"13" грудня 2010 р. Справа № 45/218-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Камишева Л.М. , суддя Черленяк М.І.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю прокурора - Булулуков О.О., посв. № 228 від 02.12.2009 р.
та представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 - особисто
третіх осіб - 1. Воловельська Т.В., дор. № 20515/10/10-023 від 13.12.2010 р.
2. Василенко Г.В., дор. № 25-22/2680 від 13.04.2010 р., Лиманська І.А., дор. № 25-22/8096 від 09.09.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Червонозаводського району м. Харкова (вх. № 4032Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.10 у справі № 45/218-10
за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державного казначейства України, м. Київ
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -
1. Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова, м. Харків
2. Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, м. Харків
про стягнення 28000 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2010 р. по справі № 45/218-10 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Прокурор з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2010 року скасувати та задовольнити позов.
Відповідач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи підтримують апеляційну скаргу прокурора та також просять скасувати рішення від 11.10.2010 р.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2009 року між Окружною виборчою комісією територіального виборчого округу № 176 з виборів Президента України (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір № 28, відповідно до якого виконавець зобов'язався за дорученням замовника виготовити з матеріалу замовника кабіни для голосування згідно з калькуляцією.
Сторонами договору була узгоджена ціна договору в розмірі 32000 грн., яка в наступному було збільшена до 64000 грн., про що сторонами було підписано додаткову угоду від 25.12.09. Вказаний договір було виконано сторонами в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 28.12.2009 р. Виготовлені кабінки були передані замовнику та отримані останнім відповідно до накладних.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов договору відповідач, як підрядник, зобов'язувався виготовити кабіни для голосування, згідно з узгодженою між сторонами калькуляції.
Згідно зі ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом. Іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Частинами 1 та 2 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, є правочином, різновидом якого є договір.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони під час підписання договору підряду № 28 від 22.12.2009 р. та додаткової угоди до нього від 25.12.2009 р. узгодили всі істотні умови, зокрема, вартість виконаних робіт.
У подальшому вказаний договір сторонами не був змінений, розірваний або визнаний недійсним у встановленому порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що прокурором не були надані суду докази на підтвердження тих фактів, на які він посилався в позовній заяві відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2010 року у справі № 45/218-10 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування рішення відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
У задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2010 р. у справі № 45/218-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Черленяк М.І.
Повний текст постанови підписаний 14.12.2010 р.