22 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2736/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернулась до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ТВО начальника штабу військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності підстав для звільнення сержанта ОСОБА_1 з військової частини, оформлене у вигляді повідомлення від 12.04.2025 р. за №3995;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення щодо звільнення сержанта ОСОБА_1 з військової служби відповідно ч. 4 п. 2 пп. "г" ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) визначені ч.12 п.3 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII з урахуванням оцінки суду викладеної у рішенні суду за результатами розгляду даної позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 14.03.2022 був призваний на військову службу. До теперішнього часу перебуває на військовій службі у батальйоні берегової оборони військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 30.01.2025 року за №36 родині: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано статус прийомної сім'ї з метою подальшого влаштування до неї дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 01.10.2019 року за №404 малолітньому ОСОБА_3 , 05.10.2015 р. надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв'язку з відбуванням батьками покарання у вигляді позбавлення волі. Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 20.02.2025 за №62 з 21.02.2025 року на виховання та спільне проживання у прийомну сім'ю гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передано ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який позбавлений батьківського піклування. Відповідно договору №1 про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї від 21.02.2025 ОСОБА_3 фактично передано до прийомної сім'ї позивача. Зазначає, що у відповідності до ч.12 п.3 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач має право на звільнення з військової служби, оскільки є прийомним батьком на утриманні перебуває дитина, позбавлена батьківського піклування, віком до 18 років. Вказує, що ОСОБА_1 подав по команді ТВО командира батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_4 рапорт про звільнення з військової служби на підставі ч.4 п.2 ст.26 пп «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) визначені ч.12 п.3 цієї статті ЗУ « Про військовий обов'язок та військову службу» разом із завіреними нотаріально копіями необхідних документів. Проте, листом від 12.04.2025 за №3995 позивачу повідомлено, що юридична служба військової частини НОМЕР_1 не вбачає законних підстав для звільнення сержанта ОСОБА_1 . При цьому, посилання на норми чинного законодавства або конкретні причини для прийняття такого рішення юридичною службою, в листі відсутні. Вважає, що командир військової частини НОМЕР_1 формально розглянув рапорт позивача та документи, які підтверджують підстави його звільнення з військової служби та прийняв рішення викладене у формі повідомлення від 12.04.2025 за №3995, яке не передбачене жодною нормою чинного законодавства, яке є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.31).
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років». Оте, вважає, що для звільнення позивача необхідно дотримано три умови: Перша умова - військовослужбовець, що має право на звільнення з військової служби за цією підставою має бути усиновлювачем, опікуном, піклувальником, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів або патронатним вихователем стосовно дитини. Друга умова - особа, стосовно якої здійснено усиновлення, встановлено опіку чи піклування, влаштовано у прийомну сім'ю чи патронатним вихователям повинна мати статус дитини-сироти або дитини позбавленої батьківського піклування. Третя умова - між зазначеними суб'єктами має виникнути відносини утримання, що визначаються одностороннім обов'язком усиновителя, опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів здійснювати матеріальне утримання дитини-сироти чи дитини позбавленої батьківського піклування, між якими виникли сімейно-правові відносини. Утримання, як умова визначена законодавцем, передбачена саме у матеріальному аспекті, оскільки главою 15 Сімейного кодексу України (основним джерелом права у сімейно-правових відносинах) безпосередньо передбачено саме матеріальний аспект утримання дитини у грошовій або натуральній формі. Вказує, що було знайдено судовий наказ, виданий Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 09.10.2024 по справі 398/4890/24 про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини. Зазначеним рішенням стягнено на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Центр соціальної допомоги та реабілітації «Джерело життя» для дітей, які залишились без батьківської опіки» аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 в розмірі однієї чверті її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду, тобто з 25.09.2024 та до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, вважає, що судовим рішенням, яке набрало законної сили 09.10.2024 встановлено безпосередній обов'язок утримувати дитину іншою особою. Зазначене відповідає принципам та засадам національного законодавства та міжнародних договорів у сфері сімейних правовідносин. Таким чином, на думку представника відповідача, долучені до рапорту позивача документи підтверджують відсутність такої підстави для звільнення, як: військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років. Крім того, посилався на те, що зі змісту документів, що долучені до позовної заяви та підтверджують повноваження ОСОБА_6 не вбачається наявності у представника права підписувати відповідну позовну заяву. Таким чином вважає, що представником позивача були порушені вимоги статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що має унеможливлювати подальший розгляд такої позовної заяви.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача. (а.с.52-54)
Ухвалою суду від 19.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання предствника позивача про залучення третьої особи. (а.с.65)
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.10-23).
09.04.2025 позивачем подано командиру 8 роти берегової охорони НОМЕР_3 батальйону берегової охорони військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з лав Збройних сил України у запас відповідно до ч.4 п.2 ст.26 пп.«г» Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). (а.с.45)
До рапорту додано нотаріально завірені копії (що не заперечується відповідачем): свідоцтва про народження дитини; рішення про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування від 01.07.2019; рішення про утворення прийомної сім'ї від 30.01.2025; рішення про влаштування на виховання і спільне проживання до прийомної сім'ї від 20.02.2025; договір про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї від 21.02.2025.
ТВО командира НОМЕР_3 батальйону берегової охорони військової частини НОМЕР_1 підготовлено подання про звільнення позивача з військової служби. (а.с.15)
Листом №3995 від 12.04.2025 за підписом ТВО начальника штабу військової частини НОМЕР_1 командира НОМЕР_3 батальйону берегової охорони військової частини НОМЕР_1 повідомлено, що юридична служба військової частини НОМЕР_1 не вбачає законних підстав для звільнення сержанта ОСОБА_1 .
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, через свого представника звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд зазначає наступне.
Щодо відсутності повноважень у представника позивача адвоката Кошеленко А.В., суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Так, у матеріалах справи наявний ордер серії ВА №1111735 від 28.04.2025 щодо надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Кіровоградському окружному адміністративному суді адвокатом Кошеленко Алла Вячеславівна. (а.с.5)
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з ч.1, ч.3 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє дотепер.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: 3) під час дії воєнного стану: військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
При цьому відповідно до ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до абз.2 п.12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пп.2 п.225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: 1) Подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16): на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно п.12.11. Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: 17) військовослужбовцями, які є прийомними батьками, батьками-вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років:
копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
копія рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
копія рішення про утворення прийомної сім'ї, про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу, копія договору про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї, копія договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.
Так, позивачем до рапорту про звільнення з військової служби були надані копії:
- свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9);
- рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 01.07.2019 №404 про надання малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв'язку з відбуванням батьками покарання у вигляді позбавлення волі (рішення Олександрійського міськрайонного суду від 26.12.2017, ухвала Кропивницького апеляційного суду від 13.02.2019 р.) (а.с.14);
- рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 30.01.2025 №36 про надання родині: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу прийомної сім'ї з метою подальшого влаштування до неї дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (а.с.8);
- рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 20.02.2025 №62 про передачу з 21.02.2025 року на виховання та спільне проживання у прийомну сім'ю гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дитину, позбавлену батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-11);
- договір №1 про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї від 21.02.2025 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який позбавлений батьківського піклування, укладений між виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.12-13).
Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони від 06.08.2024 № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України (далі - Порядок №531).
Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту. (п.1 розділ І Порядку №531)
Пунктом 2 розділу І Порядку №532 передбачено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. (п.1 розділу ІІ Порядку №531).
Розділом III Порядку №531 визначені особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі.
У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Забороняється:
1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;
2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо;
3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;
4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці ЗСУ, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26. Військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає по команді рапорт та документи, які підтверджують наявність підстав для звільнення зі служби. Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Права посадових осіб щодо звільнення з військової служби та видання наказів по особовому складу про звільнення військовослужбовців у період дії воєнного стану наведені у пп.2 п.225 Положення №1153/2008.
Рапорт про звільнення з військової служби подається військовослужбовцем у письмовій формі (паперовій або електронній). Рапорт у паперовій формі може бути направлений засобами поштового зв'язку, а також через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Подання такого рапорту в усній формі не допускається. Рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби реєструється службою діловодства військової частини і передається для попереднього вивчення до служби персоналу та юридичної служби, які повинні вивчити рапорт та підтвердні документи, оцінити законність підстав для звільнення з військової служби. Рішення по суті рапорту (про задоволення рапорту чи відмову у його задоволенні) приймає посадова особа, визначена пп.2 п.225 Положення №1153/2008, зокрема командир бригади, у військовому званні полковника і вище. Рішення по суті рапорту повинно бути прийняте у строк не більше 14 днів з дня подання рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою, містити правову підставу та обґрунтування такого рішення. Звільнення військовослужбовця з військової служби здійснюється наказом по особовому складу, а виключення із списків особового складу військової частини - наказом по стройовій частині, який є похідним від наказу по особовому складу. Для підготовки та видання таких наказів установлена відповідна процедура та передбачені відповідні повноваження командирів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до безпосереднього керівника було подано рапорт на звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону. До рапорту були додані документи, визначені пп.17 п.5 Додатку 19 Інструкції №170.
В подальшому, рапорт позивача було погоджено командиром 8 роти берегової оборони НОМЕР_3 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 та ТВО командира НОМЕР_3 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 (а.с.45) й підготовлено подання про звільнення позивача з військової служби. (а.с.15)
Проте, листом від 12.04.2025 за №3995 за підписом ТВО начальника штабу військової частини НОМЕР_1 позивача повідомлено, що юридична служба військової частини НОМЕР_1 не вбачає законних підстав для звільнення сержанта ОСОБА_1 . При цьому, будь яке обґрунтування з посиланням на норми чинного законодавства для прийняття такого рішення юридичною службою, в листі відсутнє.
Проте, у відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що долучені до рапорту позивача документи підтверджують відсутність такої підстави для звільнення, при цьому не зазначають якої саме підстави, а лише цитує норму п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Крім того, посилається на судовий наказ, виданий Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 09.10.2024 по справі №398/4890/24 про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини. Зазначеним рішенням стягнено на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Центр соціальної допомоги та реабілітації «Джерело життя» для дітей, які залишились без батьківської опіки» аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 в розмірі однієї чверті її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду, тобто з 25.09.2024 та до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, на думку представника відповідача, судовим рішенням, яке набрало законної сили 09.10.2024 встановлено безпосередній обов'язок утримувати дитину іншою особою.
Щодо наявності судового наказу виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 09.10.2024 по справі №398/4890/24, суд зазначає, що стягнення аліментів на утримання дитини не перебуває у прямому зв'язку з інститутом прийомної сім'ї. Крім того, частиною 4 статті 256-3 Сімейного кодексу України передбачено, що за прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до прийомної сім'ї.
Право на звільнення з військової служби, визначене п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пов'язане саме із статусом прийомних батьків на утриманні яких перебуває дитина, яка позбавлена батьківського піклування.
Щодо посилання відповідача на те, що у ОСОБА_1 , як у прийомного батька відсутній обов'язок утримання дитини, оскільки це прямо не передбачено чинним законодавством, суд зазначає.
Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст.256-1 Сімейного кодексу України прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно статті 256-2 СК України прийомні батьки - подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли для спільного проживання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Прийомні батьки несуть обов'язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 цього Кодексу.
Прийомними батьками не можуть бути особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.
Статтею 256-3 СК України визначено, що прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім'ї.
На влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до прийомної сім'ї потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
Згода дитини на її влаштування до прийомної сім'ї з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона перебуває, у присутності прийомних батьків і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.
Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку. Після досягнення 18-річного віку такі особи у разі продовження навчання в закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти можуть, за їх вибором, продовжити проживати і виховуватися у цій прийомній сім'ї до закінчення такого закладу.
Особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, за їхнім вибором можуть продовжити проживати та виховуватися у прийомній сім'ї до досягнення ними 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.
За прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до прийомної сім'ї.
Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 №565затверджено Положення про прийомну сім'ю, де пунктом 1 передбачено, що метою утворення прийомної сім'ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім'ї на виховання та спільне проживання.
Пунктами 2 - 4 цього Положення визначено, що прийомна сім'я - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, уражені ВІЛ-інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб.
Прийомні батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану у прийомні сім'ї можуть тимчасово влаштовуватися діти, які залишилися без батьківського піклування, на умовах тимчасового влаштування в межах передбаченої граничної чисельності дітей у прийомній сім'ї.
Прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім'ї.
Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку. Після досягнення 18-річного віку такі особи у разі продовження навчання в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти можуть за їх вибором продовжити проживати і виховуватися у цій прийомній сім'ї до закінчення відповідних закладів освіти.
Особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, яким встановлено інвалідність, за їх вибором можуть продовжити проживати і виховуватися у прийомній сім'ї до досягнення ними 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.
Прийомна сім'я може утворюватися у житловому приміщенні, що належить кандидатам у прийомні батьки на праві власності або перебуває у користуванні за договором найму (оренди), укладеного не менш як на три роки та засвідченого нотаріально, за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належного стану житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку, наявності умов для проживання, виховання та розвитку дитини).
За прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно п.6 Положення на підставі рішення про утворення прийомної сім'ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання (далі - договір) за формою згідно з додатком.
Договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї - адміністративний договір, що укладається на підставі закону, одним із учасників якого обов'язково є суб'єкт владних повноважень, його зміст становлять права та обов'язки учасників, передбачені законом та цим договором, у сфері захисту прав та інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.
Після укладення договору служба у справах дітей знімає заявників з обліку потенційних прийомних батьків.
Дія договору припиняється у разі виникнення у прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (тяжка хвороба прийомних батьків, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), невиконання прийомними батьками обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, відмови прийомних батьків від обов'язкової евакуації разом з прийомними дітьми у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, під час дії на території України або в окремих її місцевостях надзвичайного або воєнного стану, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини, невиконання індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, вибуття із прийомної сім'ї усіх прийомних дітей, досягнення молодшим з прийомних батьків пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 8 цього Положення), виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини з прийомної сім'ї з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, якщо іноземець є родичем дитини, за згодою сторін та з інших причин, передбачених договором, а також за наявності обставин, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України.
З огляду на викладені норми, утримання прийомними батьками дітей, позбавлених батьківського піклування, включає в себе обов'язки щодо виховання, розвитку, утримання та забезпечення умов проживання дітей, яких вони прийняли на виховання. Держава надає фінансову підтримку прийомним-батькам, а також забезпечує соціальний супровід. Прийомні діти мають право на аліменти.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у звільненні його з військової служби. При цьому, суд зазначає, що повідомлення від 12.04.2025 №3995 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог КАС України, тому з огляду на вимоги ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними дії військової частини щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі ч.4 п.2 пп."г" ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) визначені ч.12 п.3 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII.
Щодо вимоги позивача зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає таке.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Разом з тим, оскільки позивачем вчинені усі дії та дотримано умови, визначені законом, щодо прийняття суб'єктом владних повноважень позитивного рішення за його рапортом від 09.04.2025, суд з огляду на норми ч.4 ст.245 КАС України, доходить висновку що способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби відповідно ч.4 п.2 пп."г" ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) визначені ч.12 п.3 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно ч.4 п.2 пп."г" ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) визначені п.3 ч.12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА