"08" грудня 2010 р. Справа № 16/121
Колегія суддів у складі: головуючого судді Шевель О.В.,
судді Афанасьєва В.В.,
судді Слободіна М.М.
при секретарі Марченко В.О.
за участю представників сторін:
позивача -Дівіна К.Г. - дов. (після перерви не з'явився),
відповідача -Шулік О.Й. -дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3676П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 05 жовтня 2010 року у справі № 16/121
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Нафтатрейд», Кіровоградська область, м. Світловодськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердніпро», Полтавська область, м. Кременчук
про стягнення 604838,40 грн.,
встановила:
Позивач, ТОВ компанія «Нафтатрейд», у вересні 2010 р. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 604838,40 грн. заборгованості за отриманий по накладним товар, а також понесені позивачем судові витрати.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05 жовтня 2010 року у справі № 16/121 (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено повністю та з відповідача на користь позивача стягнуто 604838,40 грн. заборгованості, 6048,38 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.10.2010 року у справі № 16/121 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, та не ґрунтується на наявних у справі доказах. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не надано належної правової оцінки викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву обставинам. Такими обставинами, як вважає відповідач, є те, що поставка по спірним накладним здійснювалась не як бездоговірна (про що вказував позивач), а на виконання умов договору № 01/01 від 02.01.2008 р., який був чинним у спірний період поставки, та відповідні поставки відповідачем були оплачені. Відповідач зазначає, що між сторонами існували тривалі договірні стосунки та кожного року між ними укладався новий договір, а відтак, це виключає можливість позадоговірних стосунків.
Позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає рішення господарського суду Полтавської області у даній справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи та всі необхідні докази. Присутній у судовому засіданні представник позивача посилається на те, що спірні поставки здійснені поза межами укладеного між сторонами договору № 01/01 від 02.01.2008 р., оскільки в таких накладних відсутнє посилання на даний договір, до того ж, предмет поставки по спірним накладним не співпадає з предметом вказаного вище договору, а оплата, про яку вказує позивач, здійснювалась саме на виконання умов договору 2008 р.
В судовому засіданні 29.11.2010 р. оголошена перерва до 08.12.2010 р. з метою надання сторонам можливості надати додаткові обґрунтовані пояснення та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Представником відповідача в судове засідання 08.12.2010 р. надані письмові пояснення головного бухгалтера та директора підприємства (разом з документами на підтвердження цих пояснень), з яких вбачається, що спірні поставки відображені відповідачем в бухгалтерському обліку як поставки в межах договору № 01/01 від 02.01.2008 р., оскільки строк дії договору № 06-01-04 від 15.01.2004 р., вказаний у спірних накладних, скінчився 31.12.2004 р. З наданих пояснень вбачається, що відповідне посилання у спірних накладних на договір 2004 р. виявлено відповідачем вже після прийняття оскаржуваного рішення, однак, у зв'язку з погіршенням взаємовідносин з позивачем, така помилка не виправлена.
Представник позивача в судове засідання 08.12.2010 р. не з'явився.
Від позивача на адресу суду надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи через хворобу представника позивача.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки ним не надано доказів на його підтвердження. Крім того, колегія суддів зазначає про закінчення встановлених ГПК України строків розгляду апеляційної скарги та неможливість їх продовження через відсутність клопотання сторони про таке продовження.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та доповненнях до неї доводи відповідача, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 604838,40 грн. заборгованості, позивач посилався на те, що у 2008 році на адресу відповідача здійснена поставка товару на підставі п'ятьох накладних, без укладання договору, однак, відповідач відповідну поставку не оплатив, вимогу позивача про оплату отриманого товару залишив без задоволення.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд визнав вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що заявлені у відповідності до норм чинного законодавства.
Як встановлено з матеріалів справи (а. с. 4-20), відповідно до наявних у справі видаткових накладних та довіреностей на отримання товару позивачем на адресу відповідача дійсно здійснена поставка пічного та дизельного палива загалом на 604838,40 грн. (видаткові накладні № 0587/3 від 29.07.2008 р. на суму 131084,81 грн., № 0665/3 від 08.09.2008 р. на суму 130598,40 грн., № 0735/6 від 10.10.2008 р. на суму 126220,80 грн., № 0805/2 від 17.11.2008 р. на суму 116249,59 грн., № 0863/1 від 28.12.2008 р. на суму 100684,80 грн.).
Позивач стверджує, що єдиний письмовий договір на відповідні поставки не укладався, строк оплати по вказаним поставкам не був встановлений, у зв'язку з чим ним в порядку ст. 530 ЦК України на адресу відповідача направлена вимога про оплату за № 182 від 07.07.2010 р. (а. с. 21), яка відповідачем залишена без відповіді та без задоволення. Факт направлення вимоги позивач підтверджує поштовою квитанцією та описом вкладення (а. с. 22).
Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач стверджував, що спірні поставки здійснені на виконання умов укладеного між сторонами договору № 01/01 від 02.01.2008 р. та такі поставки ним оплачені ще у 2008 р., на підтвердження чого відповідачем надано копії платіжних доручень на загальну суму оплати 878000,00 грн. (а. с. 43-58).
Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем не надано доказів оплати пічного палива саме по спірним накладним, а надані відповідачем платіжні доручення про оплату свідчать про те, що оплата здійснена в межах інших правовідносин.
Аналізуючи спірні видаткові накладні, колегією суддів встановлено, що умовами продажу в них зазначено договір № 06-01-04 від 15.01.2004 р., за умовами якого строк його дії сторонами встановлено до 31.12.2004 р. без подальшої можливості пролонгації (а.с. 118-120). Отже, спірні поставки не можуть вважатися такими, що здійснені на виконання умов цього договору, з чим фактично погоджуються як позивач, так і відповідач.
За таких обставин позивач вважає, що відповідні поставки є окремими поставками (такими, що здійснені без укладання письмового договору).
Відповідач, в свою чергу не заперечуючи факту отримання товару, вважає, що спірні поставки здійснені на виконання умов укладеного між сторонами договору № 01/01 від 02.01.2010 р. (а. с. 121), та вони є оплаченими.
Колегія суддів не може погодитися з твердженнями відповідача щодо того, що спірні поставки здійснені на виконання умов укладеного між сторонами договору № 01/01 від 02.01.2010 р., оскільки у наданих позивачем накладних відсутнє посилання саме на цей договір, крім того, предмет поставки по спірним накладним (пічне паливо) відрізняється від предмету поставки, визначеного договором № 01/01 (нафтопродукти в асортименті).
Як вбачається з наданих сторонами доказів та пояснень, відповідач, отримавши відповідний товар по спірним накладним, не здійснив жодних дій щодо врегулювання з позивачем підстав поставки (зважаючи на те, що строк дії договору № № 06-01-04 від 15.01.2004 р., зазначений у спірних накладних, скінчився).
Таким чином, з урахуванням приписів ст. ст. 11, 206, 509 ЦК України, колегія суддів вважає, що поставка товару по спірним накладним є окремими поставками та не може вважатися такою, що здійснена в межах договору № 01/01.
Колегія суддів також вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати спірних накладних, а відтак, з урахуванням положень ст. ст. 525, 526, 530, 610, 655 ЦК України, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів не може погодитись з твердженнями відповідача щодо того, що спірні поставки є оплаченими, оскільки у наданих ним та досліджених судом платіжних дорученнях про оплату зазначено, що така оплата здійснена по договору № 01/01 від 02.01.2008 р., а, як встановлено колегією суддів, спірні поставки здійснені поза межами вказаного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, до прийняття оскаржуваного рішення відповідачем на адресу позивача не направлено ані листа про зміну призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях, ані заяви в порядку ст. 601 ЦК України про залік зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави стверджувати про оплату спірних поставок. Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений можливості здійснити залік в порядку ст. 601 ЦК України навіть на стадії виконання судового рішення.
Що ж стосується посилання відповідача на те, що факт погашення заборгованості позивачем підтверджений направленим ним на адресу відповідача актом звірки станом на 29.06.2010 р. (а. с. 88-100), колегія суддів зазначає, що такий акт не містить відповідної інформації, в ньому фактично зведені всі поставки та оплати за період з 2008 р. по травень 2010 р., однак, доказів того, що саме спірні поставки є оплаченими, такий акт не містить. До того ж, акт звірки розрахунків не може бути належним та допустимим доказом у справі, крім того, він не підписаний відповідачем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено факту оплати грошових коштів по спірним поставкам, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
На цій підставі колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 05 жовтня 2010 року у справі № 16/121 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя Шевель О.В.
Суддя Афанасьєв В.В.
Суддя Слободін М.М.
повний текст постанови підписано 10 грудня 2010 р.