Справа № 757/43038/23-ц Головуючий у суді І інстанції Підпалий В.В.
Провадження № 22-ц/824/11555/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
23 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Желепи О.В.,Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року у справі за позовом виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Центру протидії дезінформації про спростування недостовірної інформації,
У вересні 2023 року виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центру протидії дезінформації про спростування недостовірної інформації, в якому просив суд зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про нього, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті Центру протидії дезінформації у публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», шляхом розміщення публікації на офіційному сайті Центру протидії дезінформації в мережі Інтернет за адресою: cpd.gov.ua із заголовком «Спростування» і текстом наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті Центру протидії дезінформації було поширено недостовірну інформацію про виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 в публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4». Поширена недостовірна інформація: « ОСОБА_1 , громадянин України, член ради МБМ, називає себе виконавчим секретарем Пацифістського руху України - стверджував, що США та рф рівноцінно відповідальні за російське вторгнення» - не відповідає дійсності».
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 залишено без руху через її невідповідність вимогам, викладених у статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що електронний документ з ухвалою судді від 02 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без руху доставлено 20 листопада 2023 року на електронну скриньку позивача (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Однак позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали судді від 02 жовтня 2023 року не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, клопотань про надання додаткового строку на усунення недоліків позовної заяви до суду не надходило.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 11 серпня 2024 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено істотні порушення процесуального закону, які призвели до порушення права позивача на доступ до суду всупереч статті 4 ЦПК України, статті 55 Конституції України, пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Вказував, що після подання до суду позовної заяви вона не була розглянута у встановлений процесуальним законом строк; із значним запізненням було постановлено незаконну і повну фактичних (включаючи арифметичних) помилок та описок ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій всупереч частини другої статті 185 ЦПК України не зазначалися дійсні недоліки позовної заяви, натомість відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд порушив право позивача визначати свої позовні вимоги; в порушення частини першої статті 58 України суд порушив право позивача здійснювати самопредставництво і неправильно застосував пункт 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», тоді як підлягав до застосування підпункт 5 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону.
При цьому ухвалу про залишення позовної заяви без руху було датовано на півтора місяці раніше за фактичне надсилання цієї ухвали через електронний кабінет, а в оскаржуваній ухвалі про повернення позовної заяви визнається доставка ухвали про залишення позовної заяви без руху, датованої 02 жовтня 2023 року, через електронний кабінет лише 20 листопада 2023 року.
Суд першої інстанції не розглянув заяву позивача про виправлення описок і арифметичних помилок, подану через електронний кабінет 29 листопада 2023 року, в якій, серед іншого, ставилося питання про скасування або встановлення судом нового (тобто продовження) процесуального строку після виправлення судом допущених в ухвалі, датованій 02 жовтня 2023 року, описок і арифметичних помилок, чим було порушено вимоги статей 127, 269 ЦПК України.
Оскільки в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не були вказані недоліки позовної заяви, які б відповідали дійсності та вимогам законодавства, застосування у оскаржуваній ухвалі частини третьої статті 185 ЦПК України було не тільки передчасним (адже судом не було розглянуто заяву про виправлення описок та арифметичних помилок і продовження процесуального строку), але й безпідставним (адже судом не було виявлено дійсних недоліків позовної заяви, які могли б бути підставою для залишення позовної заяви без руху та подальшого повернення).
За таких умов позивач вважав, що всупереч вимогам статті 187 ЦПК України суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву замість відкриття провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2025 року позивачу поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у справі № 757/43038/23-ц, а ухвалою суду від 04 липня 2025 року закінчено проведення підготовчих дій у даній справі та призначити її до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Залишаючи позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 без руху, місцевий суд виходив з того, що вона не відповідає вимогам, викладеним у статтях 175 і 177 ЦПК України, у зв'язку з чим для усунення недоліків позивачу необхідно:
- уточнити коло учасників справи у відповідності до вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, в тому числі коло осіб, на права, інтереси та обов'язки яких може вплинути можливе рішення суду відповідно до вимог сформованих у прохальній частині позову та залучити до участі у розгляді справи автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайта https://cpd.gov.ua/;
- надати суду докази, що підтверджують повноваження виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 на здійснення представництва інтересів Громадської організації «Український Рух Пацифістів» в Печерському районному суді міста Києва. У випадку звернення ОСОБА_1 до суду за захистом власних немайнових прав від власного імені та у власних інтересах як фізичної особи - позивачу необхідно привести форму, зміст та вимоги позовної заяви у відповідність до вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України;
- привести зміст позовних вимог у відповідність обраному способу захисту шляхом викладення позовних вимоги таким чином, щоб вимоги позову мали вимогу про визнання поширеної інформації недостовірною (із зазначенням автора та способу, у який поширювалася інформація) та вимогу про спростування недостовірної інформації (із зазначенням посилань на автора та способу, у який поширювалася інформація, а також змістом спростування);
- викласти зміст вимог прохальної частини позовної заяви таким чином, що відображатиме дату, час та місце розповсюдження недостовірної інформації, яка саме інформація, який її зміст та обсяг підлягає спростуванню (фрази, частини фраз, певні речення, окремі висловлювання, подані заяви в цілому тощо), а також викласти зміст (фрази, частини фраз, певні речення, подані заяви в цілому тощо) та спосіб спростування інформації, який має відповідати способу у який поширювалася недостовірна інформація;
- надати суду оригінали доказів сплати судового збору у розмірі 2 684 грн за вимогу про визнання поширеної інформації недостовірною та 1 610,40 грн (з урахуваннями сплаченого судового збору на суму 1 073,60 грн) за вимогу про спростування недостовірної інформації.
В ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року вказано, що вищевказану ухвалу про залишення позовної заяви без руху 20 листопада 2023 року доставлено на електронну скриньку позивача (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_5. ІНФОРМАЦІЯ_6 ), однак позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали судді від 02 жовтня 2023 року не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, клопотань про надання додаткового строку на усунення недоліків позовної заяви до суду не надходило. Тому позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимоги щодо змісту і форми позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (частина третя статті 175 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Абзацом першим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.ї
У справі, яка переглядається, постановляючи ухвалу про визнання неподаною позовної заяви та її повернення заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 станом на 08 січня 2024 року не виконав вимоги ухвали суду від 02 жовтня 2023 року і не усунув недоліки позовної заяви.
Однак з цим висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2023 року виконавчий секретар Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до Центру протидії дезінформації з однією вимогою немайнового характеру, а саме зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію про нього, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті Центру протидії дезінформації у публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4».
Так, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (стаття 36 Конституції України).
Відповідно до статті 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про громадські об'єднання» громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 9 Закону України «Про громадські об'єднання» утворення громадського об'єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом.
Протокол установчих зборів громадського об'єднання має містити відомості про: 1) дату та місце проведення установчих зборів; 2) осіб, які брали участь в установчих зборах (відповідно до частини одинадцятої цієї статті); 3) рішення про утворення громадського об'єднання із зазначенням мети (цілей) його діяльності; 4) рішення про визначення найменування та за наявності - скороченого найменування громадського об'єднання; 5) рішення про затвердження статуту громадського об'єднання; 6) рішення про утворення (обрання) керівника, органів управління громадського об'єднання відповідно до затвердженого статуту; 7) рішення про визначення особи (осіб), яка має право представляти громадське об'єднання у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадського об'єднання без додаткового уповноваження (далі - особа, уповноважена представляти громадське об'єднання), - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, якщо утворення (обрання) органів управління не передбачено рішенням про утворення такого об'єднання; 8) рішення про визначення особи (осіб), яка має право представляти громадське об'єднання для здійснення реєстраційних дій, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.
У разі утворення громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, рішення, передбачені пунктами 5 та 6 частини другої цієї статті, приймаються, якщо наявність статуту та/або утворення (обрання) органів управління передбачено рішенням про утворення такого об'єднання.
Однак, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного та не дав належної оцінки долученим до позовної заяви документам, а саме: копії протоколу установчих зборів Громадської організації «Український Рух Пацифістів» від 29 серпня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 був обраний виконавчим секретарем Громадської організації «Український Рух Пацифістів» та визначений особою, яка має право представляти Громадську організацію «Український Рух Пацифістів» у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені громадської організації без додаткового уповноваження; рішення про державну реєстрацію створення громадського об'єднання, що не має статусу юридичної особи Громадської організації «Український Рух Пацифістів» від 05 вересня 2019 року; витяг із Реєстру громадських об'єднань щодо Громадської організації «Український Рух Пацифістів».
Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 січня 2024 року № 885/8.12-24/вх.64651/8-23 з інформацією щодо Громадської організації «Український Рух Пацифістів».
Відтак, висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на представництво інтересів Громадської організації «Український Рух Пацифістів» в Печерському районному суді міста Києва є необґрунтованими.
Також колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції в тому, що позивач мав уточнити коло учасників справи, в тому числі залучити до участі у розгляді справи автора відповідного інформаційного матеріалу та власника веб-сайта; привести зміст позовних вимог у відповідність обраному способу захисту шляхом викладення позовних вимог таким чином, щоб вимоги позову мали вимогу про визнання поширеної інформації недостовірною та вимогу про спростування недостовірної інформації; викласти зміст вимог прохальної частини позовної заяви таким чином, що відображатиме дату, час та місце розповсюдження недостовірної інформації, що підлягає спростуванню у спосіб, який має відповідати способу її поширення.
Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі № 990/220/24 було висловлено наступну правову позицію:
«Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною (ця позиція неодноразово була висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 640/7310/19, 9901/393/19).
Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом статей 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц та інших також звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Слід також врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 січня 2024 року в справі № 320/14843/23, відповідно до яких неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви суддя лише перевіряє, чи має заявник, відповідно до статті 4 ЦПК України право на порушення справи, чи відповідають форма і зміст заяви вимогам, чи дотримані правила підсудності та чи не має інших, встановлених законом перешкод для порушення справи в суді.
Отже, невиконання позивачем вимог суду першої інстанції про визначення кола належних відповідачів, змісту позовних вимог і обрання способів захисту не може бути підставою для визнання позовної заяви неподаною, оскільки незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для повернення позовної заяви заявнику.
Щодо несплати позивачем судового збору за дві немайнові вимоги, то такі висновки суду є також помилковими. Позивач заявив одну вимогу немайнового характеру про спростування недостовірної інформації і саме за одну позовну вимогу сплатив судовий збір, як це передбачено підпунктом 2.2. пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки Громадська організація «Український Рух Пацифістів» не має статусу юридичної особи.
У рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») (заява № 23436/03) зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Golder v. the United Kingdom», серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ від 29 липня 1998 року у справі «Guerin v. France», пункт 37).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Крім того, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та положень статті 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі в спірних правовідносинах.
Таким чином, в суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав визнавати позовну заяву виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 неподаною та повертати її, позивачу належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року скасувати, справу за позовом виконавчого секретаря Громадської організації «Український Рух Пацифістів» ОСОБА_1 до Центру протидії дезінформації про спростування недостовірної інформаціїнаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 липня 2025 року.
Судді: С.А. Голуб
О.В. Желепа
Д.О. Таргоній