"01" грудня 2010 р. Справа № 42/267-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Молочко Н.Г.
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3919 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.10 року у справі № 42/267-10
за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,
до приватного підприємства "Група Інформаційно-Інженерної Підтримки", м. Харків,
про стягнення 7132,30 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду від 18.10.2010 року у справі № 42/26-10 (суддя Яризько В.О.) позов задоволено частково: стягнуто з приватного підприємства "Група Інформаційно-Інженерної Підтримки" на користь комунального підприємства "Міський інформаційний центр" 945,54 грн. заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 4706 від 13.08.2007р., 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права. Звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване ним рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце на підставі акту приймання-передачі. Просить прийняти нове рішення про зобов'язання відповідача повернути позивачеві місце, що є комунальною власністю, за адресою Новий міст-вул. Котлова у м. Харкові - на підставі акту приймання-передачі.
В судовому засіданні представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
У позовній заяві до господарського суду Харківської області позивач, комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", просив суд стягнути з відповідача, приватного підприємства "Група Інформаційно-Інженерної Підтримки" 7132,30 грн., у тому числі 945,54 грн. заборгованості за щомісячне користування місцем за договором № 4706 від 13.08.2007р., 197,32 грн. пені за неповну сплату платежів за цим договором, 5989,44 грн. пені за прострочення повернення місця за цим договором, а також зобов'язати відповідача повернути позивачеві місце за адресою Новий міст-Котлова у м. Харкові на підставі акту приймання-передачі. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався на те, що в Акті прийому передачі місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 13 серпня 2007 року сторони чітко не визначили місце, де буде розташовуватись рекламна конструкція. Крім того, в додатку № 1 до договору № 4706 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій також чітко не визначена адреса розташування місця для розташування спеціальних конструкцій, а зазначається лише, що це кронштейн на опорі по вул. Котлова (новий міст). Як з'ясувалося пізніше опора на якій підприємство відповідача планувало розмістити рекламну конструкцію належить на праві власності КП "Міськелектротранс", яке не надало згоди на розміщення цих конструкцій. Крім того, на опорі, де підприємство планувало розмістити рекламну конструкцію, вже було розміщено знак регулювання дорожнього руху. За таких обставин відповідач вважає, що сторони не досягли згоди стосовно місця розташування спеціальних конструкцій, а акт приймання-передачі не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже відповідач вказує, що оскільки фактично не отримав місце в користування, то і не повинен сплачувати за користування місцем та повертати місце, яке не отримував. Крім того стосовно стягнення пені відповідач зазначає, що в частині стягнення пені сплинув строк позовної давності.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що 13 серпня 2007 року між комунальним підприємством ''Міський інформаційний центр" (позивач) та приватним підприємством "Група інформаційно-інженерної підтримки" (відповідач) було укладено договір № 4706 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).
Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 13 серпня 2007 року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції - кронштейн на опорі (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, Новий міст - вул. Котлова, строком з 13 серпня 2007р. по 31 грудня 2007р. (п.1.4 Договору).
Судова колегія не приймає посилання відповідача на невизначеність місця, що передавалось для розміщення спеціальної конструкції, а також на те, що акт приймання-передачі складений неправомірно, виходячи з нижчевикладеного.
Відповідач звернувся до позивача з заявою, щодо надання дозволу на розміщення спеціальної конструкції, в якій самостійно відповідачем зазначено місце розміщення - кронштейн на опорі (лайтбокс) за адресою Новий міст - вул.Котлова. До даної заяви додана схема розташування місця для розміщення спеціальної конструкції, на якій точно визначено місцезнаходження опори.
На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 23.04.2007р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: кронштейн на опорі 1,20х1,80х2 за адресою: м. Харків, Новий міст - вул. Котлова на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.
Крім того, на підставі заявки відповідача № 730-з від 26.04.2007р., позивачем складений акт вибору місця № 7523, який затверджений начальником управління містобудування та архітектури, яким також чітко визначено місце для розміщення спеціальної конструкції.
Також слід зазначити, що надані документи не свідчать про невідповідність акту приймання-передачі місця для розміщення спеціальної конструкції вимогам чинного законодавства, оскільки вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень.
Отже наведене свідчить про визначеність місця, яке передавалось позивачем відповідачу для розміщення спеціальної конструкції та про фактичну передачу вказаного місця відповідачу.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав доказів того, що отримане ним місце було зайнято на момент встановлення спеціальної конструкції, а також доказів звернення до позивача з даного питання.
05.09.2007 року на підставі Рішення виконкому ХМР "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" № 892 від 05.09.07р. відповідач отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами - кронштейн на опорі (1,20x1,80x2) на місці за адресою: м. Харків, Новий міст-вул. Котлова.
Отже, отримавши місце в користування, відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору № 4706 від 13.08.2007р.
Згідно до умов Договору № 4706 від 13.08.2007р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1., 4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 233,28 грн., у т.ч. ПДВ 20%.
Відповідно до п. 4.2 Договору № 4706 від 13.08.2007р.: „Якщо на момент укладання Договору „Користувач" не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25% відсотків від суми, передбаченої п.4.1 цього Договору, що складає 58,32 грн. з ПДВ.
Відповідач не здійснював оплату за користування місцем, у зв'язку з чим за період з серпня 2007р. (з дати отримання місця в користування) по 31.12.2007р. (до строку, визначеного договором) виникла заборгованість у загальній сумі 945,54 грн.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 945,54 грн.
Згідно до п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених Договором, Відповідач повинен сплатити Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач нарахував пеню в сумі 197,32 грн. за період з 02.08.2009р. по 02.08.2010р.
Колегія суддів зазначає, що таке нарахування суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства
Так, ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, нарахування пені повинно проводитись з 26 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, а саме на відповідні суми з 26.07.2007р., 26.08.2007р., 26.09.2007р., 26.10.2007р., 26.11.2007р.
Статтею 258 ЦК України встановлений скорочений термін позовної давності щодо стягнення пені, а саме в один рік.
Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем зроблена заява щодо застосування строку позовної давності.
Враховуючи, що позивачем необґрунтовано нарахована пеня саме за період з 02.08.2009р., нарахування даної пені проведено з порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГПК України, а також враховуючи те, що сплинув строк стягнення пені, на застосуванні якого наполягає відповідач, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату плати за користування місцем у сумі 197,32 грн.
Позивачем також заявляється вимога щодо зобов'язання відповідача повернути місце за актом приймання-передачі та про стягнення пені за прострочення повернення місця.
Відповідно до п.п.8.1.6. Договору № 4706 від 13.08.2007р. цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії Договору.
Таким чином, станом на 31 грудня 2007 року Договір № 4706 від 13.08.2007р. вважається таким, що припинив свою дію.
Відповідно до п.5.1. Договору №4706 від 13.08.2007р.: „Протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, „Користувач" зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх "КП". Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем" на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем" та підписуються уповноваженими представниками „КП" та „Користувача".
Відповідно до п.5.2 Договору № 4706 від 13.08.07 р.: „Місця вважаються фактично повернутими „КП" з моменту підписання Актів прийому-передачі".
Як стверджує позивач, відповідач після припинення дії Договору не повернув за актом прийому-передачі місце, яке йому надавалося в користування, що також не заперечувалось відповідачем.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач фактично не розміщував свою конструкцію на отриманому місці, після закінчення строк дії спірного договору та до теперішнього часу позивач не позбавлений права розпоряджатись даним місцем, що свідчить про фактичне повернення місця позивачу.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції на даний час на вказаному місці розташований знак дорожнього руху, однак документи на встановлення такого знаку відсутні, а отже фактично вказане місце знаходиться в користуванні у іншої особи, а не у відповідача, а тому відповідач і не має змоги повернути таке місце.
Колегія суддів також приймає до уваги той факт, що позивач звернувся з даним позовом до суду більше, ніж через два роки після дати, коли місце повинно було бути поверненим, за весь цей час позивач не цікавився спірним місцем, оскільки позивачем не надано доказів, що він звертався до відповідача з вимогою повернути місце (в наданій суду претензії № 5928 від 21.12.2009р. відсутня вимога щодо повернення місця, зазначено лише про те, що місце не повернуто за актом прийому-передачі) або ним складений акт щодо зайняття місця відповідачем, відсутні докази звернення іншої особи про встановлення конструкції саме на цьому місці та неможливість надати їй місце через неповернення місця відповідачем за актом прийому-передачі, а отже викладене свідчить про фактичне отримання місця позивачем від відповідача.
За таких обставин, на думку колегії суддів, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання повернути місце для розташування спеціальної конструкції за актом прийому-передачі.
Відповідно до п. 6.2. Договору № 4706 від 13.08.07 р.: „У разі прострочення повернення місць, наданих у користування, “Користувач" сплачує „КП" пеню у розмірі 7% від суми, передбаченої п.4.1. цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим Договором.
Позивачем з 08 січня 2008р. по 08 січня 2009р. нарахована пеня за кожний день затримки повернення місця у загальному розмірі 7132,30 грн.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з наданого розрахунку позивачем нарахована пеня з порушенням строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГПК України.
Крім того ст. 258 ЦК України встановлений скорочений термін позовної давності щодо стягнення пені, а саме в один рік.
Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем зроблена заява щодо застосування строку позовної давності.
Колегія суддів зазначає, що оскільки дія договору була припинена з 31.12.2007р., отже відповідач повинен був повернути місце позивачу в строк до 08.01.2008р., а отже саме з цієї дати у позивача виникло право на нарахування пені, якщо позивач вважає, що його право було порушено.
Строк нарахування пені - 6 місяців, а отже нарахування пені в такому випадку можливо лише до 08.07.2008р.
Однак позивач звернувся з даним позовом до суду лише 05.08.2010р., тобто з пропуском строку позовної давності.
Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за кожний день затримки повернення місця в сумі 5989,44 грн.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2010 року залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Білоконь Н. Д.
Суддя Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписано 06.12.2010 року