23 липня 2025 рокусправа № 380/1775/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії, нарахування та виплату ОСОБА_1 , згідно із пунктом "г" статті 77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.12.2024.
Ухвалою від 30.01.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , (в дівоцтві ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком. 14 лютого 1970 року є ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , видане вдруге відділом ЗАГС Миколаївського райвиконкому Львівської області 08 серпня 1984 року, актовий запис №9 і змінила прізвище на Потурай. Також ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17 квітня 1991 року № 962-ХП, що підтверджується посвідченням за№260/83-р, виданим Львівською обласною радою 14 лютого 2012 року безстроково та довідкою №166 від 27 листопада 2024 року, виданою Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Однак, на звернення від 09 грудня 2024 року про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано - на 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, листом від 26 грудня 2024 за №28043-30366/П-52/8-1300/24 позивачці відмовлено, оскільки вона отримує надбавку як член сім'ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано у розмірі 43,52 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 і для встановлення підвищення до пенсії членам сімей, репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, в іншому розмірі підстав немає.
Вважає відмову протиправною та просить задовольнити позов.
Відповідач надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що за даними пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Згідно довідки від 23.02.2004 № 4/4-188, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Позивач була виселена на спецпоселення та згодом на підставі статті 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 реабілітована. Розмір пенсійної виплати станом на 01.12.2024 складає 4070,43 грн., в т. ч. 43,52 грн. підвищення як члену сім'ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано. Стверджує, що для встановлення підвищення до пенсії членам сімей репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, в іншому розмірі підстав немає.
Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , (дівоче прізвище ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком.
14 лютого 1970 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 , 1941 року народження, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 , видане вдруге відділом ЗАГС Миколаївського райвиконкому Львівської області 08 серпня 1984 року, актовий запис №9 і змінила прізвище на ОСОБА_5 .
ОСОБА_1 має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17 квітня 1991 року № 962-ХП, що підтверджується посвідченням за№260/83-р, виданим Львівською обласною радою 14 лютого 2012 року безстроково та довідкою №166 від 27 листопада 2024 року, виданою Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
09.12.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як реабілітованій особі. До заяви додала: копію посвідчення реабілітованої особи за № 260/83-р, виданим Львівською обласною радою 14 лютого 2012 року безстроково; архівну довідку №166 від 27 листопада 2024 року.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, листом від 26 грудня 2024 за №28043-30366/П-52/8-1300/24 у підвищені пенсії відмовлено із тих підстав, що вона отримує надбавку як член сім'ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано у розмірі 43,52 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 і для встановлення підвищення до пенсії членам сімей, репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, в іншому розмірі підстав немає.
Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.
Статтею 1 Закону №962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.
Статтею 1-1 Закону №962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року N 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Митина Кузнецького району Кемеровської області СРСР. ЇЇ батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до архівної довідки №166 від 27 листопада 2024 року, виданої Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_7 , 1912 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 із села Стільсько Миколаївського району Львівської (Дрогобицької) області, за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 22 травня 1948 року, була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область, по політичних мотивах, як член сім'ї учасника ОУН. ОСОБА_7 виїхала на спецпоселення вагітною, а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_3 . Звільнені із спецпоселення 05 лютого 1960 року та відповідно до ст.3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи були реабілітовані.
Відповідно до архівної довідки №62/24-364 від 05 грудня 2024 року, виданою Управлінням Служби безпеки України у Львівській області, батька позивачки - ОСОБА_6 постановою Особливої наради при МДБ СРСР від 28 грудня 1947 року було засуджено до 10 років позбавлення волі у ВТТ, по даній справі ОСОБА_6 був реабілітований Прокуратурою Львівської області 21 квітня 1992 року, на нього поширюється дія ст.1 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а термін перебування ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі вираховується з 23.06.1947 по 25.02.1955.
Отже згідно даних документів, судом встановлено, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебувала на спецпоселенні, куди було виселено її матір ОСОБА_7 , що архівної довідки №166 від 27 листопада 2024 року, виданої Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Батьки позивачки згідно із вищезгаданими довідками - реабілітовані, а вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період, коли її мати із спецпоселення ще не була звільнена.
Ураховуючи встановлені судом обставини у даній справі, зокрема, що позивачка належить до категорії громадян, членів сім'ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями, реабілітованої по статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд вважає що позивачка, як член сім'ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII .
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 13.05.2024 № 500/5507/23.
Позивачка помилково вважає, що розмір підвищення її пенсії має складати 50%, проте оскільки вона є членом сім'ї осіб, які зазнали політичних репресій, то розмір підвищення має бути 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII.
Відтак позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним рішення щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії позивачці, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зобов'язання провести такий перерахунок із дати звернення - 09.12.2024.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Із урахуванням наведених висновків суду позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79016) здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.12.2024.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна