Справа №757/19923/22-кГоловуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3101/2025
23 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представників потерпілого ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110100013505, по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
та
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_12 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року, -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною, через істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
Зазначає, що суд першої інстанції не навів в оскаржуваному рішенні обґрунтованих доводів про невідповідність обвинувального акту вимогам статті 291 КПК України та дійшов передчасних висновків про недопустимість доказів у кримінальному провадженні, оскільки згідно статті 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час судового розгляду.
За результатами апеляційного перегляду просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
В поданій апеляційні скарзі з доповненнями представник потерпілого ОСОБА_12 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати через істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що обвинувальний акту кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки містить усі відомості про обвинувачених, встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію дій обвинувачених та формулювання обвинувачення.
За доводами апелянта, висновки суду про прийняття у даному кримінальному провадженні процесуальних рішень з порушенням розумних строків кримінального провадження не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки оцінити, чи були порушені такі строки на стадії підготовчого судового провадження, можливо під час судового розгляду з дослідженням усіх матеріалів досудового розслідування в сукупності.
Таким чином вважає, що висновки суду про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону не відповідають фактичним обставинам провадження та не ґрунтуються на вимогах закону.
За результатами апеляційного перегляду просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подані заперечення на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого, в яких вони просять ухвалу суду залишити без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.
Заслухавши пояснення прокурора, представників потерпілого на підтримку поданих апеляційних скарг, обвинувачених та їх захисників, які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження та проаналізувавши апеляційні доводи прокурора і представників потерпілого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, до Шевченківського районного суду міста Києва для судового розгляду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110100013505, по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Вирішуючи в підготовчому судовому засіданні питання про призначення обвинувального акта до судового розгляду, суд першої інстанції встановив, що обвинувальний акт у даному провадженні не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Прийняте рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акту кримінальному провадженні № 12013110100013505 від 27.08.2013 по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч.4 ст.190 КК України, який надійшов до суду майже через п'ять років після повернення його прокурору вперше, складено, підписано та затверджено не уповноваженими слідчим та прокурором у кримінальному провадженню, без додержання вимог кримінального процесуального закону, а відтак такий обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору.
Як зазначено судом в оскаржуваній ухвалі, процесуальне рішення прокурора, зокрема постанова про зміну підслідності кримінального провадження №12013110100013505 від 27.08.2013, постанова заступника керівника Київської обласної прокуратури про змінену групу прокурорів від 23.11.2021, постанова заступника начальника СУ ГУНП в Київській області про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 19.01.2022 є таким, які прийняті з порушенням розумних строків кримінального провадження, а тому є такими, що не породжують правові наслідки.
А відтак, слідчий, який склав та підписав новий обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за обвинуваченням кожної за ч. 4 ст. 190 КК України та прокурор, який затвердив обвинувальний акт, не можуть вважатися уповноваженими у кримінальному провадженню №12013110100013505 від 27.08.2013.
За висновками суду, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2016 про повернення обвинувального акту прокурору, останньому необхідно було вчинити лише заходи щодо вручення обвинувального, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і їх захисникам.
Натомість, з обвинувального акту та реєстру досудового розслідування, які надійшли до Печерського районного суду м. Києва 08.08.2022, вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженню № 12013110100013505 від 27.08.2013 після повернення обвинувального акту прокурору та направлення до суду в новій редакції тривало майже п'ять років, а саме з 16.09.2016 по 08.08.2022, що порушує розумні строки.
Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що наведені факти є підставою для повернення обвинувального акту прокурору як такого, що не відповідає вимогам КПК України.
Колегія суддів вважає слушними апеляційні доводи прокурора та представників потерпілого про те, що такі висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, серед іншого, рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно положень ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. Обвинувальний акт має містити відомості, наведені у цій статті, в тому числі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Також обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Таким чином, вказана норма містить вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, та не підлягає розширеному тлумаченню.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складений слідчим у відповідності до вимог ст.291 КПК України, затверджений прокурором у кримінальному провадженні, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію дій обвинувачених, з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, і наданий до суду з додатком документів, визначених законом.
Як слушно посилається прокурор у поданій апеляційній скарзі, за висновками об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеними в постанові від 15 квітня 2024 року (справа № 753/25892/21), якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру проводила слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватись недопустимими, як отримані після закінчення досудового розслідування.
За приписами ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд, зазначаючи про недопустимість доказів у кримінальному провадженні на стадії підготовчого судового засідання, фактично вдався до їхньої оцінки, що має здійснюватися під час судового розгляду кримінального провадження.
Крім цього, як вважає колегія суддів, з'ясування обставин щодо того, чи є повноважними особами на вчинення процесуальних дій у даному провадженні слідчий та прокурор, на що послався суд в обґрунтування оскаржуваного рішення про повернення обвинувального акта прокурору, також можливе на стадії судового розгляду.
Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що підставою для повернення обвинувального акта є також невручення підозрюваним та їх захисникам копії обвинувального акта, копії цивільного позову, який був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи містяться відповідні підтверджуючі документи, що свідчать про надсилання ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та їх захисникам рекомендованими листами копій цих процесуальних документів (т.1, а.с.28-41).
При цьому, як пояснив в суді апеляційної інстанції прокурор, підозрювані та їх захисники не з'являлись до слідчого та прокурора та відмовлялись від отримання обвинувального акта, реєстру матеріалів кримінального провадження та цивільного позову, а тому ці документи були надіслані їм поштовим зв'язком. Цим самим підтверджується те, що стороною обвинувачення вживались всі необхідні та можливі заходи для вручення ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та їх захисникам дані процесуальних документів у відповідності до вимог КПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що дана обставина також не є достатньою підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки суд першої інстанції не позбавлений процесуальної можливості під час підготовчого засідання вручити стороні захисту копію обвинувального акта, реєстру матеріалів кримінального провадження та цивільного позову для здійснення ефективного захисту під час судового розгляду.
Колегія суддів також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51); у рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії", суд зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого про те, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону не відповідає фактичним обставинам провадження та є передчасним.
Відповідно до положень ч.5 ст.28 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, висунуте ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачення не знаходить свого судового вирішення з 2016 року, чим порушується гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод право на справедливий суд упродовж розумного терміну.
Оскільки суд першої інстанції, ухваливши рішення про повернення обвинувального акта прокурору, припустився порушень вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, колегія суддів задовольняє апеляційні скарги, скасовує ухвалу суду та призначає у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 409, 411, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_12 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України, - скасувати, та призначити в даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4