справа № 369/4874/23
провадження № 22-ц/824/12834/2025
21 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження в справі за позовом Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 , про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на житлові будинки та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бурдукової Марини Вікторівни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року в складі судді Пінкевич Н.С.,
встановив:
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року у вказаній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2025.
02.07.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Бурдукова М.В. на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху для подання належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, підтвердженої доказами відповідно до вимог п. 4 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, або навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також для надання доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи.
18.07.2025 до Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Бурдукової М.В. про усунення недоліків, до якого було долучено докази про направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідачам - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , та третій особі - ОСОБА_7 .
Разом з тим, станом на 21.07.2025 недоліки апеляційної скарги, які були встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2025 року, в повному обсязі усунуті не були, зокрема, представником ОСОБА_2 - адвокатом Бурдуковою М.В. не було надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції був пропущений у зв'язку із хворобою адвоката Бурдукової М.В. та її перебуванням на лікуванні в Угорщині в місті Дебрецен у Клініці неврології в період з 30 травня 2025 року по 27 червня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Пунктом 2 ч. 2 вказаної статті визначено, що учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Тeuschler v. Germany).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Також необхідно зазначити, що судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На цей час, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо поважності причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження.
Оскільки зазначені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвалу суду першої інстанції не підтвердженні належними доказами відповідно до вимог п. 4 ч. 4 ст. 356 ЦПК України та не наведено інших підстав для поновлення такого строку суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, суд
ухвалив:
У відкритті апеляційного провадження в справі за позовом Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: ОСОБА_7 , про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на житлові будинки та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бурдукової Марини Вікторівни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 квітня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук