"07" грудня 2010 р. Справа № 25/125
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І.
при секретарі Морока Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Хоменко Г.О. (дов. № 1647 від 06.12.2010р.), Білокура О.П. (дов. № 1648 від 06.12.2010р.)
відповідача - Рябкова Р.Л. (дов. № 1 від 25.03.2010р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСПО - ЦЕНТР", м. Полтава (вх. № 4063 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.10.10 р. у справі № 25/125
за позовом Закритого акціонерного товариства "ЮРІЯ", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСПО - ЦЕНТР", м. Полтава
про стягнення 145 152,00 грн.,-
Позивач, ЗАТ "ЮРІЯ", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив суд стягнути на свою користь з відповідача, ТОВ "ТЕСПО - ЦЕНТР", суму збитків в розмірі 145152,00 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.10.2010 р. по справі № 25/125 (суддя Босий В.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ТЕСПО - ЦЕНТР" на користь ЗАТ "ЮРІЯ" 145152,00 грн. збитків, 1451,52 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ТОВ "ТЕСПО - ЦЕНТР", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19 жовтня 2010 року по справі № 25/125 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач, ЗАТ "ЮРІЯ", надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, 03 квітня 2008 року між сторонами укладено Договір № 43 (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Відповідач -ТОВ "ТЕСПО - ЦЕНТР", як Виробник, зобов'язався на замовлення Позивача - ЗАТ "ЮРІЯ", як Замовника, виготовити плавитель сиру ПС-80 (далі - обладнання) згідно з додатком до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, а позивач в свою чергу зобов'язався забезпечити оплату і приймання обладнання та взяв на себе обов'язок виконати шеф-монтажні, пусконалагоджувальні роботи.
Виконуючи умови Договору позивач сплатив відповідачу повну вартість обладнання в розмірі 120000,00 грн., про що свідчить наявні у справі належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 3939 від 17.06.2008 року в сумі 72000,00 грн., № 6704 від 09.09.2008 року в сумі 36000,00 грн. та № 8689 від 05.11.2008 року в сумі 12000,00 грн. (аркуші справи 33-35).
4 листопада 2008 року позивач отримав спірне обладнання згідно накладної № 162 від 04.11.08. та довіреності № 225 від 03.11.2008 р.
Згідно п. 6.1 договору Відповідач надав гарантію на плавитель сиру на один рік з дня поставки та гарантував якість поставленого обладнання на протязі гарантійного терміну.
Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки.
А згідно із частиною З статті 680 Цивільного кодексу України, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені, протягом цього строку.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та умов договору, інших актів цивільного законодавства.
В період гарантійного строку у виготовленому та поставленому відповідачем (Виробником) обладнанні були виявлені конструкторсько-заводські дефекти, що не дало позивачеві можливості використовувати дане обладнання за його призначенням, про що свідчить наявний у справі експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 03.11.2009 року за № В-753, в зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію № 1377 від 24.11.09 з вимогою сплатити 145152,00 грн., з яких: 120000,00 грн. - вартість обладнання (плавителя сиру ПС-80), 1152,00 грн. - вартість експертизи, 24000,00 грн. - штраф в розмірі 20% за поставку неякісного обладнання.
У відповідності до положень статті 231 Господарського кодексу України за порушення умов зобов'язання щодо якості товарів стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних товарів.
Відповідно до статті 234 Господарського кодексу України, сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.
Господарським судом також обґрунтовано встановлено, що внаслідок переговорів та листування з відповідачем з метою вирішення питання ремонту спірного обладнання, виготовленого відповідачем (Виробником) для позивача згідно договору № 43 від 03.04.2008р. із конструкторсько-заводськими дефектами, сторони у справі уклали двосторонню угоду від 25 лютого 2010 року, відповідно до пункту 1 якої відповідач, як Виробник, зобов'язався своїм транспортом через представника за дорученням забрати правитель сиру ПС-80 у Замовника (позивача) в погоджений сторонами день (аркуш справи 16).
Колегія суддів зауважує, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 3 даної угоди передбачено, що відповідач на протязі 12 робочих днів (від дати отримання обладнання) зобов'язується провести його ремонт або здійснити його заміну на новий.
Сторонами також погоджено, що виробник та замовник в термін не більше 5 днів проводять експлуатаційні випробування обладнання зі складанням акту здачі-приймання (пункт 5 угоди).
Пунктом 6 цієї угоди передбачено, що в разі невиконання відповідачем в установлений строк пунктів 1, 3 домовленості, останній відшкодовує позивачу вартість обладнання та понесені збитки від придбання неякісного обладнання в загальній сумі 145152,00 грн. в місячний термін з дати одержання обладнання.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем 8 квітня 2010 року отримано обладнання для ремонту, що підтверджується накладною б/н від 08.04.2010 року (аркуш справи 17).
14 липня 2010 року спірне обладнання повернуто позивачу з ремонту (накладна № 40 від 14.07.2010р., аркуш справи 65), а 16 липня 2010р. при проведенні експлуатаційних випробувань вийшов з ладу підшипниковий вузол приводу ножового валу плавителя, про що 23 липня 2010 року комісією у складі головного механіка ЗАТ "Юрія" - Білокур А. П, механіка ЗАТ "Юрія" - Кропивко В. М. та механіка ТОВ "Теспо-Центр" - Дзюби В. В. складено акт про непридатність до експлуатації спірного обладнання (аркуш справи 66).
Правові наслідки передання товару неналежної якості встановлені статтею 678 Цивільного кодексу України, згідно ч. 2 якої у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої суми.
Згідно приписів частини 1 статті 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного строку недоліків, не застережених продавцем, покупець має право за своїм вибором, зокрема, вимагати від продавця безоплатного усунення недоліків товару або заміни товару на аналогічний товар належної якості або відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Пунктами 1, 5 статті 268 Господарського Кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи те, що вищевказаними нормами та умовами Угоди, укладеної між сторонами 25 лютого 2010 року, встановлено право позивача на вибір вимагати у відповідача (Виробника) ремонту спірного обладнання або його заміни на інший належної якості або відмови від договору і повернення сплачених сум, складовими частинами яких відповідно до пункту 6 Угоди є вартість спірного обладнання - 120000,00 грн., вартість експертизи в сумі 1152,00 грн., а також штраф в розмірі 20% вартості обладнанні в сумі 24000,00 грн., тому колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що позовні вимоги про відшкодування зазначених сум підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем у відповідності до зазначених процесуальних норм належним чином доведено факт порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності та умов Договору щодо передачі товару належної якості, а матеріали справи свідчать про наявність правових підстав як для стягнення витрат на відшкодування вартості спірного обладнання в сумі 120000,00 грн., так і вартості експертизи в сумі 1152,00 грн. та штрафу в розмірі 24000,00 грн.
Не змінюють цілком обґрунтованих та законних висновків господарського суду по суті даного господарського спору посилання відповідача про порушення судом норм процесуального права, зокрема про те, що справу розглянуто за відсутністю відповідача, який не був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, позицію відповідача було викладено у відзиві на позовну заяву, а судом першої інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та вжито заходи для належного та своєчасного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи. В даному випадку відповідач не був позбавлений права надати господарському суду додаткові письмові докази в обґрунтування своїх заперечень та мав на це достатньо часу, так як з моменту порушення провадження у справі 30.07.2010р. до вирішення справи по суті 19.10.2010р. минуло майже 2,5 місяці, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно розглянув справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Не приймаються колегією суддів до уваги і твердження відповідача про те, що в порушення ст. 41 ГПК України господарський суд, вирішуючи питання, що потребують спеціальних знань (наявність конструкторсько-заводських дефектів) не призначив судову експертизу, оскільки факт наявності цих дефектів підтверджений наявними у справі доказами, зокрема угодою від 25.02.2010р., та відповідачем в процесі позовного провадження не заперечувався. Питання про проведення експертизи відповідачем не порушувалось.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСПО - ЦЕНТР", м. Полтава позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Полтавської області від 19.10.2010р. по справі № 25/125 прийняте без будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України стороні надано право на подання доказів. Згідно з частиною 3 цієї статті сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З урахуванням всіх матеріалів справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце недобросовісне використання посадовими особами відповідача процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, оскільки подання апеляційної скарги без фактичного та правового обґрунтування викладених в ній вимог по суті спору, є проявом зловживання відповідачем своїми процесуальними правами і вочевидь спрямоване на штучне затягування строків розгляду даної справи (розгляд справи триває більше ніж 3 місяці), чим обмежують права позивача на отримання належних йому грошових коштів.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСПО - ЦЕНТР", м. Полтава залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 19.10.2010 р. у справі № 25/125 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Пушай В.І.
Повний текст постанови підписано 13 грудня 2010 року.