"08" грудня 2010 р. Справа № 42/250-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 893 від 06.04.2010 р.
відповідача - Янішена В.П., довіреність без номера від 10.02.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3766 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.10 у справі №42/50-10
за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро", м. Харків,
третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Харків,
про стягнення 90812,50 грн., розірвання договору та виселення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" 90812,50 грн. заборгованості по орендній платі по договору оренди № 04 від 30.09.2009 року, розірвання зазначеного договору та виселення відповідача з нежитлових приміщень: частини площею 1500 кв.м. будівлі складу загальною площею 3501 кв.м. будівлі арочного складу площею 515,6 кв.м., що входять до складу цілісного майнового комплексу по переробці зернових, бобових, олійних та інших сільськогосподарських культур, що розташовані за адресою:Харківська область, Шевченківський район, с. Колісниківка, вул. Дорганівська, 22.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2010р. у справі № 42/250-10 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 87750,00 грн. заборгованості з орендної плати, 2024,72 грн. інфляційних витрат, 1037,78 грн. -3 % річних, 908,12 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог (про розірвання договору оренди частини цілісного майнового комплексу з переробки зернових, бобових, олійних та інших сільськогосподарських культур та виселення товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" з нежитлових приміщень) відмовлено.
Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим
господарським судом норм матеріального права, а саме статтей 358, 361 Цивільного кодексу України, просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення заборгованості по орендній платі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.
Третя особа в судове засідання не прибула, до суду повернулася надіслана на її адресу ухвала суду, якою призначено час та місце судового засідання з поміткою поштового відділення "При доставці адресата не було вдома, по повідомленням за отриманням не з"являвся, повертається за спливом строку зберігання".
Оскільки, зважаючи на наведене, третю особу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання справа розглядається за її відстуності за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов»язаної з нею справи № 40/300-10 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про виділ частки майна в натурі із спільної часткової власності.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки по -перше, позовна заява по справі № 40/300-10 подана до господарського суду Харківської області вже після прийняття оскаржуваного рішення, а тому вирішення справи № 40/300-10 ніяким чином не може впливати на апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, та, по - друге, в даному випадку не вбачається пов»язаності справ, через яку неможливо вирішити дану справу.
Також представником відповідача заявлено клопотання про вилучення з мотивувальної частини оскаржуваного рішення слів " не врегульований порядок володіння та користування майном", у зв"язку з тим, що на думку відповідача питання врегулювання порядку володіння та користування спірним майном судом не досліджувалось та матеріалами справи не підтверджується.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки внесення змін до рішення суду за клопотанням сторони не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач та третя особа є співвласниками цілісного майнового комплексу загальною площею 6 126,3 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с Колісниківка, вул. Дорганівська, 22, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу від 09.10.2007р. та від 14.03.2008р., а також витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.10.2007р. та від 17.03.2008р.
Між зазначеними співвласниками цілісного майнового комплексу-з однієї сторони - орендодавцями та відповідачем-орендарем було укладено договір оренди частини цілісного майнового комплексу по переробці зернових, бобових, олійних та інших сільськогосподарських культур № 04 від 30.09.2009 р.
Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору оренди, об'єктом оренди є частина площею 1500,0 кв.м. будівлі складу загальною площею 3501,0 кв.м, будівля арочного складу площею 515,6 кв.м., частина площею 17,0 кв.м будівлі вагової загальною площею 34,5 кв.м, будівля складу загальною площею 1581,8 кв.м.
Вказані приміщення були передані відповідачу за актом приймання - передачі майна в оренду від 30.09.2009 р.
Згідно з пунктом 4.1 договору строк користування орендарем частиною комплексу складає 30 місяців з моменту прийняття орендарем майна за актом приймання-передачі, тобто до 31.03.2013 р.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з пунктом 5.1 договору розмір орендної плати за всю частину комплексу , що орендується в цілому складає 19500,00 грн. за місяць, а пунктом 5.2 договору передбачено, що орендна плата сплачується в готівковій або в безготівковій формі до 28-го числа поточного місяця в розмірі 9750,00 грн. кожному орендодавцю особисто.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України та статтею 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не сплачує орендну плату, у зв'язку з чим за період з жовтня 2009р. по червень 2010р. утворилась заборгованість у сумі 87750,00 грн.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем доказів оплати орендної плати позивачу за спірний період не надано, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати у розмірі 87750,00 грн.
Відповідно до статтей 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним чином відпоідно до договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом та договором не допускається.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення орендної плати 87750,00 грн. нормативно та документально обґрунтована, у зв"язку з чим підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 1037,78 грн., а також розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 2042,72 грн.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, надані позивачем розрахунки 3% річних, сума яких складає 1037,78 грн., а також розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 2042,72 грн. відповідають вимогам чинного законодавства, відносинам, що склалися між сторонами, арифметично обрахування проведені вірно, а тому ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача зі спірних приміщень, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні, обгрунтовано пославшись на наступне.
Згідно зі статтею 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з частиною 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Оскільки, як вже було зазначено, спірні приміщення перебувають у спільній частковій власності позивача та третьої особи, а отже відповідно до наведених норм і розірвання такого договору може бути здійснено за їхнім сумісним бажанням.
Однак намір третьої особи на розірвання спірного договору оренди відсутній, що підтверджується її відзивом на позов .
За таких обставин позивач не може самостійно звернутись з позовом в частині розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача з приміщень, а отже позовні вимоги в цій частині нормативно та документально необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, позивач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на те, що висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для розірвання договору оренди за відсутності на це згоди іншого співвласника зроблено через неправильне застосування норм статтей 358, 361 Цивільного кодексу України. При цьому позивач взагалі не наводить доводів щодо того, в чому, на його думку полягає неправильне застосування місцевим господарським судом зазначених норм.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, п. 1 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про вилучення з мотивувальної частини рішення слів "не врегульований порядок володіння та користування майном".
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.0.2010 року у справі № 42/250-10 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.
Суддя (підпис) Білоконь Н. Д.
Суддя (підпис) Терещенко О.І.
Постанову складено в повному обсязі 13.12.2010 р.