23 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/6036/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження з 01 березня 2025 року сумою 1500 гривень розміру збільшення моєї пенсії, перерахованої з метою її індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25 лютого 2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату мені пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25 лютого 2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн та з урахуванням рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по справі №620/1140/23 (щодо виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб») та від 12 квітня 2021 року у справі №620/795/21 (щодо відсоткового значення розміру моєї пенсії 79% сум грошового забезпечення) та з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем протиправно обмежено виплату індексації пенсії за 2025 рік на рівні 1500,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки абзацом 2 пункту 3 постанови №209 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 позивачу нараховано індексацію базового ОСНП 2025 у розмірі 1500,00 грн (а.с. 13).
Вважаючи, що індексація пенсії за 2025 рік має бути проведена шляхом застосування коефіцієнту 1,115 без обмеження на рівні 1500,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію вказаного Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами зазначеного Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію вказаного Закону. Усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» пенсії є одним із об'єктів індексації грошових доходів населення.
Згідно з частиною першою статті 64 Закону №2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
25.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова № 209).
Пунктом 1 Постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" установлено, що з 01.03.2025 р. перерахунок пенсій згідно із Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою КМУ від 20.02.2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст.663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Відповідно до пункту 3 постанови № 209 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Так, на виконання вказаної Постанови № 209 відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025 та встановлено доплату 1500,00 грн.
За приписами частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону України №1058-IV розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2040-IX від 15 лютого 2022 року - застосовується з 01 березня 2022 року).
З огляду на зазначене нормативне регулювання спірних відносин суд вказує, що Постанова №209, прийнята Кабінетом Міністрів України згідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та на виконання вимог статті 64 Закону № 2262-ХІІ.
Отже, в частині прийняття Постанови №209 Кабінет Міністрів України діяв відповідно до наданої йому і прямо передбаченої законом компетенції.
Суд зазначає, що встановлюючи обмеження розміру індексації сумою 1500 гривень, Кабінет Міністрів України не порушив, а ні приписи статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV про те, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, а ні норми статті 64 Закону № 2262-ХІІ, якими передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Словосполучення «на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України» прямо вказує на наявність повноважень уряду встановлювати як показники збільшення розміру пенсій внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
У цьому випадку зміст пункту 3 Постанови №209 спрямований саме на досягнення такого балансу. Вказаний висновок не суперечить висновку щодо неприпустимості обмеження загального розміру пенсії, оскільки стосується лише суми підвищення, що проводиться на підставі спеціальної постанови Кабінету Міністрів України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 червня 2024 року у справі 420/25804/23, яка в силу приписів статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування під час розгляду даної справи.
Так, в означеній постанові Верховний Суд вказав: «Тобто, підвищення розміру пенсії позивача у 2023 році шляхом її індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,197 із обмеженням верхньої межі індексації розміром 1500, 00 грн., із одночасним збереженням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови № 118 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у 2022 році, у розмірі 1,14, відповідає частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки у своїй сукупності він не є меншим за мінімальний розмір збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
62. До того ж, посилання позивача у його касаційній скарзі на відповідні висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України не є релевантними, адже вони стосуються саме обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, водночас в цьому випадку мова йде про визначення розміру індексації пенсії, що не є тотожним встановленню максимального розміру пенсії.
63. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачем з 01.03.2023 нараховано позивачу індексацію у розмірі 1500, 00 грн, що відповідає вимогам постанови № 168, тому суб'єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача».
За наведених підстав позовні вимоги про нарахування індексації пенсії без обмеження, визначеного пунктом 3 Постанови №209 не підлягають задоволенню.
Інші позовні вимоги, зокрема, зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по справі №620/1140/23 (щодо виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб») та від 12 квітня 2021 року у справі №620/795/21 (щодо відсоткового значення розміру моєї пенсії 79% сум грошового забезпечення) та з урахуванням раніше проведених виплат, є похідними від основної та також на підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення складено 23.07.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА