23 липня 2025 рокусправа № 380/5642/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області. Позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.12.2024 №40747/6/13-01-04-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку;
зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області поновити з 31 грудня 2024 року реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% у Реєстрі платників єдиного податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган провів камеральну перевірку для встановлення відповідності позивача вимогам перебування на спрощеній системі оподаткування. Позивач стверджує, що це є порушенням норм Податкового кодексу України (далі-ПКУ). Камеральна перевірка, згідно з пп. 75.1.1 ПКУ, проводиться виключно на підставі даних податкових декларацій та систем електронного адміністрування. Перевірка дотримання умов перебування на спрощеній системі, зокрема структури статутного капіталу, не є предметом камеральної перевірки. Такі питання, на думку позивача, мають бути предметом документальної перевірки (планової або позапланової), яка передбачає аналіз первинних документів, фінансової звітності та регістрів. Позивач посилається на п. 299.11 ст. 299 ПКУ, який передбачає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі акта перевірки. Позивач наполягає, що законною підставою може бути лише акт документальної, а не камеральної перевірки. Відповідач грубо порушив процедуру, позбавивши позивача права надати заперечення до акта перевірки. Акт камеральної перевірки був складений 30.12.2024, а вже наступного дня, 31.12.2024, на його підставі було прийнято оскаржуване рішення про анулювання реєстрації. Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПКУ, платник податків має право подати свої заперечення до акта перевірки протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта. Позивач стверджує, що акт перевірки йому взагалі не надсилався і не вручався. Прийнявши рішення наступного ж дня, відповідач фактично позбавив позивача можливості реалізувати своє законне право на захист, що є самостійною підставою для скасування рішення. Висновок податкового органу про порушення вимог пп. 291.5.5 ПКУ не відповідає дійсності. В акті зазначено, що частка засновника, який не є платником єдиного податку (АТ “ЗНВКІФ “ЛЕНД КЕПІТАЛ»), у статутному капіталі становить 25%, що є порушенням. Закон забороняє перебування на спрощеній системі, якщо така частка дорівнює або перевищує 25%. Позивач стверджує, що внаслідок продажу часток у статутному капіталі 25.09.2024, частка АТ АТ “ЗНВКІФ “ЛЕНД КЕПІТАЛ» складає 249,90 грн, що становить 24,99% статутного капіталу, а не 25%. Ця частка є меншою за граничний показник, встановлений ПКУ. Позивач зазначає, що ці зміни були зареєстровані в ЄДРЮО і він з власної ініціативи повідомив про них податковий орган листом від 13.11.2024. Таким чином, висновок акта є хибним по суті. Скасування протиправного рішення має призвести до ефективного відновлення порушеного права, а норми ПКУ не передбачають іншого механізму повернення до попереднього статусу платника єдиного податку. Дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування - 01.08.2023.
Ухвалою суду від 26.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує позовні вимоги. Стверджує, що реєстрацію платника єдиного податку для ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» було анульовано законно з таких причин: компанія порушила підпункт 291.5.5 статті 291 ПКУ. Було встановлено, що 25% її статутного капіталу належить юридичній особі (інвестиційному фонду “ЛЕНД КЕПІТАЛ»), яка не є платником єдиного податку. Це прямо заборонено для перебування на спрощеній системі оподаткування. Після виникнення цього порушення, ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» було зобов'язане самостійно подати заяву про перехід на загальну систему оподаткування, але не зробило цього. Оскільки компанія не виконала свій обов'язок, податковий орган, на підставі акту камеральної перевірки, правомірно анулював її реєстрацію.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» (ЄДРПОУ 39421816) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.10.2014, номер запису 14151020000035425.
ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» було взяте на облік як платник податків 03.10.2014 Головним управлінням ДПС у Львівській області. Дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування - 01.08.2023.
ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» проводить господарську діяльність згідно з зареєстрованими КВЕД: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний) 43.21 Електромонтажні роботи 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього 80.20 Обслуговування систем безпеки.
На підставі листа Головного управління ДПС у Львівській області від 30.12.2024 № 97/13-01-04-01-11 щодо надання переліків СГД - юридичних осіб платників єдиного податку третьої групи, у яких відбувся перерозподіл часток статутного капіталу, на підставі підпунктів 1911.1., 1911.2. пункту 19.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 глави 8 розділу ІІ, керуючись пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), старшим державним інспектором ГУ ДПС у Львівській області Крижанівською Іванною було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» з питань дотримання вимог підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу, за результатом якої було складено акт від 30.12.2024 № 53415/13-01-04-09/39421816 про результати камеральної перевірки, у якому зафіксовано, що одним із засновників підприємства є АТ “ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД “ЛЕНД КЕПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43638955) сума внеску якого в статутний фонд становить 250 грн. (25 відсотків), тому ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» (ЄДРПОУ 39421816) порушено підпункт 3 пункту 299.10 статті 299, пункт 299.11 статті 299 та підпункт 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Рішенням від 31.12.2024 № 40747/6/13-01-04-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку за порушення платником єдиного податку третьої групи ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку із тим, що у платника у статутному капіталі сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків, Головне управління ДПС у Львівській області анулювало ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» реєстрацію платником єдиного податку з 31.12.2024.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пунктом 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється, відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Крім того, зі змісту п. 2.5.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міндоходів України від 14.06.2013 №165, вбачається, що після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки; у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС “Камеральна електронна перевірка» інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі “порушень (помилок) не виявлено» (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС “Камеральна електронна перевірка» складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною IP-адресою. Зразок форми Акта/Довідки про результати камеральної перевірки наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання).
Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.03.2019 у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 у справі №813/87/16 та від 04.05.2023 у справі №320/1040/19.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Таким чином, оскільки оскаржуване рішення від 31.12.2024 №40747/6/13-01-04-09 прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки як того вимагає чинне законодавства, можна дійти висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, вже свідчить про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Щодо підстав анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
Пунктом 299.3. ст. 299 ПК України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
Відповідно до п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.
З приписів вказаних норм висновується, що обмеженням права на перебування особи на спрощеній системі оподаткування є наявність у особи статутного капіталу, а також те, що в складі цього капіталу наявні 25, або більше відсотків, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку.
25 вересня 2024 року відбувся продаж часток в статутному капіталі ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ», в результаті чого засновниками ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» стали:
- ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі в розмірі 750,10 грн., що становить 75,01 % статутного капіталу ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ»;
-АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД “ЛЕНД КЕПІТАЛ» (далі - АТ “ЗНВКІФ “ЛЕНД КЕПІТАЛ») з часткою в статутному капіталі, яка складає 249,90 грн., що становить 24,99 % статутного капіталу ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ».
Вище вказані зміни засновників були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 та 31 жовтня 2024 року, що підтверджується відповідними описами про отримання документів № 517174600080, № 420248042565 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2025.
13 листопада 2024 року через електронний кабінет платника податку позивач з власної ініціативи направив листа № 1 від 13.11.2024 з підтверджуючими документами про набуття АТ “ЗНВКІФ “ЛЕНД КЕПІТАЛ» частки у статутному капіталі ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ», яка складає 249,90 грн. та становить 24,99 % статутного капіталу. Вище вказаний лист був зареєстрований Головним управлінням ДПС у Львівській області № 71588 від 13.11.2024 (реєстраційний індекс 71588/6).
Отже, враховуючи те, що частка АТ “ЗНВКІФ “ЛЕНД КЕПІТАЛ» в статутному капіталі ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» становить 24,99 %, а не 25%, тому вбачається суперечність даного висновку податкового органу нормам або змісту статті 291 Податкового кодексу України
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що податковим органом не можуть бути застосовані до позивача положення пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПК України, а отже відмова в реєстрації платника єдиного податку, яка оформлена листом від 18.03.2020 № 8430/6/13-01-04-12 прийнята всупереч вимогам чинного законодавства.
Щодо позову в частині зобов'язання ГУ ДПС у Львівській області поновити статус платника єдиного податку ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ», то суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Судом враховано при обранні ефективного способу відновлення порушених відповідачем прав позивача такі норми та практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно з пунктом 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі “Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява N28924/04) констатував: “Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) ».
Врахувавши зміст спірних правовідносин та з огляду на викладені вище висновки щодо протиправності рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31 грудня 2024 року №40747/6/13-01-04-09 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ», суд дійшов висновку, що зобов'язання ГУ ДПС у Львівській області поновити ТОВ “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» реєстрацію платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації 31 грудня 2024 року, буде ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача, оскільки забезпечить достатні гарантії того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.
Враховуючи положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 3028,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31 грудня 2024 року №40747/6/13-01-04-09.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» реєстрацію платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації 31 грудня 2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЯВІР-2000 ЛЬВІВ» судовий збір в розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна