22 липня 2025 р. № 826/16783/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "АГРО-ЗАХИСТ", вул. Озерна, 5,м. Київ,03110,
до відповідачаГоловного управління ДПС у м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2018 № 00007541402, № 00007551402,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ "АГРО-ЗАХИСТ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2018 № 00007541402, № 00007551402.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та були надані податковому органу під час перевірки.
Позивач також зазначив, що його контрагент на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій був зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, а договір, вчинений із ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД", не є безтоварним і не був визнаний недійсним у судовому порядку. А тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДПС у м. Києві при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 розгляд справи призначити за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26 травня 2025 р. - 11:30 год.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У період з 21.05.2018 по 25.05.2018 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "АГРО-ЗАХИСТ" з метою дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" за період з 01.06.2017 по 31.07.2017 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 04.06.2018 №376/26-15-14-02-03/38979749 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п198.1., п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді що перевірявся, назагальну суму 75440 грн., в тому чилі: червень 2017 на суму 18000 грн., липень 2017 на суму 57440 грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду, всього у сумі 2560 грн., а саме: липень 2017 на суму 2560 грн.
Такі висновки контролюючий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД". Встановлено невідповідність між номенклатурою придбаного ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" товару, та номенклатурою ні-бито проданого товару, визначеного в податкових накладних, виписаних на адресу контрагента-покупця ТОВ "НВФ "АГРО-ЗАХИСТ".
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.06.2018 №00007541402 на суму грошового зобов"язання з ПДВ у загальному розмірі 94300 грн., а також від 20.06.2018 №00007551402, згідно з яким сума завищення позивачем від"ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у липні 2017 становить 2560 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п. «а» п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2. ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до абз. 3 п. 198.6. ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до абз. 2 п. 201.10. ст. 2018ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні господарські операції позивача з контрагентом.
Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" в періоді, що перевірявся, відбувались на підставі:
- укладеного договору купівлі-продажу №118 від 30.06.2017 р. на поставку фуміганта "Джин" у кількості 300кг. На загальну суму 108000 грн. з ПДВ. Поставка товару відбулась 30.06.2017, що підтверджується накладною №119;
- укладеного договору купівлі-продажу №123 від 16.07.2017 на поставку фуміганта "Джин" у кількості 600кг. На загальну суму 216000 грн. з ПДВ. Поставка товару відбулась 16.07.2017, що підтверджується накладною №128;
- укладеного договору купівлі-продажу №131 від 25.07.2017 на поставку фуміганта "Джин" у кількості 400кг. На загальну суму 144000 грн. з ПДВ. Поставка товару відбулась 25.07.2017, що підтверджується накладною №143.
За фактом поставки товару ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" оформлено податкові накладні від 30.06.2017 №777, від 25.07.2017 №558, від 16.07.2017 №557 та інше.
Позивачем використано одержані від контрагента хімікати, про свідчать надані акти виконаних робіт та акти на списання хімікатів.
Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
При цьому, суд звертає увагу на те, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами на придбання товару у ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" та здійсненням ним господарської діяльності.
У той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.
Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного договору ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" було зареєстровано в якості юридичної особи та був платником податку на додану вартість.
При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначеного вище договору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.
Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.
Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти здійснення господарських операцій, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.
На думку суду, недостатність адміністративно-господарських можливостей контрагента для виконання ним господарської операції може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції лише в сукупності з іншими фактами, які б свідчили про безтоварний характер господарської операції, зокрема, відсутність належним чином оформлених первинних документів, відсутність економічного змісту господарської операції, відсутність зміни майнового стану учасників господарської операції. Втім, наданими позивачем доказами підтверджується зворотне.
При цьому, суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Таким чином, факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.
Щодо посилання відповідачем в акті перевірки на протокол допиу свідка директора ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" ОСОБА_1 , яка повідомила про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності товариств, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.
Із змісту ст.23 Кримінального процесуального кодексу України видно, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, протоколи допиту свідків, отримані на стадії досудового розслідування, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінального провадження в суді.
Частиною 6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка, протокол огляду місця події, на стадії досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
У даному випадку сам факт отримання свідчень посадових осіб- контрагентів в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та такими особами. Оскільки, лише в ході розгляду кримінальної справи судом може надаватися належна правова оцінка показанням свідка. До цього, кримінальне процесуальне законодавство надає можливість свідку змінити свої покази, в тому числі і безпосередньо в суді, а тому всі свідчення, отримані під час досудового розслідування не є остаточним та належним доказом.
Протоколи допиту свідка, здобуті під час досудового розслідування, не можна вважати документом, що встановлює факт підписання чи не підписання первинних чи інших документів під час здійснення господарської операції та підставою для тверджень про неможливість прийняття таких документів та їх врахування при визначенні складу витрат, оскільки такі є всього лише протоколами слідчої дії, які фіксують виключно її проведення.
Аналогічна позиція із цього приводу викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі N 822/551/18 (адміністративне провадження N К/9901/61751/18), від 19.03.2019р. у справі № 826/9534/17 (адміністративне провадження N К/9901/50915/18).
Проте, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Податкова відповідальність не може наступати коли відсутній склад податкового правопорушення, а саме: суб'єкт, об'єкт правопорушення, його об'єктивна та суб'єктивна сторона.
Жодних доказів наявності вини посадових осіб позивача, чи їх обізнаності з протиправним характером діяльності контрагента в акті перевірки не зазначено, до матеріалів справи не надано.
Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2018 № 00007541402, №00007551402.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "АГРО-ЗАХИСТ" (вул. Озерна, 5,м. Київ,03110, ідентифікаційний код 38979749) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011) - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.06.2018 № 00007541402, №00007551402.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "АГРО-ЗАХИСТ" (вул. Озерна, 5,м. Київ,03110, ідентифікаційний код 38979749) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011) сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар