"09" грудня 2010 р. Справа № 53/128-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Яковенко О.Г., Калюжна К.М.
відповідача - Шуляк І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3081 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 9 серпня 2010 року по справі №53/128-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Діоніс", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” м. Київ в особі Харківської обласної дирекції
про розірвання договору іпотеки, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 9 серпня 2010 року по справі № 53/128-10 (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні позову відмовлено в зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю підстав для його задоволення.
Позивач, ТОВ фірма “Діоніс", із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області та залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Господарським судом Харківської області розглядалась позовна вимога позивача про розірвання договору іпотеки № 07-01-17/1-08 від 22.02.2008 року укладеного між позивачем та відповідачем по справі та стягнення з відповідача судових витрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19.02.2008 р. між відповідачем та фізичною особою - ОСОБА_1 було укладено Генеральну кредитну угоду № 07-01-17-08. На забезпечення вимог іпотекодержателя (відповідача), що виникають з названої Генеральної угоди та з будь-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, в тому числі усіх додаткових угод до них і до угоди, які можуть бути укладені у майбутньому між позивачем (іпотекодавцем) та відповідачем (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки від 22.02.2008 р. № 07-01-17/1-08.
В уточненій позовній заяві про розірвання договору іпотеки від 22.02.2008 р. № 07-01-17/1-08 представник позивача, зокрема, вважає, що істотною зміною обставин є настання фінансово-економічної кризи, її вплив на діяльність ТОВ фірму «Діоніс»та перебування ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі, який є позичальником, згідно з умовами Генеральної кредитної угоди від 19.02.2008 р. № 07-01-17-08 за виконання грошових зобов'язань, за якого поручився ТОВ «Діоніс», і не зможе сплачувати кредит.
Свої позовні вимоги позивач ТОВ фірма «Діоніс»обґрунтовує станом спаду економіки в Україні та на відсутність на волі ОСОБА_1, посилаючись на суттєве збільшення обсягу зобов'язань та відповідальності.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін. В частині 2 цієї ж статті йдеться про те, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Тому, позивач вважає цілком справедливим розірвати даний Договір, оскільки в даному випадку є всі ті умови, що необхідні згідно ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме: «в момент укладання договору сторони виходили с того, що така зміна обставин не настане».(п.1 ч.2 ст.652 ЦК України)
Істотною зміною обставин на думку позивача являється, той факт, що ОСОБА_1, який є Позичальном згідно з умовами Генеральної кредитної угоди № 07-01-17-08 від 19 лютого 2008 року за виконання грошових зобов'язань якого поручилося ТОВ «Діоніс»на даний момент знаходиться у місцях позбавлення волі у зв'язку із застосуванням до нього міри запобіжного заходу - взяття під варту. Зрозуміло, що знаходячись в місцях позбавлення волі ОСОБА_1 не може сплачувати кредит через відсутність можливості отримувати необхідну для погашення заборгованості суму доходу, і при наявності даної обставини в момент укладення договору Позивач не укладав би договір іпотеки, а Відповідач не надав би згоди на видачу кредитних коштів. Разом з тим дана обставина суттєво збільшує відповідальність ТОВ «Діоніс».
Також позивач зазначає, що розділом ІІІ ЦК України визначено об'єкти цивільних прав, Главою 13 «Речі. Майно»статтею 192 ЦК України законодавець визначив гроші як об'єкт цивільних та включив їх до різновиду майна. Гроші є особливою категорією об'єктів цивільного права, оскільки вони виконують роль загального еквівалента вартості будь-якого товару, а загальна вартість товару впливає на стан платіжного балансу, Платіжний баланс - є загальний розмір усіх фінансових ресурсів, які використовуються як розрахункові одиниці. Поряд з цим гроші виступають самостійним об'єктом кредитного договору, тобто товаром.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що 19.02.2008 р. між відповідачем (Банком) та позичальником ОСОБА_1 укладено Генеральну кредитну угоду № 07-01-17-08 від 22.02.2008 р. У відповідності до умов Угоди укладено Кредитний договір № 010-2/07-01-0091-08 з урахуванням додаткового договору № 1 від 02.06.2008 р., позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 1 500 000,00 грн.
На забезпечення вимог іпотекодержателя (відповідача), що виникають з названої генеральної угоди та з буд-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, в тому числі усіх додаткових угод до них і до угоди, які можуть бути укладені у майбутньому між позивачем (іпотекодавцем) та відповідачем (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки від 22.02.2008р. № 07-01-17/1-08.
Крім іншого, договір іпотеки від 22.02.2008р. №07-01-17/1-08 містить положення про те, що іпотекодавець ознайомлений та згоден з усіма умовами угоди та усіх кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, цілком розуміє їх зміст та згоден виступати майновим поручителем за борговими зобов'язаннями боржника. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення угоди та /бо кредитних договорів, та /або одного з кредитних договорів укладених у відповідності до угоди є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання (п. 2.1.6. договору іпотеки від 22.02.2008р. № 07-01-17/1-08).
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, позивач вільно на свій розсуд, визначивши умови договору іпотеки, уклав договір, котрий у відповідності до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання. Правових підстав для звільнення позивача від виконання цього договору внаслідок зміни його, позивача, ставлення до визначених ним самим умов договору, немає.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється, того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з пропозицією щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які, на думку позивача, істотно змінились, або щодо його розірвання, не наведено суду жодного належного факту, який свідчить про те, що договір може бути розірваний за рішенням суду.
На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги нормативно та документально необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 09 серпня 2010 року залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Білоконь Н. Д.
Суддя Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписано 14.12.2010 року