год. по 03 год. невстановлена особа, знаходячись за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 2, на відкритій місцевості невстановлена особа після нанесення тілесних ушкоджень задовольнила статеву пристрасть неприроднім шляхом відносно ОСОБА_9 . При цьому, він бачив цю особу та зможе впізнати її за прикметами (ас. 81-82 т. 3).

Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 листопада 2018року зафіксовано впізнання потерпілим ОСОБА_9 . ОСОБА_12 , як особи, що здійснила на нього напад(ас. 85-87 т. 3).

За змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 вересня 2018 року свідком ОСОБА_22 за фотознімками впізнаний ОСОБА_12 , як особа, яка 18 лютого 2018 року приблизно о 04 год., перебуваючи по пр. Перемоги, 2, в м. Києві прохав у нього сигарету та з яким потім у ОСОБА_9 виник не триваючий конфлікт(ас. 1-3 т. 4).

Згідно з даними протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів від 18 листопада 2018 року та відеозапису даної слідчої дії, на якому зафіксовано слідчий експеримент за участі ОСОБА_12 , останній за участю захисника повідомляє та показує обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 18 лютого 2018 року по пр.. Перемоги, 2, в м. Києві. Цими даними зафіксовано, як ОСОБА_12 повідомляє, що в середині лютого 2018 року, десь між 03 та 04 годиною ночі у свій вільний час він гуляв поблизу залізничного вокзалу. Під час прогулянки на вулиці поблизу цирку він попросив сигарету у незнайомого хлопця, який йому її дав. Він взяв сигарету та відійшов від хлопця десь на 5 метрів. В цей час зі сторони Цирку до нього підійшов інший хлопець, одягнутий у чорну куртку з білими написами і кишенями на грудях, шапку Найк та чорні черевики. Вказаний хлопець перебував у стані сп'яніння та вимагав у нього, ОСОБА_12 , повернути викрадений телефон. Він відповів, щоб той від відстав, оскільки він ніякого телефону не брав. Хлопець не зупинявся і шарпав його за одяг. У цей момент хлопець, який пригостив його цигаркою, підійшов до них та почав відтягувати п'яного хлопця. Між ними виник словесний конфлікт, а він ( ОСОБА_12 ) пішов звідти подалі. Десь через пів години він повернувся назад на це місце та побачив того хлопця, який до нього чіплявся. Розлютившись, він ( ОСОБА_12 ) підійшов до того чоловіка та лівою рукою вдарив чоловіка по голові в область обличчя. Хлопець упав на спину, після чого він вдарив хлопця в область голови ще пару раз і потім пішов звідти. Хлопець підвівся та побіг за ним. Десь метрів за 10 хлопець наздогнав його ( ОСОБА_12 ) та щось йому сказав. Він ( ОСОБА_12 ) відштовхнув цього хлопця та продовжив рух. Потім хлопець знову наздогнав його та, схопивши за плече, розвернув до себе. Він розвернувся та наніс хлопцю декілька ударів в область голови, внаслідок чого той упав. Коли хлопець впав, він почав бити хлопця руками та ногами в область голови та тулуба. Хлопець захищався руками, однак він ( ОСОБА_12 ) зміг вдарити йому ногою у голову, від чого хлопець втратив свідомість. Побачивши, що поблизу нікого немає, він вирішив викрасти куртку, шапку, джинси та черевики, в які був одягнутий цей хлопець, що і зробив роздягнувши останнього. Хлопець був без свідомості і він залишив його, пішовши у бік вулиці Січових стрільців (ас. 168-171 т. 3).

За змістом показань в суді першої інстанції 20 березня 2023 року свідка ОСОБА_21 встановлено, що він працює охоронцем та 18 лютого 2018 року, коли зранку о 09 год. у нього закінчилась зміна, він йшов до дому. Близько 10 години ранку, проходячи біля цирку разом з колегою ОСОБА_28 , на льоду він помітив чоловіка, на якому з одягу були лише футболка та підштаники. На голові у чоловіка була гематома, обличчя його було набрякле, за набряком не було видно навіть очей. Поблизу від нього нікого не було. Вони з колегою підійшли до нього, він був у на півсвідомості, намагався говорити, але не міг. Вони викликали швидку допомогу та після її приїзду допомогли розмістити його у машині. Обвинуваченого поблизу він не бачив.На вулиці була велика сирість, лютий місяць, у потерпілого руки та ноги були оголені.

Згідно з даними рапорту о/у СКП ВП №1 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 від 18 лютого 2018 року ним 18 лютого 2018 року у складі СОГ було здійснено виїзд за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 20, до КМКЛ № 17, з якої поступило повідомлення до Шевченківського УП з приводу того, що 18 лютого 2018 року близько 10:30 год. до КМКЛ №17 бригадою швидкої медичної допомоги доставлений гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 року, який був виявлений за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 2. Лікар КМКЛ №17 ОСОБА_30 повідомив, що на даний час гр. ОСОБА_9 знаходиться в комі в реанімаційному відділенні з діагнозом: ЗЧМТ, забій головного мозку, забій грудної клітини, забої обличчя, забої тулуба та кінцівок, переохолодження про, що надав відповідну довідку (ас. 126 т. 2).

Даними довідки лікаря політравми КМКЛ № 17 ОСОБА_31 від 18 лютого 2018 року підтверджується встановлення у ОСОБА_9 поєднаної травми ЗЧМТ, забій головного мозку ЗТГК, забій грудної клітини, обширні осадження і забої обличчя, забої тулуба та кінцівок, переохолодження, кома субдуральні нашарування(ас. 127 т. 2).

Відомостями, викладеними у листі начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» ОСОБА_23 № 4/1159 від 22 лютого 2018 року, підтверджується, що 20 лютого 2018 року о 13.20 год. до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі НВМКЦ «ГВКГ») у відділення реанімації клініки нейрохірургії згідно перевідного епікризу із Київської міської лікарні № 17 був переведений хворий: військова частина НОМЕР_1, призваний в 2016 році, сержант ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В клінічну лікарню № 17 в тяжкому стані поступив 18 лютого 2018 року, з приводу поєднаної травми: забої головного мозку важкої стадії, перелом лобної кістки і кісток носа, забої м'якої частини обличчя, забій грудної клітини, численні забої тулуба, забої садна кінцівок. Проводилася консервативна терапія. В стабільному стані переведений в клініку нейрохірургії НВМКЦ «ГВКГ». На теперішній час стан хворого важкий стабільний, не контактний. Додатково до травматологічних пошкоджень черепу і мозку, проктологом виявлено обширну гематому навколо заднього прохідного отвору розміром 10х10 см. При колоноскопії слизова прямої кишки набрякла з ознаками травматичних пошкоджень прямої кишки (ас. 128 т.2).

За висновком судово-медичної експертизи № 746/е від 7 червня 2018 року дані наданої медичної документації свідчать про те, що при поступленні до стаціонару 18 лютого 2018 року о 10.23 год. у гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мали місце такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді субдуральної гематоми зліва в лобно-тім'яній ділянці, травматичного субарахноїдального крововиливу зліва та справа, переломів всіх стінок гайморової пазухи справа з наявністю ексудату в пазусі, правої вилицевої кістки, лівої носової кістки, забійної рани правої вушної раковини, множинних підшкірних гематом голови, параорбітальних гематом з субкон'юнктивальним крововиливом справа, поширених осаджень обличчя та чола справа; множинні гематоми грудної клітки, живота, кінцівок; поширена гематома перианальної ділянки з дефектом слизової сигмоподібної кишки на відстані 20см від заднє-прохідного отвору. Встановити кількість гематом та осаджень за наявною медичною документацією не є можливим. Вищевказана закрита черепно-мозкова травма супроводжувалась порушенням рівня свідомості до коматозного стану, неефективністю самостійного дихання, що потребувало проведення штучної вентиляції легень. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони травматичною дією тупого (их) предмету(ів), характерні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, за давністю утворення можуть відповідати вказаному терміну. У зв'язку з відсутність зазначення кількості тілесних ушкоджень, встановити в результаті скількох травматичних дій вони спричинені не є можливим. Вищевказана закрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), згідно з пунктом 2.1.3 г, о «Правил». Поширена гематома перианальної ділянки з дефектом слизової сигмоподібної кишки на відстані 20 см від заднє-прохідного отвору відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, відповідно п.п. 2.3.3, 4.6 «Правил». (ас. 44-53 т. 4)

Відповідно до даних протоколів огляду місця події від 18 лютого 2018 року з додатками:

- слідчий Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_32 оглянув ділянку місцевості за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 2, де було здійснено напад на ОСОБА_9 , зафіксував наявні сліди злочину у вигляді плям крові на асфальті та вилучив шматок волосся, 3 змиви з плям бурого кольору, 4 недопалки, катишок бурого кольору, 2 паперових стаканчики, 6 пластикових пачок з-під цигарок, 2 цукерки, пачку жувальної гумки Орбіт, чек «Фаворит» від 17 лютого 2018 року, чек Приватбанку, чек Велмаркет від 16 лютого 2018 року, плавлений сирок фіолетового кольору, пачку з-під цигарок Sobrsnie, пляшечку з написом «Глот настойка», пляшку з-під коньяка «Koblevo» 3 зірки 0,25 л, пластиковий пакет з 4 скляними пляшками, пакет з пластиковою пляшкою та трьома пластиковими стаканчиками, 5 пластикових стаканчиків, 5 чеків, пластикову пляшку, флаєр, три недопалки, скляну пляшку, обгортку з-під ковбаси, чек Екомаркет від 17 лютого 2018 року (ас. 135-144 т.2);

- слідчий СВ ВП № 1 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_33 оглянула обстановку місця події - ділянки місцевості за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 2, (ас. 145-151 т.2);

- слідчий СВ ВП №1 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_33 за участі двох понятих, оглянувши службовий кабінет приймального відділення, який розташований на першому поверсі будівлі КМКЛ № 17, вилучила у медичного працівника - медбрата ОСОБА_34 добровільно видані останнім речі потерпілого ОСОБА_9 - спортивні штани синього кольору, теніску сірого кольору, светр чорного кольору, пару шкарпеток чорного кольору та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 (ас. 129-134 т. 2).

За змістом висновку судової дактилоскопічної експертизи № 8-1/1436 від 23 квітня 2018 року на скляній пляшці, об'ємом 0,75 л, з двома етикетками з друкованим текстом: «РИСЛІНГ», наданій на дослідження, виявлено один слід пальця руки, з розмірами по осям 12?17 мм. На одному пластиковому стаканчику, з позначеннями: "- 100 ml -", "- 150 ml -", "- 200 ml -", наданому на дослідження, виявлено два сліди пальців рук (руки), з розмірами по осям 22?17 мм та 22х18 мм. На прозорій плівці від пачки з-під цигарок «SOBRANIE», наданій на дослідження, виявлено два сліди пальців рук (руки), з розмірами по осям 28х18 мм та 21х16 мм. На інших об'єктах, наданих на дослідження, слідів папілярних узорів не виявлено. Сліди пальців рук (руки), з розмірами по осям 22?17 мм та 22х18 мм, виявлені на одному пластиковому стаканчику, з позначеннями: «- 100 ml -», «- 150 ml -», «- 200 ml », наданому на дослідження та сліди пальців рук (руки), з розмірами по осям 28х18 мм та 21?16 мм, виявлені на прозорій плівці від пачки з-під цигарок «SOBRANIE», наданій на дослідження, придатні для ідентифікації за ними особи (осіб). Слід пальця руки, з розмірами по осям 12?17 мм, виявлений на скляній пляшці, об'ємом 0,75 л, з двома етикетками з друкованим текстом: «РИСЛІНГ», наданій на дослідження, непридатний для ідентифікації за ним особи (ас. 55-68 т. 4).

Згідно з даними протоколу отримання експериментальних зразків для експертизи від 21 листопада 2018 року слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_25 відібрав у потерпілого ОСОБА_9 зразки папілярних візерунків пальців рук та долоней (ліва і права рука)(ас. 84 т. 3).

За висновком судово-медичної імунологічної експертизи №166 від 18 квітня 2018 року згідно з даними завіреної ксерокопії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 567/238 КМКЛ № 17 від 18 лютого 2018 року кров потерпілого гр. ОСОБА_9 відноситься до групи О(І). На наданому на дослідження змиві (об.№1), вилученому при огляді місця події, виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові в об.№ 1 виявлений антиген Н, що не виключає можливості походження цієї крові від потерпілого гр. ОСОБА_9 (ас. 38-41 т. 4).

По епізоду потерпілого ОСОБА_15 .

Згідно з рапортом помічника о/у Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_35 від 2 червня 2018 року у цей день в 12.20 год. було отримано виклик від чергового по Шевченківському УП про те, що за адресою: м. Київ, вул. Артема, біля кінотеатру Київська Русь заявник виявив мертвого чоловіка на вигляд 40-50 років є синці. Прибувши за адресою АДРЕСА_3 , в складі СОГ Шевченківського УП у покинутій будівлі на першому поверсі в одній з кімнат знаходився труп чоловіка - невстановлена особа 40-50 р. із чисельними ушкодженнями в області голови та тулуба. Тіло невстановленої особи було направлено в судмедекспертизу (ас. 214 т.2).

За змістом протоколу огляду місця події від 2 червня 2018 року старший слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_36 оглянув аварійну будівлю за адресою: АДРЕСА_3 та вилучено, з поміж іншого, два шматки однієї дерев'яної палки з видимими слідами речовини бурого кольору, два шматки дерев'яної рами з видимими відтисками папілярних узорів рук речовиною бурого кольору, одинадцять недопалків цигарок, п'ять слідів папілярних візерунків рук, однин відрізок тканини з подушки зі слідами речовини бурого кольору, два змиви речовини бурого кольору з рукоятки вхідних дверей, які ведуть до кімнати, одну червону футболку зі слідами речовини бурого кольору, одну помаранчеву кофту зі слідами речовини бурого кольору, одну червону кофту зі слідами речовини бурого кольору, однин шматок газети зі слідами речовини бурого кольору, зрізи нігтьових пластин з пальців лівої та правої руки трупа, змиви з долоней лівої та правої руки трупа (ас. 215-216 т. 2).

Відповідно до постанови слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 від 3 червня 2018 року два шматки однієї дерев'яної палки з видимими слідами речовини бурого кольору, 2 шматки дерев'яної рами з видимими відтисками папілярних узорів рук речовиною бурого кольору, 11 недопалків цигарок, 5 слідів папілярних візерунків рук, 1 відрізок тканини з подушки зі слідами речовини бурого кольору, 2 змиви речовини бурого кольору з рукоятки вхідних дверей, які ведуть до кімнати, 1 червону футболку зі слідами речовини бурого кольору, 1 помаранчеву кофту зі слідами речовини бурого кольору, 1 червону кофту зі слідами речовини бурого кольору, 1 шматок газети зі слідами речовини бурого кольору, зрізи нігтьових пластин з пальців лівої та правої руки трупа, змиви з долоней лівої та правої руки трупа, визнані речовими доказами.

Згідно з даними протоколу огляду трупа від 2 червня 2018 року з додатками у вигляді ілюстративної таблиці та план-схемою розташування тілесних ушкоджень зафіксовано огляд слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_38 за участю понятих та спеціалістів трупу, виявленого у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91, а також вилучені змиви з правої та лівої руки трупа, зрізи нігтів з правої та лівої руки трупа.(ас. 223-239 т. 2).

За змістом протоколу отримання біологічних зразків для експертизи від 4 червня 2018 року слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_39 відібрала кров з черевної порожнини трупа невстановленого чоловіка, виявленого 2 червня 2018 року по вул. Січових Стрільців, 91 (ас. 15 т.3).

Відповідно до даних протоколу огляду місця події від 4 червня 2018 року слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_38 у приміщенні Київського міського бюро СМЕ, що знаходиться по вул. Оранжерейній, 9, в м. Києві, вилучено речі, в які був одягнутий труп невстановленого чоловіка, виявлений 2 червня 2018 року по вул. Січових Стрільців, 91, а саме шорти чорного кольору, 2 шматки куртки чорного кольору, футболку чорного кольору, шкарпетки білого кольору зі слідами речовини бурого кольору (ас. 12 т.3).

Даними ілюстративної таблиці до протоколу огляду місця події від 30 травня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91, зафіксовано обстановку на місці вбивства ОСОБА_15 та поблизу вказаного місця(ас. 173-208 т. 2).

Згідно з даними листа № 19/111/8-1/26508 від 7 червня 2018 року за наявними дактилоскопічними обліками АДІС ДАКТО-2000 Київського НДЕКЦ МВС України, дактилокарти невпізнаного трупу чоловіка, виявленого 2 червня 2018 року по вул. С.Стрільців, 91, в м. Києві, відбитки пальців рук в наданій дактилокарті ідентичні відбиткам пальців рук в дактилокарті, складеної на ім'я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Естонії, м. Таллінн, проживав за адресою: АДРЕСА_4 . Особа дактилоскопіювалася 11 травня 2012 року у Подільському РУ, категорія обліку адмінзатриманий (згідно запису в дактилокарті);

Відповідно до даних протоколу огляду місця події від 6 червня 2018 року підтверджується факт виявлення та вилучення на ліжку у кімнаті в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91, лопати без тримача (ас. 2-11 т.3).

За змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 4 червня 2018 року свідком ОСОБА_19 впізнаний ОСОБА_12 як особа, що о 09.10 год. 30 травня 2018 року розпивала з ним та ОСОБА_16 алкогольні напої у будівлі за адресою: АДРЕСА_3 (ас. 28-30 т. 4).

Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 4 червня 2018 року свідком ОСОБА_20 впізнаний за фотознімком ОСОБА_15 як особа, що нанесла йому, ОСОБА_20 , тілесні ушкодження 28 травня 2018 року та ОСОБА_12 , як особа, яка 30 травня 2018 року за допомогою лопати вбила ОСОБА_15 (ас. 15-20 т. 4).

