"08" грудня 2010 р. Справа № 17/2
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Марченко В.О.
за участю представників сторін:
позивача - Пшеничний О.Л. (довіреність б/н від 29.12.09)
відповідача - Балжи О.О. (доручення №185 від 15.09.10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3961 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.07.10 у справі № 17/2
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" , м. Кременчук,
до Приватної багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "Електронасос-Сервіс", м. Полтава,
про стягнення 335762,01 грн.
ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" звернулося до господарського суду з позовною заявою (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) про стягнення з Приватної багатогалузевої виробничо-комерційної фірми "Електронасос-Сервіс" 567468,59 грн., у тому числі - 184994,93 грн. -штрафних санкцій за несвоєчасну поставку; 112160,79 грн. збитків, заподіяних внаслідок різниці курсу гривні до євро станом на дату поставки першого насосного агрегату; 270312,87 грн. збитків, заподіяних внаслідок різниці курсу гривні до євро станом на дату поставки другого насосного агрегату.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.07.10 (суддя Коршенко Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. У стягненні сум збитків 112.160,79 грн. та 270.312,87 грн. - відмовлено. З відповідача на користь позивача стягнуто суми штрафних санкцій, державного мита, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач із рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права (зокрема -на невизначеність правової природи нарахованих санкцій) просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 184.994,93 грн. штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в цій частині.
Відповідачем також надано пояснення до апеляційної скарги, в яких Приватна багатогалузева виробничо-комерційна фірма "Електронасос-Сервіс" зазначає, що позивач затягував виконання своїх зобов'язань по сплаті залишку суми за договором, що призвело до несвоєчасної поставки насосних агрегатів.
Позивач, ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що штраф, обчислюваний від вартості товару в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення, є належним видом забезпечення виконання зобов'язання продавця та його нарахування саме за вказаний в оскаржуваному рішенні період відповідає вимогам чинного законодавства.
Заслухавши представників позивача та відповідача у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
Між відповідачем (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір №10/10/07 від 10.10.07 (т.1, а.с.13), відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов'язується передати повнокомплектні насосні агрегати КSВ (Німеччина) типу RРН - 2 комплекти на суму 1040051,86 грн, а позивач - прийняти та оплатити дані агрегати на умовах договору.
Згідно з п. 3.1. договору, відповідач зобов'язався поставити дані агрегати на склад позивача в строк не більше 9 місяців з моменту отримання авансу, передбаченого п.4.1 даного договору. Зазначеним пунктом встановлено, що аванс в розмірі 30% від загальної суми договору повинен бути перерахований покупцем протягом 10 днів з моменту підписання договору, тобто -у термін до 24.10.07 включно.
Платіжним дорученням 4645 від 24.10.07 (т.1, а.с.17) позивачем було сплачено суму авансу. Таким чином, обладнання у відповідності до умов договору повинно бути поставлене відповідачем в строк не пізніше 24 липня 2008 року.
26 березня 2008 року, сторони за договором уклали додаткову угоду № 1 (т.1, а.с.15) Відповідно до даної угоди, договір доповнено пунктом п.3.1а, який містить обов'язок відповідача поставити повнокомплектне обладнання в строк не пізніше 15 вересня 2008 року.
При цьому, як вбачається зі змісту даної норми договору, обов'язок відповідача щодо поставки товару до вказаної дати не ставиться в залежність від його оплати позивачем. Тому посилання представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на п.4.1 договору №10/10/07 від 10.10.07 колегія суддів вважає необґрунтованими та зробленими при довільному тлумаченні даного пункту договору, оскільки відповідачем не враховано вищенаведені вимоги додаткової угоди №1 від 26.03.08, якою встановлено кінцеву дату поставки -15.09.08.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання цього зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, часткову поставку було здійснено лише у квітні 2009 року - отже, відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань за договором.
У зв'язку з цим, на думку позивача, стягненню з відповідача підлягають суми: 184994,93 грн. -штрафних санкцій за несвоєчасну поставку; 112160,79 грн. збитків, заподіяних внаслідок різниці курсу гривні до євро станом на дату поставки першого насосного агрегату; 270312,87 грн. збитків, заподіяних внаслідок різниці курсу гривні до євро станом на дату поставки другого насосного агрегату.
В частині стягнення сум збитків, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що посилання позивача на коливання курсу іноземної валюти (євро) до національної (гривні) станом на час оплати та фактичної поставки і, відповідно зменшення чи збільшення ціни в гривні на кожну окрему дату не є підставою для нарахування та стягнення збитків.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаних сум збитків задоволенню не підлягають. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у вищевказаній частині рішення місцевого господарського суду сторонами не оскаржується.
Стосовно штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 9.2 договору №10/10/07 від 10.10.07 передбачено, що у разі порушення строків постачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом неправильно застосовано статтю 549 Цивільного кодексу України та неправомірно стягнуто з відповідача штраф, розрахований за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 вказаної статті, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А частиною 3 цієї ж норми встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, як вбачається зі змісту договору та приписів статті 549 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою нараховані санкції є не штрафом, а пенею. І оскільки чинним законодавством передбачено стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань, то помилкове визначення цих нарахувань як штраф, на думку колегії суддів, не може бути підставою для відмови у позовних вимогах щодо їх стягнення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом невірно визначено період нарахування пені.
Так, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як уже зазначалося, днем, коли зобов'язання мало бути виконано, є 15.09.08, отже, відрахування вищевказаного шестимісячного строку має починатися саме з цієї дати, і, відповідно, кінцевим терміном нарахування пені, у відповідності з вищенаведеною нормою, є 15.03.09 - оскільки в укладеному між сторонами договорі не визначено строк нарахування пені.
Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд, погодившись із наданими позивачем розрахунками, безпідставно не застосував вищевказане обмеження, встановлене законом.
Колегія суддів зазначає, що у наданій суду першої інстанції заяві від 15.04.10 про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.110) початковою датою нарахування пені позивач визначив 29.12.08 і за період від вказаної дати по 15.02.09 розрахував пеню у розмірі 33418,06 грн., а з 16.02.09 по 17.04.09 (тобто по дату здійснення поставки) -у розмірі 41716,05 грн. Остання сума, на думку колегії суддів, у зв'язку з обмеженням періоду нарахування датою 15.03.09 має бути зменшена до 19148,35 грн., таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 52566,41 грн. (33418,06+19148,35). У решті позовних вимог щодо стягнення штрафних санкції позивачеві має бути відмовлено, отже, в цій частині апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевим господарським судом вказано суму штрафних санкцій 184.994,93 грн., а в резолютивній частині та, відповідно, в наказі господарського суду (т.1, а.с.132) зазначено про стягнення з відповідача 1.844.994,93 грн. -тобто судом першої інстанції допущено описку та не було виправлено її в установленому порядку.
На думку колегії суддів, вказана обставина (про яку не було зазначено відповідачем в апеляційній скарзі) є підставою для скасування оскаржуваного рішення в повному обсязі у відповідності до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки недотримання судом першої інстанції вимог статті 89 Господарського процесуального кодексу України щодо виправлення описки призвело до прийняття неправильного рішення (і, як наслідок -до видачі наказу про стягнення 1.844.994,93 грн. замість 184.994,93 грн.)
Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення має бути скасовано та прийнято нове рішення -про стягнення з відповідача на користь позивача 52566,41 грн. штрафних санкцій та відмову в решті позовних вимог.
Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати мають бути розподілені пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, частиною 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 15 липня 2010 року у справі №17/2 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватної багатогалузевої виробничо-комерційної фірми «Електронасос-сервіс», (адреса: 36039, вул.Пушкіна, 52, к.1, м. Полтава, розрахунковий рахунок №26006174246067 в Полтавському регіональному управлінні КБ «Приватбанк», МФО 331401, код 21077857) на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (адреса: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 4, код ЄДРПОУ 00152299, поточний рахунок №2600801643178 в Полтавській філії АТ «Укрексімбанк», МФО 331649, код 00152299) 52566,41 грн. штрафних санкцій, 525,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 21,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (адреса: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 4, код ЄДРПОУ 00152299, поточний рахунок №2600801643178 в Полтавській філії АТ «Укрексімбанк», МФО 331649, код 00152299) на користь Приватної багатогалузевої виробничо-комерційної фірми «Електронасос-сервіс», (адреса: 36039, вул.Пушкіна, 52, к.1, м. Полтава, розрахунковий рахунок №26006174246067 в Полтавському регіональному управлінні КБ «Приватбанк», МФО 331401, код 21077857) 662,14 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Афанасьєв В.В.
Суддя Слободін М.М.