Харківський апеляційний
господарський суд
"06" грудня 2010 р. Справа № 27/51
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Чудновській І.І.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача -Кравченко О.О.
третьої особи - Лобач Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3788П/3-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.10 у справі № 27/51
за позовом ТОВ "Колекторське агентство "Стягувач", м. Полтава
до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця № 5", м. Полтава
третя особа - Управління житлово-комунального господарства, м. Полтава
про зобов'язання виконати умови договору -
встановила:
В травні 2010 р. позивач - ТОВ "Колекторське агентство "Стягувач", м. Полтава звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій просив суд зобов'язати відповідача -Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 5»Полтавської міської ради, м. Полтава виконати в натурі умови п. 2.2.4 укладеного між сторонами агентського договору № 53-01/090609 від 09.06.2009 р., а саме надати позивачу в паперовому та електронному вигляді звіти про платежі, які надійшли від боржників відповідачу протягом липня-грудня 2009 р. та січня-квітня 2010 р. за формою додатку № 3 до вказаного агентського договору. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення судові витрати.
В процесі розгляду справи судом до її участі в якості третьої особи залучено Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава.
Рішенням господарського суду Харківської Полтавської області (суддя Солодюк О.В.) від 28.09.2010 р. по справі № 27/51 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що статутом підприємства позивача не передбачено такого виду діяльності позивача як надання послуг з повернення боргів боржниками; що позивачем не надано суду жодних належних доказів виконання умов договору в спірний період, а саме виконання дій, визначених розділом 1 Договору та доказів їх виконання відповідно до вимог п. 2.1.3. Договору і ст. 8 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями) та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував його доводи стосовно невиконання відповідачем своїх обов'язків, визначених п. 2.2.4 укладеного між сторонами агентського договору № 49-01/090609 від 09.06.2009 р. щодо надання позивачу в паперовому та електронному вигляді звіти про платежі, які надійшли від боржників відповідачу протягом липня-вересня 2009 р. за формою додатку № 3 до вказаного агентського договору, що призвело до неотримання позивачем передбаченої договором винагороди, хоча свої зобов'язання за договором позивач у спірний період виконував. При цьому, позивач також вказує на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно їх невиконання та ненадання відповідних доказів, а саме, відповідних первинних документів, оскільки під час розгляду даної справи представник позивача пояснював суду що сама система роботи підприємства позивача зі стягнення боргів в спірний період не дозволяє надати суду в обґрунтування зазначеного відповідні первинні документи та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, на правомірність висновків суду стосовно невиконання позивачем умов договору в спірний період, ненадання доказів причинно-наслідкового зв'язку між поточними оплатами споживачами комунальних послуг та відповідними діями позивача а так само невідповідності висновків останнього щодо правової природи укладеного між сторонами договору № 53-01/090609 та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу третя особа також просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на ненадання позивачем доказів виконання умов договору № 53-01/090609 в спірний період, на невідповідність доводів позивача щодо правової природи зазначеного договору та ін.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 09.06.2009 р. між сторонами укладено Агентський договір № 53-01/090609.
Відповідно до п. 1.1. Договору Комерційне посередництво за даним договором полягає в наданні Комерційним агентом (Позивачем) послуг з повернення заборгованості боржниками (згідно з реєстром за Додатком № 2 до цього Договору) Замовнику (Відповідачу) в досудовому порядку за надані ним послуги шляхом здійснення посередництва від його імені, в його інтересах та під його контролем за сплачену ним агентську винагороду.
Згідно з п. 1.2. Договору Замовник доручає, а Комерційний агент зобов'язується за дорученням, від імені та за агентську винагороду здійснити фактичні і юридичні дії по стягненню заборгованості в досудовому порядку в інтересах та на розрахунковий рахунок Замовника. Агентська винагорода регулюється Додатковою угодою № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору і обов'язковою до виконання обома сторонами.
Сторони в Договорі визначили, що підставою прийняття здійснених Комерційним агентом дій є Акт прийому-передачі виконаних робіт.
На підставі п. 2.2.1. вищевказаного Договору Позивачу було видано доручення від 09.06.2009 р.
Відповідно до змісту Доручення Відповідача від 09.06.2009 р. останній уповноважив Позивача на представництво інтересів Довірителя (Відповідача) та вчинення наступних дій: - надсилати на адреси письмові повідомлення боржникам відповідно до наданого реєстру; проводити телефонні переговори з боржниками; проводити особисті зустрічі вповноважених представників Комерційного агента з Боржником і застосовувати інші методи впливу на боржника в рамках Договору і чинного законодавства України.
Перелік юридичних та фактичних дій також визначено п. 2.1.6 Договору, а саме: уточнення контактних телефонів боржників; проведення телефонних переговорів з боржниками; отримання, обробка та відправлення відповідей консультативного характеру; особисте вручення листів повідомлень про наявний борг.
П. 2.2.4 договору передбачено обов'язок відповідача надавати щомісяця, у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, комерційному агенту в паперовому і електронному вигляді звіт про платежі, які надійшли від боржників замовнику протягом попереднього місяця за формулою Додатку № 3.
Відповідно до п. 5.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.07.2010 р.. Договір вважається пролонгованим на наступні півроку/рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону письмовим повідомленням про свій намір розірвати даний Договір, не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну його дії.
01.09.2009 р. між сторонами підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором і додатковою угодою № 1 робіт за період з 01.07.2009 р. по 01.08.2009 р.
28.09.2009 р. відповідач направив на адресу позивача лист № 4/537 з додатковою угодою до агентського договору № 53-01/090609 «Про припинення дії договору»з жовтня 2010 р.
Позивач зазначаючи про виконання ним умов договору в липні-грудні 2009 р. та січні-квітні 2010 р. звернувся до господарського суду з позовом по даній справі в якому просив зобов'язати відповідача надати позивачу в паперовому та електронному вигляді звіти про платежі, які надійшли від боржників відповідачу протягом згаданого періоду за формою додатку № 3 до вказаного агентського договору.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що статутом підприємства позивача не передбачено такого виду діяльності позивача як надання послуг з повернення боргів боржниками; що позивачем не надано суду жодних належних доказів виконання умов договору в спірний період, а саме виконання дій, визначених розділом 1 Договору та доказів їх виконання відповідно до вимог п. 2.1.3. Договору і ст. 8 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями) та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив, що позивач, не дивлячись на відповідні визначення в договорі № 49-01/090609 р., в правовідносинах, що склалися за цим договором не є комерційним агентом відповідача. Зазначене підтверджується зокрема наступним:
Відповідно до ч. 1 ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Згідно з ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строй дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.
Однак, права та обов'язки позивача за договором № 49-01/090609 р. не передбачають надання ним відповідачу послуг в укладенні угод чи сприянні в їх укладенні.
Крім того, також правомірними є висновки господарського суду щодо відмови в задоволенні позову з підстав ненадання позивачем доказів виконання умов зазначеного договору.
Ст. 509 ЦК України передбачено, що Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже було зазначено вище, П. 2.2.4 договору передбачено обов'язок відповідача надавати щомісяця, у строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, комерційному агенту в паперовому і електронному вигляді звіт про платежі, які надійшли від боржників замовнику протягом попереднього місяця за формулою Додатку № 3.
Зі змісту позовної заяви та доданих документів вбачається, що сторонами в липні 2009 р. належним чином виконано зобов'язання визначені умовами договору, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт.
Відповідачем позивачу належній формі надано звіт про платежі боржників у формі Додатку № 3 до договору.
Разом з тим, умовами п. 2.1.6 договору та визначено обсяг зобов'язань позивача за цим договором, а саме:
а) уточнення контактних телефонів боржників за вказаними Замовником адресами у додатку № 2 , до цього Договору;
б) проведення телефонних переговорів з боржниками з використанням роботи операторів;
в) проведення листування з Боржником у формі відправки повідомлень, претензій, листів-нагадувань виходячи з ефективності та необхідності таких заходів;
г) отримання, обробка та відправка відповідей консультативного характеру на всі отримані від Боржників Замовника звернення та запити в межах та на підставі інформації недоставленої Замовником у письмовому вигляді. В першу чергу - зміна вартості тарифів, переліку послуг, що входять до тарифу Замовника та іншу суттєву інформацію;
д) своєчасно вносити зміни по запланованих заходах у зв'язку з наявністю причин істотного характеру як то зміни у Законодавстві України, прийняті по окремих боржниках судові рішення, відсутності вказаної адреси боржника або відсутності боржника за вказаною адресою як власника житла.
є) особисте вручення листів-повідомлень про наявний борг та проведення консультацій щодо наслідків непогашення боржником заборгованості за місцем проживання боржника.
ж) поточне інформування відповідних служб Замовника щодо істотної інформації по боржниках робочому режимі.
Крім того, певні права позивача за договором визначені в дорученні від 09.06.2009 р.
Однак, позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду жодного доказу виконання умов договору в серпні-вересні 2009 року.
Посилання позивача на те, що зазначених доказів він не може через специфіку роботи підприємства до уваги судом не приймаються, оскільки в разі виконання будь-яких дій, передбачених п. 2.1.6 договору позивач мав би можливість надати відповідні документи (зокрема документи листування, докази проведення телефонних розмов з боржниками та ін.), які підтверджують зазначені обставини, проте будь-яких документів з цього приводу, або інших доказів, всупереч вимог ст. 32-34, 36 ГПК України, суду не надав.
За таких обставин, в даному випадку відсутні підстави вважати, що всі здійснені споживачами платежі в липні-вересні 2009 р. та січні-квітні 2010 р. мали місце в зв'язку з діяльністю позивача та є наслідком цієї діяльності.
Умовами договору (зокрема п. 2.1) передбачено що підставою для отримання позивачем винагороди є виконання ним відповідних дій в рамках договору. При цьому, надання відповідачем відповідних звітів, як передумова до здійснення оплати, є також наслідком виконання позивачем дій в рамках цього договору.
Однак, за відсутності відповідних доказів виконання дій передбачених п. 2.1.6 договору в липні-вересні 2009 р. та січні-квітні 2010 р., у судової колегії відсутні підстави вважати що позивач належним чином виконував умови даного договору, в зв'язку з чим, поданий останнім позов про зобов'язання відповідача надати відповідні звіти про здійснені оплати був правомірно визнаний судом першої інстанції таким, що не підлягає задоволенню.
З урахуванням вказаного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, та вільним тлумаченням окремих положень договору та закону.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2010 р. по справі № 27/51 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 10.12.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.