23 липня 2025 року справа №200/1138/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року (повне судове рішення складено 01 квітня 2025 року) у справі № 200/1138/25 (суддя в І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Управління), в якому просила:
- визнати протиправним бездіяльності у відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, неврахуванні пільгового стажу та скасування рішення №053130013740 від 07.02.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати повторно розглянути заяву від 31.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 у відповідності до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-p/2020 у справі №1-5/2018(746/15) та зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період її роботи з 03.02.1998 по 30.04.2003 на посаді машиніста з прання білизни та період роботи з 01.05.2003 по 31.12.2010 на посада няні групи згідно довідки КНП “Краматорський будинок дитини “Антошка».
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 31 січня 2025 року вона звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Подану заяву Позивачки розглянуто відповідачем і прийнято рішення №053130013740 від 07.02.2025 про відмову в призначенні пенсії.
До пільгового стражу не зараховані періоди: період роботи з 03.02.1998 по 30.04.2003 на посаді машиніста з прання білизни; період роботи з 01.05.2003 по 31.12.2010 на посаді няні групи згідно довідки КНП «Краматорський будинок дитини «Антошка» від 15.01.2025 №02/04-04, оскільки зазначені посади у довідці не передбачені посадам згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Позивач вказала, що посада, на якій вона працювала, відповідає Списку №2, вона досягла віку 50 років, а відповідач неправомірно не застосував до спірних правовідносин п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії таким, що порушує її право на належний соціальний захист.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №053130013740 від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_2 в призначення пенсії.
Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву позивачки від 31 січня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - із врахуванням вимог п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII та Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 2018(746/15) № 1-р/2020, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 03.02.1998 по 30.04.2003 на посаді машиніста з прання білизни та період роботи з 01.05.2003 по 31.12.2010 на посада няні групи згідно довідки КНП “Краматорський будинок дитини “Антошка».
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та додані до неї документи, та 07.02.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №053130013740.
На сьогоднішній день нормативно-правові акти, в тому числі і положення ст. 114 Закону №1058, на які посилається Головне управління в обґрунтування своєї позиції, є чинними, законними, Конституційним Судом України неконституційними не визнавалися, а відтак підлягають застосуванню та дотриманню учасниками пенсійних правовідносин.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно паспорта НОМЕР_1 .
Відповідачем за результатом розгляду заяви позивача від 31.01.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №053130013740 від 07.02.2025 за не досягненням пенсійного віку 55 років.
До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 03.02.1998 по по 30.04.2003 на посаді машиніста з прання білизни та період роботи з 01.05.2003 по 31.12.2010 на посаді няні групи згідно довідки КНП «Краматорський будинок дитини «Антошка» від 15.01.2025 №02/04-04, оскільки зазначені посади у довідці не передбачені посадам згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Вік позивача 53 роки. Страховий стаж становить 33 роки 8 місяців. Пільговий стаж - 11 років 7 місяців.
Згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 24 січня 1990 року позивач:
- 03.02.1998 прийнята на посаду машиніста з прання білизни в комунальну установу охорони здоров'я Краматорський будинок дитини «Антошка» (наказ від 02.02.98);
- 31.07.2022 звільнена за ст.36 п.6 ч.1 КЗпП України (наказ №258-кд від 28.07.2022).
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №02/04-04 від 15 січня 2025 року, позивач дійсно працювала з 03.02.1998 повний робочий день в комунальній установі охорони здоров'я Краматорський будинок дитини «Антошка», безпосередньо обслуговувала хворих дітей з ураженням центральної нервової системи. У період роботи з 01.05.2003 по 23.06.2016, з 24.06.2016 по 31.03.2022 посади молочної медичної сестри передбачені Списком №2. За період роботи в будинку дитини пільговий стаж за Списком №2 станом на 31.03.2022 складає 18 років 11 місяців 0 днів.
До позовної заяви позивачем додано:
витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 04 березня 1998 року;
накази про атестацію робочих місць від 25.01.2003 №5, 25.01.2008 №05, 25.01.2013 №22, 05.01.2013 №73, 28.01.2018 №12.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […] регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
На виконання зазначених приписів постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок 22-1) .
Відповідно до пп. 1-4 п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). За період роботи, починаючи з 1 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, […]; 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 1 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення); […] ; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Пунктом 1.9 Порядку № 22-1 передбачено, що у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.
При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення; у разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до матеріалів справи, письмового повідомлення про необхідність надання додаткових документів позивачу не надавалось.
Право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах для окремих категорій працівників визначено положеннями ст. 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28цього Закону.
Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівники, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами 1 і 5 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього закону: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно із п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, - уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
На підставі викладеного вище суд висновує, що відповідачем протиправно не було зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 період її роботи з 03.02.1998 по 30.04.2003 на посаді машиніста з прання білизни та період роботи з 01.05.2003 по 31.12.2010 на посаді няні групи згідно довідки КНП “Краматорський будинок дитини “Антошка».
Стосовно зазначення у спірному рішенні про недосягнення позивачем передбаченого ст. 114 Закону № 1058-ІV віку для призначення пільгової пенсії за Списком № 2 - 55 років, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом, відповідно до преамбули Закону № 1058-IV принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються цим законом.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, були внесені зміни до Закону № 1058-IV, якими, окрім іншого, вказаний Закон було доповнено розділом XIV-1, у ст. 114 якого зазначено, що: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
Цим же Законом викладено в новій редакції п. 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Отже, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2) регулюється Законом № 1058-IV (в врахуванням змін та доповнень).
Разом із цим призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2) у період з 1 січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року врегульовувалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 12 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п. б ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка була чинною до 1 квітня 2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
2 березня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ (набув чинності 1 квітня 2015 року), яким абз. 1 п. “б» ст. 13 Закону № 1788-XII викладено в редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, Законом № 213-VІІІ збільшено раніше передбачений п. “б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 Рішення).
Згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зміненим частково в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, задоволено позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року “Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_3»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Згідно п. 119 даного рішення це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Відповідно до п. 120 зазначеного рішення, обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка:
звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
Отже, адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - є типовою справою відносно до адміністративної справи № 360/3611/20.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, прийнятої за результатом розгляду апеляційної скарги на Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, крім іншого зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Вказано, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. 8 листопада 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 580/492/21 зазначив, що за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.
Враховуючи наведене, Велика Палата під час апеляційного перегляду справи № 360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не норми Закону № 1058-ІV.
Згідно ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені судом обставини, рішення відповідача про відмову в призначення позивачу пенсії є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Як наслідок, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 31.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 у відповідності до пункту “б» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-p/2020 у справі №1-5/2018(746/15) та зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період її роботи з 03.02.1998 по 30.04.2003 на посаді машиніста з прання білизни та період роботи з 01.05.2003 по 31.12.2010 на посаді няні групи згідно довідки КНП “Краматорський будинок дитини “Антошка», суд зазначає наступне.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).
Відповідно до ч. 3 цієї ж статті у разі скасування […] індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Приписами ч. 4 зазначеної статті передбачено, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обгрунтовано вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 - із врахуванням вимог п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, а також із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 2018(746/15) № 1-р/2020, та зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду роботи з 03.02.1998 по 30.04.2003 на посаді машиніста з прання білизни та період роботи з 01.05.2003 по 31.12.2010 на посада няні групи згідно довідки КНП “Краматорський будинок дитини “Антошка».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі № 200/1138/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 23 липня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
А. В. Гайдар