про залишення позовної заяви без руху
23 липня 2025 рокусправа № 380/14741/25
місто Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якому просить суд:
- скасувати рішення суду першої інстанції Франківського районного суду м. Львова у справі №380/15723/23 від 13.10.2023 через неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи;
-прийняти до розгляду матеріали справи з боку позивача для повного та всебічного з'ясування суттєвих обставин справи, які не були взяті до уваги судом першої інстанції у справі №380/15723/23 від 13.10.2023;
- скасувати накази командира в/ч НОМЕР_1 №238 від 09.09.2022, який фігурував у матеріалах справи №465/5710/22 від 09.11.2022 та наказ №1849 від 21.09.2022 «Про результати службового розслідування», і зобов'язати командира в/ч НОМЕР_1 видати новий наказ, яким виплатити позивачу зняту з позивача додаткову грошову винагороду 30 тисяч гривень за вересень 2022року та грошове забезпечення за 10.09 і 11.09.2022;
- притягнути до кримінальної відповідальності ст. л-нтку Ігліну відповідно до статті 366 КК України за фальсифікацію підписів на протоколі про військове адміністративне правопорушення №00082 від 26.09.202 та порушення Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України;
- притягнути до кримінальної відповідальності ст. л-нта ОСОБА_2 та ст. с-нта Паславського за зловживання службовим становищем, службову бездіяльність, що мала наслідком позбавлення позивача законного грошового забезпечення;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 виплатити позивачу один мільйон гривень компенсації за моральні страждання, витрачений життєвий час, негативні емоції, втрачене психоемоційне та фізичне здоров'я через втягнення позивача до бюрократичної тяганини та опорочення чесного імені добровольця, Захисника України та добропорядного і законослухняного громадянина України.
Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.
Суддя встановив, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим статтею 160 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.
Правовою основою згаданої презумпції є обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов'язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з'ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина п'ята статті 122 КАС України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спір у справі виник щодо проходження позивачем військової служби.
Зі змісту таких норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Отже, позивач мав звернутись до суду з відповідним позовом протягом місяця з моменту, коли дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.
У позовній заяві позивач зазначає, що між 12.09. і 20.09.2022 неодноразово звертався із клопотанням про надання йому примірника наказу про призначення та наказу про завершення службового розслідування та усіх інших матеріалів службового розслідування. Проте, щоразу клопотання залишались без відповіді або отримував відмову у наданні документів.
Отже, починаючи з 12.09.2022 позивач почав вчиняти активні дії, спрямовані на отримання оскаржених наказів.
Із змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №380/15723/23 вбачається, що суд, мотивуючи рішення, посилався на наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2022 №1849 «Про результати службового розслідування». Отже, починаючи принаймні з 14.10.2023 позивач повинен був дізнатись про порушення свого права оскарженим наказом від 21.10.2022 №1849.
Позивач скористався правом на апеляційне оскарження згаданого рішення суду. Так постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 змінено у частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Така обставина свідчить про те, що позивач безумовно повинен був дізнатись про порушення свого права наказом Військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2022 №1849 «Про результати службового розслідування».
Позивач у позовній заяві зазначає, що оскаржений наказ командира в/ч НОМЕР_1 №238 від 09.09.2022 "фігурував" у справі №465/5710/22, що розглядалась Франківським районним судом м.Львова. Постанову у згаданій справі суд прийняв ще 09.11.2022. Отже позивач, починаючи, принаймні з 10.11.2022 повинен був дізнатись про порушення свого права оскарженим наказом №238 від 09.09.2022.
З позовом до суду позивач звернувся лише 11.07.2025, тобто з пропуском визначеного строку.
Позивач подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Суддя, оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, викладених у клопотанні від 18.07.2025, зазначає таке.
Позивач зазначає, що є діючим військовослужбовцем і проходить службу в Житомирському гарнізоні, а з 19.04.2025 перебуває у службвому відрядженні у Сумській області.
Суддя зазначає, що само по собі проходження особою військової служби не перешкоджає зверненню до суду та не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Позивач до 19.04.2025 проходив військову службу у Житомирському гарнізоні на кордоні з республікою Білорусь, де активні бойові дії не ведуться. Позивач не додав жодного належного та достатнього доказу, які б свідчили про те, що виконання обов'язків військової служби перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду з позовом.
Суддя також враховує те, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, така допомога надається безоплатно, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Отже, з метою захисту своїх прав, позивач міг скористатись правом на професійну правничу допомогу, проте таким правом не скористався.
Суддя висновує про те, що виконання позивачем обов'язків військової служби не позбавляло його можливості звернутися до суду із відповідним позовом або ж за правовою допомогою. При цьому, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачають можливість отримання військовослужбовцем відпустки в особливий період під час дії воєнного стану.
Суддя також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду. Так, позивач скористався можливістю звернутися до суду під час дії правового режиму воєнного стану та проходження військової служби, що свідчить про те, що він мав можливість вчиняти активні дії з метою захисту своїх прав.
Інших причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом позивач не зазначає.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі за текстом - ЄСПЛ), оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Суд зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ "Фріда" проти України).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із такого:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
З огляду на встановлені обставини, суд висновує, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом є неповажними, а тому у задоволенні заяви позивача необхідно відмовити повністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Отже, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Щодо позовних вимог про скасування рішення суду у справі №380/15723/23 від 13.10.2023 та прийняти до розгляду матеріали справи з боку позивача для повного та всебічного з'ясування суттєвих обставин справи, які не були взяті до уваги судом першої інстанції у справі №380/15723/23 від 13.10.2023, суддя зазначає, що скасувати згадане рішення суду може лише суд апеляційної інстанції у випадку подання позивачем апеляційної скарги на таке рішення, зокрема з посиланням на неповне з'ясування обставин у справі. При цьому позивач скористався правом на апеляційне оскарження рішення суду та міг на такій стадії судового процесу посилатись на такі обставини.
Щодо позовних вимог про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, суддя зазначає, що таке питання підлягає розгляду і вирішенню відповідним правоохоронним органом за правилами, визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України.
Суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У зв'язку з цим, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги з урахуванням способів захисту, передбаченими частиною першою статті 5 КАС України.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя
залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку у частині позовних вимог про скасування наказів командира в/ч НОМЕР_1 №238 від 09.09.2022 та №1849 від 21.09.2022 «Про результати службового розслідування»;
- уточнити решту позовних вимог з урахуванням способів захисту, передбачених частиною другою статті 5 КАС України.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Суддя Гулик Андрій Григорович