Харківський апеляційний
господарський суд
"06" грудня 2010 р. Справа № 60/203-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача -Коваль В.І.
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3837Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.10 у справі № 60/203-10
за позовом ТОВ "Торговий будинок "ВЕГА", м. Харків
до ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків
про стягнення 12215,00 грн. -
встановила:
В серпні 2010 р. позивач - ТОВ "Торговий будинок "ВЕГА", м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків 12215 грн. заборгованості та судових витрат, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару за укладеним між сторонами договором № 3 від 06.07.2009 р.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Чистякова І.О.) від 18.10.2010 р. по справі № 60/203-10 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду договору № 3 від 06.07.2009 р., і зазначена обставина унеможливлює з'ясуванню характеру правовідносин, що склалися між сторонами та встановлення фактичних обставин справи; що позивач не довів факт настання у відповідача строку оплати отриманого товару та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував його доводи щодо того, що наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за переданий товар підтверджується залученими до матеріалів справи документами, зокрема накладними та актом звірки взаєморозрахунків, при цьому, договору в рамках якого відбувалася поставка товару позивач надати не в змозі через його втрату та ін.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив.
З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду скарги, на адресу вказану в позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ (а.с. 10) судом було направлено лист з ухвалою про порушення провадження у справі від 08.11.2010 р.
Зазначений лист повернувся на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. за № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає що позивача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем поставлено відповідачу товар (двері) за видатковими накладними №ВБУ-001027 від 23.12.2009р. на суму 4439,30 грн., №ВБУ-000556 від 13.08.2009р. на суму 9000 грн. та №ВБУ-000494 від 15.07.2009р. на суму 9000 грн. на загальну суму 22439,30 грн., про що позивачем також складено податкові накладні № 495 від 15.07.2009р., № 556 від 13.08.2009р. та № 1027 від 23.12.2009р.
Відповідач отримав даний товар, що підтверджується підписом представника відповідача на видаткових накладних, печаткою підприємства відповідача та довіреністю № 1087 від 15.07.2009р.
У вищенаведених видаткових та податкових накладних зазначається, що підставою поставки товару є договір № 3 від 06.07.2009р., який позивачем не було додано до матеріалів справи. В усних поясненнях позивач зазначає, що договір № 3 від 06.07.2009 р. не може бути наданий до суду, оскільки його примірник було втрачено.
Матеріали справи також свідчать про те, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду договору № 3 від 06.07.2009 р., і зазначена обставина унеможливлює з'ясуванню характеру правовідносин, що склалися між сторонами та встановлення фактичних обставин справи; що позивач не довів факт настання у відповідача строку оплати отриманого товару та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
П. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вже було зазначено вище, договору № 3 від 06.07.2009 р. позивач суду не надав. Господарський суд з посиланням на зазначені обставини правомірно зазначив про неможливість з'ясування характеру правовідносин, що склалися між сторонами та встановлення фактичних обставин справи.
Аналіз наданих позивачем в обґрунтування своїх вимог документів свідчить про можливе існування між сторонами правовідносин, заснованих на договорі купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, в зв'язку з ненаданням позивачем договору а так само в зв'язку з ненаданням доказів надсилання на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості в порядку ст. 530 ЦК України, в даному випадку неможливо встановити строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару.
Посилання позивача на підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків також правомірно були відхилені господарським судом, оскільки наявність самого акту , з урахуванням вимог ст. 34 ГПК України, жодним чином не доводить настання у відповідача строку оплати отриманого товару, а визнання боргу та строк його оплати є різними поняттями.
До того ж, акт з боку відповідача підписано невідомою особою, посадове становище та прізвище якої не зазначено та доказів, які підтверджують повноваження цієї особи на підписання такого акту не надано. Крім того, в акті звірки сторони не зазначили, що заборгованість виникла саме за договором №3 від 06.07.2009 року, або за товар отриманий за вищезазначеними видатковими накладними.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові та апеляційній скарзі.
За таких обставин, прийняте по даній справі рішення підлягає залишенню без змін.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2010 р. по справі № 60/203-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 10.12.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.