"09" грудня 2010 р. Справа № 43/197-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.
при секретарі Горбачовій О.А.
за участю представників сторін:
позивача -Вишнякова Л.С., дов.№1-422 від 06.04.2010 р. (копія у справі)
відповідача -Янковський С.А., дов. б/н від 09.10.2008 року (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Південного державного проектно-конструкторського та науково-дослідного інституту авіаційної промисловості (вх. №3452Х/2-5)
на рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2010 року по справі № 43/197-10
за позовом Закритого акціонерного товариства “Теплоелектроцентраль-3”, м.Харків
до Південного державного проектно-конструкторського та науково-дослідного інституту авіаційної промисловості, м. Харків
про стягнення 132 783,77 грн., -
встановила:
Позивач, ЗАТ “ТЕЦ-3”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПД ПК та НД інституту авіаційної промисловості “Південдіпрондіавіапром” про стягнення 115272,89 грн. основного боргу, 10098,78 грн. -пені, 6146,08 грн. -інфляційних втрат, 1266,02 грн. -3% річних, всього 132783,77 грн. Та судових витрат.
Після зміни позовних вимог 13.09.2010 р., позивач просив суд стягнути з відповідача 10098,78 грн. пені, 6146,08 грн. -інфляційних втрат, 1266,02 грн. -3% річних та судові витрати покласти на відповідача. В частині стягнення суми основного боргу 115272,89 грн. позивач відмовився від позову.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2010 року (суддя Лаврова Л.С.) продовжено строк розгляду справи до 30.09.2010 р. Прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог від 13.09.2010 р. Прийнято відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 115272,89 грн. Стягнуто з ПД ПК та НД інституту авіаційної промисловості “Південдіпрондіавіапром” на користь ЗАТ “ТЕЦ-3”суму 10098,78 грн. - пені, 6146,08 грн. -інфляційних втрат, 1266,02 грн. -3% річних, державного мита у сумі 175,10 грн. та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ПД ПК та НД інституту авіаційної промисловості “Південдіпрондіавіапром”, з рішенням господарського суду частково не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його зміну, просить його скасувати в частині стягнення з відповідача 10098,78 грн. інфляційних нарахувань, 1217,61 грн. -пені та відповідно до цього розміру державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, відповідач вважає, що прийняте рішення є незаконним та необґрунтованим, а також таким, що не відповідає вимогам закону.
Позивач, ЗАТ “ТЕЦ-3” надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2010 р. по справі №43/197-10 без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу -без задоволення.
У судовому засіданні 07 грудня 2010 року оголошено перерву до 12 год. 30 хв. 09 грудня 2010 року для надання позивачем письмових пояснень з розрахунком на спростування доводів апеляційної скарги, а також для проведення звірки розрахунків між позивачем та відповідачем.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ,вислухавши пояснення сторін ,перевіривши рішення господарського суду щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права , колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 15.05.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 216 т на постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками , протоколом розбіжностей до договору та додатковою угодою .
У відповідності до умов договору позивач зобов*язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в необхідних обсягах, а споживач зобов*язався проводити оплату за отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки передбачені цим договором.
Відповідно до п.6.2 договору розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на підставі наданого відповідачем звіту про кількість спожитої енергії за даними приборів обліку.
Пунктом 6.3 договору в редакції протоколу розбіжностей встановлено, що оплата за теплову енергію проводиться до початку опалювального сезону 50% вартості місячного споживання теплової енергії визначену договором.
Виконання умов договору позивачем підтверджується звітами відповідача про спожиту теплову енергію за наступні періоди з 10.03. по 22.03.2010 року ( а.с.18), з 01.12.2009 року по 25.12.2009 року ( а.с.19), з 25.12.09 по 28.01.10 року ( а.с.20), з 28.01.2010 року по 11.02.2010 року ( а.с.21).
Відповідач не виконав взяті на себе зобов*язання внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 115272,89 грн.
Проти споживання теплової енергії та наявності заборгованості на час подання позовної заяви ,відповідач не заперечує.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив суму заборгованості в повному обсязі внаслідок чого позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу , про що подав заяву про зміну позовних вимог (а.с.49).А тому в цій частині суд першої інстанції цілком обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі п. 4 ст.80 ГПК України.
У відповідності до п. 7.3 договору за несвоєчасне виконання зобов*язань по розрахункам за теплову енергію, передбачену п.6.5 договору нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, за кожний день неоплати від суми платежу.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем пеня за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії складає 10098,78 грн.
Як зазначено в апеляційній скарзі, відповідач частково не погоджується з розрахунком пені , зокрема , на його думку при його виконанні допущені арифметичні помилки , внаслідок яких суму пені завищено на 1217,61 грн.
Проте, в ході розгляду справи після надання позивачем додаткового розрахунку за спірний період, представник відповідача усно відмовився від апеляційної скарги в частині скасування оскаржуваного рішення щодо стягнення пені в сумі 1217,61 грн.
Що ж до тверджень апелянта про невірний розрахунок інфляційних витрат , то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачаться з матеріалів справи , позивач при поданні позову надав розрахунок суми позову , який складався з заборгованості у відповідності з договором № 216Т від 15.05.2006 року за період грудень 2009 року -березень 2010 рок; пені та 3% річних за період з 21.01.2010 року по 01.07.2010 року та інфляційних витрат за період січень , лютий, березень 2010 року. При цьому з пояснень представника позивача період стягнення витрат від інфляції був розрахований за період визначений на власний розсуд.
Проте , як встановлено в ході судового розгляду позивач невірно нарахував відповідачеві суму інфляційних витрат , оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До апеляційної скарги на підтвердження доводів , викладених в апеляційній скарзі, відповідач надав контррозрахунок інфляційних витрат. Представник позивача не зміг спростувати розрахунку доданого до апеляційної скарги. Проте як судова колегія дійшла висновку ,що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим. До того ж слід зазначити , що він повністю відповідає Рекомендаціям Верховного суду України , зазначеним в листі від 03.04.1997 року № 62-97 відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.
А тому стягнення з відповідача витрат від інфляції в сумі 6146,08 грн. не підлягають стягненню , оскільки у період наявності заборгованості мала місце дефляція , що не було взято до уваги позивачем при поданні позову та розраховано інфляційні лише за січень, лютий та березень , і в цій частині апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню , як таке , що прийнято з порушенням п.1,п.4 ч.1 ст. 104ГПК України.
Невірним є і розподіл судових витрат суду першої інстанції , а тому в цій частині рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.
Так відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів ирішення спору.
Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи,послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже , з урахуванням приписів даної норми процесуального права за результатом розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплату державного мита в сумі 113,65 грн. та витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу в сумі 215,80 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити .
Рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2010 року по справі № 43/197-10 в частині стягнення з Південного державного проектно-конструкторського та науково-дослідного інституту авіаційної промисловості витрат від інфляції в сумі 6146,08 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача державне мито 175,10 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення з Південного державного проектно-конструкторського та науково-дослідного інституту авіаційної промисловості витрат від інфляції в сумі 6146,08 грн. відмовити .
Стягнути з Південного державного проектно-конструкторського науково-дослідного інституту авіаційної промисловості "Південдніпрондіавіапром" (м. Харків, вул. Сумська, 130а, р/р 26003010185980 в філії банку "Фінанси та кредит" в м.Харкові МФО 350697, код ЄДРПОУ 14307759) на користь ЗАТ "Теплоцентраль-3" (м. Харків, вул. Енергетична,3 р/р 2600602314663 у АКБ"Базис" м. Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 30657701) витрати по сплаті державного мита в сумі 113,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215,80 грн.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2010 року по справі № 43/197-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ГПК України.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Кравець Т.В.
Повний текст постанови виготовлений 13 грудня 2010 року.