ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" липня 2025 р. справа № 300/6673/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.02.2024 №092850018597 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи на території російської федерації та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 02.02.2023.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача, оскільки вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Зазначив, що всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечили з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказали, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж. Зазначили, що до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 14.06.1994 у Нафтогазовидобувному управлінні “Архангельськнафтогаз» об'єднання “Комінафта», з 27.10.1995 по 01.05.1998 у Нижньовартовській філії спільного підприємства “Сібнафта», з 20.03.2000 по 05.03.2001 у ТОВ “Геопроект», з 24.03.2001 по 31.05.2008, з 01.06.2008 по 14.10.2010 в ЗАТ “Обнафторемонт», з 20.08.2011 по 29.05.2012, з 14.03.2013 по 11.08.2014 в ТОВ “Техноінвест», з 17.01.2015 по 12.10.2015, з 18.11.2015 по 17.11.2016, з 17.01.2017 по 29.10.2019 у ТОВ “Карпати Сервіс», оскільки в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, а для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, однак позивачем довідки не подано. Також правомірно не зараховано до страхового стажу позивача періоду роботи на території росії, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Таким чином, право на пенсію за віком на пільгових умовах у відповідача відсутнє. Просила у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.02.2023 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.03.2023 № 092850018597 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 №300/3404/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.03.2023 № 092850018597.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 14.06.1994 у Нафтогазовидобувному управлінні “Архангельськнафтогаз» об'єднання “Комінафта», з 27.10.1995 по 01.05.1998 у Нижньовартовській філії спільного підприємства “Сібнафта», з 20.03.2000 по 05.03.2001 у ТОВ “Геопроект», з 24.03.2001 по 31.05.2008, з 01.06.2008 по 14.10.2010 в ЗАТ “Обнафторемонт», з 20.08.2011 по 29.05.2012, з 14.03.2013 по 11.08.2014 в ТОВ “Техноінвест», з 17.01.2015 по 12.10.2015, з 18.11.2015 по 17.11.2016, з 17.01.2017 по 29.10.2019 у ТОВ “Карпати Сервіс».
Тим же рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.02.2023, із врахуванням висновків суду.
На виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на заміну від 03.03.2023 № 092850018597 прийнято рішення від 05.02.2024 №092850018597 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до вказаного рішення зазначено, що вік заявника 55 років, страховий стаж - 30 роки 03 місяців 19 днів, пільговий стаж 0 років, а тому у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Також зазначено, що на виконання судового рішення до страхового стажу зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 14.06.1994, з 27.10.1995 по 01.05.1998, з 20.03.2000 по 05.03.2001, з 24.03.2001 по 31.05.2008, з 01.06.2008 по 14.10.2010, з 20.08.2011 по 29.05.2012, з 14.03.2013 по 11.08.2014, з 17.01.2015 по 12.10.2015, з 18.11.2015 по 17.11.2016, з 17.01.2017 по 29.10.2019.
Не погоджуючись з вказаним рішення позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно зістаттею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статі 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Як встановлено судом, відповідно до наявної в матеріалах адміністративної справи трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1989 позивач працював, зокрема:
з 01.01.1992 по 14.06.1994 у Нафтогазовидобувному управлінні “Архангельськнафтогаз» об'єднання “Комінафта» на посаді оператора підземного ремонту свердловин,
з 14.12.1995 по 01.05.1998 у Нижньовартовській філії спільного підприємства “Сібнафта» на посаді машиніста підйомника,
з 20.03.2000 по 05.03.2001 у ТОВ “Геопроект» на посаді машиніста підйомника,
з 24.03.2001 по 31.05.2008 в ЗАТ “Обнафторемонт» на посаді машиніста підйомника,
з 20.08.2011 по 29.05.2012, з 14.03.2013 по 11.08.2014 в ТОВ “Техноінвест» на посаді механіка по ремонту автотранспорту автотранспортного виробництва, машиніста підйомника автотранспортного виробництва,
з 17.01.2015 по 12.10.2015, з 18.11.2015 по 17.11.2016, з 17.01.2017 по 29.10.2019 у ТОВ “Карпати Сервіс» на посаді на посаді механіка автотранспортного виробництва.
Таким чином, судом встановлено, що посади на яких працював позивач з 01.01.1992 по 14.06.1994, з 14.12.1995 по 01.05.1998, з 20.03.2000 по 05.03.2001, з 24.03.2001 по 31.05.2008 визначені у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. №10, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року №36, чинними на момент перебування позивача на посадах (Оператори по підземному ремонту свердловин, Машиністи підйомників код 2130200а-15870, 2130200а-14012), та є пільговими.
Більше того, Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту »б» статті 13 Закону України »Про пенсійне забезпечення». Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, оскільки посади на яких працював позивач були віднесені до посад із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, то періоди роботи з 01.01.1992 по 14.06.1994, з 14.12.1995 по 01.05.1998, з 20.03.2000 по 05.03.2001, з 24.03.2001 по 31.05.2008 підлягають зарахуванню до його пільгового стажу.
Решта періодів роботи з 20.08.2011 по 29.05.2012, з 14.03.2013 по 11.08.2014 на посаді механіка по ремонту автотранспорту автотранспортного виробництва, машиніста підйомника автотранспортного виробництва та з 17.01.2015 по 12.10.2015, з 18.11.2015 по 17.11.2016, з 17.01.2017 по 29.10.2019 на посаді на посаді механіка автотранспортного виробництва не відносять до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах та не підлягають зарахуванню до пільгового стажу.
Відтак, стаж позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 складає більше 12 років 11 місяців.
Щодо неможливості зарахування пільгового стажу позивача на території рф, суд зазначає наступне.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань “відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.
Так, на переконання суду, посилання відповідача на відсутність підстав для врахування до стажу позивача періодів роботи у рф, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є безпідставними, з оглядну на наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні періодів роботи на території росії.
Відповідно до статті 114 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача необхідного пільгового стажу, та відповідно, права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.02.2024 №092850018597 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 55 років звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - 24.02.2023.
Враховуючи викладене, звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а тому позивачу слід призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 03.02.2023 року, а не як зазначено позивачем 02.02.2023.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії досяг 55 річного віку, має загальний страховий стаж та необхідний спеціальний стаж роботи за Списком №2.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, територіальним органом Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
З огляду на наведене в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з цього приводу слід відмовити.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 по 14.06.1994, з 14.12.1995 по 01.05.1998, з 20.03.2000 по 05.03.2001, з 24.03.2001 по 31.05.2008 та призначити з 03.02.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1211,20 грн., судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.02.2024 №092850018597 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 01.01.1992 по 14.06.1994, з 14.12.1995 по 01.05.1998, з 20.03.2000 по 05.03.2001, з 24.03.2001 по 31.05.2008.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 03.02.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.