23 липня 2025 рокусправа № 380/18283/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди -
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР, Управління, ЗМРУ, відповідач-1), Винниківської міської ради (далі - Міська рада, відповідач-2), Виконавчого комітету міської ради (далі - Виконавчий комітет, відповідач-3), Львівської міської ради (далі - Міська рада-1, відповідач-4), Виконавчого комітету міської ради-1 (далі - Виконавчий комітет-1, відповідач-5) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 27582 від 02.04.2025), просить:
- відкрити окреме провадження про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання судових рішень національних судів по справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22, № 463/6302/17 (дані рішення всі є в реєстрі судових справ) та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року “Яворовенко та інші проти України» відповідачами по справі, внаслідок чого позивач не може оформити пенсію за віком та офіційно прав зв'язку з несплатою податків за період з 26.04.2005 по сьогоднішній день 27.08.2024, день написання позову на підставі експертизи Хмельницького відділення КНДІСЕ;
- стягнути кошти з відповідачів по справі моральну та матеріальну шкоду відповідно висновку експерта;
- стягнути сумарно з відповідачів по справі за моральну та матеріальну шкоду за оплату висновку експерта;
- нарахування позивачці середньомісячної заробітної плати з індексацією, компенсацією боргу за період з 23.11.2020 року по день винесення судом рішення;
- зобов'язання уповноважених осіб Львівської міської ради, виконком Львівської міської ради нарахувати середньомісячну заробітну плату з індексацією, компенсацією боргу за період з 23.11.2020 року;
- зобов'язати уповноважених осіб Львівської міської ради, виконком Львівської міської ради нарахувати кошти за невикористані відпустки за період з 2010 року по даний час, враховуючи те, що останнє звільнення відбулось 23.11.2020 року;
- стягнути кошти з відповідачів по справі Відділу примусового виконання судових рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради, Львівську міську раду, Виконком Львівської міської ради за моральну та матеріальну шкоду та оплату висновків експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ;
- стягнути кошти з відповідачів по справі Відділу примусового виконання судових рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради, Львівську міську раду, Виконком Львівської міської ради за моральну та матеріальну шкоду відповідно до висновку експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ;
- визнати бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради, Львівську міську раду, Виконком Львівської міської ради щодо тривалого невиконання рішень Національних судів по справі № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22 та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 відмовлено в порядку п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди через невиконання судових рішень та неможливість оформлення пенсії за віком, оскільки такий не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 380/18283/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 380/18283/24 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року про виправлення описки в судовому рішенні, прийнято до розгляду справу № 380/18283/24 для продовження розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; зобов'язано позивачку уточнити підстави позову, зазначивши які дії відповідачів є підставою для стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 закрито провадження у справі 380/18283/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 380/18283/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року скасовано, і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П. від 21.03.2025 прийнято адміністративну справу № 380/18283/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди до провадження; розгляд адміністративної справи № 380/18283/24 продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 21.03.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 27582 від 02.04.2025).
В обґрунтування позову позивачка вказала, що допущення відповідачами тривалого невиконання судових рішень, зокрема у справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22, № 463/6302/17. Стверджує, що бездіяльність та протиправність дій Львівської міської ради, Винниківської міської ради полягають в тому, що Львівська міська рада, Винниківська міська рада, Виконком Винниківської міської ради тривалий час не виконують рішення національних судів, рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 «Явороненко та інші України», невиплати середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу несплати податків за період з 26.04.2005 року по даний час або по день винесення судами рішень № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22, № 463/6302/17 до Пенсійного фонду України у Львівській області. Повідомила про наявність протиправного невідновлення трудової книжки, яка б відповідала вимогам п. 2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції, Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 з повним стажем роботи з 1983 року по даний час без записів незаконних розпоряджень, які визнані судами, як нікчемні, а саме розпорядження від 26.04.2005, 03.11.2016, 05.12.2016, 24.04.2017, 23.11.2020. Вказала, що вона не змогла припустити до своїх посадових обов'язків. Зазначила, що Львівська міська рада після її ліквідації та реорганізації посади заступника мера з соціально-економічних питань № 349 від 14.05.2021 до 30.07.2021 без виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 «Яворовенко та інші проти України» та рівноцінної посади позивачці, як заступнику міського голови із соціально-економічних питань м. Винники та в черговий раз звільнили позивачку з посади міського голови із соціального-економічних питань м. Винники 23.11.2020 № 190к. Вважає, що останнім днем її звільнення є 23.11.2020, а не 26.04.2005. Вважає, що нарахування повинно бути проведене згідно з останнім розпорядженням від 23.11.2020 № 190к відповідно до п. 5, 8 Порядку № 100, згідно з пунктом 5 Порядку № 270 під час звільнення державного службовця його виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки та стягнення коштів до Пенсійного фонду України із нарахованої середньомісячної заробітної плати за весь період з 26.04.2005 по день остаточного виконання рішення суду. Стверджує, що такі дії спричинили позивачці моральні страждання, що на думку позивачки підтверджується висновком експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ, тому вона звернулася до суду із цим позовом. Крім того, позивачка вважає, що позивачка має право на нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів.
Від Львівської міської ради надійшли письмові пояснення (вх. № 34248 від 24.04.2025), в яких проти позову заперечила. В обґрунтування таких вказала, що позивачка неодноразово зверталася до судів із аналогічними вимогами та така вже була розглянута, а також було ухвалено відповідні рішення. Крім Львівська міська рада звернула увагу на те, що на виконання рішення ЄСПЛ віл 17 липня 2014 року та рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року відповідачами (Винниківською міською радою та її виконавчим комітетом) 24.09.2019 позивачку поновлено на роботі та виплачено заробітну плату за часу вимушеного прогулу з 03 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року. Стверджує, що такі обставини сторонами не оспорювались. Тому обставини щодо невиконання суб'єктами владних повноважень рішення ЛОАС від 30 грудня 2008 року у цій справі не доказуються, оскільки такі встановлені судовими рішеннями у справах № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22, зокрема зазначено у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 380/20465/23. Просила у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 21.03.2025 встановлено відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про прийняття справи до провадження від 21.03.2025 доставлено відповідачам, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, а також довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідачі станом день розгляду справи не скористалися, тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08 позов ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, третьої особи голови Винниківської міської ради Уварова С. про визнання незаконним розпорядження голови Винниківської міської ради № 17 від 26 квітня 2005 року про звільнення ОСОБА_1 , зобов'язання відповідача зробити записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України та про поновлення на роботі, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 29988,20 грн, стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 500,01 грн, стягнення моральної шкоди в сумі моральної шкоди у розмірі 22000,00 грн та стягнення судових витрат у сумі 5000,00 грн задоволено частково.
Визнано незаконним розпорядження голови Винниківської міської ради № 17 від 26 квітня 2005 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з соціально-економічних питань згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року.
Зобов'язано Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 : про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України; про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань з 26 квітня 2005 року.
Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 30646,56 грн.
Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 березня 2004 року по 01 березня 2005 року та з 01 березня 2006 року по 26 квітня 2005 року у розмірі 500,01 грн.
Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.
Стягнуто з місцевого бюджету Винниківської міської ради здійснені ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 813/719/16 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України задоволено частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Винниківської міської ради Львівської області, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, щодо не поновлення ОСОБА_1 на роботі на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 лютого 2008 року № 2а-1041/08 та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 липня 2014 року.
Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року № 2а-1041/08 та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнано протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України та Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо закриття виконавчих проваджень від 18 лютого 2016 року ВП № 44366223 та від 16 лютого 2016 року ВП № 15410374, ВП № 15409960.
Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області скасувати постанови про закриття виконавчих проваджень від 18 лютого 2016 року ВП № 44366223 та від 16 лютого 2016 року ВП № 15410374, ВП № 15409960 відповідно та поновити виконавчі провадження.
Зобов'язано Винниківську міську раду Львівської області, Виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду з 03 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року.
Стягнуто з Винниківської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2650 грн, моральну шкоду в сумі 5000 грн, матеріальну шкоду в сумі 7500,00 грн, згідно поданих квитанцій за лікування.
Стягнуто з Виконавчого комітету Винниківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2650 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн, матеріальну шкоду в сумі 7500,00 грн, згідно поданих квитанцій за лікування.
Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2650 грн, моральну шкоду в сумі 5000 грн, матеріальну шкоду в сумі 7500,00 грн, згідно поданих квитанцій за лікування.
Стягнуто з Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2650 грн, моральну шкоду в сумі 5000 грн, матеріальну шкоду в сумі 7500,00 грн, згідно поданих квитанцій за лікування.
В решті позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 у справі № 813/5929/15 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволено частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 813/5929/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Винниківської міської ради, виконавчого комітету Винниківської міської ради щодо непоновлення ОСОБА_1 на роботі, на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, починаючи з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року.
Визнано протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, починаючи з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року.
Зобов'язано Винниківську міську раду та виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 463/6946/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у справі № 463/6946/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження міського голови м. Винники від 23.11.2020 року за №190К «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Визнано протиправною бездіяльність Винниківської міської ради, виконавчого комітету Винниківської міської ради щодо непоновлення ОСОБА_1 на роботі, на виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року.
Визнано протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невиконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року.
Зобов'язано Винниківську міську раду та виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 03 грудня 2010 року по 24 вересня 2019 року.
Стягнуто з Винниківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі № 463/6302/17 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними, протиправними розпорядження Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради про звільнення позивача 03.11.2016 року, 05.12.2016 року, 21.04.2017 року без попереднього поновлення на роботі за рішенням суду та зупинити їх і скасувати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі № 463/6302/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, яка полягає в тому, що позивача не було поновлено на попередній роботі за рішеннями судів, але звільнено 03.11.2016 року, 05.12.2016 року, 21.04.2017 року без поновлення на роботі.
Зобов'язано Львівську міську раду виготовити та видати ОСОБА_1 «Дублікат» її трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним згідно п.2.10 “Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58.
Стягнуто з Львівської міської ради (як правонаступника Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено, що судові витрати стягненню не підлягають.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 463/6302/17 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року про закриття провадження, в частині позовних вимог про визнання незаконними, протиправними розпоряджень Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради про звільнення позивачки від 03.11.2016 року, від 05.12.2016 року, від 21.04.2017 року, без попереднього поновлення на роботі за рішенням суду, їх зупинення і скасування, скасувати та прийняти постанову, якою справу № 463/6302/17 направити для продовження розгляду у вказаній частині позовних вимог.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 463/6302/17 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Львівської міської ради задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 463/6302/17 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Винниківської міської ради щодо видачі ОСОБА_1 дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2019, який не відповідає п. 2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58.
Зобов'язано Львівську міську раду видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки у якій зазначити повний стаж роботи ОСОБА_1 , з 1983 року по день видачі дублікату трудової книжки, без зазначення в ній розпорядження міського голови м. Винники від 03.11.2016 № 209к «Про звільнення ОСОБА_1 », розпорядження міського голови м. Винники від 05.12.2016 № 231к «Про внесення змін в розпорядження міського голови № 209к від 03.11.2016», розпорядження міського голови м. Винники від 21.04.2017 № 105к «Про внесення змін в розпорядження міського голови № 209 к від 03.11.2016».
Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної порушенням прав ОСОБА_1 під час видачі дублікату трудової книжки.
У задоволенні інших позовних вимог, крім тих, які направлені для продовження розгляду до суду першої інстанції, відмовлено.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі № 380/18284/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Зобов'язано Львівську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 25.11.2023 до 09.10.2024 згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невиконання судових рішень у справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Згідно з висновком експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження за заявою ОСОБА_2 від 30.01.2024 № 2785/23-26 на вирішення судового експертного дослідження поставлені такі питання:
1. Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для ОСОБА_1 . Якщо так, то чи завдані ОСОБА_1 страждання (моральна шкода)?
2. Який можливий розмір моральної шкоди за спричинені страждання?
3. Як повпливало на психологічний та матеріальний стан ОСОБА_1 незаконне відкриття кримінальної справи № 466/9556/13-к в Шевченківському районному суді м. Львова?
За результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку про те, що ситуація, яка досліджується є психотравмувальною для ОСОБА_1 та їй завдано страждань (моральної шкоди). Згідно зазначеної ситуації психологічний вплив психотравмуючої ситуації мав для ОСОБА_1 глибокий та тривалий характер, що зумовило негативні зміни психоемоційної і соціальної сфер існування, порушені життєві та професійні зв'язки, зруйнована ділова репутація, неможливість продовжувати звичне активне життя та плин буття особистості, з допущенням обмеження прав і свобод та приниженням честі і гідності як громадянина.
Виявлені психотравмуючі фактори для ОСОБА_1 мали наслідки в досліджуваній ситуації, такі як:
- перебування в стані захисту від незаконних рішень про звільнення з роботи, невиконанням судового рішення;
- втрати ОСОБА_1 суспільних зав'язків які були до моменту досліджуваної події, зневіра у загально-людських цінностях;
- ускладнення стану здоров'я, тривале лікування яке продовжується пошук додаткових ресурсів для відновлення своїх сил спричинили ОСОБА_1 моральні страждання (моральну шкоду) та стали причинно-наслідковим зв'язком в ситуації, що розглядається у справі для визначення орієнтованого розміру відшкодування моральних страждань.
З психологічної точки зору відшкодування нанесеної ОСОБА_1 моральної шкоди, може дорівнювати грошовому еквіваленту в 40,5 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
Відповісти на питання про вплив на психологічний та матеріальний стан ОСОБА_1 відносно незаконного відкриття кримінальної справи № 466/9556/13-к в Шевченківському районному суді м. Львова в даному дослідженні не представляється можливим, оскільки відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертних та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 № 93/5 та Методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз (у редакції наказу МЮ України від 22.02.2019 № 563/5), дане питання є поза межами компетенції судового експерта психолога.
Вважаючи, що у спірному випадку наявні підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди, середньомісячну заробітну плату з індексацією, компенсацією боргу, а також щодо визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківську міську раду, Виконком Винниківської міської ради, Львівську міську раду, Виконком Львівської міської ради щодо тривалого невиконання рішень Національних судів по справі № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22 та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України» протиправною, тому позивачка звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду та визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист, оскільки для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Разом з цим, оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.
Отже, позивач має право звернутися за захистом свого порушеного права у сфері публічно-правових відносин, порушення якого допущено у зв'язку з реалізацією відповідачем своїх владних управлінських функцій стосовно заявника, проте заявлене порушення повинно бути обґрунтованим.
Суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 718-р на виконання статті 7-1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також - Закон № 287/97-ВР) було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додаток до вищезазначеної постанови передбачає утворення Львівської територіальної громади до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новоствореної територіальної громади визначено місто Львів.
Також 6 грудня 2020 року набув чинності Закон від 17 листопада 2020 року № 1009-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» (далі - Закон № 1009-ІХ). Вказаним Законом України внесені зміни до ряду законів України, в тому числі Закону № 287/97-ВР. Зокрема, ним передбачено доповнити розділ V “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 287/97-ВР пунктом 6-1 такого змісту: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади.
Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом; юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Момент набуття повноважень місцевими радами унормовано Законом № 287/97-ВР.
Так, частинами 1, 8 статті 45 Закону № 287/97-ВР передбачає, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ на 25 жовтня 2020 року було призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які проводились, серед іншого, на території Львівської територіальної громади. 24 листопада 2020 року відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради та, враховуючи наведене, із цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Винниківської міської ради.
Виходячи із норм Закону № 1009-ІХ, правонаступником прав та обов'язків зазначеної ради стала Львівська міська рада.
Відповідно до Ухвали Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 “Про функціонування Львівської міської територіальної громади» визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону № 287/97-ВР. Виконавчі органи Львівської міської ради та їх структурні підрозділи здійснюють повноваження, затверджені ухвалою міської ради від 14.07.2016 № 777 “Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» на території всіх населених пунктів, що увійшли до складу Львівської міської територіальної громади, із застосуванням районного розподілу населених пунктів, визначеного у пункті 3.1 цієї ухвали.
Окрім того, відповідно до положень ухвали Львівської міської ради від 29 грудня 2020 року № 7 “Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради», вирішено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради Винниківську міську раду.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 25.02.2021 № 95 “Про припинення виконавчого комітету Винниківської міської ради шляхом приєднання до виконавчого комітету Львівської міської ради» припинено виконавчий комітет Винниківської міської ради шляхом приєднання до виконавчого комітету Львівської міської ради. Встановлено, що виконавчий комітет Львівської міської ради є правонаступником всього майна, прав та обов'язків виконавчого комітету Винниківської міської ради.
Позовні вимоги у цій справі заявлені у зв'язку з невиконанням відповідачами рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року, судових рішень у справах № 2а-1041/08, № 463/6946/22, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22, № 463/6302/17.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд встановив, що обставини щодо невиконання суб'єктами владних повноважень рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року та рішень судів у справах № 2а-1041/08, № 463/6946/22 не доказуються, оскільки встановлені судом у справах № 813/719/16, 813/5929/15, № 380/20465/23, № 380/18284/24.
На дату вирішення спору відповідачі не надали суду жодних доказів виконання судових рішень у вищевказаних справах, якими встановлено порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У позовних вимогах позивачка просить зобов'язати нарахувати їй середньомісячну заробітну плату з індексацією, компенсацію боргу за період з 23.11.2020 року по день винесення судом рішення; зобов'язати уповноважених осіб Львівської міської ради, виконком Львівської міської ради нарахувати середньомісячну заробітну плату з індексацією, компенсацією боргу за період з 23.11.2020 року; зобов'язати уповноважених осіб Львівської міської ради, виконком Львівської міської ради нарахувати кошти за невикористані відпустки за період з 2010 року по даний час, враховуючи те, що останнє звільнення відбулось 23.11.2020 року.
При вирішенні цих вимог суд враховує таке.
У справі № 813/719/16 суд зобов'язав Винниківську міську раду Львівської області, Виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду з 03 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 у справі № 463/6946/22 задоволено вимоги щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 03 грудня 2010 року по 24 вересня 2019 року.
У справі № 380/20465/23 зобов'язано Львівську міську раду нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 25.09.2019 по 24.11.2023 згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
У справі № 380/18284/24 зобов'язано Львівську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 25.11.2023 до 09.10.2024 згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Крім того, позовні вимоги в частині нарахування та сплати “з індексацією, компенсацією, коригуванням боргу, за ранг, категорію, стаж роботи, премії, тощо» також вирішувалися в межах розгляду справ №№ 813/716/16, 813/5929/15.
Таким чином, у вищевказані позовні вимоги за період 23.11.2020 по 09.10.2024 задоволенню не підлягають, оскільки такі вже вирішенні в межах справ № 813/716/16, 463/6946/22, № 380/20465/23 та справи № 380/18284/24.
З урахуванням вищевказаного у задоволенні вимоги - зобов'язати нарахувати позивачці середньомісячну заробітну плату з індексацією, компенсацію боргу за період з 23.11.2020 року по день винесення судом рішення; зобов'язати уповноважених осіб Львівської міської ради, виконком Львівської міської ради нарахувати середньомісячну заробітну плату з індексацією, компенсацією боргу за період з 23.11.2020 року; зобов'язати уповноважених осіб Львівської міської ради, виконком Львівської міської ради нарахувати кошти за невикористані відпустки за період з 2010 року по даний час, враховуючи те, що останнє звільнення відбулось 23.11.2020 року по 09.10.2024 слід відмовити.
Щодо подальшого періоду суд встановив, що рішення суду у справі № 2а-1041/08 та у справі № 463/6946/22 відповідачі не виконали.
Відповідно до 236 КЗпП України Львівська міська рада як правонаступник Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради зобов'язана нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.10.2024 по день ухвалення рішення у цій справі та виплатити їй відповідну суму.
Середній заробіток працівника, відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про оплату праці», визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100 в редакції спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
В матеріалах справи відсутня довідка про розмір середньоденної (середньомісячної) заробітної плати позивачки.
Отже, з метою захисту прав позивачки необхідно зобов'язати Львівську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.10.2024 до 22.07.2025 згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
При вирішенні позовної вимоги у якій позивачка просить зобов'язати уповноважених осіб Львівської міської ради, виконком Львівської міської ради нарахувати кошти за невикористані відпустки за період з 2010 року по даний час, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України “Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Згідно з частини першої статті 35 Закону України “Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (чинного на час звільнення позивачки) державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Таким чином, позивачка має право на отримання компенсації за невикористану відпустку, однак лише у році звільнення. На цьому наголошує Верховний Суд у справі у подібних правовідносинах (постанова від 09.09.2021 у справі № 360/3096/20).
Водночас, позивачці присуджено компенсацію за невикористану відпустку за період з 01 березня 2004 року по 01 березня 2005 року та з 01 березня по 26 квітня 2005 року у розмірі 500,01 грн. відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2008 року у справі № 2а-1041/08.
Отже, право на отримання компенсації за невикористану відпустку було позивачкою реалізоване через судове рішення у справі № 2а-1041/08.
Зазначене також встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 у справі № 813/5929/15, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 380/20465/23, а також рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі № 380/18284/24.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, як це передбачено частиною першою статті 383 КАС України або звернутися до суду про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Дане звернення відбувається шляхом подання відповідної заяви, а не шляхом подання нової позовної заяви.
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання уповноважених осіб Львівської міської ради, Виконкому Львівської міської ради, як правонаступника Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради сплатити кошти за невикористані відпустки та додаткові відпустки “відповідно до п. 5, 8 Порядку № 100 за весь період з 26.04.2005 року в 2024 році, або по день остаточного виконання рішення суду».
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, які не вжили належних заходів реагування щодо виконання судових рішень у справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22, № 463/6302/17 суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Обставини щодо невиконання відповідачами рішення у справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22 були предметом розгляду Львівського окружного адміністративного суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду під час розгляду справи № 380/20465/23.
Під час розгляду справи № 380/20465/23 суд встановив, що державний виконавець у межах виконання судових рішень у справах № 2а-1041/08 та № 813/719/16 вчинив усі дії, передбачені Законом № 1404-VIII з метою спонукання боржників виконати рішення: звернення із вимогами, накладення штрафів на боржників, звернення з поданням про відкриття кримінального провадження.
Суд надає оцінку діям відповідача-1 щодо виконання рішень у справах №№ 2а-1041/08 та 813/719/16 у період, що не охоплюється встановленим судом у вищевказаній справі, а також у справі № 380/18284/24.
Суд враховує, що у порядку примусового виконання рішень судів не вжиті заходи з метою стягнення на користь позивачки середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Також на виконанні у ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ перебувають: виконавче провадження № 73536458 з виконання виконавчого листа № 463/6946/22, виданого 22.09.2023 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання виконавчого комітету Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 03 грудня 2010 року по 24 вересня 2019 року, у якому 08.12.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; виконавче провадження № 73537215 з виконання виконавчого листа № 463/6946/22, виданого 22.09.2023 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 03 грудня 2010 року по 24 вересня 2019 року, у якому 08.12.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; виконавче провадження № 73537084 з виконання виконавчого листа № 463/6946/22, виданого 22.09.2023 Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з Винниківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 грн, у якому 08.12.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Постанову про відкриття виконавчого провадження № 73537215 прийнято 08.12.2023, а постанову про зупинення виконавчого провадження прийнято 04.10.2024; постанову про відкриття виконавчого провадження № 73537084 прийнято 08.12.2023, а постанову про зупинення виконавчого провадження - 04.10.2024; постанову про відкриття виконавчого провадження № 73536458 прийнято 08.12.2023, а постанову про зупинення виконавчого провадження - 04.10.2024.
Тобто державний виконавець тривалий час не вчиняв жодних заходів з метою примусового виконання судового рішення у вищезгаданій справі та стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 03 грудня 2010 року по 24 вересня 2019 року.
Також у ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ перебуває виконавче провадження № 71661428 з виконання виконавчого листа № 813/5929/15, виданого 21.09.2022 Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов'язання Винниківської міської ради та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 06 травня 2019 року по 24 вересня 2019 року, у якому 27.04.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вищевказані обставини встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі № 380/18284/24, яке набрало законної сили.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року замінено боржника із Винниківської міської ради на Львівську міську раду, у зв'язку з чим державним виконавцем 18.07.2024 винесено постанову про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні.
03.10.2024 державний виконавець прийняв постанову про накладення штрафу на боржника.
Відповідач-1 не надав доказів вчинення інших виконавчих дій з метою виконання судового рішення у цій справі.
Щодо виконання рішення суду у справі № 463/6302/17 (постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 № 463/6302/17), то позивачка не надала доказів того, що вона зверталася до органу державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.
Отже, враховуючи, що ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ на виконання судових рішень у справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22 не вжив належних та достатніх заходів з метою стягнення з відповідача-3 у примусовому порядку на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, бездіяльність відповідача-3 належить визнати протиправною.
В іншій частині вищевказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди, суд зазначає таке.
Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 підкреслив, що у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005 року).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (на яку покликається позивач в своїй касаційній скарзі). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 55).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 2а-2663/11/0170/5, на неврахування висновків якої зазначає позивач в касаційній скарзі.
Повертаючись до обставин цієї справи, слідує, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивачка обґрунтовує тим, що тривалим невиконанням рішень суду у справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22 та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України» їй завдано матеріальної та моральної шкоди, що підтверджується висновком експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження за заявою ОСОБА_2 від 30.01.2024 № 2785/23-26.
Згідно з висновком експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження за заявою ОСОБА_2 від 30.01.2024 № 2785/23-26 на вирішення судового експертного дослідження поставлені такі питання:
1. Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для ОСОБА_1 . Якщо так, то чи завдані ОСОБА_1 страждання (моральна шкода)?
2. Який можливий розмір моральної шкоди за спричинені страждання?
3. Як повпливало на психологічний та матеріальний стан ОСОБА_1 незаконне відкриття кримінальної справи № 466/9556/13-к в Шевченківському районному суді м. Львова?
Таким чином, вказаним висновком не досліджувалося наявність понесення моральних чи інших страждань у зв'язку з тривалим невиконанням рішень суду у справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22 та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України».
Суд також враховує, що однією з підстав проведення експертного дослідження було тривале невиконання рішення ЄСПЛ від 29.03.2018 року "Рашитов та інші проти України". Суд зазначає, що питання, пов'язані з виконанням/невиконанням рішення ЄСПЛ від 29.03.2018 року "Рашитов та інші проти України" не досліджується судом у цій справі. Крім того, експертом досліджено питання спричинення позивачці моральної шкоди, зокрема крізь призму кримінальних проваджень Шевченківського та Личаківського районних судів м. Львова (№ 466/9556/13-а, № 463/954/19, № 463/1257/21, № 463/10547/21, № 461/4204/22, № 463/6835/23, № 463/4214/23, № 463/11917/23).
Також суд враховує, що у цій справі вимога про стягнення моральної шкоди пов'язана із невиконанням судових рішень, поряд з цим у експертному дослідженні моральна шкода стосується питань, пов'язаних із звільненням позивачки з роботи. За таких обставин, суд критично оцінює наявність підстав для врахування висновку експертного дослідження за результатами проведення психологічного дослідження за заявою ОСОБА_2 від 30.01.2024 № 2785/23-26 при вирішенні цієї справи.
З цих же міркувань, не підлягає задоволенню позовна вимога про відшкодування позивачці витрат, пов'язаних із оплатою висновку експерта.
Також позивачкою не надано доказів спричинення позивачці матеріальної шкоди, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд також керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останньою не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.
2. Зобов'язати Львівську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10.10.2024 до 22.07.2025 згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
3. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невиконання судових рішень у справах № 2а-1041/08, № 813/719/16, № 813/5929/15, № 463/6946/22.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур