23 липня 2025 р. № 640/9943/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у м. Києві, вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, вул. Терещенківська, м. Київ, 01601,
проскасування вимоги від 10.05.2019 року № Ф-149032-17; зобов'язання вчинити певні дії; стягнення 21 030,90 грн,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі-відповідач1), Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (далі-відповідач2) про:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 10.05.2019 року №Ф-149032-17;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві внести до інформаційної системи органу доходів і зборів, інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 , а також до всіх інших реєстрів та баз даних, в т.ч. архівних та паперових, які адмініструє або оперує ДПС України, інформацію про те, що ОСОБА_2 не була зареєстрована платником податків та зборів в статусі фізичної особи-підприємця та знята з податкового обліку, як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа з 29.01.1999 року;
- стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача помилково сплачений єдиний соціальний внесок в сумі 21030,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність дій контролюючого органу щодо нарахування грошового зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за I кв. 2018 року - I кв. 2019 року у сумі 21030,90 грн., оскільки позивач підприємницькою діяльністю не займався та дохід не отримував. Крім того, з 29.01.1999 року позивача було знято з податкового обліку, а інформацію про неї було виключено з переліку субєктів підприємницької діяльності. Довідкою Управління ПФУ у Святошинському районі м. Києва від 19.09.2007 року, підтверджено факт зняття з обліку в Управлінні та факт відсутності заборгованості по старховим внескам. Тому в період нарахування сум єдиного внеску у позивача був відсутній статус фізичної особи-підприємця, що виключає наявність обов'язку сплачувати єдиний внесок.
12.05.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі №640/9943/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року прийнято до свого провадження справу №640/9943/20 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач1 подав письмові пояснення по справі, в яких висловив незгоду із заявленими позовними вимогами. Враховуючи перебування ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на обліку у Головного управління ДПС у м. Києві з 21.05.1998 в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) (далі - ІКП) обліковуються нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування за I кв. 2018 року - I кв. 2019 року згідно обраної системи оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць на загальну суму 21 030, 90 грн. Враховуючи наявну недоїмку з єдиного соціального внеску у сумі 21 030, 90 гривень станом на 30.04.2019, засобами інформаційно-комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-149032-17.
Відповідач2 надав відзив, в якому зазначив, що відповідно до Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2016 за № 330/28460, стягнення з Державного бюджету коштів є неможливим, оскільки страхові кошти, акумульовані на рахунках 3556 ДПС, засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року N 675 пропорцій розподілу єдиного внеску (у відсотках) та перераховуються за призначенням- на рахунки, відкриті в Казначействі за субрахунком 3554 "Рахунки державних цільових фондів" на ім'я Пенсійного фонду України та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України. Таким чином, Головне управління Казначейства, вважає що, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
Позивач в травні 1998 року була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності.
В січні 1999 року позивач вирішила припинити підприємницьку діяльність та звернулася із відповідною заявою за місцем реєстрації до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.
З 29.01.1999 року позивача було знято з податкового обліку, а інформацію про неї було виключено з переліку субєктів підприємницької діяльності.
Довідкою Управління ПФУ у Святошинському районі м. Києва від 19.09.2007 року, підтверджено факт зняття з обліку в Управлінні та факт відсутності заборгованості по старховим внескам.
Після зняття з обліку в 1999 році позивач підприємницькою діяльністю не займалася та дохід не отримувала.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Довідки №867 від 19.09.2007 року відділу державних реєстраторів Святошинської районної у м. Києві державної адміністраціїї -Коваленко Тетяна Валентинівна не зареєстрований як фізична особа-підприємець.
В січні 2019 року позивач отримала від відповідача податкову вимогу від 11.01.2019 року №Ф-19602-17 про сплату недоїмкиз єдиного соціального внеску за 2017-2018 р.р. в сумі 15819,54 грн., яка була оскаржена позивачем в адміністративнму порядку. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 21.03.2019 року №13284/6/99-99-11-05-02-25, скаргу позивача було задоволено, а вимогу від 11.01.2019 року №Ф-19602-17 скасовано на підставі того, що відповідачем "При формуванні вимоги було порушено абз. 3 ч. 1 ст.4, п.п.1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4, абз. 2 ч. 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-V, в звязку з тим, що скаржник не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно ЄДРЮОФОПГФ"
Враховуючи наявну у ОСОБА_1 недоїмкуз єдиного соціального внеску у сумі 21 030, 90 гривень станом на 30.04.2019, засобами інформаційно-комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-149032-17.
Позивач, не погодившись із вимогою від 10.05.2019 № Ф-149032-17, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб (пункт 2 частина 1 статті 7 Закону №2464-VI).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий частини 1 статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності, а з 01.01.2017 року (внесено зміни до Закону №2464-VI) незалежно від отримання доходу від такої діяльності.
Як вже зазначено, позивач припинив підприємницьку діяльність ще у 1999 році з власної ініціативи підприємця.
Відповідно до ч.1 ст.51 Господарського кодексу України підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, підприємницька діяльність позивача припинена з власної ініціативи підприємця, внаслідок чого позивач фактично втратив своє право займатись підприємницькою діяльністю.
Отже, посилання відповідача на ту обставину, що відповідач фактично існував як суб'єкт господарювання, оскільки не внесено запис про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, не може бути прийнято судом до уваги в обґрунтування прийняття спірної вимоги.
Крім того, контролюючий орган був обізнаний про припинення підприємницької діяльності позивача.
Крім того, матеріали справи не містять жодних документальних доказів, а відповідач не наводить будь-яких належних та достовірних аргументів на підтвердження того, що позивачка до моменту винесення спірної вимоги мала статус фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи, і була платником ЄСВ в розумінні ст. 4 Закону №2464. Відповідачем не наводяться докази того, що позивач до моменту винесення спірної вимоги отримувала підприємницький дохід, звітувала про нього до контролюючого органу та сплачувала відповідні податки і збори, визначені чинним законодавством.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-149032-17 на суму 21030,90 грн., тому її слід скасувати.
Суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах зобов'язати відповідача видалити з Інтегрованої картки платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї інформації про наявність у позивача боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 21030,90 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача надміру сплачених сум ЄСВ.
Відповідно до ст. 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок визначає Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 липня 2021 року № 417.
Згідно п. 3 Порядку № 417 надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.
Відповідно до п. 4-7 Порядку № 417 у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3556 податковим органом здійснюється зарахування цих сум у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов'язань Платника з цього платежу. Повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556; 5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.
Повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу. Заява може бути подана Платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. До Заяви Платник обов'язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.
Після надходження до територіального органу ДПС Заяви, яка подана в електронній формі, інформація щодо цієї Заяви автоматично вноситься до Журналу реєстрації заяв про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - Журнал), який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи податкових органів з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації. Інформація щодо Заяви, поданої у паперовій формі, вноситься до Журналу працівником самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску.
Згідно п. 9 Порядку № 417 у разі надходження Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні Заяви.
Відповідно до п. 10 Порядку № 417 заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій; ненадання документа, що додається до Заяви згідно з пунктом 6 цього Порядку.
Згідно п. 11, 12 Порядку № 417 у разі відмови в задоволенні Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, надає Платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови. У разі подання Заяви в електронній формі таке повідомлення надається через електронний кабінет. У разі якщо за результатами розгляду Заяви встановлено правомірність повернення коштів самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів, формує та реєструє в Журналі Висновок. На кожний сформований Висновок накладається кваліфікований електронний підпис керівника структурного підрозділу, що сформував Висновок.
Відповідно до п. 13-15 Порядку № 417 на підставі Висновку та за умови наявності поточних надходжень за день на рахунку 3556 за відповідним символом звітності, у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його отримання самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, засобами системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» (далі - система Казначейства) формує у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подає його до відповідного головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, Севастополі (далі - головне управління Казначейства). Головне управління Казначейства виконує розрахунковий документ територіального органу ДПС за рахунок поточних надходжень за день на відповідний рахунок 3556.
Повернення коштів, які були надміру та/або помилково сплачені на рахунки 3556, відкриті за символами звітності, які втратили чинність, у зв'язку з чим такі рахунки закрито, здійснюється з рахунків 3556, відкритих за символом звітності « 204», у тому числі за рахунок поточних надходжень на такі рахунки. Повернення Платникам коштів здійснюється за рахунок поточних надходжень на рахунок 3556, на який сплачено кошти, що повертаються, крім випадку, визначеного у пункті 14 цього Порядку.
З аналізу вищевикладеного слідує, що приписами чинного законодавства чітко визначена процедура та випадки повернення сплаченого єдиного внеску, зокрема звернення безпосередньо платника до територіального органу ДПС за місцем обліку про надміру та/або помилково сплачених коштів, із заявою за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку № 417.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що правовідносини з приводу повернення надміру сплачених сум ЄСВ виникнуть після звернення позивача до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, із відповідно заявою згідно приписів Порядку №417 за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
При цьому, відповідне звернення обумовлене наявністю, зокрема надмірної/помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій, яка у даному випадку виникає після набрання законної сили, рішенням, яке буде ухвалено за результатами розгляду даної справи, про визнання протиправною та скасування спірної вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-149032-17.
Відтак, з огляду на передчасність позовних вимог у частині стягнення на користь позивача надміру сплачених сум ЄСВ та штрафу (накладеного за несвоєчасну сплату ЄСВ), суд залишає такі вимоги без задоволення.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд уважає за необхідне вказати наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини цієї справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання цього судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у цій справі.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011), Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (вул. Терещенківська, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37993783) про скасування вимоги від 10.05.2019 року № Ф-149032-17; зобов'язання вчинити певні дії; стягнення 21 030,90 грн. - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) недоїмки з єдиного соціального внеску від 10.05.2019 року №Ф-149032-17.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011) видалити з Інтегрованої картки платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї інформації про наявність у ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 21030,90 грн. та зняти ОСОБА_2 з податкового обліку у Головного управління ДПС у м. Києві як фізичну особу-підприємця.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ідентифікаційний код 44116011) судові витрати у розмірі 1681,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. С. Брагар