22 липня 2025 р. № 640/2964/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"СВІС ОІЛ Україна", вул. Василя Стуса, 2Д,м. Одеса,Одеський район, Одеська область,65033,
до відповідачаГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві, вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2020 №0001413207,
Товариство з обмеженою відповідальністю"СВІС ОІЛ Україна" звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 26.11.2020 №0001413207.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі перевірки, якою зафіксовано факт роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії. Позивач із прийнятим рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З цього приводу вказав, що з 01 липня 2019 року набрали чинності зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», внесені Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, якими запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Вимоги щодо ліцензування роздрібної торгівлі пальним набули чинності з 01.07.2019р. Законом начебто визначено порядок отримання ліцензії шляхом подання заяви до органу ліцензування. Проте, якщо територіальний орган ДПС набув статусу органу ліцензування з 01.07.2019р. то правові підстави подавати цьому органу заяву до цієї дати Законом не визначені. Таким чином, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відносно позивача встановлено порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», зокрема, виявлено факт оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії. Порушення норм цього Закону щодо торгівлі пальним та зберігання пального є підставою для притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності на підставі статті 17 наведеного Закону. Відтак, за фактом виявленого порушення на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафу, розмір якого відповідає санкції статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Відповідач вважає, що приймаючи зазначене рішення він діяв у спосіб, визначений чинним законодавством.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року прийняти до свого провадження адміністративну справу №640/2964/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю"СВІС ОІЛ Україна" здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі пальним.
В період з 25.10.2019 по 03.10.2019 року, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві було проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального щодо позивача.
За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 04.11.2019 року №538/26-15-37-07/42371797 "Про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального".
У ході проведення зазначеної перевірки встановлено факт здійснення позивачем господарської діяльності з оптової торгівлі пальним 01. липня 219 року без наявності ліцензії на оптову торгівлю пальним, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон № 481).
26.11.2019р. Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001413207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 500 000,00грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 481/95-BP).
Закон № 481/95-BP зазнав змін, внесених в частині ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним, відповідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII, який згідно абзацу п'ятого пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» набрав чинності з 01.07.2019 в частину підпункту 6 (щодо змін до Закону № 481/95-BP) (далі Закон № 2628-VIII).
Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.07.2019 згідно Закону № 2628-VIII:
- роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцята);
- річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина двадцять п'ята);
- ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років (частина тридцята);
- ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (частина тридцять друга);
- у заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального) (частина тридцять третя);
- суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (частина тридцять четверта).
Відповідно до абзацу восьмового частини другої статті 17 Закону № 481/95-BP, чинного з 01.07.2019, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Згідно частини четверної статті 17 Закону № 481/95-BP, в редакції чинній з 01.02.2019, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі, зокрема, пальним, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі Закон № 222-VIII).
У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі:
- Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 № 139-IX (далі Закон № 139-IX);
- Закону № 2628-VIII.
З 01.07.2019, із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, викладено у редакції, згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
З 18.12.2019, після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Згідно частини третьої статті 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону № 139-ІХ, суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону № 222-VIII).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 «Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (частина перша статті 8 № 222-VIII із змінами, внесеними Законом № 139-ІХ).
У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545, яка згідно пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019, внесено зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, викладенням у новій редакції, згідно якого територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності роздрібна торгівля пальним.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із встановлених обставин справи та норм законодавства, якими спірні правовідносини були врегульовані на час їх виникнення станом на 01.07.2019 дату з якої запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним, та станом на дату прийняття оскаржуваних рішень про застосування штрафу.
Судом встановлено, що з 01.07.2019р. (дати запровадження ліцензування роздрібної торгівлі пальним) до дат одержання позивачем ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, позивачем здійснювались операції з продажу пального у роздріб, що не заперечується учасниками справи.
Вирішальним для оцінки суду правомірності прийняття оскаржуваних рішень є чинність та сфера дії законодавчих норм, яким такі правовідносини врегульовані.
Суд звертає увагу, є внесення з 18.12.2019р. змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, яким визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним.
При цьому, статтею 7 Закону № 222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним.
До 18.12.2019р. дія Закону № 222-VIII не поширювалась виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення.
Оскільки спірні правовідносини виникли та тривали у період до 18.12.2019, суд застосовує наведені вище норми права у редакції, чинній у такий період.
З огляду на викладене, позивач як суб'єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, правомірно очікував на додержання державою та її органами, як суб'єктами владних повноважень, норм абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, та враховував виключення притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на підставі частини третьої статті 3 Закону № 222-VIII.
Так, відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб'єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов'язаних із запровадженими змінами.
Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб'єктом господарювання.
З набуттям 01.07.2019р. змін до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII, визначення з 01.07.2019р. територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та невстановленням для суб'єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, суд вважає порушеним вищевказаний баланс та допущення непропорційності.
Враховуючи, що до 18.12.2019р.Закон № 222-VIII не поширювався виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, позивач, за відсутності ліцензійних умов провадження господарської діяльності з реалізації пального, що підлягає ліцензуванню відповідно до вказаного закону, мав об'єктивні та правомірні очікування щодо не застосування до нього відповідальність за провадження господарської діяльності без ліцензії відповідно до частини другої статті 20 Закону № 222-VIII.
Суд зазначає, що позивач виявляв добросовісність виконання вимог закону: позивач подав відповідні заяви на отримання ліцензії; подав пакет документів для оформлення ліцензії; здійснив необхідні платежі для отримання ліцензії.
Отже неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.11.2020 №0001413207 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Згідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю"СВІС ОІЛ Україна" (вул. Василя Стуса, 2Д, м. Одеса,Одеський район, Одеська область,65033, ідентифікаційний код 42371797) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2020 №0001413207 прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"СВІС ОІЛ Україна" (вул. Василя Стуса, 2Д, м. Одеса,Одеський район, Одеська область,65033, ідентифікаційний код 42371797) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500 грн. 00 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар