Унікальний номер справи 759/5202/25
Номер апеляційного провадження 33/824/3209/2025
Суддя суду першої інстанції А.О. Мордвінов
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
03 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобівського Івана Григоровича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП
Як вбачається з протоколу про адмыныстративне правопорушення, ОСОБА_1 , будучи особою, яка 28.07.2024 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП України, а також 12.11.2024 за рішенням суду позбавленою права керування транспортними засобами, 13 лютого 2025 року о 23 год. 50 хв. в м. Києві по вул. І.Дзюби, 9 керував транспортним засобом «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , чим вчинив адмініністративне правопорушення, передбачене ч. 5ст. 126 КУпАП, а саме повторне протягом року вчининення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року ОСОБА_1 визнановинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 126 КУпАП та накладенона нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Горобівського І.Г. звернувся з апеляційною скаргою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у судовому засіданні, яке відбулося 08.05.2025 о 12 год. 30 хв. захисником ОСОБА_1 - адвокатом Горобівським І.Г. усно було заявлено відвід судді Мордвінову А.О. Заяву про відвід в письмовій формі було подано до суду того ж дня - 08.05.2025.
Заявлений захисником ОСОБА_2 усний відвід було залишено без розгляду, оскільки, на думку суду, він містить очевидні ознаки зловживання правом і був спрямований, насамперед, на створення умов для ухилення від можливої адміністративної відповідальності внаслідок спливу строків накладення адміністративного стягнення.
Системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з судовою практикою, дають підстави вважати, що відвід судді у справі про адміністративне правопорушення має розглядатися іншим суддею, визначеним за допомогою автоматизованої системи документообігу суду по аналогії з порядком передбаченим УПК України. Але суддею суду першої інстанції заявлений відвід було залишено без розгляду, по суті відвід вирішено не було, що свідчить про те, що справу було розглянуто неповноважним суддею, а тому постанова судді суду першої інстанції не може бути визнана законною і обгрунтованою і підлягає обов'язковому скасуванню.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, постановою серії ЕНА № 2697440 від 28.07.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. При цьому до матеріалів справи працівниками поліції долучено роздруківку електронної копії зазначеної постанови, яка не містить відомостей про набрання нею законної сили і яка не завірена належним чином, відповідно дана постанова не є належним доказом по справі.
Оскільки повторність вчинення адміністративного правопорушення не підтверджена належними доказами, відповідно є відсутньою об'єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою матеріального права.
Крім того, апелянт зауважує, що позбавити права керування транспортними засобами можливо лише ту особу, якій таке право надано, тобто особу, яка таке право має. Суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Заслухавши пояснення захисника Горобівського І.Г., який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, дослідивши доводи апеляційної скарги та зібрані по справі докази, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду судом першої інстанції не дотримано загальних приписів здійснення правосуддя, що потягло за собою прийняття у справі про адміністративне правопорушення незаконного судового рішення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення дійсно не передбачає процесуальних норм, які передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді.
Разом з тим, 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11 відповідним Законом № 475/97-ВР, визнавши її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
При цьому, відповідно до положень статей 8, 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року № 1906-IV в Україні визнається і діє принцип верховенства права; чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»(Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Під час розгляду питання про відвід суддям першої інстанції необхідно було застосувати аналогію закону, зокрема положення ст. 81 КПК України.
Так, відповідно до ч. 1 цієї норми закону, у разі з'явлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі з'явлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Таким чином, суд повинен був за аналогією закону, в порядку ст. 81 КПК Українивирішити питання про відвід у відповідності до вимог КПК України.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, постанова про розгляд заяви захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобівського І.Г. про відвід судді в матеріалах справи відсутня. Тобто доводи апелянта про те, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою в цій частині знайшли підтвердження.Висновки судді про зловживання захисником своїми процесуальними правами не підтверджені належними і допустимими доказами. Крім того, суд не застосував до захисника будь - яких мір процесуального впливу, через зловживання ним процесуальними правами (на думку суду), а лише констатував даний факт, залишаючи заяву про відвід без розгляду.
Так, за змістом статей 245, 248 КУпАП одним із завдань в справах про адміністративні правопорушення є об'єктивне з'ясування обставин справи та недопущення від учасників процесу будь-яких сумнівів щодо упередженості та необ'єктивності розгляду даної справи суддею.
На думку суду апеляційної інстанції, отримавши усну заяву про відвід, суддя суду першої інстанції мав оголосити перерву по справі, надати можливість захиснику викласти письмово заяву про відвід, після чого продовжити судове засідання та передати справу на авторозподіл для визначення судді для вирішення заяви про відвід, чого суддею суду першої інстанції зроблено не було.
Враховуючи зазначені обставини, при нерозглянутій заяві захисника про відвід судді, справа розглянута по суті неповноважним суддею (складом суду) і за результатами розгляду винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 5 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин, постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови по суті змісту протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 повторно протягом року 13.02.2025 о 23:50:00 в м. Києві по вул. Івана Дзюби, 9 керував транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а. ПДР та вчинив керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Згідно до постанови ЕНА № 2697440 від 28.07.2024 ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Частиною другою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 КУпАПповторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон направо керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Постановою КМУ від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» в пункті 2 встановлено, що посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.
Приписами статті 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення як позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).
Частиною другою статті 30 КУпАПвизначено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДРУкраїни водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, частина 5 статті 126 КУпАПпередбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Апеляційний суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАПповністю доведена зібраними по справі доказами, ці докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та його винуватість підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246216 від 14.02.2025 у якому викладені обставини правопорушення; відеозаписом з нагрудної боді камери працівника поліції № 246216; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2697440 від 28.07.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за керування ТЗ «SUZUKISKYWAVE», д.н.з. НОМЕР_3 , не маючи права на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Матеріалами справи повністю підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 адміністравтиного правопорушення, що полягає у керуванні ним транспортним засобом повторно протягом року, не маючи права керування транспортними засобами. При цьому суд ураховує, що ОСОБА_1 висновків для себе не зробив і знову свідомо продовжив керувати ТЗ, не маючи права керування ним.
Факт вчинення вказаного правопорушення, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували про порушення вимог ст. 266 КУпАП під час їх отримання, а також об'єктивність поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адмінстратвиної відповідальності не встановлена.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 126 КУпАП.
У відповідності зі ст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, апеляційнимй суд доходить висновку, що ОСОБА_1 повторно протягом рокук притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою при керуванні транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом.
За таких обставин, апеляційний суд приймає рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, в повному обсязі врахував вимоги ст. ст. 245, 280 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування щодо ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом як до особи, яка такого права не мала взагалі, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно до вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАПпередбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частина друга статті 126 КУпАПпередбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачі керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення зазначеного правопорушення.
Стаття 30 КУпАП (із змінами та доповненнями) не перешкоджає застосуванню судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього рухута наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи. Однак суд апеляційної інстанції позбавлений можливості накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.5 ст.126 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент перегляду апеляційним судом справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції скасовує постанову судді суду першої інстанції і закриває провадження у справі на підставі п. 2 ст. 294 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобівського Івана Григоровича задовольнити частково.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст.126 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач