22 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/15396/20
провадження № 2-іс/340/277/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000060-3314-2652 від 11 січня 2020 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 4 503,15 грн. (з яких: 2 083,73 грн. за 2016 рік; 2 419,42 грн. за 2017 рік);
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000063-3314-2652 від 11 січня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000064-3314-2652 від 11 січня 2020 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 2 334,28 грн. (з яких: 851,41 грн. за 2016 рік; 1 482,87 грн. за 2017 рік).
13.07.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року ухвалено зобов'язати позивача у строк до 06 квітня 2021 року подати до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва (адреса: 01501, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус “А») заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або письмові пояснення, якими викладені відповідачем обставини заперечується.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року вирішено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року ухвалено клопотання відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві про заміну сторони задовольнити; замінити відповідача у справі Головне управління ДПС у місті Києві на правонаступника - відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП:44116011).
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований, утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. На виконання вимог Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та визначає порядок передачі не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджений Порядок передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (ОАСК).
Згідно з пунктами 4-7 Порядку №399 на розгляд та вирішення судам належать передачі судові справи, що не розглянуті ОАСК та передані до Київського окружного адміністративного суду, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ належать передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, що належать передачі судам, мають бути зареєстровані у базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акта приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ (у тому числі дану адміністративну справу).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана адміністративна справа передана судді А.В. Сагуну, у зв'язку з чим суддя прийняв справу до свого провадження.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що контролюючим органом при визначенні спірних податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішень. За таких обставин просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву ( а.с.32-36), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у спосіб визначений законодавством України. Зокрема за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником майна та відповідно платником податку. З приводу нарахування податкового зобов'язання за декілька податкових періодів, то це не призводить до порушення прав позивача, оскільки обов'язок позивача щодо сплати спірного податку продовжує існувати в силу Податкового кодексу України. Також зазначив, що відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статтями 266 ПК України позивач може бути звільнена від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а не від його сплати.
Представником позивача подано відповідь на відзив ( а.с. 56-57), в якій наполягає на позиції, викладеної у позові, та не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві..
Представником позивача подано додаткові пояснення у справі ( а.с.120-122).
Представником відповідача подано додаткові пояснення у справі ( а.с.99-107).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності громадянки ОСОБА_1 знаходяться об'єкти нерухомого майна:
- квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 114,0 кв. м. з 18.08.2015 року;
- садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,загальна площа садового будинку 279,0 кв.м. з 09.04.2013 року;
- нежилі приміщення (в літ.В) з №1 по №13 (групи приміщень № 52) загальною площею 384,60 кв.м. з 29.03.2012 року за адресою: АДРЕСА_3 .
ГУ ДПС у м. Києві проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийнято податкові повідомлення - рішення за 2016-2018 роки від 11.01.2020:
- за квартиру - податкове повідомлення-рішення №0000064-3314-2652 на загальну суму 4 634,58 грн., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єктів житлової нерухомості 18010200» за 2016 рік-на суму 851,41 грн., за 2017 рік-на суму 1 482,87 грн. та за 2018 рік - на суму 2 300,30 грн.( а.с.13)
- за садовий будинок - податкове повідомлення - рішення № 0000060-3314-2652 на загальну суму 10132,84 грн., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єктів житлової нерухомості 18010200» за 2016 рік - га суму 2 083,73 грн., за 2017 рік - на суму 2 419,42 грн. та за 2018 рік - на суму 5 629,69 грн. ( а.с.11);
- за нежилі приміщення - податкове повідомлення - рішення № 000063-3314- 2652 на загальну суму 14530,19 грн., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єктів житлової нерухомості 18010300» за 2016 рік - на суму 5 299,79 грн. та за 2017 рік - на суму 9 230,40 грн. ( а.с.12).
30 січня 2020 року позивач подала до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення Відповідача №№0000060-3314-2652, 0000063-3314-2652 та 0000064-3314-2652 від 11 січня 2020 року ( а.с.9-10).
23 березня 2020 року ДПС України прийняла Рішення про результати розгляду скарги №1308/Б/99-00-08-05-04-09, яким залишила без змін ППР, а скаргу - без задоволення (а.с.18-20).
Позивач частково не погоджується з оскаржуваними рішеннями в частині нарахування податкового зобов'язання за періоди 2016-2017 роки, вважає рішення в оскаржуваній нею частині необґрунтованими та такими, що були прийняті в результаті правопорушень зі сторони відповідача, а відтак такими, що підлягають частковому скасуванню в судовому порядку.
Нарахування відповідачем податкового зобов'язання за 2018 рік не є предметом спору у даній справі.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо податкового періоду за 2016, 2017 роки, суд зазначає наступне.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі -ПК України).
Згідно підпунктів 266.1.1,266.2.1,266.3.1,266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
З матеріалів справи видно, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення яким визначено позивачу, зокрема податкове зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2016, 2017 роки прийнято відповідачем та надіслане позивачу після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто вже після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення.
Відтак суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури прийняття вказаних вище податкових повідомлень - рішень, які прийнято з порушенням встановленого законом строку для його прийняття за за податковий період 2016, 2017 роки.
Також суд зазначає, що 07.12.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VIII, яким пункт266.10 статті 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3, змістом яких визначено:
"У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу".
Таким чином, з 01.01.2018 за змістом вищенаведеної норми Закону №2245-VIIIдозволено контролюючим органам визначати грошове зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом102.1 статті 102 ПК України.
Разом з тим, змін до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо строків надіслання податкових повідомлень-рішень цим Законом не внесено.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99надано офіційне тлумачення принципу дії закону в часі.
Так, в цьому рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У даному рішенні також акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
Враховуючи дату набрання чинності змін, внесених до підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України (01.01.2018), суд зазначає, що першим звітним періодом у якому відповідач мав право визначати грошове зобов'язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в межах 1095-денного строку, є 2018 рік. При цьому запровадження вказаної норми не спростовує обов'язку контролюючого органу винести відповідне податкове повідомлення-рішення до 01 липня року, наступного за звітним.
Таким чином норми підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VIII не підлягають застосуванню до спірних відносин щодо визначення у 2020 році грошового зобов'язання за 2016, 2017 роки та не виправдовують тієї обставини, що вказані вище податкові повідомлення-рішення винесені після 01.07.2017, що вказує на порушення відповідачем підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
За таких обставин, у даному випадку контролюючий орган при визначенні податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017 роки повинен був дотримуватись приписів саме підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України, а не підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України, з огляду на те, що вказана норма почала діяти лише з 01.01.2018.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2019 по справі №817/213/16.
Таким чином, відповідачем не доведено дотримання процедури прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень за період 2016,2017 роки, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та його скасування в частині суми, нарахованої за ці періоди.
Щодо податкового періоду за 2018 рік суд зазначає, що позивачем не оспорюються правомірність нарахування податкового зобов'язання за вказаний період.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують. При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Отже, розглядаючи справу в межах позовних вимог суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 2 525,4 грн ( а.с.8).
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293,295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000060-3314-2652 від 11 січня 2020 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 4 503,15 грн. (з яких: 2 083,73 грн. за 2016 рік; 2 419,42 грн. за 2017 рік);
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000063-3314-2652 від 11 січня 2020 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000064-3314-2652 від 11 січня 2020 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 2 334,28 грн. (з яких: 851,41 грн. за 2016 рік; 1 482,87 грн. за 2017 рік).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 2 525,4 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН