23 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/6580/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дубіної М.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
08.06.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 09.06.2025), у якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі (ненадання) йому оновленого грошового атестату виходячи з грошового забезпечення про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та вислуги років, станом на 31.05.2023, та оновленої довідки виходячи з додаткових видів грошового забезпечення за 13 повних місяців служби перед звільненням починаючи з 01.05.2022 по 31.05.2023 включно, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №620/9235/23;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати йому для обчислення (перерахування) пенсії оновлений грошовий атестат про виплачену суму посадового окладу, окладу за військове звання та вислуги років, станом на 31.05.2023 разом з донарахованою та виплаченою сумою грошового забезпечення, та оновлену довідку про суму (розміри) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, за 13 повних місяців служби перед звільненням, починаючи з 01.05.2022 по 31.05.2023 включно разом з донарахованою та виплаченою сумою додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №620/9235/23.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №620/9235/23 військовою частиною НОМЕР_1 йому 29.04.2025 проведено виплату належних грошових коштів шляхом перерахування на його картковий рахунок у сумі 275 698, 10 грн; після виконання вказаного рішення суду він 01.05.2025 звернувся до відповідача з заявою №1704400033880, у якій висловив прохання видати йому оновлений грошовий атестат з доплатами про суми посадового окладу, військового звання, вислуги років на день звільнення, та оновленої довідки з доплатами про додаткові види грошового забезпечення за період проходження служби з 01.05.2022 по 31.05.2023 з врахуванням(визначенням) прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік(на 2022 та 2023 роки), проте йому було протиправно відмовлено у наданні таких документів.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 10.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник військової частини НОМЕР_1 , заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що станом на дату подання цього відзиву, предмет спору у цій справі № 620/6580/25 відсутній, оскільки 24.06.2025, на адресу ОСОБА_1 , листом з описом вкладення були відправлені оновлений грошовий атестат про виплачену суму посадового окладу, окладу за військове звання та вислуги років станом на 31.05.2023 разом з донарахованою та виплаченою сумою грошового забезпечення, та оновлена довідка про суму (розміри) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, за 13 повних місяців служби перед звільненням, починаючи з 01.05.2022 по 31.05.2023 включно разом з донарахованою та виплаченою сумою додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №620/9235/23. Військовою частиною НОМЕР_1 під час оформлення і видачі вказаних документів не допущено жодних порушень діючого законодавства.
У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що надана відповідачем довідка від 23.06.2025 № 4906 про додаткові види грошового забезпечення за 13 повних місяців служби має грубі помилки, оскільки зарплата за травень 2022 року менша чим зарплата за червень 2022 року; зарплата за грудень 2022 року та січень 2023 року однакова, і підвищення відбулось тільки з лютого 2023 року, тобто грошове забезпечення за січень 2023 року визначене із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2022, а не станом на 01.01.2023; премія в розмірі 390% нарахована (вказана) з 01.03.2023, але згідно із додатком 2 доручення міністра оборони №2683/з від 01.02.2023 премія в розмірі 390% була встановлена та виплачувалась з 01.02.2023.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначає, що станом на дату подання цих заперечень, предмет спору у справі № 620/6580/25 відсутній, а військовою частиною НОМЕР_1 під час оформлення і видачі вказаних документів не допущено жодних порушень діючого законодавства, оскільки 02.07.2025 на адресу ОСОБА_1 були направлені оригінал довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) ОСОБА_1 вих. № 5125 від 01.07.2025 та оригінал довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ та абзацу 8 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (зі змінами) ОСОБА_1 вих. № 5126 від 01.07.2025.
У відповідь на заперечення на відповідь на відзив позивач зазначає, що в новій довідці про додаткові види грошового забезпечення від 01.07.2025 №5126 та виданий раніше грошовий атестат від 23.06.2025 №3058 знову мають помилки та недоліки (копії наданих документів додаються з вказаними помилками), а саме: в грошовому атестаті від 23.06.2025 №3058 вказаний посадовий оклад 7520, 00 грн за травень 2023 року, натомість в довідці від 01.07.2025 №5126 посадовий оклад за травень 2023 року вказаний у розмірі 6517,42 грн; в грошовому атестаті від 23.06.2025 №3058 оклад за військовим званням на травень 2023 року вказаний 2040, 00 грн, а в довідці від 01.07.2025 №5126 оклад за військовим званням за травень 2023 року вказаний у розмір 1769, 03 грн; окрім того, довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії для призначення пенсії від 01.07.2025 №5125 незадовільної якості, що прочитати текст довідки неможливо(довідка додається, але текст не розбірливий). Цю довідку пенсійний фонд не прийняв тому що текст не читаємий із-за незадовільної якості тексту.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 08.04.2022 був призначений на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту, ВОС 1101003, що підтверджується приписом № 2В/2/1135 від 08.04.2022 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2022 № 86.
Відповідно до витягу із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.01.2023 № 58 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом “б» (за станом здоров'я) - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
В період проходження позивачем військової служби з 08.04.2022 по 31.05.2023 відповідач обчислював та виплачував ОСОБА_1 грошове забезпечення без урахування підвищень у 2022 - 2023 роках посадового окладу та окладу за військовим званням через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про бюджет станом на 01 січня відповідного календарного року невірно встановив мені розмір посадового окладу та окладу за військове звання без множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.11.2024 у справі №620/9235/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, змінив рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 в мотивувальній та резолютивній частині, виклавши абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 в наступній редакції:
«Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 08.04.2022 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік та 2023 рік та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік та 2023 рік без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 08.04.2022 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік та 2023 рік та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік та 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.»;
в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 суд апеляційної інстанції залишив без змін.
Відповідач здійснив позивачу перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані щорічну чергову та додаткову відпусток як учаснику бойових дій за період 08.04.2022 по 19.05.2023, з врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 позивачу 29.04.2025 проведено виплату належних грошових коштів шляхом перерахування на його картковий рахунок у сумі 275 698, 10 грн.
Після виконання вказаного судового рішення у справі рішення суду у справі №620/9235/23 позивач 01.05.2025 звернувся до відповідача з заявою №1704400033880, у якій висловив прохання видати йому оновлений грошовий атестат з доплатами про суми посадового окладу, військового звання, вислуги років на день звільнення, та оновленої довідки з доплатами про додаткові види грошового забезпечення за період проходження служби з 01.05.2022 по 31.05.2023 з врахуванням(визначенням) прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік(на 2022 та 2023 роки).
Матеріали справи не містять відмови відповідача у наданні запитуваних позивачем документів.
Разом з цим, 24.06.2025 відповідачем на адресу ОСОБА_1 , листом з описом вкладення були відправлені оновлений грошовий атестат від 23.06.2025 № 30358 про виплачену суму посадового окладу, окладу за військове звання та вислуги років станом на 31.05.2023 разом з донарахованою та виплаченою сумою грошового забезпечення, та оновлена довідка від 23.06.2025 № 4906 про суму (розміри) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, за 13 повних місяців служби перед звільненням, починаючи з 01.05.2022 по 31.05.2023 включно разом з донарахованою та виплаченою сумою додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №620/9235/23
Вказана довідка від 23.06.2025 № 4906 містила помилки, зокрема щодо зазначення в ній розміру посадового окладу за травень 2022 року, посадового окладу за січень 2023 року, розміру премії за лютий 2023 року, що стало підставою для формування відповідачем нової довідки від 01.07.2025 № 5126 із виправленими відомостями.
Разом з цим судом встановлено, що в новій довідці про додаткові види грошового забезпечення від 01.07.2025 №5126 та виданому раніше грошовому атестату від 23.06.2025 №3058 містяться розбіжності, а саме: в грошовому атестаті від 23.06.2025 №3058 вказаний посадовий оклад 7520, 00 грн за травень 2023 року, натомість в довідці від 01.07.2025 №5126 посадовий оклад за травень 2023 року вказаний у розмірі 6517,42 грн; в грошовому атестаті від 23.06.2025 № 3058 оклад за військовим званням на травень 2023 року вказаний 2040, 00 грн, а в довідці від 01.07.2025 №5126 оклад за військовим званням за травень 2023 року вказаний у розмір 1769, 03 грн.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі (ненадання) йому оновленого грошового атестату виходячи з грошового забезпечення про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та вислуги років станом на 31.05.2023, та оновленої довідки виходячи з додаткових видів грошового забезпечення за 13 повних місяців служби перед звільненням починаючи з 01.05.2022 по 31.05.2023 включно, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №620/9235/23, звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, предметом спору у цій справі є дії відповідача щодо невидачі (ненадання) позивачу оновленого грошового атестату виходячи з грошового забезпечення про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та вислуги років станом на 31.05.2023, та оновленої довідки виходячи з додаткових видів грошового забезпечення, або бездіяльність щодо видачі таких документів.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, дія, бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Також у вищезгаданому рішенні Конституційного Суду України зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України.
Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином така перевірка порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Відсутність предмету спору, порушеного або оспорюваного права позивача є самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
У справі, яка розглядається судом встановлено відсутність предмету спору за заявленим позовом у спосіб захисту визначений позивачем, оскільки в цьому випадку матеріалами справи спростовано, що відповідач вчиняв дії щодо невидачі (ненадання) позивачу оновленого грошового атестату виходячи з грошового забезпечення про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та вислуги років станом на 31.05.2023, та оновленої довідки виходячи з додаткових видів грошового забезпечення, або бездіяльність щодо видачі таких документів, через те, що відповідач направляв запитувані позивачем документи, проте, як встановлено судом вони мали певні помилки.
Судом встановлено, що фінансові документи(грошовий атестат, довідка про додаткові види грошового забезпечення) з виплаченим грошовим забезпеченням необхідні позивачу для перерахунку пенсії.
Суд наголошує на тому, що виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошовий атестат виписується на кожного військовослужбовця окремо, підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті. Військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, грошові атестати видаються під підпис у картках особових рахунків військовослужбовців, в яких зазначаються дати видачі, серії та номери виданих грошових атестатів. У районному (міському) військовому комісаріаті грошові атестати звільнених військовослужбовців реєструються в алфавітній книзі із зазначенням у ній військового звання, прізвища, ім'я та по батькові військовослужбовця, серії і номера грошового атестата. Після реєстрації грошові атестати військовослужбовців, які мають право на пенсійне забезпечення долучаються до документів, що подаються до обласного військового комісаріату для призначення пенсії, а грошові атестати інших військовослужбовців - до їх особових справ.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом №2262-ХІІ.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регулюється статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Суд зазначає, що за змістом частин другої та четвертої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд також враховує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Тож, зважаючи на надану положеннями частини другої статті 9 КАС України судам адміністративної юрисдикції можливість вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд, беручи до уваги встановлені у справі обставини та норми, якими врегульовані спірні правовідносини, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову у спосіб визначений судом шляхом: визнання протиправними дій відповідача, які полягають в належному оформлені фінансових документів стосовно позивача (довідки про додаткові види грошового забезпечення від 01.07.2025 №5126 та грошового атестату від 23.06.2025 №3058), оскільки вони мають розбіжності, а саме: в грошовому атестаті від 23.06.2025 №3058 вказаний посадовий оклад 7520, 00 грн за травень 2023 року, натомість в довідці від 01.07.2025 №5126 посадовий оклад за травень 2023 року вказаний у розмірі 6517,42 грн; в грошовому атестаті від 23.06.2025 №3058 оклад за військовим званням на травень 2023 року вказаний 2040, 00 грн, а в довідці від 01.07.2025 №5126 оклад за військовим званням за травень 2023 року вказаний у розмір 1769, 03 грн; зобов'язання оформити та надати оновлений грошовий атестат про виплачену суму посадового окладу та окладу за військове звання станом на 31.05.2023 разом з донарахованою та виплаченою сумою грошового забезпечення та оновлену довідку про суму (розміри) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій із вірними відомостями щодо посадового окладу та окладу за військове звання за травень 2023 року; в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення у спосіб визначений судом із виходи за межі позовних вимог.
Судові витрати не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково у визначений судом спосіб із виходом за межі позовних вимог.
Визнати протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , які полягають в належному оформлені фінансових документів стосовно ОСОБА_1 (довідки про додаткові види грошового забезпечення від 01.07.2025 №5126 та грошового атестату від 23.06.2025 №3058), оскільки вони мають розбіжності, а саме: в грошовому атестаті від 23.06.2025 №3058 вказаний посадовий оклад 7520, 00 грн за травень 2023 року, натомість в довідці від 01.07.2025 №5126 посадовий оклад за травень 2023 року вказаний у розмірі 6517,42 грн; в грошовому атестаті від 23.06.2025 №3058 оклад за військовим званням на травень 2023 року вказаний 2040, 00 грн, а в довідці від 01.07.2025 №5126 оклад за військовим званням за травень 2023 року вказаний у розмір 1769, 03 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 оформити та надати ОСОБА_1 оновлений грошовий атестат про виплачену суму посадового окладу та окладу за військове звання, визначених станом на 31.05.2023 разом з донарахованою та виплаченою сумою грошового забезпечення та оновлену довідку про суму (розміри) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій із вірними відомостями щодо посадового окладу та окладу за військове звання за травень 2023 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).
Суддя Марія ДУБІНА