Відповідно до даних протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів від 14 січня 2019 року та відеозаписом зафіксовано слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_20 , під час якого останній пояснює обставини подій, що мали місце 30 травня 2018 року у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , наслідком яких стала смерть ОСОБА_15 . ОСОБА_20 розказав та показав, що він сидів у кімнаті, де знаходився ОСОБА_15 . Зайшов ОСОБА_12 . У ході розмови ОСОБА_12 взяв лопату з наконечником та почав бити металевою частиною ОСОБА_15 . У цей момент ОСОБА_20 вийшов із приміщення на вулицю. У приміщенні залишалась ОСОБА_16 . Коли він ( ОСОБА_20 ) повернувся, ОСОБА_40 вже був без свідомості, лежав одягнутий на підлозі. Він не думав, що ОСОБА_15 помер, а думав, що просто без свідомості. Після цього вони утрьох пішли до покинутої будівлі на стадіоні Старт. ОСОБА_12 нічого не говорив. Він не пам'ятає, чи був одяг ОСОБА_12 у крові, так само, як і не бачив, щоб ОСОБА_12 вступав у статевий зв'язок з ОСОБА_15 (ас. 20-25 т. 4).

Згідно з даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 4 червня 2018 року свідок ОСОБА_16 впізнала ОСОБА_12 як особу, що 30 травня 2018 року за допомогою лопати здійснила вбивство ОСОБА_15 (ас. 12-14 т. 4)

Відповідно до даних протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів від 3 червня 2018 року та відеозапису слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_16 остання розповіла та показала про обставини вчинення ОСОБА_12 вбивства ОСОБА_15 та зґвалтування останнього, яке мало місце 30 травня 2018 року у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , маршрут її руху, ОСОБА_20 та ОСОБА_12 після вчинення останнім вбивства ОСОБА_15 . Також на відеозаписі зафіксовано занедбаний будинок поблизу стадіону, розташованого поблизу будівлі за адресою: АДРЕСА_5 . За словами свідка ОСОБА_16 у вказаному будинку вони перебували після вбивства ОСОБА_12 . ОСОБА_15 , і саме тут ОСОБА_12 залишив футболку зі слідами крові, в якій був під час вбивства. На відео зафіксовано вилучення вказаної футболки зі слідами речовини бурого кольору, в яку, зі слів свідка ОСОБА_16 , в момент вбивства ОСОБА_15 був одягнутий ОСОБА_12 (ас. 4-10 т. 4).

Згідно з висновком експертного дослідження № 1022 від 8 червня 2018 року в результаті судово-токсикологічного дослідження тканини м'яза від трупа невідомого чоловіка 40-45 років, знайдено етиловий спирт в концентрації - 1,67 проміле. Не знайдено: метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирт та їх ізомери (ас. 82 т. 4).

За змістом висновку експертного дослідження № 14 від 12 червня 2018 року на тампонах з вмістом ротової порожнини та заднього проходу трупа Невідомого чоловіка ? 40-45 років («Висновок експерта» №1831 від 4 червня 2018 року р.) сперма морфологічним методом не виявлена (ас. 84 т. 4).

Відповідно до даних висновку експертного дослідження № 2 а/ц від 19 червня 2018 року при судово-цитологічному дослідженні змиву з статевого члену (об.1) невідомого чоловіка 40-45 років виявлена кров, статева належність якої не встановлена через відсутність клітинних елементів крові. Слина, сперма, елементи калу та епітеліальні клітини піхви і прямої кишки не найдені.(ас. 87-92 т. 4).

Згідно з висновком експертного дослідження № 812 від 25 червня 2018 року виражні автолітичні та гнильні зміни внутрішніх органів. На фоні виражених автолітичних змін: в маркованих об'єктах №1) «частка прямої кишки з розривом та кровов-ми» дефект слизової оболонки кишки з повнокров'ям судин та початковою клітинною реакцією паравазально; №2) «м. т. головы з кровиз-ем» крововиливи з внутрішньосудинною пристінковою клітинною реакцією перифокально; №№9) «кожа с м. тканями с левого бедра з обл-ти синяка» крововиливи повнокров'ям судин та - початковою клітинною реакцією паравазально(ас. 85-86 т. 4).

За висновком експертного дослідження № 462 від 26 червня 2018 року у кістковій тканині (ребро) трупа Невідомого чоловіка, ? 40-45 років («Висновок експертного дослідження» відділу експертизи трупів №1831 від 04.06.18р.) виявлений антиген Н. (ас. 83 т. 4).

Даними висновку судово-медичної експертизи №121/1831 від 18 липня 2018 року зафіксовано, що при судово-медичному дослідження трупа невідомого чоловіка, віком приблизно 40-45 років, виявлено ушкодження поєднану травму тіла: 23 забійні рани на волосистій частині голови (лоб, тім'я, скроні, потилиця), на обличчі та в ділянці лівої вушної раковини; множинні садна на обличчі; крововилив в м'яких тканинах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, відкриті перелом кісток і хрящів носа; крововиливи під м'яку оболонку головного мозку; 5 контурних косо-горизонтальних прямокутних синців на спині зліва; 4 косо-горизонтальних садна на спині справа; садно в поперековій ділянці справа з переходом на праву сідницю (усі з великими крововиливами у підлеглі м'які тканини); переломи лівих 7-11 ребер з подвійним переломом 9-го ребра; розриви пристінкової плеври в ділянці переломів 8,10,11 ребер; великі крововиливи в м'яких тканинах спини та на пристінковій плеврі в зоні переломів; розрив слизової оболонки прямої кишки в ділянці анального отвору: забійні рана на правому плечі, на другому пальці лівої кисті, множинні садна на тильній поверхні кистей (усі з великими крововиливами у м'які тканини); множинні садна та синці на передній та зовнішній поверхнях лівого стегна з переходом на гомілку (усі з великими крововиливами у підлеглі м'які тканини). Виявлені ушкодження (поєднана травма тіла) не могли виникнути в результаті падіння на площині, на підлозі, а утворились в результаті численних (не менше 40) ударів на ділянку голови, тулуба та кінцівок тупими предметами довгастої і невизначеної форми, з обмеженою контактною поверхнею. Поєднана травма тіла (вищевказані ушкодження) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя; між нею та настанням смерті існує прямий зв'язок. Враховуючи стан трупа з гнильними змінами, результати гістологічного дослідження можна вважати, що ушкодження спричинялись за короткий час до настання смерті (не більше 1-2 годин до настання смерті). Точно встановити послідовність їх нанесення не є можливим через гнильні зміни трупа та численність ушкоджень; можна лише зазначити, що ушкодження в ділянці голови могли виникати одними з перших, а крововиливи на лівому стегні та розрив слизової оболонки прямої кишки одними із останніх. Смерть невідомого чоловіка настала від поєднаної травми тіла (множинних забійних ран голови з переломами кісток носа і крововиливами під м'які оболонки мозку, численних переломів ребер з ушкодженнями плеври, численних ушкоджень м'яких тканин), що призвело до крововтрати і шоку. Про це свідчать: наявність вищеописаних ушкоджень, малокров'я внутрішніх органів, морфологічні ознаки шоку і крововтрати. При судово-токсикологічному дослідженні трупа було знайдено етиловий спирт в концентрації - 1,67 проміле, інші спирти та їх сурогати не знайдені. Труп невідомого чоловіка знаходився в стані гнильних змін; враховуючі прояви трупних змін при огляді трупа на місті його знайдення (о 13 годин 23 хвилин, 2 червня 2018 року), та при розтині тіла в морзі о 09.30 год., 4 червня 2018 року слід вважати, що давність настання смерті може відповідати біля 3-4 суток до огляду трупа на місці його знайдення. Через гнильні зміни трупа для визначення групової належності досліджувався фрагмент ребра. Групу крові встановити не вдалося, в кістковій тканині (ребро) трупа виявлений тільки антиген Н(ас. 76-81 т. 4).

За змістом висновку судово-медичної цитологічної експертизи № 091-2-2019 від 16 січня 2019 року згідно «Висновку експертного дослідження» № 462 від 26 січня 2018 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології судово-медичного лабораторного відділу Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, при дослідженні кісткової тканини (ребра) невстановленої особи чоловічої статі віком приблизно 40-45 років (зареєстрований в морзі КМКБ СМЕ за № 1831) виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО. При судово-цитологічному дослідженні металевої робочої частини совкової лопати (об.1-5) в об.2 виявлена кров людини, статева належність якої не визначена через відсутність клітинних елементів крові. При визначенні групової належності крові в об.2 виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від невстановленої особи чоловічої статі віком приблизно 40-45 років (зареєстрований в морзі КМКБ СМЕ за № 1831). Кров в об.1,3-5 та клітини з ядрами в об. 1-5 не знайдені (ас. 116-120 т. 4).

Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 081-1-2019 від 18 січня 2019 року в зразку кісткової тканини (ребро) трупа Невідомого чоловіка віком приблизно 40-45 років («Висновок експертного дослідження» відділу експертизи трупів №1831 від 4 червня 2018 року) виявлений антиген Н, який властивий як тканинам його організму, так і його крові. В бурих плямах на червоній кофті (Об.№№1-10), помаранчевій кофті (Об.№№11-16) та на червоній футболці (Об. №19), наданих на дослідження, знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої виявлений антиген Н. Ця кров могла походити від потерпілого Невідомого чоловіка віком приблизно 40-45 років («Висновок експертного дослідження» відділу експертизи трупів №1831 від 4 червня 2018 року) В інших плямах на футболці (Об. №№17, 18,20) кров методом висхідної тонкошарової хроматографії не знайдена(ас. 108-114 т. 4).

За даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 081-2-2019 від 18 січня 2019 року в зразку кісткової тканини (ребро) трупа Невідомого чоловіка віком приблизно 40-45 років («Висновок експертного дослідження» відділу експертизи трупів №1831 від 4 червня 2018 року р.) виявлений антиген Н, який властивий як тканинам його організму, так і його крові. В бурих плямах на фрагменті тканини (Об. №№1,2), наданій на дослідження, знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої виявлений антиген Н. Ця кров могла походити від потерпілого Невідомого чоловіка віком приблизно 40-45 років («Висновок експертного дослідження» відділу експертизи трупів № 1831 від 4 червня 2018 року р.)(ас. 98-103 т. 4).

Згідно з даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 081-3-2019 від 14 січня 2019 р. у зразку кісткової тканини (ребро) трупа невідомого чоловіка, віком приблизно 40-45 років («Висновок експертного дослідження» відділу експертизи трупів №1831 від 4 червня 2018 року), виявлений антиген Н, який властивий як його тканинам, так і крові («Висновок експертного дослідження» кісткової тканини відділення судово-медичної імунології за № 462 від 26 червня 2018 року). На наданому на дослідження листі паперу з типографським шрифтом (об.№№1-5), вилученому за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91, виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові по системі АВО, в слідах об.№№1-5, виявлений тільки антиген Н, що не виключає можливості походження крові в даних слідах крові від трупа невідомого чоловіка, віком приблизно 40-45 років («Висновок експертного дослідження» відділу експертизи трупів № 1831 від 4 червня 2018 року) (ас. 93-97 т. 4).

За висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 081-4-2019 від 17 січня 2019 року в кістковій тканині (ребрі) трупа невідомого чоловіка 40-45 років («Висновок експертного дослідження» відділу експертизи трупів № 1831 від 4 червня 2018 року) виявлений антиген Н (див. «Висновок експертного дослідження» кісткової тканини № 462 від 26 червня 2018 року). Даний антиген властивий як тканинам його організму, так і його крові. На наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом з поверхні ручки вхідних дверей (об.№1), вилученим під час огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91, виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові виявлений антиген Н, що не виключає можливості походження крові в об.№1 від невідомого чоловіка = 40-45 років (ас. 104-107 т. 4).

Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-1/2318 від 26 березня 2019 року на наданій на дослідження кофті в об'єктах №№2-5 виявлено кров людини та клітини з ядрами, в об'єктах №№1, 6 виявлено клітини з ядрами. встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами на кофті (об'єкти №№ 2-5) і клітин з ядрами на кофті (об'єкт № 6) (таблиця 1.1, додаток 1), та клітин з ядрами на кофті (об'єкт № 1). Генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові клітин з ядрами на кофті (об'єкт № 2) належать першій невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами на кофті (об'єкти №№ 3-5) збігаються між собою та належать другій невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами на горловині кофти (об'єкт № 6) є змішаними, та містять генетичні ознаки другої невстановленої особи чоловічої генетичної статі, що були встановлені у об'єктах №№ 3-5 та іншої невстановленої особи. Генетичні ознаки ( ДНК-профіль) клітин з ядрами на кофті (об'єкт № 1) є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб та не придатні для ідентифікації (ас. 218- 228 т. 6 ).

Згідно з даними протоколу отримання експериментальних зразків для експертизи від 17 листопада 2018 року слідчим СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_25 відібрано в обвинуваченого ОСОБА_12 зразки букального епітелію (ас. 155 т. 3)

Даними протоколу проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів від 18 листопада 2018 року та долученим відеозаписом слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_41 , спеціаліста, понятих, ОСОБА_12 вказані обставини та механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_15 , його подальші дії, зокрема, те, що у той же день, 30 травня 2018 року він увечері повернувся до будівлі за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 91, та виявив, що ОСОБА_15 , якому він наносив тілесні ушкодження, помер (ас. 164-171 т. 3).

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 35 від 12 березня 2019 року у теперішній час ОСОБА_12 , 1987р.н., виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок поєднаного вживання наркотиків та використання інших психоактивних речовин із синдромом залежності (згідно 3 МКХ-10, шифр F 19.2), за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_12 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

У періоди часу, до яких відносяться правопорушення, в скоєнні яких ОСОБА_12 , 1987р.н., підозрюється (18 лютого 2018 року; 30 травня 2018 року) він виявляв ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок поєднаного вживання наркотиків та використання інших психоактивних речовин із синдромом залежності (згідно з МКХ-10, шифр F 19.2).

У теперішній час ОСОБА_12 , 1987р.н., виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок поєднаного вживання наркотиків та використання інших психоактивних речовин із синдромом залежності (згідно з МКХ-10, шифр F 19.2), за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_12 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. У теперішній час ОСОБА_12 потребує протинаркоманічного лікування, протипоказань для проведення якого в нього не виявлено. ОСОБА_12 на періоди, до яких відносяться правопорушення (18.02.18p., 30.05.18р.), у скоєнні яких він підозрюється, не перебував у стані фізіологічного афекту або у будь-якому іншому емоційному стані, що міг суттєво вплинути на його поведінку.(ас. 202-203 т. 3)

Також судом досліджені й інші письмові докази:

- заяви ОСОБА_22 та ОСОБА_42 від 19 лютого 2023 року, якими підтверджується факт надання ними згоди на проведення огляду двох кімнат в кв. АДРЕСА_6 (ас. 152-153 т.2);

- протокол огляду місця події від 19 лютого 2018 року та відеозапису, згідно з даними яких слідчий Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_43 провів огляд квартири АДРЕСА_6 , під час якого оглянуто та вилучено одяг, в якому був одягнутий ОСОБА_22 у ніч з 17 на 18 лютого 2018 року (ас. 154-156 т.2);

- постанову про визнання речових доказів та передачу їх на відповідальне зберігання від 20 квітня 2018 року, якою визнано речовими доказами 2 пластмасові пляшки, 6 скляних пляшок, 2 пачки з-під цигарок, 5 паперових та 11 пластикових стаканчиків, 2 цукерки, пачку жувальних гумок, обгортку з-під ковбаси, скляну пляшку з-під настоянки глоду, які поміщено до експертного пакету №1917114;

- постанову про визнання речових доказів та передачу їх на відповідальне зберігання від 20 квітня 2018 року, якою визнано речовими доказами куртку-пальто чорного кольору, шарф чорний, рукавиці коричневі, черевики коричневі, толстовку сіру, які поміщено до поліетиленового пакету чорного кольору;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23 квітня 2018 року, згідно з даними якого слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_39 отримала доступ до медичної документації ОСОБА_9 ;

- постанову про визнання речових доказів від 3 серпня 2018 року, якою визнано речовими доказами 2 DVD-R диски блакитного кольору з написом «Arita» блакитно-білого кольору та нанесеними пояснювальними написами, котрі містять в собі відеозаписи слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_16 та допиту свідка ОСОБА_16 ;

- ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 3 вересня 2018 року, якою надано дозвіл на затримання ОСОБА_12 ;

- протокол затримання на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання від 16 листопада 2018 року, яким у місті Одеса 16 листопада 2018 року затримано ОСОБА_12 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;

- повідомлення про підозру від 7 червня 2018 року, яким ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;

- постанову про визнання речових доказів від 19 листопада 2018 року, якою визнано речовими доказами у кримінальному провадженні 2 DVD-R диск сріблястого кольору з написом «Verbatim» об'ємом 4,7 GB та нанесеними пояснювальними написами, котрі містять в собі відеозаписи слідчих експериментів із застосуванням технічних засобів з підозрюваним ОСОБА_12 , відеозапис допиту підозрюваного ОСОБА_12 із застосуванням технічних засобів;

- постанову про визнання речових доказів від 14 січня 2019 року, якою визнано речовими доказами 1 DVD-R диск сірого кольору з написом «Verbatim» та нанесеними пояснювальними написами, котрий містять в собі відеозапис слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_20 ;

- рапорт слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 від 15 січня 2019 року, яким остання повідомляє, що в ході проведення досудового слідства по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100002075 від 19 лютого 2018 року встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переконавшись в тому, що ОСОБА_15 не може чинити активний фізичний опір, внаслідок отриманих двадцяти трьох ударів в область голови, та не менше сімнадцяти ударів в область грудної клітки та тулуба, тобто в ділянки тіла де знаходяться життєво важливі ограни людини, у ОСОБА_12 , у невстановлений слідством час, але не раніше 30 травня 2018 року, 21 години, який перебував в приміщенні однієї з кімнат, що розташована в закинутій будівлі АДРЕСА_3 , виник злочинний умисел направлений на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. ОСОБА_12 , перебуваючи в приміщенні однієї з кімнат, що розташована в закинутій будівлі АДРЕСА_3 , у невстановлений слідством час, але не раніше 30 травня 2018 року, 21 години, повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного стану ОСОБА_15 , що виник внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та який у цей час перебував у положенні лежачи на спині, перевернув потерпілого на живіт та стягнувши з останнього одяг вступив з ним в статевий акт неприродним способом. Враховуючи зазначене, в діях, ОСОБА_12 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України (ас. 35 т.3);

- рапорт слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 від 15 січня 2019 року, яким остання повідомляє, що в ході проведення досудового слідства по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100002075 від 19 лютого 2018 року встановлено, що у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на відкритій ділянці місцевості, що розташована по просп. Перемоги, 2 в м. Києві, у невстановлений слідством час, але не раніше 19 лютого 2018 року, в період часу приблизно з 02.20 год. по 04 год. 00 хв., більш точний час при проведенні досудового розслідування встановити не виявилось можливим, виник умисел на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом відносно ОСОБА_9 . Так, ОСОБА_12 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, що розташована по просп. Перемоги, 2 в м. Києві, у невстановлений слідством час, але не раніше 19 лютого 2018 року, в період часу приблизно з 02.20 год. по 04 год., більш точний час при проведенні досудового розслідування встановити не виявилось можливим, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного стану ОСОБА_9 , що виник внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та який у цей час перебував у положенні лежачи на спині, перевернув потерпілого на живіт та стягнувши з останнього одяг вступив з ним в статевий акт неприродним способом. Враховуючи зазначене, в діях ОСОБА_12 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України (ас. 21 т. 3);

- рапорт слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 від 15 січня 2019 року, яким остання повідомляє, що в ході проведення досудового слідства по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100002075 від 19 лютого 2018 року встановлено, що у ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, що розташована по просп. Перемоги, 2, в м. Києві, у невстановлений слідством час, але не раніше 19 лютого 2018 року, в період часу приблизно з 02.20 год. по 04 год. 00 хв., більш точний час при проведенні досудового розслідування встановити не виявилось можливим, виник умисел направлений на завідоме залишення без допомоги потерпілого ОСОБА_9 . Так, ОСОБА_12 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, що розташована по просп. Перемоги, 2, в м. Києві, у невстановлений слідством час, але не раніше 19 лютого 2018 року, в період часу приблизно з 02.20 год. по 04 год., більш точний час при проведенні досудового розслідування встановити не виявилось можливим, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на завідоме залишення без допомоги потерпілого, перед цим завдавши ОСОБА_9 тілесні ушкодження, з мотиву раптово виниклих неприязних стосунків, демонструючи свою аморальну поведінку, змістом якої є неповага до права ОСОБА_9 на життя і безпеку, а також нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов'язують надавати допомогу людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, користуючись тим, що потерпілий позбавлений можливості вжити заходів щодо самозбереження, у зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями, при цьому маючи змогу надати йому допомогу, покинув ділянку місцевості за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 2, залишивши потерпілого лежати на землі. Враховуючи зазначене, в діях ОСОБА_12 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України. (ас. 28 т.3);

- ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 червня 2018 року, якою наданий дозвіл на проведення огляду будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , з метою відшукання та вилучення: два шматки однієї дерев'яної палки з видимими слідами речовини бурого кольору, два шматки дерев'яної рами з видимими відтисками папілярних узорів рук речовиною бурого кольору, одинадцять недопалків цигарок, п'ять слідів папілярних візерунків рук, однин відрізок тканини з подушки зі слідами речовини бурого кольору, два змиви речовини бурого кольору з рукоятки вхідних дверей, які ведуть до кімнати, одну червону футболку зі слідами речовини бурого кольору, одну помаранчеву кофту зі слідами речовини бурого кольору, одну червону кофту зі слідами речовини бурого кольору, однин шматок газети зі слідами речовини бурого кольору, зрізи нігтьових пластин з пальців лівої та правої руки трупа, змиви з долоней лівої та правої руки трупа;

- ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 червня 2018 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_7 , з метою відшукання та вилучення футболки чоловічої зі слідами речовини бурого кольору, котра зі слів свідка належить вбивці.

- ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2018 року, якою надано дозвіл на затримання ОСОБА_12 .

Суд першої інстанції, проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, критично оцінив показання обвинуваченого, дані ним у судовому засіданні, в частині його неприсутності на місці вчинення кримінальних правопорушень 18 лютого 2018 року в момент розбійного нападу та залишення в небезпеці ОСОБА_9 , оскільки дані покази спростовуються співставленням досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_9 , протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 вересня 2018 року за участі свідка ОСОБА_22 та протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 листопада 2018 року за участі потерпілого ОСОБА_9 , які з достатньою мірою достовірності підтверджують присутність на місці вчинення злочинів ОСОБА_12 .

Також суд вважав встановленими фактичні дії ОСОБА_12 , вчинені стосовно потерпілого ОСОБА_9 , на основі даних потерпілим ОСОБА_9 у судовому засіданні показань та дослідженому судом безпосередньо відеозаписі слідчого експерименту, проведеного 18 листопада 2018 року, на якому зафіксовано слідчий експеримент за участі ОСОБА_12 , під час якого останній пояснює обставини подій, що мали місце 18 лютого 2018 року на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 2.

Щодо достовірності показань потерпілого ОСОБА_9 , то місцевий суд звернув увагу на той факт, що, хоча у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 20 березня 2018 року ОСОБА_9 і зазначає, що особу, яка вчинила кримінальне правопорушення він не бачив, так само, як і не зможе впізнати її за прикметами, однак пізніше, у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 21 листопада 2018 року потерпілим вказано, що він зможе впізнати особу, що на нього напала. При цьому судом враховано, що стан, в якому ОСОБА_9 перебував 20 березня 2018 року, спричинений наслідками черепно-мозкової травми, міг вплинути на його спогади, однак, в процесі лікування вказані спогади відновились, що надало суду підстави розцінювати їх, як достовірні.

При цьому судом критично оцінені показання обвинуваченого в суді про те, що він діяв в ході слідчого експерименту вимушено, його дії не були вільними внаслідок психологічного тиску з боку слідчого, щодо певного продиктованого йому способу дій в ході відтворення, оскільки такі показання ОСОБА_12 спростовуються дослідженими судом даними за результатами слідчого експерименту із застосуванням відеозапису, з яких убачається, що в ході вказаної слідчої дії ОСОБА_12 діяв вільно та невимушено, вказував на деталі обстановки, детально повідомляв про свої дії після події, що узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_9 та висновками експерта щодо отриманих останнім тілесних ушкоджень; відповідав та відтворював обставини у відповідь на прямі питання слідчого, зауваження наприкінці слідчої дії у учасників, в тому числі у сторони захисту, відсутні.

Також суд наголосив на тому, що ОСОБА_12 , повідомляючи в суді, у тому числі і у ході допиту, про незаконний вплив на нього, не навів жодних деталей та не назвав осіб, які вчиняли такі дії. При цьому, враховуючи час, що пройшов з моменту даних подій, а також і відсутність за їх наслідком будь-яких офіційних рішень, суд дійшов переконання, що твердження ОСОБА_12 у цій частині є частиною тактики захисту від пред'явленого обвинувачення в суді з метою уникнення відповідальності.

Судом взято до уваги, що в ході слідчого експерименту в присутності захисника, понятих ОСОБА_12 діяв очевидно вільно, вказував на обставини детально та послідовно, без будь-якого примусу. Фактичні дані слідчої дії щодо механізму завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 узгоджуються з висновком експерта в частині отриманих останнім тілесних ушкоджень. Фактичні дані у висновку експерта є належними та допустимими, сформовані на підставі доказів, які також є допустимими, отриманими в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним законом.

Судом враховано, що за результатами проведення слідчого експерименту жодних зауважень від його учасників не надходило. Прокурором надано підтвердження відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту у відповідності до вимог ст. 290 КПК України, у тому числі ОСОБА_12 , який в присутності захисника ознайомлений з протоколом за результатами проведення слідчого експерименту із застосування відеозапису, що є його невід'ємною частиною. Вказана слідча дія проведена з дотриманням права на захист ОСОБА_12 , якому роз'яснені процесуальні права підозрюваного, який діяв в присутності захисника та вказав, що бажає приймати участь в слідчій дії добровільно.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги дані слідчого експерименту щодо того, що умисел на заволодіння одягом потерпілого ОСОБА_9 в обвинуваченого ОСОБА_12 виник після завершення нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та втрати останнім свідомості, оскільки такі показання за своєю суттю є нелогічними та такими, що суперечать іншим повідомленим ОСОБА_12 відомостям, а саме тому, що останній, маючи можливість нанести тілесні ушкодження потерпілому безпосередньо під час конфлікту з останнім, дочекався моменту, коли його дії не будуть поміченими іншими особами, а також, що одяг потерпілого представляв для нього, як для особи без постійного місця проживання, цінність саме у плані особистого його використання, що дозволило суду зробити обґрунтований висновок про те, що метою нападу на ОСОБА_9 було саме заволодіння одягом останнього.

Так само критично судом сприйняті показання обвинуваченого про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_15 з особливою жорстокістю, а також відсутності факту задоволення статевої пристрасті неприродним способом після втрати потерпілим свідомості. Місцевий суд дійшов висновку, що показання обвинуваченого спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16 , дослідженими судом в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 615 КПК України, а також висновком судово-медичної експертизи № 121/1831 від 18 липня 2018 року, а саме, тим, що свідок ОСОБА_16 достовірно та послідовно описала причини конфлікту ОСОБА_12 з ОСОБА_15 , а також неодноразово наголошувала, що під час заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_12 неодноразово констатував, що його метою є саме заподіяння смерті ОСОБА_15 , що ОСОБА_12 не реагував на крики болю потерпілого та його прохання припинити побиття. Також свідок ОСОБА_16 вказувала, що після втрати ОСОБА_15 свідомості (що для неї виглядало, як смерть потерпілого), ОСОБА_12 , не зважаючи на її зауваження, скориставшись безпорадним становищем потерпілого, насильно вступив з ним в статевий зв'язок неприродним способом. Вищевикладені свідчення, у сукупності з констатованою у висновку експерта послідовністю та часовим проміжком заподіяння тілесних ушкоджень, переконливо свідчать про неправдивість показів ОСОБА_12 у цій частині.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази не доводять однозначно неправдивість показів ОСОБА_12 , даних останнім під час проведення слідчого експерименту, щодо нездійснення ним насильного задоволення статевої пристрасті неприродним способом з непритомним потерпілим ОСОБА_9 . Так, тілесні ушкодження, факт наявності яких органом досудового розслідування було розцінено, як доказ насильницького задоволення статевої пристрасті обвинуваченим ОСОБА_12 , було виявлено, як вбачається з листа начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» ОСОБА_23 № 4/1159 від 22 лютого 2018 року, не відразу після виявлення потерпілого, а лише після його направлення до НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» 20 лютого 2018 року, тобто, більш ніж через два дні від моменту злочину. Зазначене у сукупності з тим фактом, що у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 не зміг підтвердити або спростувати факт сексуального насильства, позбавило суд можливості встановити прямий причино-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_12 та появою вказаних тілесних ушкоджень. Не доводить факт наявності такого зв'язку і досліджений судом висновок судово-медичної експертизи № 121/1831 від 18 липня 2018 року, який не містить інформації з приводу моменту виникнення даного тілесного ушкодження. Також у цьому аспекті судом взято до уваги і той факт, що на місці вчинення злочину не було виявлено біологічних речовин обвинуваченого ОСОБА_12 .

Окрім того, судом визнані такими, що не можуть бути покладені в основу вироку, як неналежні, тобто такі, що не містять будь-які фактичні дані на підтвердження чи спростування обставин обвинувачення ОСОБА_12 , фактичні дані, які містяться в:

- заявах ОСОБА_22 та ОСОБА_42 від 19 лютого 2023 року, які надали згоду на проведення огляду двох кімнат в кв. АДРЕСА_6 ;

- протоколі огляду місця події від 19 лютого 2018 року, згідно з яким слідчий Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_43 оглянув квартиру АДРЕСА_6 , яким оглянуто та вилучено одяг, в який був одягнутий ОСОБА_22 у ніч з 17 на 18 лютого 2018 року, та відеозапис вказаної слідчої дії,

так як вищезазначений огляд місця події жодним чином не стосується пред'явленого ОСОБА_12 обвинувачення, оскільки не містить жодних даних на підтвердження чи спростування факту його винуватості у вчиненні інкримінованих діянь.

Також судом визнано недопустимими доказами і відомості, що містяться в ілюстративній таблиці до протоколу огляду місця події від 30 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_3 , яка долучена окремо, оскільки вказана ілюстративна таблиця, як вбачається з заголовку, є частиною протоколу огляду місця події, який стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження не долучався і, відповідно, судом не досліджувався.

Оцінивши в сукупності всі досліджені докази по даній справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що причетність ОСОБА_12 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року) за насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного становища потерпілого ОСОБА_9 , не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду та не доведена прокурором в суді.При цьому судом враховано, що прокурором в суді не наведено жодних фактичних даних про те, що тілесне ушкодження у вигляді поширеної гематоми перианальної ділянки з дефектом слизової сигмоподібної кишки на відстані 20см від заднє-прохідного отвору, виявлене у потерпілого ОСОБА_9 у період між 20 лютого 2018 року та 22 лютого 2018 року, про яке органу досудового розслідування стало відомо з листа начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» ОСОБА_23 № 4/1159 від 22 лютого 2018 року, було заподіяно саме ОСОБА_12 та саме у ході насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного становища потерпілого ОСОБА_9 . Судом звернуто увагу, що потерпілий ОСОБА_9 знаходився без свідомості, що найменше з 4 години ранку 18 лютого 2018 року по 10 годину ранку 18 лютого 2018 року (до моменту його виявлення свідком ОСОБА_21 ) у загальнодоступному, однак, в силу часу доби, непомітному для оточуючих місці. Також судом звернуто увагу і на той факт, що біологічних слідів ОСОБА_12 ні на тілі ОСОБА_9 , ні на місці події органом досудового розслідування виявлено не було. Окрім того судом враховано, що і під час судового засідання потерпілий ОСОБА_9 не зміг підтвердити факт насильницького задоволення статевої пристрасті саме обвинуваченим ОСОБА_12 .

За встановлених обставин суд першої інстанцій дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого за ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року) на підставі п. 2. ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що зазначене кримінальне правопорушення було вчинено саме обвинуваченим.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора та захисника в частині встановлених обставин вчинених ОСОБА_12 злочинів такий висновок суду не спростовують.

При цьому колегія суддів враховує показання потерпілого, надані в суді першої та апеляційної інстанції, щодо обставин подій, які він пам'ятає.

Показання потерпілого в частині обставин подій підтверджуються даними, вказаними обвинуваченим під час проведення слідчого експерименту за участю захисника, згідно з якими ОСОБА_12 розказав та показав про обставини подій, які відбулись в ніч на 18 лютого 2018 року, зазначивши деталі, які слідчі та інші особи, що не брали участь у вказаних подіях, не могли б вказати та показати на місці. Колегія суддів приймає до уваги, що саме обвинувачений, який йшов попереду всіх учасників при переміщенні на місцевості, вказував, куди йти, де зупинитись, та що відбувалось і в якому місці. Окрім того, обвинуваченим чітко вказано обставини, за яких ним наносились потерпілому удари; звернуто увагу, що перший удар був нанесений потерпілому ззаду лівою рукою в голову-обличчя, що потерпілий міг його і не бачити; вказав, як саме потерпілий упав; та подальший розвиток подій: місце, де його наздогнав потерпілий; подальший розвиток подій: нанесення ударів потерпілому руками та ногами, те, що потерпілий захищався, ставив блоки захисту, які, як вказав ОСОБА_12 , він ударами ніг розбив; вказав обставини зняття з потерпілого одягу, взуття, описавши все це детально; зазначивши мету своїх дій у цій частині; те, що заволодів й іншими речами, які у подальшому викинув, показавши місце, де було викинуто ці речі. Також ОСОБА_12 зазначено про те, що людей не було навколо, телефону у нього не було, швидку він не викликав; що потерпілий був без свідомості, мабуть, був живий. Що після цього він пішов у закинуту будівлю навпроти прокуратури № 10.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час проведення слідчого експерименту обвинувачений поводив себе вільно, будь-яких зауважень, скарг, заперечень не висловлював; відповідав на поставлені запитання послідовно, навіть, самостійно уточнюючи деталі подій. Також колегія суддів враховує, що ні обвинувачений, ні жодний з адвокатів, які захищали інтереси обвинуваченого протягом досудового розслідування та судового розгляду, з будь-якими заявами або скаргами з приводу наведених в суді ОСОБА_12 обставин про вплив на нього з боку працівників поліції не звертались, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обвинуваченим обставини є тактикою сторони захисту обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

При цьому колегія суддів враховує, що сукупністю наявних доказів встановлено, що свідком ОСОБА_44 потерпілий був виявлений роздягнутий та саме у тому місці, яке під час слідчого експерименту показав обвинувачений; що свідком ОСОБА_44 потерпілий ОСОБА_9 був виявлений роздягнутий та без свідомості; що потерпілий доставлений в лікарню з травмами та переохолодженням, де згідно з даними медичної документації складно було провести огляд; із-за стану потерпілого не вдалось з'ясувати, що трапилось; що потерпілий був екстрено піднятий в операційну. Медичною документацією зафіксований тяжкий стан потерпілого, кома; час перебування потерпілого в лікарні, а також те, що з 20 лютого 2018 року потерпілий був переведений до НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», де лише з 25 лютого 2018 року стан потерпілого покращився, і лише 3 квітня 2018 року потерпілий був виписаний зі стаціонару.

Згідно з висновком судової медичної експертизи у потерпілого виявлені закрита черепно-мозкова травма у вигляді субдуральної гематоми зліва в лобно-тім'яній ділянці, травматичного субарахноїдального крововиливу зліва та справа, переломів всіх стінок гайморової пазухи справа з наявністю ексудату в пазусі, правої вилицевої кістки, лівої носової кістки, забійної рани правої вушної раковини, множинних підшкірних гематом голови, параорбітальних гематом з субкон'юнктивальним крововиливом справа, поширених осаджень обличчя та чола справа; множинні гематоми грудної клітки, живота, кінцівок; поширена гематома перианальної ділянки з дефектом слизової сигмоподібної кишки на відстані 20см від заднє-прохідного отвору.

Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують висновок суду першої інстанції, що стан, в якому ОСОБА_9 перебував 20 березня 2018 року - на час подання первинної заяви про вчинення злочину, спричинений наслідками черепно-мозкової травми, міг вплинути на його спогади, однак, в процесі лікування та відновленням потерпілого протягом певного часу вказані спогади відновились, що було підтверджено і потерпілим під час апеляційного розгляду.

Окрім того, колегія суддів враховує, що ще задовго до затримання обвинуваченого у листопаді 2018 року свідком ОСОБА_22 у вересні 2018 року був впізнаний ОСОБА_12 як особа, з якою у потерпілого відбувся конфлікт в ніч на 18 лютого 2018 року.

Наведеними доказами у сукупності спростовуються доводи сторони захисту та обвинуваченого про те, що він не перебував на місці злочину в період вчинення відносно потерпілого ОСОБА_9 кримінального правопорушення.

За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, дії обвинуваченого по епізоду з потерпілим ОСОБА_9 правильно кваліфіковані:

- за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

- за ч. 3 ст. 135 КК України як залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли винний сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне виправдання обвинуваченого за ч. 1 ст. 153 КК України по епізоду з потерпілим ОСОБА_9 , то колегія суддів вважає їх непереконливими, оскільки, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції в оскаржуваному вироку, стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення вказаного кримінального правопорушення саме обвинуваченим.

Доводи прокурора про те, що в ході судового розгляду та дослідженими письмовими доказами, допитами вищевказаних свідків встановлено, що вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року) відносно потерпілого ОСОБА_9 має схожий характер із вчиненням аналогічних дій насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи відносно потерпілого ОСОБА_15 , а також те, що судом по епізоду щодо ОСОБА_15 доведено винуватість у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_12 , а тому такі висновки вказують, що саме ОСОБА_12 вчинив щодо потерпілого ОСОБА_9 злочин, передбачений ч. 1 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 18 лютого 2018 року ), а саме насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, з використанням безпорадного становища потерпілого; що вказані обставини підтверджується й допитом потерпілого ОСОБА_9 безпосередньо в ході судового розгляду, який впізнав особу обвинуваченого, як особу, яка вчиняла щодо нього насильниці дії злочинного характеру, є безпідставними.

Так, потерпілий як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду показав, що про наявність такого тілесного ушкодження він дізнався вже у госпіталі; висновок про те, що відносно нього було вчинене зґвалтування саме ОСОБА_12 , він зробив, з огляду на всі обставини; беззаперечно підтвердити вказані обставини потерпілий не зміг.

Посилання прокурора на схожість обставин вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_15 є припущеннями, які сукупністю об'єктивних достатніх доказів не підтверджені.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав виправдання обвинуваченого за даним епізодом.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що за ч. 3 ст. 153 КК України по епізоду, де потерпілим є ОСОБА_15 , висновок суду базується лише на висновку СМЕ № 14 від 12 червня 2018 року, згідно з даними якого на тампонах зі змістом з ротової порожнини та заднього проходу трупа сперма морфологічним методом не виявлена,та не вказано про час «розриву слизової оболонки прямої кишки в ділянці анального отвору», а тому не можна виключити утворення розриву до моменту кримінального правопорушення, а тому за відсутності інших доказів вина обвинуваченого не доведена, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Обставини вчинення кримінальних правопорушень відносно потерпілого ОСОБА_15 підтверджується дослідженими судом доказами, у т.ч. даними, зафіксованими під час слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_16 та ОСОБА_20 , які у сукупності з даними медичної документації, висновком експерта, свідчать про вчинення ОСОБА_12 відносно потерпілого ОСОБА_15 насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Більш того, всупереч доводам апеляційної скарги захисника експертом встановлено поєднану травму тіла ОСОБА_15 , до якої, серед іншого, входить і розрив слизової оболонки прямої кишки в ділянці анального отвору, не могли виникнути в результаті падіння на площині, на підлозі, а утворились в результаті численних (не менше 40) ударів на ділянку голови, тулуба та кінцівок тупими предметами довгастої і невизначеної форми, з обмеженою контактною поверхнею; враховуючи стан трупа з гнильними змінами, результати гістологічного дослідження можна вважати, що ушкодження спричинялись за короткий час до настання смерті (не більше 1-2 годин до настання смерті); точно встановити послідовність їх нанесення не є можливим через гнильні зміни трупа та численність ушкоджень; можна лише зазначити, що ушкодження в ділянці голови могли виникати одними з перших, а крововиливи на лівому стегні та розрив слизової оболонки прямої кишки одними із останніх; труп невідомого чоловіка знаходився в стані гнильних змін; враховуючі прояви трупних змін при огляді трупа на місті його знайдення (о 13 годин 23 хвилин, 2 червня 2018 року), та при розтині тіла в морзі о 09.30 год., 4 червня 2018 року слід вважати, що давність настання смерті може відповідати біля 3-4 суток до огляду трупа на місці його знайдення.

Висновок експерта в частині того, що ушкодження в ділянці голови могли виникати одними з перших, а крововиливи на лівому стегні та розрив слизової оболонки прямої кишки одними із останніх; що ушкодження спричинялись за короткий час до настання смерті (не більше 1-2 годин до настання смерті), повністю узгоджується з даними, наведеними свідком ОСОБА_16 при слідчому експерименті щодо послідовності дій обвинуваченого по відношенню до потерпілого ОСОБА_15 .

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого по епізоду з потерпілим ОСОБА_15 правильно кваліфіковані:

- за п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю, поєднане із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

- за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом.

Інші докази, досліджені судом першої інстанції, є процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні, які підтверджують дотримання вимог КПК України органом досудового розслідування при проведенні досудового слідства у кримінальному провадженні.

Зі змісту вироку встановлено, що, вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, зважаючи на положення ч. 1 ст. 5 КК України, а також враховуючи відсутність обставин, які пом'якшують та які обтяжують покарання, особу винного ОСОБА_12 , який вину визнав частково, розкаяння та критичного ставлення до скоєних кримінальних правопорушень не проявив, раніше неодноразово судимий, до затримання не працював та вів асоціальний спосіб життя, не одружений, міцних соціальних зв'язків не має, проявляє ознаки залежності від алкоголю та наркотиків; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких та особливо тяжкого злочинів проти життя та здоров'я, високу суспільну небезпеку такого роду злочинів, з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків злочинів у виді загибелі однієї особи та отримання ІІ групи інвалідності іншою особою, дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначити покарання у виді позбавлення волі, а також позбавлення волі з повною конфіскацією належного засудженому майна, у межах, установлених у санкціями статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, з подальшим частковим складанням призначених покарань за правилами, визначеними ч. 1 ст. 70 КК України, та призначив обвинуваченому за ч. 3 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років; за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що перебуває у приватній власності засудженого; за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі; за п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на старок 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, що перебуває у приватній власності засудженого.

Однак, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції у цій частині та вважає доводи прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому покарання обґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі врахував ці вимоги закону, оскільки судом першої інстанції у достатній мірі не врахована наявність попередніх судимостей обвинуваченого за вчинення умисних злочинів проти власності, у т.ч. і шляхом вчинення грабежу; характер, спосіб та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він визнаний винуватим оскаржуваним вироком, те, що вчинивши у лютому 2018 року особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, а також злочин, передбачений ч. 3 ст. 135 КК України, який також поставив в загрозливий стан життя потерпілого, якого обвинувачений після нанесення тілесних ушкоджень, роздягнув, а у подальшому залишив без свідомості, у безпорадному стані на морозі у безлюдному місці, усвідомлюючи про неможливість йому надання будь-якою особою своєчасної допомоги, що у подальшому призвело до встановлення потерпілому ІІ групи інвалідності, а через нетривалий проміжок часу після вчинення кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_9 - у травні 2018 року вчиняє особливо тяжкий злочин, передбачений п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України, з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що завдає потерпілому особливих мук і страждань, не припиняючи свої дії навіть тоді, коли свідок ОСОБА_16 намагалась його зупинити, що знайшло своє відображення під час проведення слідчого експерименту з даним свідком,поєднаний з насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, а також злочин, передбачений ч. 3 ст. 153 КК України, що призвело до загибелі потерпілого ОСОБА_15 .

Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Ця правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 квітня 2016 року і враховується колегією суддів в даному кримінальному провадженні.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, тощо (постанова Верховного Суду від 1 лютого 2018 року по справі №634/609/15-к).

З огляду на сукупність обставин, встановлених у кримінальному провадженні, а саме, обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідків, відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, даних про його особу, колегія суддів вважає необхідним призначити обвинуваченому за кожне кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі, наближене до максимальної межі, встановленої санкцією частини статті кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений визнаний винуватим.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо правильного і однакового застосування вказаної норми, які містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених КК України, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.

Санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Тобто, довічне позбавлення волі є винятковою мірою покарання, яка застосовується у випадках, коли інші способи виправлення обвинуваченого не є можливими.

Зазначені вище обставини вчинених злочинів та дані про особу обвинуваченого свідчать про те, що він становить постійну і серйозну загрозу для суспільства, тобто, це саме виключний випадок, коли виправлення обвинуваченого в іншому порядку неможливе, а інше, менш суворе покарання, окрім як довічне позбавлення волі, не здатне забезпечити захист суспільства і справедливість.

На думку колегії суддів, такий вид і розмір покарання за п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги принцип правової справедливості при призначенні покарання, який є однією із ключових засад всієї системи права, й особливе місце посідає цей принцип у кримінальному праві, де однією із складових принципу справедливості виступає співрозмірність вчиненого особою злочинного діяння та призначеного за нього покарання, враховуючи обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, у т.ч. й ті, які враховані судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що призначене обвинуваченому покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість, і для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів застосування до нього позбавлення волі на певний строк буде недостатнім, а тому вважає за необхідне призначити йому за п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України покарання, передбачене ч. 1 ст. 64 КК України.

Відповідно до ст.ст. 409, 413, 414 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 409 КПК України вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання скасувати, та відповідно до вимог, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання відповідно до положень ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, характеру, способу їх вчинення, наслідків і даних про особу обвинуваченого, встановлених у кримінальному провадженні.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про безпідставність цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 , то колегія суддів вважає їх непереконливими.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами кримінального провадження потерпілим ОСОБА_9 до початку судового розгляду подано цивільний позов про відшкодування обвинуваченим матеріальної і моральної шкоди, в якому цивільний позивач ОСОБА_9 просить стягнути на його користь з ОСОБА_12 завдану вчиненням кримінальних правопорушень стосовно нього майнову шкоду на суму 88764,2 грн. та моральну шкоду у розмірі 250000 грн., з наведеннями відповідного обґрунтування та долученням доказів (ас. 137-149 т.1).

21 жовтня 2019 року потерпілим ОСОБА_9 подано заяву про збільшення позовних вимог в частині майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ас. 3-11 т. 2), в якій останній просив, крім заявлених до стягнення сум відповідно до позовної заяви, додатково стягнути з ОСОБА_12 на його користь втрачений заробіток внаслідок зменшення загальної працездатності в розмірі 75% мінімальної заробітної плати, починаючи з 23 травня 2019 року

Суд першої інстанції, з огляду на положення ч. 5 ст. 128 КПК України, ч. 1 ст. 22, 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України, вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 в межах вимог та підстав наведених у позовній заяві, врахував, що у судовому засіданні на підставі зібраних доказів встановлено, що 18 лютого 2018 року внаслідок нападу обвинуваченого ОСОБА_12 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також внаслідок залишення в небезпеці, потерпілому ОСОБА_9 було завдано шкоди здоров'ю, що потягло за собою призначення ІІ групи інвалідності, а також завдано матеріальних збитків, що виразились у втраті належного йому майна, та заподіяно моральні страждання.

При цьому судом враховано, що вартість належного потерпілому ОСОБА_9 майна відповідно до обвинувального акту становить 5900 грн., і доказів, на підставі яких вказана вартість майна могла б бути переглянутою у бік збільшення, потерпілим суду не надано. Водночас судом враховано, що на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з придбанням за власні кошти ліків та проходження обстежень та лікування, ОСОБА_9 надані фіскальні чеки з аптек м. Києва та медичних закладів, на загальну суму 3785,72 грн.

Також судом взято до уваги, що потерпілий ОСОБА_9 17 лютого 2018 року проходив військову службу у Збройних силах України за контрактом, де отримував заробітну плату на рівні 7500,00 грн. на місяць. Проте, 27 липня 2018 року внаслідок отримання травм в результаті злочинних дій ОСОБА_12 по відношенню до нього, за наказом начальника штабу його було звільнено в запас за станом здоров'я, що призвело до втрати заробітку, що по суті являє собою матеріальний збиток у вигляді упущеної вигоди. За період з 27 липня 2018 року (протягом серпня 2018 року - квітня 2019 року) ним було втрачено 67 500,00 грн. (шістдесят сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) доходу (заробітку) (7500,00 грн. * 9 місяців); що звільнений в запас був вимушено, за рішенням керівництва військової частини, хоча якби не наслідки побиття, то бажав продовжувати військову службу і надалі, що свідчить про триваючий характер питання втрати заробітку (упущеної вигоди). Крім того, розмір заробітної плати, розрахований на рівні мінімального окладу військовослужбовця-контрактника, який діяв у 2018 році. З 1 жовтня 2018 року посадовий оклад було підвищено до рівня 9000,00 грн. на місяць, а з 1 січня 2019 року - 11300,00 грн.

Надані ОСОБА_9 докази на підтвердження суми упущеної вигоди судом першої інстанції визнані достатніми та допустимими.

Окрім того, судом встановлено, що наслідками злочинних дій ОСОБА_12 стало те, що ОСОБА_9 з 23 травня 2019 року встановлено другу групу інвалідності та констатовано ступінь втрати професійної працездатності на рівні 75%, що підтверджується відповідними довідками МСЕК.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції визнав надані цивільним позивачем докази належними та допустимими та дійшов висновку про обґрунтованість цивільного позову частково, а саме, визнав, що цивільний позов підлягає до задоволенню в частині стягнення 77185,72 грн. у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, а також в частині стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, що становить різницю між 75% мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідному місяці, та виплатами, отриманими ОСОБА_9 у якості пенсії по інвалідності, а також інших доходів за кожен місяць, починаючи з 23 травня 2019 року і до завершення строку стійкої втрати ОСОБА_9 професійної працездатності.

Окрім того, з урахуванням характеру й обсягу фізичних та моральних страждань потерпілого ОСОБА_9 , який отримав тілесні ушкодження у наслідок злочинного нападу на нього та залишення у небезпеці, тривалий час лікувався, втратив роботу та хобі, на даний час позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, відчуває постійні болі, його психоемоційних переживань, понесених внаслідок отримання ушкоджень, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль направлених для їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди, повинна бути визначена в грошовій сумі у розмірі 250000 гривень.

Колегія суддів вважає, що цивільний позов, заявлений потерпілим, судом першої інстанції вирішений відповідно до вимог закону, а, відтак, підстав для скасування вироку у цій частині і відмові у задоволенні позову потерпілого, як про це просить захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, вирок суду в частині призначення ОСОБА_12 покарання - скасуванню з ухвалення апеляційним судом нового вироку в цій частині.

Керуючись ст. ст. 376, ч. 15 ст. 615, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_13 - задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року щодоОСОБА_12 за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 135, п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року), ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) - скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити у цій частині новий вирок:

ОСОБА_12 призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України - 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що перебуває у приватній власності обвинуваченого;

- за ч. 3 ст. 135 КК України - 7 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) - 15 років позбавлення волі;

- за п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції, чинній станом на 30 травня 2018 року) - довічне позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш тяжких покарань більш тяжким у виді довічного позбавлення волі, призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що перебуває у приватній власності обвинуваченого.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, обвинуваченим ОСОБА_12 , який утримується під вартою, - в той же строк з дня вручення копії вироку.

Судді:

______________________ _______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ

129043315

Наступний документ

129043317

Інформація про рішення:

№ рішення:	129043316
№ справи:	761/13537/19
Дата рішення:	22.07.2025
Дата публікації:	25.07.2025
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(05.11.2025)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	04.11.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (45)

29.11.2025 07:42	Шевченківський районний суд міста Києва
27.01.2020 11:00	Шевченківський районний суд міста Києва
11.02.2020 14:00	Шевченківський районний суд міста Києва
12.02.2020 13:30	Шевченківський районний суд міста Києва
26.03.2020 16:00	Шевченківський районний суд міста Києва
03.04.2020 13:30	Шевченківський районний суд міста Києва
18.05.2020 14:00	Шевченківський районний суд міста Києва
25.08.2020 14:30	Шевченківський районний суд міста Києва
30.09.2020 15:00	Шевченківський районний суд міста Києва
22.10.2020 14:00	Шевченківський районний суд міста Києва
28.10.2020 15:30	Шевченківський районний суд міста Києва
19.11.2020 13:00	Шевченківський районний суд міста Києва
08.12.2020 11:00	Шевченківський районний суд міста Києва
22.01.2021 12:00	Шевченківський районний суд міста Києва
26.02.2021 14:30	Шевченківський районний суд міста Києва
16.03.2021 11:00	Шевченківський районний суд міста Києва
29.03.2021 11:00	Шевченківський районний суд міста Києва
27.04.2021 15:30	Шевченківський районний суд міста Києва
04.06.2021 14:30	Шевченківський районний суд міста Києва
23.06.2021 14:30	Шевченківський районний суд міста Києва
16.08.2021 14:30	Шевченківський районний суд міста Києва
06.10.2021 14:30	Шевченківський районний суд міста Києва
29.10.2021 13:30	Шевченківський районний суд міста Києва
02.12.2021 13:00	Шевченківський районний суд міста Києва
12.01.2022 14:00	Шевченківський районний суд міста Києва
27.01.2022 14:00	Шевченківський районний суд міста Києва
30.08.2022 11:00	Шевченківський районний суд міста Києва
01.11.2022 11:00	Шевченківський районний суд міста Києва
28.11.2022 12:30	Шевченківський районний суд міста Києва
20.12.2022 12:30	Шевченківський районний суд міста Києва
03.02.2023 13:30	Шевченківський районний суд міста Києва
15.02.2023 12:45	Шевченківський районний суд міста Києва
17.02.2023 11:05	Шевченківський районний суд міста Києва
20.03.2023 12:00	Шевченківський районний суд міста Києва
04.04.2023 11:00	Шевченківський районний суд міста Києва
10.04.2023 14:00	Шевченківський районний суд міста Києва
05.06.2023 11:30	Шевченківський районний суд міста Києва
08.06.2023 13:00	Шевченківський районний суд міста Києва
23.06.2023 12:15	Шевченківський районний суд міста Києва
12.07.2023 14:00	Шевченківський районний суд міста Києва
23.08.2023 12:00	Шевченківський районний суд міста Києва
07.09.2023 11:50	Шевченківський районний суд міста Києва
20.10.2023 14:30	Шевченківський районний суд міста Києва
23.10.2023 15:00	Шевченківський районний суд міста Києва
14.12.2023 15:30	Шевченківський районний суд міста Києва