22 липня 2025 рокусправа № 380/16461/24 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «СВІТЧАЙ» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство «СВІТЧАЙ» (далі - ПП «СВІТЧАЙ», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000045/1 від 06.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем ввезено на митну територію України товар із визначенням митної вартості товару за першим методом - ціною договору, проте відповідачем 06.02.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000045/1. Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, натомість позивач для митного оформлення подав усі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі складові митної вартості імпортованого товару. З метою захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків.
На виконання вимог цієї ухвали 19.08.2024 представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої додав належним чином засвідчені копії перекладених на українську мову документів, долучених до позовної заяви. Просить стягнути з відповідача на користь ПП «СВІТЧАЙ» 7390,00 грн витрат, пов'язаних із залученням перекладача.
Ухвалою судді від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
03.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що під час здійснення митного контролю за МД №24UA403070000979U1 від 01.02.2024 контролюючим органом встановлено таке: декларантом до митного оформлення надано залізничну накладну (накладну УМВС) від 23.01.2024 № 00504, з якої вбачається, що до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа - ПКП ЛХС-5101 код LHS-WH2-k-24/2024 86037600 УЗ-8212311 - «Західний контейнерний термінал», договір №200059 від 21.08.2020. Проте декларантом не надано жодних документів, які б засвідчували договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу; згідно з умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування №200059 від 21.08.2020 послуги виконавця оплачуються замовником на підставі виставлених рахунків попередньою оплатою до надання послуг, однак платіжних документів про здійснену оплату за надані ТОВ «Альфатранс» послуги надано не було; за умовами зовнішньоекономічного контракту від 14.08.2023 №14/08/23 розрахунки за товар, що поставляється, здійснюється в доларах США (код 840), шляхом банківського переказу на рахунок продавця (попередня оплата - 30%, 70% - після отримання коносаменту). До митного оформлення декларантом подано рахунок-проформу від 14.08.2023 №KTMT00040 (71035,5 дол. США) та платіжні доручення від 01.09.2023 № 99 (21310,5 дол. США) та від 05.12.2023 № 141 (34456,9 дол. США). Копії платіжних інструкцій від 25.01.2023 №10, від 10.02.2023 №6, від 10.04.2023 №48 та від 12.05.2023 №97 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний (і)/електронний (і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216); сума платіжних доручень від 01.09.2023 № 99 (21310,5 дол. США) та від 05.12.2023 (34456,9 дол. США) не відповідають загальній сумі рахунку-проформі від 14.08.2023 № КТМТ00040 (71035,5 дол. США). Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та невключення всіх складових митної вартості у повному обсязі. Декларантом 06.02.2024 надіслано лист №6/н та повідомлено митний орган про те, що додаткові документи подаватися не будуть.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення за ЕМД від 24.11.2023 № UA №403070/2023/005490 на рівні 1,7440 дол. США за кг (Томати, умови поставки FОВ, Товар - Томати, приготовлені або консервовані без додавання оцту чи оцтової кислоти, з вмістом сухої речовини 12 мас.% або більше, але не більш як 30 мас.% у первинних упаковках: Паста томатна у жерстяних банках по 400г. Виробник - TIANJIN HONGBAO TOMATOPRODUCTS CO., LTD. Торговельна марка - Домашні Продукти. Країна виробництва - Китай (CN). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
З урахуванням викладеного, на переконання відповідача, рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000045/1 від 06.02.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
09.03.2025 представниця позивача подала додаткові пояснення у справі, у якому виклала свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень та мотиви їх відхилення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
14.08.2023 між НЕВЕІ TOMATO GROUP LTD (Китай) (продавець) та ПП «СВІТЧАЙ» (покупець) укладено контракт №14/08/23.
Згідно з розділами I, II контракту продавець продає, а покупець купує продукцію: томатну пасту, в кількості і асортименті відповідно до інвойсу, що складаються до кожної поставки і які є невід'ємною частиною контракту. Поставка здійснюється на умовах, визначених у Проформі Інвойс на кожну окрему партію. Поставка товару може здійснюватися від третіх осіб за дорученням продавця.
За змістом розділів ІІІ, V контракту загальна вартість контракту визначається загальною вартістю усіх інвойсів, за якими поставлені товари за цим контрактом. Розрахунки за товар, що поставляється за цим контрактом, здійснюється в доларах США (код 840), шляхом банківського переказу на рахунок продавця. Покупець проводить попередню оплату: - 30% аванс, 70% - залишок після отримання коносамента або sea waybill або telex release.
На виконання умов контракту №14/08/23 від 14.08.2023 здійснено поставку томатів, приготовлених або консервованих без додавання оцту чи оцтової кислоти з вмістом сухої речовини 12 мас.% або більше, але не більше як 30 мас.% у первинних упаковках: паста томатна у жерстяних банках по 1 кг. По 12 банок в картонній коробці - 1686 коробок; паста томатна у жерстяних банках по 400 г, по 24 банки в картонній коробці - 2085 коробок» вагою (нетто) - 40248 кг.
Відповідно до рахунку-проформи (Proforma invoice) № KTMT00040 від 14.08.2023 (який був складений на дві поставки/відправлення) вартість товару, який зобов'язаний поставити продавець (НЕВEI TOMATO GROUP LTD (Китай) покупцю (ПП «СВІТЧАЙ»), становить 71035,00 доларів США. Поставка товару, який 01.02.2024 ввезено на митну територію України, здійснювалась згідно із рахунком-фактурою (Invoice) (Commercial invoice) № KTMT00040В від 12.10.2023 на суму 48571,15 дол. США.
Здійснення оплати за товар позивачем підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №141 від 05.12.2023, платіжним доручення в іноземній валюті №99 від 01.09.2023.
З метою митного оформлення вищезазначеного товару, 01.02.2024 через уповноваженого представника ФОП ОСОБА_1 до Тернопільської митниці подано митну декларацію №24UA403070000979U1 із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору.
Разом з митною декларацією декларантом подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) від 12.10.2023; рахунок-фактуру (Invoice) (Commercial invoice) № KTMT00040В від 12.10.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № KTMT00040 від 14.08.2023; коносамент (Bill of lading) №232043914 від 19.10.2023; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №00504 від 23.01.2024; сертифікат про походження товарy (Certificate of origin) №23C060000733/00015 від 13.10.2023; платіжне доручення в іноземній валюті №141 від 05.12.2023; платіжне доручення в іноземній валюті №99 від 01.09.2023; довідка про транспортні витрати №18 від 22.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №14/08/23 від 14.08.2023; договір про надання послуг митного брокера №0605-22/3KT-SVITCHAY/п від 06.06.2022; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №200059 від 21.08.2020; сертифікат аналізу (Certificate of analysis) №KTMT000408 від 12.10.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів.
Контролюючим органом 01.02.2024 та 06.02.2024 електронними повідомленнями направлено уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів
Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці надано:- рахунок на оплату №A2401023 від 02.02.2024; копію митної декларації країни відправлення №021720230000263767 від 02.02.2023; копію митної декларації країни відправлення №021720230000263769 від 02.02.2023.
За результатами розгляду митної декларації та доданих документів 06.02.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № UA403070/2024/000045/1 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного від 06.02.2024 №UA403070/2024/000073.
За змістом оскаржуваного рішення Тернопільська митниця не визнала заявлену позивачем митну вартість товару та застосувала метод за ціною договору щодо ідентичних товарів, визначивши митну вартість ввезеного товару в розмірі 70192,51 USD.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару, позивач пред'явив цей позов.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Приписами ст. 49 МК України унормовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положеннями ст. 53 МК України закріплений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК України унормовано, що обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За правилами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Заразом у розумінні наведених нормативних приписів сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
За правилами ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 55 МК України).
Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України встановлено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5- 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями ст. 64 МК України.
За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Водночас митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, визначені в ч. 2 ст. 53 МК України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).
Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) від 12.10.2023; рахунок-фактуру (Invoice) (Commercial invoice) № KTMT00040В від 12.10.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № KTMT00040 від 14.08.2023; коносамент (Bill of lading) №232043914 від 19.10.2023; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №00504 від 23.01.2024; сертифікат про походження товарy (Certificate of origin) №23C060000733/00015 від 13.10.2023; платіжне доручення в іноземній валюті №141 від 05.12.2023; платіжне доручення в іноземній валюті №99 від 01.09.2023; довідка про транспортні витрати №18 від 22.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №14/08/23 від 14.08.2023; договір про надання послуг митного брокера №0605-22/3KT-SVITCHAY/п від 06.06.2022; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №200059 від 21.08.2020; сертифікат аналізу (Certificate of analysis) №KTMT000408 від 12.10.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах, а саме:
- відповідно до залізничної накладної від 23.01.2024 № 00504 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа - ПКП ЛХС-5101 код LHS-WH2-k-24/2024 86037600 УЗ-8212311- «Західний контейнерний термінал», договір №200059 від 21.08.2020. Проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу. Згідно договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 200059 від 21.08.2020, послуги виконавця оплачуються замовником виставлених рахунків попередньою оплатою - до надання послуг, однак платіжної інструкції про оплату наданих послуг ТОВ «Альфатранс» надано не було.
- відповідно до п. V зовнішньоекономічного договору від 14.08.2023 № 14/08/23 «Рахунки товар, що поставляється доларах США (код 840), шляхом банківського переказу цим контрактом, здійснюється за рахунок Продавця. Покупець проводить попередню оплату: -30% аванс; - 70% залишок після отримання коносаменту До митного оформлення декларантом подано рахунок-проформу від 14.08.2023 № KTMT00040 (71 035,5 дол. США) та платіжні доручення від 01.09.2023 № 99 (21 310,5 дол. США) та від 05.12.2023 № 141 (34 456,9 дол. США). Копії платіжних інструкцій від 25.01.2023 №10, від 10.02.2023 №6, від 10.04.2023 №48 та від 12.05.2023 №97 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: Не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний (і)/електронний (і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216); Сума платіжних поручень від 01.09.2023 № 99 (21 310,5 дол. США) та від 05.12.2023 2 141 (34 456,9 дол. США). не відповідають загальній сумі рахунку-проформі від 14.08.2023 № КТМТ00040 (71 035,5 дол. США).
Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.
Щодо зауваження митного органу, що сума платіжних доручень не відповідає загальній сумі рахунку-проформі, то суд звертає увагу на те, що рахунок-проформа (Proforma invoice) №KTMT00040 від 14.08.2023 стосується товару, що постачався покупцю кількома (не однією) поставками відправленнями, а на кожну таку поставку сторонами договірних відносин підписувався (окремо) рахунок-фактура (Invoice) (Commercial invoice). І відповідно оплати здійснювались в межах (на підставі) рахунку-проформи (Proforma invoice) № KTMT00040 від 14.10.2023 (а не щодо кожного здійсненого продавцем відвантаження товару).
Відповідно до рахунку-проформи (Proforma invoice) № KTMT00040 від 14.08.2023 (що був складений на дві поставки/відправлення) вартість товару, який зобов'язаний поставити продавець (НЕВЕI TOMATO GROUP LTD (Китай) покупцю (ПП «СВІТЧАЙ»), становить 71035,00 доларів США.
Однак поставка товару, який розмитнювався за МД №24UA403070000979U1, здійснювалась згідно із рахунком-фактурою (Invoice) (Commercial invoice) №KTMT00040В від 12.10.2023 на суму 48571,15 дол. США. Необхідно наголосити, що саме комерційний інвойс є обов'язковим при митному оформленні товару.
При цьому оплата за товар здійснена ПП «СВІТЧАЙ», що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №99 від 01.09.2023 та №141 від 05.12.2023.
Отже суд не бере до уваги твердження митного органу, що сума платіжних доручень не відповідає загальній сумі рахунку-проформі.
Окрім того, як правильно зауважив позивач в спірному рішенні митниці зазначено: «копії платіжних інструкцій від 25.01.2023 №10, від 10.02.2023 №6, від 10.04.2023 №48 та від 12.05.2023 №97 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару…», однак такі платіжні інструкції позивачем не подавались на підтвердження митної вартості товару, тому такі висновки є безпідставними.
Щодо підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, доводи митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами є безпідставними.
З метою підтвердження понесених декларантом витрат на транспортування заявленої до оформлення партії товару позивач надав контролюючому органу рахунок на оплату №А2401023 від 19.01.2024 та довідку про транспортні витрати №18 від 22.01.2024 (надані ТОВ «Альфатранс» виконавцем транспортно-експедиторських послуг) згідно з укладеним із ТОВ «Альфатранс» договором №200059 від 21.08.2020. Суд звертає увагу, що договором про транспортно-експедиторське обслуговування №200059 від 21.08.2020 передбачена можливість залучення Виконавцем (ТОВ «АЛЬФАТРАНС») третіх осіб до виконання вказаного договору (надання транспортно-експедиторських послуг Замовнику (ПП «СВІТЧАЙ»). Про факт залучення до надання ПП «СВІТЧАЙ» транспортно-експедиційних послуг третіх осіб свідчать рахунок на оплату №А2401023 від 19.01.2024 та довідка про транспортні витрати №18 від 22.01.2024, де, відповідно, відображено «компенсацію витрат третіх осіб».
За змістом довідки ТОВ «АЛЬФАТРАНС» від 22.01.2024 №18 транспортні витрати з доставки вантажу для ПП «СВІТЧАЙ», що прибув у контейнерах SUDU7748816, TCLU0720760 згідно з коносаментом 232043914, за межами митної території України складають:
- Компенсація витрат третіх осіб за межами митної території України (Вантажно розвантажувальні роботи, зберігання в м. Гданськ (Польща) - 87134 грн 46 коп.
- Компенсація витрат з міжнародного перевезення вантажу залізничним транспортом по маршруту м. Гданськ (Польща) - пп Хрубешув (Польща) - пп Ізов (Україна)) - 104698 грн 08 коп.
До митної вартості включаються реальні витрати на транспортування товару до митного кордону України. При цьому, вказана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості можливих додаткових витрат при перевезенні вантажу. А тому, відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості включаються лише реальні транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №813/2658/16.
Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Крім того, вимоги ч. 3, 4 ст.53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Заразом наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах, що дозволяє суду виснувати, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Щодо покликань відповідача в оскаржуваному рішенні на ЕМД №UA403070/2023/005490 від 24.11.2023 як на джерело інформації для коригування митної вартості, суд звертає увагу, що відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Цей висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 в справі №821/1617/17.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Однак, митним органом не було вказано жодних даних щодо ЕМД №UA403070/2023/005490 від 24.11.2023, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості (умови поставки, якісні та кількісні показники).
Водночас при прийнятті спірного рішення відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість, з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон'юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Щодо доводів про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то суд зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання узв'язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова.
Суд вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митний орган не довів, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, натомість відповідач не спростував достовірність документів, які подані для митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000045/1 від 06.02.2024.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2558,30 грн.
Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2558,30 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.
За змістом приписів ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.139 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Згідно з ч. 5-8 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд встановив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач організував здійснення перекладу з англійської, польської та російської мов на українську мову документів, які подавалися до митного оформлення.
На виконання вимог ч. 5 ст.137 КАС України позивач до суду надав такі документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:
- Договір про надання послуг з перекладу від 09.08.2024, рахунок-фактуру №278 від 16.08.2024, акт №278 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжну інструкцію №221728 від 19.08.2024 (на підтвердження послуг, наданих ФОП ОСОБА_2 );
- рахунок-фактуру №СФ-0000087 від 13.08.2024, акт №ОУ-0000087 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.08.2024 та платіжну інструкцію №221681 від 13.08.2024 (на підтвердження послуг, наданих ФОП ОСОБА_3 ).
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Переклад документів, наданий на виконання вимог ухвали суду, з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Суд зауважує, що жодних клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.
Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладачів, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 7390,00 грн підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Приватного підприємства «СВІТЧАЙ» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000045/1 від 06.02.2024.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства «СВІТЧАЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2558 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 30 копійок.
4. Стягнути на користь Приватного підприємства «СВІТЧАЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці 7390 (сім тисяч триста дев'яносто) гривень 00 копійок понесених витрат на оплату послуг перекладача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Приватне підприємство «СВІТЧАЙ» (місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 103, м. Львів, 79035; ЄДРПОУ 30051782).
Відповідач - Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400; ЄДРПОУ 43985576).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна