Харківський апеляційний
господарський суд
"06" грудня 2010 р. Справа № 07/175-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача -Васьків І.В.
відповідача -Кусовник О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3854Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.10 у справі № 07/175-10
за позовом ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий
до ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", м. Харків
про стягнення 5577,00 грн. -
встановила:
В червні 2010 р. позивач - ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий, Львівської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень поданих 23.07.2010 р. (вх. № 2659) просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", м. Харків 4989,60 грн. заборгованості та 52,90 грн. річних, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару за товарно-транспортною накладною № 199 від 08.04.2009 р.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Інте Т.В.) від 27.09.2010 р. по справі № 07/175-10 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що сторони, станом на момент виставлення позивачем вимоги про сплату боргу, не досягли згоди щодо вартості поставленого позивачем товару, що виключало можливість відповідача сплатити вартість товару, яка на цей час не була узгоджена; що позивач не довів суду того, що прострочка оплати товару мала місце з вини відповідача та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким провадження у справі в частині стягнення 4989,60 грн. основного боргу припинити та стягнути з відповідача 52,90 грн. річних, судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, а також понесені позивачем додаткові витрати, зокрема 57,80 грн. витрат на оплату послуг в зв'язку з отриманням витягу з ЄДР про перебування в ньому відповідача, та 501,39 грн. витрат позивача на відрядження представника для участі в судовому засіданні.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що весь поставлений позивачем товар на суму 4989,60 грн. був оплачений відповідачем за платіжним дорученням № 1663 від 23.07.2010 р., тобто в процесі розгляду даної справи в господарському суді, що, з урахуванням ст. 81-1 ГПК України, є підставою для припинення провадження у справі в даній частині позову. При цьому, позивач наголошує на тому, що жодних перешкод в здійснення платежу за отриманий товар у відповідача не було, а нібито наявна неузгодженість ціни товару не могла бути підставою для нездійснення оплати, оскільки відповідач сплатив на користь позивача суму навіть більшу, ніж він вимагав та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на недоведеність позивачем обставин, викладених в апеляційній скарзі та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, на підставі листа відповідача № 506 від 07.04.2009 р. позивач за видатковою накладною № 199 від 08.04.2009 р. поставив йому запасні резервуари в кількості 11 штук на загальну суму 4989,60 грн. Вказаний товар отримано представником відповідача Шебельником О.В. за довіреністю № 856 від 08.04.09 р. (а.с.12).
Факт отримання відповідачем товару саме по згаданій ціні підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача у вказаній накладній, та не заперечується самим відповідачем.
Крім того, позивачем було надано відповідачу податкову накладну від 08.04.09 р. на суму 4989,60 грн. (а.с.11).
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 19 від 08.04.09 р. на суму 5002,80 грн., що є відмінною від суми, вказаної у другому екземплярі товарно - транспортної накладної № 199 від 08.04.09 р.
Як зазначив відповідач, в зв'язку з розбіжністю між сумами, визначеними в накладній та рахунку він неодноразово звертався до позивача з проханням щодо уточнення вартості поставленого товару.
03.03.2010 р. позивачем направлено відповідачу лист № ЮВ-2-Пр, в якому позивач зазначив, що загальна вартість поставленого товару складає 4989,60 грн., та в порядку ст. 530 ЦК України вимагав сплатити борг в зазначеній сумі у семиденний термін з моменту отримання вимоги.
Вказані вимоги відповідач у встановлений строк не виконав. Несплату товару відповідач мотивував тим, що 31.07.10 р. він отримав від позивача податкову накладну № 1146/1 від 31.07.2010 р. від на суму 13,28 грн., в зв'язку з чим, вважав, що остаточна ціна на товар між сторонами не була узгоджена.
В судовому засіданні 06.12.2010 р. представник позивача пояснив суду, що розбіжності в ціні на поставлений товар мали місце в зв'язку з помилкою, яка виникла в бухгалтерському обліку підприємства позивача, товар був поставлений на суму 4989,60 грн., про що відповідач, крім іншого, був повідомлений в листі від 03.03.2010 р. за № ЮВ-2-Пр., та при зверненні позивача до суду з позовом по даній справі.
Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
В процесі розгляду справи відповідач за платіжним дорученням № 1663 від 23.07.2010 р. розрахувався з позивачем за отриманий товар, сплативши на користь останнього 5002,80 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що сторони, станом на момент виставлення позивачем вимоги про сплату боргу, не досягли згоди щодо вартості поставленого позивачем товару, що виключало можливість відповідача сплатити вартість товару, яка на цей час не була узгоджена; що позивач не довів суду того, що прострочка оплати товару мала місце з вини відповідача та ін.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
П. 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 626, п. 1 ст. 628, ст. 629, ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
П. 1-3 ст. 632 ЦК України передбачено, що Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення та зазначаючи про неможливість здійсння відповідачем оплати через неузгодженість між сторонами ціни на товар станом на момент виставлення позивачем вимоги про сплату боргу, проігнорував той факт, що ціна на товар сторонами була визначена при передачі товару за товарно-транспортною накладною № 199 від 08.04.2009 р., тобто укладанні договору в спрощеній формі (п. 1 ст. 207 ЦК України), що відповідає вимогам ст. ст. 626-628, 632 ЦК України.
Вказана товарно-транспортна накладна (а.с. 10), з урахуванням вимог ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документом бухгалтерської звітності, містить всі необхідні реквізити, підписи сторін, що склали даний документ.
При цьому, відповідач, отримуючи товар за вказаною накладною в якій визначено його ціну, усвідомлював необхідність його сплати саме за цією ціною, незважаючи на подальші отримання від позивача відомості про ціну на товар, відмінну від тієї, яка вказана в накладній, в бік зменшення.
Інший примірник накладної № 199 від 08.04.2009 р. (а.с. 55) судом до уваги не приймається, оскільки в ньому, всупереч вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не зазначено прізвище особи, яка склала даний акт з боку отримувача товару, та не містить відомостей на якій підставі якого документа (довіреності, дозволу, тощо) дана особа діяла, що не доводить факту наявності в неї відповідних повноважень.
Крім того, суд також безпідставно проігнорував той факт, що відповідач в процесі розгляду справи за платіжним дорученням № 1663 від 23.07.2010 р. розрахувався з позивачем за отриманий товар, і інші правовідносини між сторонами відсутні.
Зазначене свідчить про відсутність між сторонами предмету спору в частині стягнення заборгованості, та є підставами для скасування прийнятого по даній справі рішення в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, які мають істотне значення для справи та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у справі в даній частині підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач у встановлений законом строк не виконав вимог позивача про сплату товару, зокрема заявлених в листі від 03.03.2010 р. за № ЮВ-2-Пр., позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача також 52,90 грн. річних підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення 57,80 грн. витрат на оплату послуг в зв'язку з отриманням витягу з ЄДР про перебування в ньому відповідача, та 501,39 грн. витрат позивача на відрядження представника для участі в судовому засіданні не підлягають задоволенню, оскільки зазначені платежі не мають характеру судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України.
Разом з тим, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України з відповідача, як сторони з вини якої виник спір, на користь позивача підлягають стягненню 51 грн. держмита, 102 грн. держмита за подання апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. по справі № 07/175-10 скасувати та прийняти нове.
В частині позову про стягнення 4989,60 грн. боргу провадження у справі припинити.
В частині стягнення 52,90 грн. річних позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагоноремонтний завод»(адреса: 61052, м. Харків, вул. Котлова, 89; код 01056379) на користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод»(адреса: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, 2; код. 20770332) 52,90 грн. річних, 102 грн. держмита, 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Повний текст постанови підписано 10.12.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.