23 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/6568/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
06.06.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 09.06.2025), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй суми грошового забезпечення, нарахованого військовослужбовцю ОСОБА_2 за службу до моменту смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 112 989,58 грн;
стягнути з військової частини НОМЕР_1 на її користь суму грошового забезпечення, нарахованого військовослужбовцю ОСОБА_2 за службу до моменту смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 112 989, 58 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є єдиною спадкоємицею та вступила в спадок після загибелі брата-військовослужбовця, а отже має право в порядку спадкування на отримання нарахованих, але не виплачених сум грошового забезпечення ОСОБА_2 , у зв'язку із чим вона звернулась до відповідача із відповідною заявою та нею було подано всі необхідні документи на підтвердження того, проте, військова частина, в порушення вимог законодавства та її прав, протиправно не приймає рішення щодо поданої нею заяви, тобто відмовляється виплачувати грошове забезпечення померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 10.06.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник військової частини НОМЕР_1 заперечуючи проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, вказує на те, що право позивачки на отримання успадкованого грошового забезпечення задоволено військовою частиною у встановлений законом строк і спосіб, оскільки 19.06.2025 військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 на банківський рахунок позивачки у сумі 39 576,77 грн, тому, у спірних правовідносинах відсутні, ознаки порушеного суб'єктивного права та законного інтересу, а тому позивачка отримати судовий захист не може.
У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що з доданої відповідачем до відзиву на позовну заяву копії наказу від 04.08.2024 № 221, командира в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 у зв'язку із загибеллю виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29.02.2024 та цим же наказом встановлений перелік виплат, зокрема, щомісячної премії до посадового окладу по 29.07.2024, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% по 29.02.2024, винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 з розрахунку 100 000,00 грн. за повний місяць та ін. З цього вбачається, що загиблому солдату ОСОБА_2 було нараховано, як мінімум, 100 000 грн винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 01.02.2024 по 29.02.2024, проте їй як сестрі загиблого, ОСОБА_1 , виплачено лише 39 576,77 грн. Отже відповідачем не виконано в повному обсязі обов'язку з виплатити на користь ОСОБА_1 не отриманого грошового забезпечення загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
У додаткових поясненнях у справі відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 не була членом сім'ї загиблого ОСОБА_2 , а тому, в силу приписів статті 1227 ЦК України, грошове забезпечення ОСОБА_2 позивачка отримує в порядку спадкування на загальних підставах. Також відповідач зазначає, що згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15, «кошти після зарахування на рахунок особи стали його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статусу вкладу. При цьому перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством, шляхом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника». Відповідно до висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 28.10.2021 у справі №757/26851/19-ц, «кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів». Таким чином, ОСОБА_1 має право успадкувати грошове забезпечення загиблого ОСОБА_2 , яке знаходиться на його банківському рахунку, відповідно до чинного законодавства, в тому числі за статтею 1228 ЦК України.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
28.02.2024 ОСОБА_1 було сповіщено про загибель її рідного брата - солдата ОСОБА_2 , який 28.01.2024 під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 одержав вогнепальне уламкове дотичне поранення правого плеча, акубаротравму, цефалгічний синдром внаслідок мінометного обстрілу противником позиції поблизу населеного пункту Новодонецьке Донецької області.
У березні 2024 року ОСОБА_1 , будучи єдиним родичем загиблого військовослужбовця, звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про отримання нарахованого, але не виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_2
17.04.2024 військова частина НОМЕР_1 надіслала на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 лист-відповідь на заяву ОСОБА_1 від 14.04.2024 за вих. №2/7-608, в якій запропоновано заявниці надати до військової частини НОМЕР_1 документи, яких не вистачає для прийняття наказу про виплату, а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом, а також інформацію про наявність чи відсутність інших спадкоємців, які вступили у спадщину після смерті ОСОБА_2 .
З огляду на факт загибелі ОСОБА_2 04.08.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ (по стройовій частині) про виключення загиблого військовослужбовця зі списків особового складу військової частини та проведення виплат, нарахованих йому за його життя.
20.01.2025 ОСОБА_1 направила на адресу військової частини НОМЕР_1 повний пакет документів на підтвердження родинного зв'язку та відсутності інших спадкоємців, в т.ч. довідку нотаріуса про відсутність інших спадкоємців, які вступили у спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Після цього, від військової частини позивачці надійшов лист від 31.03.2025 № 2/1/3/2467, де вказано наступне: «Згідно довідки приватного нотаріусу «ІГНАТОВ Дмитро Євгенійович» Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області від 15 листопада 2024 року № 1017/01-16 ОСОБА_1 - єдиний спадкоємець. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає. Проте, станом на 15 листопада 2024 року Свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - ще не видано. ОСОБА_1 матиме право на отримання виплат після надання свідоцтва про право на спадщину».
17.04.2025 ОСОБА_1 на адресу вказаної військової частини направила заяву з повідомленням про те, що Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті рідного брата ОСОБА_2 видано їй 18.03.2025, та з зазначенням банківського рахунку для виплати належних сум. До даної заяви додавалася копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.2025, зареєстрованого в реєстрі за № 851 та Витяг з Державного реєстру речових прав. Вказану заяву військова частина отримала 29.04.2025.
15.05.2025 на адресу військової частини було направлено адвокатський запит від 14.05.2025 за вих. № 146/2025 з проханням повідомити про результат розгляду наданих ОСОБА_1 документів та надати копію наказу про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 , а також повідомити суму грошового забезпечення, нарахованого, але невиплаченого військослужбовцю ОСОБА_2 . До адвокатського запиту було додано нотаріально завірену копію Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.03.2025 та оригінал довідки приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Ігнатова Д.Є. від 14.05.2025.
19.06.2025 військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 на банківський рахунок позивачки у сумі 39 576,77 грн, у яке увійшло: додаткова винагорода - 7 241, 38 грн, матеріальна допомога на вирішення соціальних питань - 20 586, 30 грн, компенсація за невикористану відпустку - 12 351, 78 грн.
Також згідно із довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів, виданою Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», зокрема, 26.03.2024 на банківський рахунок ОСОБА_2 було зараховано грошове забезпечення за лютий 2024 рік в розмірі 20 277, 51 грн та додаткову винагороду в розмірі 92 712, 07 грн.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй суми грошового забезпечення, нарахованого військовослужбовцю ОСОБА_2 за службу до моменту смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 112 989,58 грн, звернулась до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац п'ятий статті 17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
У частині другій статті 9 Закону № 2011-ХІІ наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром Оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Пунктом 1 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Згідно із пунктом 2 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Положеннями статті 1227 ЦК України встановлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зміст вищенаведених норм вказує на те, що виплата грошового забезпечення загиблого військовослужбовця, яке було йому нараховане але не виплачене за його життя, виплачується спадкоємцям загиблого не автоматично після смерті військовослужбовця, а на підставі їх письмового звернення.
При цьому, вказані у статті 1227 ЦК України соціальні виплати не включаються до складу спадкової маси, а передаються членам сім'ї спадкодавця. Право на одержання цих сум не входить до складу спадщини лише за наявності членів сім'ї спадкодавця. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад.
Фактично, законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Члени сім'ї, які одержують належні спадкодавцеві соціальні виплати, не визначаються в законі як спадкоємці, адже члени сім'ї померлого можуть не збігатися з колом спадкоємців, які закликатимуться до спадкування стосовно інших майнових прав спадкодавця.
Наведену позицію підтримала Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі №243/13575/19, зазначивши наступне: «Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини. Право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум.
Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів.».
Суд зазначає, що порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України регулюється Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.01.2017 за №94/29962 (далі -Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України»).
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України» розгляд пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг і особистий прийом громадян є важливою ділянкою роботи органів військового управління, військових частин, дієвим засобом отримання інформації про недоліки в роботі цих органів, однією з форм зміцнення і розширення зв'язків з широкими верствами населення, участі в управлінні державними справами громадян України.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
За правилами пункту 6 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивачки від 17.04.2025 військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 на банківський рахунок позивачки у сумі 39 576,77 грн, у яке увійшло: додаткова винагорода - 7 241, 38 грн, матеріальна допомога на вирішення соціальних питань - 20 586, 30 грн, компенсація за невикористану відпустку - 12 351, 78 грн.
При цьому, щодо заявленої позовної вимоги позивачки щодо невиплати їй суми грошового забезпечення, нарахованого військовослужбовцю ОСОБА_2 за службу до моменту смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 112 989,58 грн, суд зазначає таке.
Пунктом 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
У справі, яка розглядається щодо суми грошового забезпечення, нарахованого військовослужбовцю ОСОБА_2 за службу до моменту смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 112 989,58 грн, судом встановлено, що 26.03.2024 на банківський рахунок ОСОБА_2 було зараховано грошове забезпечення за лютий 2024 рік в розмірі 20 277, 51 грн та додаткову винагороду в розмірі 92 712, 07 грн, що разом дорівнює 112 989,58 грн та становить суму грошового забезпечення, нарахованого військовослужбовцю ОСОБА_2 , яку позивачка просить стягнути з відповідача.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини першої та другої статті 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15, кошти після зарахування на рахунок особи стали його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статусу вкладу. При цьому перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством, шляхом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 28.10.2021 у справі №757/26851/19-ц кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Тобто, ОСОБА_1 має право успадкувати грошове забезпечення загиблого ОСОБА_2 , яке знаходиться на його банківському рахунку в розмірі 112 989,58 грн, відповідно до чинного законодавства, в тому числі за статтею 1228 ЦК України.
Наведене у своїй сукупності свідчить про відсутність правих підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки суму грошового забезпечення, нарахованого військовослужбовцю ОСОБА_2 за службу до моменту смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 112 989,58 грн через відсутність у цьому випадку можливості застосування розділу ХХХ Порядку № 260, якими безпосередньо врегульовано питання виплати грошового забезпечення, зокрема, в разі смерті (загибелі) військовослужбовця, інакше це призведе до подвійної виплати спадкоємиці однієї і тієї ж суми коштів.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 123, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Марія ДУБІНА