23 липня 2025 рокусправа № 640/21278/20
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Верховного Суду (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Верховного Суду від 03.08.2020 №1944-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади;
- поновити ОСОБА_1 на роботі у Верховному Суді на посаді наукового консультанта;
- зобов'язати Верховний Суд здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.08.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2020 відкрите спрощене провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок № 399).
Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" справу № 640/21278/20 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 адміністративну справу №640/21278/20 передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 .
Ухвалою від 17.02.2025 справа прийнята до провадження судді Морської Г.М.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з лютого 2018 року працював на посаді наукового консультанта в апараті Верховного Суду.
6 серпня 2020 року наказом Верховного Суду № 1944-к від 03.08.2020 після виходу із відпустки позивач звільнений із займаної посади “за угодою сторін». Підставою звільнення є його заява від 8 липня 2020 року.
Стверджує: «…8 липня 2020 року мною була написана заява про звільнення із займаної посади за угодою сторін (додаток 2), оскільки це стало умовою погодження керівництвом моєї заяви про надання мені частини основної щорічної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 22 липня 2020 року за відповідний період роботи, хоча згідно затвердженого графіку відпусток Верховного Суду мені було вже заплановано відпустку тривалістю 30 календарних днів саме у липні 2020 року. Відпустка перш за все була пов'язана із необхідністю оздоровлення дружини та власним оздоровленням, оскільки я є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (додаток 4).
Оскільки заява про звільнення із займаної посади 8 липня 2020 року мною була написана під певним тиском, вже 13 липня 2020 року я написав заяву про відкликання зазначеної заяви про звільнення. Зазначену заяву від 13 липня 2020 року про відкликання заяви про звільнення мною було зареєстровано та подано через канцелярію Верховного Суду (додаток 3).
Проте, не зважаючи на відкликання мною заяви про звільнення із займаної посади, 3 серпня 2020 року, під час мого перебування у відпустці, було видано вищезазначений наказ Верховного Суду про звільнення мене із займаної посади за угодою сторін 6 серпня 2020 року.
Вважаю, що наказ Верховного Суду № 1944-к від 03.08.2020року про звільнення мене із займаної посади за угодою сторін є протиправним, порушує принцип верховенства права та основоположні права людини, та таким, що дискримінує мене як науковця та правника, як людину і громадянина, та підлягає скасуванню…».
Просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що 08.07.2020 позивач звернувся до керівника апарату Верховного Суду із заявою, в якій просив звільнити його із займаної посади 06 серпня 2020 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Подана позивачем заява про звільнення за угодою сторін є чіткою, зрозумілою та не викликає неоднозначного тлумачення, вона написана позивачем власноручно, у ній зазначена підстава звільнення - за угодою сторін, бажана дата звільнення - 06.08.2020, а також дата її підписання - 08.07.2020. Наказом Верховного Суду від 03.08.2020 № 1044-к ОСОБА_1 було звільнено з 06 серпня 2020 року із займаної посади за угодою сторін. Оскільки між відповідачем (роботодавцем) і позивачем (працівником) було досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк, то вважаємо, що відповідач дотримався порядку звільнення позивача із займаної посади, а відтак відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Верховного Суду від 03.08.2020 № 1944-к про звільнення ОСОБА_1 . Що стосується тверджень позивача про те, що заява про звільнення з роботи від 08.07.2020 була написана під тиском та не відповідала його дійсному волевиявленню, то такі не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами. У свою чергу, сукупність вчинених дій як з боку позивача, так і з боку відповідача, свідчать про те, що між сторонами досягнуто угоди щодо дострокового припинення державної служби саме з підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 83 та частини другої статті 86 Закону № 889-Х/111 (за угодою сторін).
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
20.02.2018 позивач призначений на посаду наукового консультанта відділу забезпечення роботи секретаря та суддів судової палати управління забезпечення роботи судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Посада віднесена до посад державної служби.
08.07.2020 позивач звернувся до керівника апарату Верховного Суду із заявою, в якій просив звільнити його із займаної посади 06 серпня 2020 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
13.07.2020 позивач звернувся до керівника апарату Верховного Суду із заявою про відкликання поданої заяви про звільнення із займаної посади.
Наказом Верховного Суду від 03.08.2020 № 1044-к ОСОБА_1 було звільнено з 06 серпня 2020 року із займаної посади за угодою сторін.
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.
За приписами частин другої та третьої статті 5 Закону України від 10.12.2015 № 889-Х/ІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ) відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пунктом 3 частини першої статті 83 Закону України №889-УІІІ встановлено, що державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
Відповідно до статті 86 Закону України №889-УІ 11 державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Однією з підстав для припинення трудового договору, відповідно до пункту частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), є угода сторін. Чинне законодавство не встановлює порядку та строку припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.
Із поданої позивачем заяви про звільнення слідує, що є чіткою, зрозумілою та не викликає неоднозначного тлумачення, вона написана позивачем власноручно, у ній зазначена підстава звільнення - за угодою сторін, бажана дата звільнення - 06.08.2020, а також дата її підписання - 08.07.2020.
Також у заяві містяться візи начальника управління забезпечення роботи судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Марценюк Л. С., заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Богданюк Н. Л, секретаря судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів секретаріату Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф. та керівника апарату Верховного Суду як суб'єкта призначення, яким було погоджено запропоновані позивачем підстави і дату звільнення, що засвідчено резолюцією «До наказу. 08.07.2020».
Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6196/17 зазначає про те, що право на відкликання заяви про звільнення є безумовним правом працівника, але лише у разі, якщо звільнення відбувається з його ініціативи. Якщо ж роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Відмовитись від домовленості про розірвання трудового договору за угодою сторін можна лише за згоди всіх сторін, тобто працівника та роботодавця.
Отже, якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник має право відкликати свою заяву про звільнення, проте, це не створює для роботодавця обов'язку щодо поновлення трудових відносин з працівником.
Із матеріалів справи слідує, що 08.07.2020 - у день написання ОСОБА_1 заяви про його звільнення за згодою сторін із 06.08.2020 між ним як працівником та його роботодавцем була досягнута згода на припинення трудових правовідносин із дати, зазначеної позивачем у заяві - 06.08.2020.
У подальшому позивач відкликав свою заяву про звільнення за згодою сторін, тобто виявив бажання відмовитись від домовленості про розірвання трудового договору.
Проте для реалізації цієї домовленості необхідна згода двох сторін - працівника та роботодавця. У даному ж випадку згода працівника була, а роботодавця ні.
Не досягнувши із позивачем згоди щодо відмови від домовленості про розірвання трудового договору, відповідач Верховний Суд, як роботодавець, наказом від 03.08.2020 № 1044-к звільнив ОСОБА_1 з 06 серпня 2020 року із займаної посади за угодою сторін.
Відтак суд приходить до висновку, що між відповідачем (роботодавцем) і позивачем (працівником) було досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк, тобто відповідач дотримався порядку звільнення позивача із займаної посади, а відтак відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Верховного Суду від 03.08.2020 № 1944-к про звільнення ОСОБА_1 .
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна