Харківський апеляційний
господарський суд
"06" грудня 2010 р. Справа № 17/157
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Чудновській І.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача -Яненко І.П.
прокурора -Супрун О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3792П/3-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.10.10 у справі № 17/157
за позовом Приватного підприємства "Регіон Трейд", м. Полтава
до Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство", смт. Нові Санжари
за участю прокуратури Полтавської області
про визнання правочинів недійсними -
встановила:
В серпні 2010 р. позивач -ПП "Регіон Трейд", м. Полтава звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій просив суд визнати недійсним з моменту укладання правочини по поставці масла моторного М10Г2К, укладених між ним та відповідачем - Державним підприємством "Новосанжарське лісове господарство", оформлених рахунками-накладними на продаж № 85 від 13.07.2006 р., №100 від 29.08.2006 р., № 150 від 10.10.2006 р., № 173 від 05.12.2006 р. та № 13 від 01.02.2007 р., № 136 від 05.06.2007 р., № 191 від 02.08.2007 р., з посиланням на невідповідність даних правочинів вимогам чинного законодавства України. Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати.
В процесі розгляду справи Прокуратура Полтавської області надала заяву про вступ до розгляду справи.
Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Коршенко Ю.О.) від 08.10.2010 р. по справі № 17/157 в позов задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладання правочини по поставці масла моторного М10Г2К, укладені між приватним підприємством «Регіон трейд»та державним підприємством «Новосанжарське лісове господарство», оформлені рахунками-накладними на продаж №85 від 13.07.2006 р., №100 від 29.08.2006 р., №150 від 10.10.2006 р., №173 від 05.12.2006 р. та №13 від 01.02.2007 р., №136 від 05.06.2007 р., №191 від 02.08.2007 р.
Зобов'язано Державне підприємство "Новосанжарське лісове господарство" повернути на користь Приватного підприємства "Регіон Трейд" 16380 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят) літрів масла моторного М10Г2К.
Стягнуто з Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" на користь Приватного підприємства "Регіон Трейд" державне мито в розмірі 85 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
Рішення мотивоване з тих підстав, що правочини по поставці масла моторного, укладені між сторонами, оформлені рахунками-накладними на продаж №85 від 13.07.2006 р., № 100 від 29.08.2006 р., № 150 від 10.10.2006 р., № 173 від 05.12.2006 р. та № 13 від 01.02.2007 р. суперечать ч.4 ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"; що правочини оформлені рахунками-накладними на продаж №136 від 05.06.2007 р. та №191 від 02.08.2007 р. укладено з порушенням 2 ч. 5 ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення застосувавши реституції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, безпідставно вважав встановленим факт не оплати відповідачем заборгованості за отримане моторне масло з посиланням при цьому на невідому відповідачу довідку «ПриватБанку»№ 146 від 18.09.2009 р., при цьому, суд свідомо проігнорував відомості, вказані в акті звірки, не вимагаючи його надання від сторін.
Крім того, на думку відповідача, суд проігнорував той факт, що іншим судовим рішенням з відповідача вже було стягнуто заборгованість за рахунком-накладною на продаж № 191 від 02.08.2007 р.; що закупівля за рахунками-накладними № 136 від 05.06.2007 р. та № 191 від 02.08.2007 р. здійснювалась в межах однієї процедури, на підставі єдиного річного плану державних закупівель на 2007 р., а не при проведенні наступної процедури закупівель, як про це зазначив суд.
Разом з тим, відповідач також зазначає про невідповідність висновків щодо недійсності спірних рахунків-накладних вимогам закону, а саме ст. 4 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», якою визначено понесення адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення вимог закону при здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, та не визначено недійсність договорів, укладених з порушенням вимог даного закону та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на правомірність застосування судом при винесенні рішення реституції, на необхідності застосуванні якої позивач неодноразово наполягав під час розгляду справи; що рішення господарського суду по справі № 14/278 на час винесення оскаржуваного ще не існувало, що унеможливлювало його застосування судом під час розгляду даної справи; що всі правочини, укладені за спірними рахунками-накладними, суперечать вимогам Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», що з урахуванням вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання їх недійсними та ін.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав позицію, викладену відповідачем в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову позивачу в задоволенні позову та ін.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.
Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 13.07.2006 р. ПП "Регіон Трейд" передало, а ДП "Новосанжарське лісове господарство" прийняло 2340 літра масла моторного М10Г2К, по ціні 4,79 грн. за літр на загальну суму 11 208,00 грн., підтверджено рахунком-накладною на продаж № 85.
29.08.2006 р. ПП "Регіон Трейд" передало, а ДП "Новосанжарське лісове господарство" прийняло 2340 літра масла моторного М10Г2К, по ціні 5,30 грн. за літр на загальну суму 12 402,00 грн., підтверджено рахунком-накладною на продаж №100.
10.10.2006 р. ПП "Регіон Трейд" передало, а ДП "Новосанжарське лісове господарство" прийняло 2340 літра масла моторного М10Г2К, по ціні 5,64 грн. за літр на загальну суму 13 197,60 грн., підтверджено рахунком-накладною на продаж №150.
05.12.2006 р. ПП "Регіон Трейд" передало, а ДП "Новосанжарське лісове господарство" прийняло 2340 літра масла моторного М10Г2К, по ціні 5,93 грн. за літр на загальну суму 13 876,20 грн., підтверджено рахунком-накладною на продаж №173.
01.02.2006 р. ПП "Регіон Трейд" передало, а ДП "Новосанжарське лісове господарство" прийняло 2340 літра масла моторного М10Г2К, по ціні 5,93 грн. за літр на загальну суму 13 876,20 грн., підтверджено рахунком-накладною на продаж №13.
05.06.2007 р. ПП "Регіон Трейд" передало, а ДП "Новосанжарське лісове господарство" прийняло 2340 літра масла моторного М10Г2К, по ціні 5,70 грн. за літр на загальну суму 13 338,00 грн., підтверджено рахунком-накладною на продаж №136.
02.08.2007 р. ПП "Регіон Трейд" передало, а ДП "Новосанжарське лісове господарство" прийняло 2340 літра масла моторного М10Г2К, по ціні 5,70 грн. за літр на загальну суму 13 338,00 грн., підтверджено рахунком-накладною на продаж №191.
Таким чином, між сторонами укладені правочини щодо поставки масла моторного М10Г2К, які оформлені рахунками-накладними на продаж №85 від 13.07.2006 р., №100 від 29.08.2006 р., №150 від 10.10.2006 р., №173 від 05.12.2006 р. та №13 від 01.02.2007 р., №136 від 05.06.2006 р., №191 від 02.08.2007 р.
Позивач з посиланням на невідповідність даних правочинів вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" звернувся до господарського суду з позовом про визнання їх недійсними.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що правочини по поставці масла моторного, укладені між сторонами, оформлені рахунками-накладними на продаж №85 від 13.07.2006 р., № 100 від 29.08.2006 р., № 150 від 10.10.2006 р., № 173 від 05.12.2006 р. та № 13 від 01.02.2007 р. суперечать ч.4 ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"; що правочини оформлені рахунками-накладними на продаж №136 від 05.06.2007 р. та №191 від 02.08.2007 р. укладено з порушенням 2 ч. 5 ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та ін.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ст. 83 ГПК України визначено права господарського суду щодо прийняття рішення. Зокрема, господарський суд, приймаючи рішення, має виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення без належних правових підстав, неповно з'ясувавши обставини, які мають значення для справи та ігноруючи відповідні доводи та докази відповідача застосував до спірних правовідносин реституцію, зобов'язавши відповідача повернути позивачу 16380 літрів масла моторного М10Г2К.
При цьому, суд проігнорував той факт, що позивач в позовній заяві на зазначеному не наполягав, клопотань про вихід суду за межі позовних вимог не надавав. Зазначене свідчить про безпідставний вихід судом за межі позовних вимог, що є порушенням ст. 83 ГПК України.
Крім того, суд застосовуючи реституції не врахував здійснені відповідачем на користь позивача розрахунки, проігнорував відомості які містять складені сторонами акти звірки взаєморозрахунків, які зазначені як підстави здійснення платежів в довідці «ПриватБанку»№146 від 18.09.2009 р. При цьому суд, зазначаючи про існування самих актів звірки, надання їх, всупереч вимогам ст. 38 ГПК України, від сторін не вимагав.
Також поза увагою суду залишилося рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2008 р. по справі № 14/278 яким з відповідача по даній справі на користь позивача по даній справі була вже стягнута заборгованість за накладної № 191 від 02.08.2007 р., тобто накладною, дійсність якої є предметом розгляду по даній справі, та за поставку по якій судом також була застосована реституція у вигляді спонукання відповідача повернути позивачу отримане моторне масло.
Так само безпідставно поза увагою суду залишилися акти про зарахування зустрічних однорідних вимог, які свідчать про здійснення між стонами певних розрахунків, та порядок використання відповідачем державних коштів.
Неврахування зазначених обставин призвело до прийняття судом необґрунтованого рішення стосовно дійсності правочинів оформлених рахунками-накладними на продаж № 85 від 13.07.2006 р., №100 від 29.08.2006 р., №150 від 10.10.2006 р., №173 від 05.12.2006 р. та №13 від 01.02.2007 р., №136 від 05.06.2006 р., №191 від 02.08.2007 р. та застосування реституції.
Крім того, суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми чинного законодавства які регулюють порядок укладання та дійсності правочинів.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
П. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В період, коли укладалися спірні правочини, порядок укладання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти передбачено з урахуванням особливостей, передбачених спеціальним нормою чинного законодавства України, а саме Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
П. 4 ст. 2 згаданого закону передбачено, що забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.
Господарський суд, зазначаючи про порушення відповідачем вимог вказаного закону при укладанні спірних правочинів при цьому не звернув уваги, що ні нормами Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», ні нормами будь-якого іншого нормативно-правового акту не передбачено визнання недійсним договору, укладеного з порушеннями вимог згаданого закону.
До того ж, ч. 1 ст. 38 цього закону передбачено, що за порушення вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, розробленими на його виконання, посадові особи замовників та учасників торгів несуть адміністративну відповідальність відповідно до законів України.
Разом з тим, ст. 204 ЦК встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд також проігнорував той факт, що сам спосіб укладання правочинів оформлених відповідними накладними не суперечить вимогам чинного законодавства України, та відповідає встановленому законом принципу свободи договору.
За таких обставин, висновки господарського суду про невідповідність спірних правочинів, оформлених шляхом складання рахунків-накладних є безпідставними та необґрунтованими, відповідне рішення суду про визнання таких правочинів недійсними підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 42,50 грн. держмита за подання апеляційної скарги.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 08.10.2010 р. по справі № 17/157 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства "Регіон Трейд" (36039, м. Полтава, вул. Пушкіна, 42; код 32544839) на користь Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" (39300, Полтавська область, смт. Нові Санжари, вул. Пролетарська, 3; код 00992734) 42,50 держмита по скарзі.
Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.
Повний текст постанови підписано 10.12.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.