22 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/3296/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також -позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 21.02.2025 № 2500-0213-8/12778 про відмову в призначенні і виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального трудового стажу позивачу роботу на посаді викладача Бобровицької школи мистецтв у період з 01.08.1985, призначити і виплатити їй грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7.1 Розділу ХІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки необхідний педагогічний стаж в закладах освіти підтверджується відповідними документами.
Ухвалою суду від 07.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до пункту 7-1розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Так, на переконання представника відповідача, право на виплату грошової допомоги в даному випадку відсутнє, оскільки не виконується умова щодо роботи заявника на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки заклад, в якому працювала позивач, відноситься до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, що не передбачено Переліком №909. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач з 04.12.2024 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернігівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року, що не заперечується відповідачем.
06.02.2025 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку отримала відповідь від 21.02.2025 № 2500-0213-8/12778, де їй відмовлено, оскільки навчальний заклад не віднесено до закладів, які визначені переліком, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 №909.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернулась за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Особливості застосування пункту 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вже були предметом дослідження Верховним Судом.
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 18 червня 2021 року у справі № 328/1620/17(2-а/328/81/17), право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю в особи необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Підставою для відмови у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відсутність першої із зазначених умов, а саме - спеціального страхового стажу.
Суд зазначає, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування затверджений постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №566/11846; далі Порядок №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).
Згідно підпункту 8 пункту 2.1 Порядку №22-1 документами, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону є трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб.
Як видно із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.08.1985, позивач працює з 01.08.1985 по теперішній час викладачем по класу фортепіано у Бобровицькій школі мистецтв Бобровицького відділу культури і туризму. Отже, має педагогічний стаж понад 30 років.
Постановою №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909). Відповідно до розділу 1 Переліку №909 до таких закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту віднесено як загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи та посади у них, зокрема, викладачі, так і позашкільні навчальні заклади та посади у них: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017р. №2145-VIII (далі - Закон №2145-VIII) невід'ємними складниками системи освіти є, зокрема, позашкільна освіта.
Статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» (далі - Закон №1841-III) визначено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
Пунктом 5 статті 12 Закону №1841-III визначено, що перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Перелік типів позашкільних навчальних закладів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433 (далі - Перелік № 433).
В силу пункту 6 Переліку №433 до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Бобровицька школа мистецтв є правонаступником Бобровицької дитячої музичної школи та учбово-виховним закладом, що створюється і працює у відповідно із законодавством України про культуру та народну освіту. Засновником школи є Бобровицька районна рада ( п.1.1 Статуту Бобровицької школи мистецтв, затвердженого головою районної ради та зареєстрованого в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 19.05.2008).
У свою чергу Положенням про мистецьку школу затвердженого Наказом Міністерства культури України від 09.08.2018 № 686, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 03.09.2018 за № 1004/32456, визначено, що мистецька школа є закладом освіти сфери культури, що здійснює свою діяльність у системі позашкільної освіти, входить до базової мережі закладів культури відповідно до Закону України «Про культуру». Мистецька школа за видом може бути музичною, художньою, хореографічною, хоровою, школою мистецтв тощо (п.1 Розділу І Положення).
Мистецька школа здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», «Про культуру», інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства культури України, Міністерства освіти і науки України з питань оплати праці, рішень засновників мистецьких шкіл, у тому числі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених законами України, а також цього Положення і власного статуту (п.2 Розділу І Положення).
Учасниками освітнього процесу в мистецькій школі є: здобувачі початкової мистецької освіти - учні; педагогічні працівники; батьки учнів або їх законні представники; інші працівники, залучені до провадження освітнього процесу; інші особи, залучені до освітнього процесу у порядку, визначеному статутом мистецької школи відповідно до закону ( п. 1 Розділу IV Положення).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №442/456/17 у правовідносинах щодо захисту пенсійних прав педагогічних працівників позашкільного навчального закладу відступила від правової позиції, сформульованої Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а, і виснувала, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років; викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
Крім того, у постанові від 23 січня 2020 року у справі №756/9879/16-а Верховний Суд деталізував такий висновок і вказав про те, що викладач позашкільного навчального закладу за наявності стажу (позивач працювала викладачем у Дитячій школі мистецтв та має педагогічний стаж понад 30 років), крім права на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, має право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV.
Отже, робота позивача на посаді викладача у Бобровицькій школі мистецтв, яка є правонаступником Бобровицької дитячої музичної школи, дає право на отримання грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, суд приходить до висновку, що відмовляючи у виплаті позивачці грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ГУ ПФУ у Чернігівській області діяло протиправно, а отже позов слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті спірної грошової допомоги, та як наслідок, період роботи з 01.08.1985 по день призначення пенсії 04.12.2024, на посаді викладача по класу фортепіано у Бобровицькій школі мистецтв підлягають зарахуванню до педагогічного стажу роботи.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення від 21.02.2025 № 2500-0212-8/12778 про відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії, суд зазначає таке.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та виплати спірної грошової допомоги, за результатами розгляду якої відповідач оформив відповідь листом.
Проте листи це службова кореспонденція, вони не є актом індивідуальної дії, а можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, у даному випадку, що стосується перерахунку пенсії. Правові норми мають бути викладені виключно в акті індивідуальної дії, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства органом ї в порядку, встановленому законодавством.
Так, відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, з аналізу наведеної норми слідує, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
У свою чергу пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Оскільки відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу від 21.02.2025 оформлена листом, а рішення про відмову у перерахунку пенсії, як акт індивідуальної дії, в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, відсутнє, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити спірну грошову допомогу.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не виконало свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 06.02.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини третьої статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого нею судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1985 по день призначення пенсії 04.12.2024 на посаді викладача по класу фортепіано у Бобровицькій школі мистецтв до педагогічного стажу роботи.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2025 про перерахунок пенсії, призначення та виплати грошової допомоги згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп), сплачений відповідно до квитанції від 20.03.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 22 липня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко