"01" грудня 2010 р. Справа № 50/107-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Білоконь Н. Д., суддя Черленяк М.І.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1, за довіреністю № 2239 від 20.05.2010 року,
відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю № 2207 від 02.08.2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3701Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року у справі № 50/107-10
за позовом СПД ФО ОСОБА_5, м. Харків
до СПД ФО ОСОБА_6, м. Харків
про стягнення 83250,60 грн.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року у справі № 50/107-10 (суддя Усатий В.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59249,40 грн. орендної плати, 24001,20 грн. збитків, 823,51 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне дослідження судом обставин справи, що привело до невідповідності висновків господарського суду, викладених в рішенні суду, обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що спірний договір оренди № 1 від 01 березня 2009 року є недійсним, а обумовлена цим договором орендна плата була зменшена сторонами за усною домовленістю. Вважає безпідставною відмову суду у прийнятті зустрічного позову.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач -СПДФО ОСОБА_5, звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до СПДФО ОСОБА_6 (відповідач у справі) про стягнення суми збитків, яка виникла на підставі договору оренди № 1 від 01.03.2009 р. та складається із заборгованості за орендними платежами у розмірі 83250,60 грн. та понесених судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, 01 березня 2009 року між СПДФО ОСОБА_5 (орендодавець) та СПДФО ОСОБА_6 (орендар) укладений договір оренди №1, відповідно до якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування без права викупу приміщення, площею 184,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. АДРЕСА_1, для використання під торгівлю товарами непродуктової групи.
В пункті 2.1. цього договору сторони обумовили строк дії договору до 01.03.2010 року.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1 та 5 статті 762 цього Кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з пунктом 5.1 договору, орендна плата в місяць на об'єкт встановлена в еквіваленті 3000 доларів США (в гривні по курсу обміну валют на момент оплати). Орендар вносить орендну плату за перший місяць оренди на протязі трьох днів з дати підписання акта приймання-передачі приміщення, за другий та наступні місяці оренди не пізніше 03 числа поточного місяця у вигляді щомісячних авансових платежів.
В пунктах 8.1, 8.2 спірного договору сторони визначили, що орендар перераховує на рахунок орендодавця депозит в розмірі місячної орендної плати, яка вноситься за останній місяць користування орендованим приміщенням. Орендодавець на протязі місяця після закінчення строку дії цього договору зобов'язується повернути орендарю депозит за винятком наступних витрат: на ремонт приміщення, оплату заборгованості по орендній платі та додатковим послугам орендодавця.
У випадку дострокового припинення дії цього Договору за ініціативою орендатора депозит не повертається (пункт 8.3 договору).
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач порушив умови договору та не сплатив у повному обсязі орендну сплату, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 03.06.2009 р. по 03.01.2010 р. У розмірі 59249,40 грн.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що спірний договір оренди є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам законодавства і фактично не виконувався сторонами, є безпідставними, оскільки укладанням договору оренди відповідач бажав отримати в оренду приміщення, приміщення ним використовувалось відповідно до умов договору та протягом тривалого часу проводилась сплата орендних платежів.
Укладений сторонами правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що відповідно до пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу, є однією із загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
Необґрунтованим є посилання відповідача на те, що за додатковим погодженням, укладеним в усній формі, сторони досягли згоди щодо зменшення суми орендної плати до 18 500 грн. на місяць, виходячи з наступного.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Спірний договір оренди вчинений у письмовій формі, а, отже, і зміни до нього повинні бути викладені в письмовій формі.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не надав доказів про внесення змін до пункту 3.1. договору оренди, яким визначено розмір орендної плати.
Пунктом 9.2 спірного договору визначено, що цей договір може бути розірваний орендатором достроково в односторонньому порядку з обов'язковим письмовим повідомленням орендодавця за три місяця до розірвання.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 цього Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
02.02.2010 року відповідач, без попередження позивача за три місяця, як того вимагають умови договору, передав орендоване приміщення представнику позивача згідно з актом приймання-передачі.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Враховуючи, що відповідач, в порушення умов договору, без попередження позивача достроково розірвав договір, що стало підставою для понесення останнім збитків у вигляді неодержаного доходу за лютий місяць 2010 р. у розмірі 24001,20 грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача зазначеної грошової суми.
Щодо посилань відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виражені відмовою відповідачу в праві звернення з зустрічним позовом, то вони є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.20010 року СПДФО ОСОБА_6 повернуто зустрічну позову заяву у зв'язку з тим, що зустрічний позов поданий після початку розгляду господарським судом справи по суті.
Провадження у цій господарській справі місцевим господарським судом було порушено 10.06.2010 року, розгляд справи по суті розпочато 14.07.2010 р., про що свідчить протокол судового засідання від 14.07.2010 року (а.с. 31), а тому судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.
Відповідач ухвалу місцевого господарського суду про повернення зустрічної позовної заяви не оскаржував.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року у справі № 50/107-10 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року у справі № 50/107-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
суддя Білоконь Н.Д.
суддя Черленяк М.І.
Повний текст постанови підписаний 06 грудня 2010 року