ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" липня 2025 р. справа № 300/9208/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-3), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Київській області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за №091630016231 від 26.10.2023;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Київській області зарахувати період роботи з 17.09.1997 по 19.09.2018 до пільгового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дня звернення за пенсією.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 12.06.2023 призначено пенсію відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, 22.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про прининення виплати раніше призначеної пільгової пенсії, оскільки в ході повторної перевірки пенсійної справи спеціалістами Головних управлінь ПФУ в Київській та Донецькій областях ухвалено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 від 27.10.2023 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки, посада на якій працював позивач у спірні періоди передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 № 162.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.48-49).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.61-62).
Відповідач-3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду через підсистему «Електронний суд» 10.02.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через веб портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 31.07.2023 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за результатом якої прийнято рішення № 091630016231 від 26.10.2023 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність 10 років пільгового стажу роботи за Списком № 1. Внаслідок чого, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, а Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є неналежним відповідачем у даній справі (а.с.67-69).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.02.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що при повторному зверненні позивача із заявою про призначення пенсії було ухвалено рішення від 08.08.2023 за № 091630016231 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком № 1 з 12.06.2023. Однак, Головним управління Пенсійного фонду України в Київській області було переглянуто рішення про призначення пенсії та ухвалено рішення від 26.10.2023 за № 091630016231 про відмову в призначенні пенсії за віком. Звернуто увагу суду, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області тільки надало інформацію позивачу про прийняття рішень по суті, внаслідок чого, відповідачем не здійснювалося розгляд заяви позивача та не приймалося жодного рішення при відмову у призначенні пенсії (а.с.85-90).
24.02.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області за результатами перегляду пенсійної справи прийнято рішення від 26.10.2023 за № 091630016231 про відмову в призначенні пенсії за віком. Вказано, що страховий стаж особи становить 26 років 03 місяці 16 днів, пільговий стаж особи відсутній. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи за пільговою довідкою від 31.07.2023 № 203/69-92 з 17.09.1997 по 19.09.2018, оскільки в довідці не зазначено первинні документи, на підставі яких надано пільгову довідку, відсутня інформація про роботу протягом повного робочого дня, накази про затвердження атестації робочих місць не завірені підприємством. Відповідно до записів трудової книжки заявник з 17.09.1997 по 01.12.2010 працював на посаді рентгенлаборанта відділення профілактики, що не відповідає посаді зазначеній в пільговій довідці. Отже, позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки останній не набув необхідного пільгового стажу. Окрім того, вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Внаслідок чого, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.202-59).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 12.06.2023 призначено пенсію за віком за Списком № 1, що підтверджується рішенням пенсійного органу від 08.08.2023 за № 091630016231 (а.с.100).
Однак, при повторному розгляді справи Головним управління Пенсійного фонду України в Київській області переглянуто вищевказане рішення та рішенням від 26.10.2023 за № 091630016231 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки в довідці не зазначено первинні документи, на підставі яких надано пільгову довідку, відсутня інформація про роботу протягом повного робочого дня, накази про затвердження атестації робочих місць не завірені підприємством. Відповідно до записів трудової книжки заявник з 17.09.1997 по 01.12.2010 працював на посаді рентгенлаборанта відділення профілактики, що не відповідає посаді зазначеній в пільговій довідці. Отже, позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.73).
Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частина 2 цієї норми визначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній страховий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1992 (а.с.33-34) позивач:
- з 17.09.1997 - прийнятий на посаду рентгенлаборанта відділення профілактики в Івано-Франківській міській поліклініці № 2;
- з 01.12.2010 - переведений на посаду старшого рентгенлаборанта ренгенкабінету;
- з 19.08.2018 - звільнений з займаної посади за власним бажанням.
До заяви про призначення пільгової пенсії та до суду позивачем надано уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу, зокрема:
- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.10.2023 за № 272/69-92 (а.с.11);
- карта фотографії робочого дня (а.с.13,15,17,32-34);
- накази Івано-Франківського міської поліклініки № 2 «Про працівників рентгенкабінетів поліклініки» від 14.01.2003 за № 6, від 02.01.2008 за № 9, від 07.01.2013 за № 19 (а.с.14,16,18);
- висновок експертизи якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на Івано-Франківській міській поліклініці № 2 за № 171 від 16.06.1999, за № 781 від 06.02.2003, за № 3778 від 04.07.2008, за № 1354/2 від 26.02.2013 (а.с.20-27).
Відмовляючи позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 17.09.1997 по 01.12.2010 відповідач, видав на те, що в довідці не зазначено первинні документи, на підставі яких надано пільгову довідку, відсутня інформація про роботу протягом повного робочого дня, накази про затвердження атестації робочих місць не завірені підприємством. Відповідно до записів трудової книжки заявник з 17.09.1997 по 01.12.2010 працював на посаді рентгенлаборанта відділення профілактики, що не відповідає посаді зазначеній в пільговій довідці.
Надаючи оцінку таким доводам, наведеним в обґрунтування спірного рішення, суд враховує, що у розділі ХІХ Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, передбачалася посада молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Дана редакція була чинною до 03.08.2016.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено нова редакція Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зокрема, були внесені зміни до Розділу XIX Списку № 1, а саме у даний розділ включені посади молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодших спеціалістів з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Відповідно до вимог статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу XIX «Охорона здоров'я» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи, за результатами атестації робочих місць та повної трудової зайнятості, мають серед іншого молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів).
Професійна назва "рентгенлаборант" (код 3229) міститься у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327.
В редакції Списку № 1, введеному в дію постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, не зазначено конкретних посад згідно з Національним класифікатором професій України ДК 003:2010, натомість зазначена вся номенклатура спеціальностей «молодших спеціалістів з медичною освітою».
Зазначений підхід розкривається в Положенні про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від23.11.2007 № 742.
Наказом Міністерства охорони здоров'я № 340 від 28.11.1997 затверджено «Положення про кабінет рентгенодіагностики», пункти 1.1 та 1.2 якого передбачають, що кабінет рентгенодіагностики (далі - кабінет) входить до складу рентгенодіагностичного відділення або в залежності від місцевих умов існує як самостійний підрозділ закладу; персонал кабінету складається із лікарів-рентгенологів, рентген лаборантів, молодших медичних сестер по догляду за хворими в рентген-кабінетах або санітарок. Очолює кабінет лікар-рентгенолог.
Пунктом 3.4 вказаного Положення передбачено, що штати кабінету встановлюються згідно з штатними нормативами рентгенодіагностичних відділень (кабінетів), виходячи із обсягу робіт і розрахункових норм часу на проведення рентгенодіагностичних досліджень.
Також, відповідно до пункту 4.14 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.11.2007 № 742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою», робота на посадах рентгенлаборантів, технологів з рентгенологічної діагностики зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальністю «рентгенологія».
Згідно з пунктами 1.6, 4.14 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою та пункту 12 «Рентгенологія» додатку 1 до пункту 1.6 цього Положення, атестація проводиться за спеціальностями, передбаченими Номенклатурою спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою (додаток 1) з урахуванням вимог кваліфікаційних характеристик молодших спеціалістів з медичною освітою. При цьому робота на посаді рентгенлаборанта зараховується до стажу роботи за спеціальністю "рентгенологія", що включена до номенклатури спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою. Відповідно позиція Списку № 1 «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів)», поширюється на рентгенлаборантів у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку.
Окрім того, оцінивши надані докази, судом встановлено, що позивачем підтверджена одна із трьох обов'язкових умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які встановлені частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV, а саме: зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Щодо доводів відповідача-2 про те, що подана інформація про атестацію робочих місць не завірена належним чином, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
За приписами пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Водночас, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 в справі № 520/15025/16-вказала на таке:
«...Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
49. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць…
54. Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту б статті 13 Закону № 1788-XII - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
55. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
56. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
57. Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.
58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник…».
Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства та вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, особа, яка звертається за призначенням їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 повинна надати пенсійному органу до заяви разом з трудовою книжкою витяги з наказу по підприємству про результати атестації робочого місця за відповідною посадою.
В спірному випадку позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 надав пенсійному органу: наказ Івано-Франківського міської поліклініки № 2 «Про працівників рентгенкабінетів поліклініки» від 14.01.2003 за №6; наказ Івано-Франківського міської поліклініки № 2 «Про працівників рентгенкабінетів поліклініки» від 02.01.2008 за № 9; наказ Івано-Франківського міської поліклініки № 2 «Про працівників рентгенкабінетів поліклініки» від 07.01.2013 за № 19; висновок експертизи якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на Івано-Франківській міській поліклініці № 2 за № 171 від 16.06.1999; висновок експертизи якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на Івано-Франківській міській поліклініці № 2 за № 781 від 06.02.2003; висновок експертизи якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на Івано-Франківській міській поліклініці № 2 за № 3778 від 04.07.2008; висновок експертизи якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, згідно з яким призначаються пенсії за віком на пільгових умовах на Івано-Франківській міській поліклініці № 2 за № 1354/2 від 26.02.2013.
На підставі наведених документів, судом встановлено, що відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чергові атестації робочих місць в Івано-Франківській міській поліклініці № 2 були проведені у червні 1999 року, в січні 2003 року, в лютому 2008 року та в лютому 2013 року, а робоче місце «рентгенолаборант» вважається шкідливим та важким, що надає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
Отже, атестація робочих місць за професією (посадаю) «рентгенолаборант» в Івано-Франківській міській поліклініці № 2 в спірний період з 17.09.1997 по 01.12.2010 проведена, позивач отримав документи щодо атестації робочих місць та надав пенсійному органу разом про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, що є підставою для зарахування періоду роботи позивача з 17.09.1997 по 01.12.2010 до пільгового стажу, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах.
Зважаючи на встановлені судом обставини, та виходячи з мотивів територіального органу пенсійного фонду України, викладених в спірному рішенні від 26.10.2023 №091630016231, суд дійшов висновку про неправомірність відмови в зарахуванні періоду роботи з 17.09.1997 по 19.09.2018 до пільгового стажу ОСОБА_1 .
Щодо пільгового періоду з 02.12.2010 по 19.09.2018, то суд зазначає, що відповідно до Форми РС-право за пенсійною справою ОСОБА_1 коментований період роботи не зарахований пенсійним органом до пільгового стажу за Списком № 1, водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавалися необхідні документи для підтвердження такого стажу, однак, відповідачем-2 вказане не було взято до уваги під час повторного вивчення пенсійної справи та не надавалася повторна оцінка вказаному періоду, що створює ситуацію неправомірного звуження обсягу конституційних прав позивача на пенсію без відповідної правової підстави.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд не може зобов'язати призначити або поновити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії, та вважає за необхідне, зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати період роботи з 17.09.1997 по 19.09.2018 до пільгового стажу ОСОБА_1 . Водночас, з огляду на те, що відповідач наразі не реалізував своє повноваження щодо зарахування та аналізу пільгового стажу позивача періоду його роботи на посаді рентгенлаборанта, внаслідок чого, позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 не підлягає задоволенню у зв'язку з передчасністю її заявлення.
Внаслідок чого, відповідачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області слід повторно розглянути заяву позивача від 31.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 15.11.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області частину сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії за № 091630016231 від 26.10.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 04071) зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 17.09.1997 по 19.09.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 04071) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 від 31.07.2023, із врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 04071) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 04071);
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вул. Надії Алексеєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49008).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.