ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
"23" липня 2025 р. справа № 300/2876/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №300/2876/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення за №121130004830 від 07.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком достроково, та зобов'язання призначити пенсію з 02.10.2024, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) 28.04.2025 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії від 07.11.2024 №121130004830;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити мені з 02.10.2024 пенсію за віком достроково, відповідно до Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №300/2876/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.11.2024 за №121130004830 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 6 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 01.11.2024 пенсію за віком відповідно до пункту 6 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
Крім вказаного, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову у справі №300/2876/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення за №121130004830 від 07.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком достроково, та зобов'язання призначити пенсію з 02.10.2024.
Також ОСОБА_1 подала до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 03.07.2025", яку зареєстровано судом 04.07.2025 за вх.№18116/25 (а.с.120). У вказаній заяві позивач повідомила про те, що документи, які підтверджують понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи та їх сплати, будуть подані не пізніше п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Водночас, при ухваленні рішення по справі №300/2876/25, судом не вирішено питання про відшкодування на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, оскільки станом на день ухвалення судового рішення по суті спору, представник позивача не подав розрахунку та доказів, які засвідчують зміст і обсяг наданої позивачу професійної правової допомоги.
ОСОБА_1 12.07.2025 скерувала до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву про стягнення судових витрат з відповідача із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 12.07.2025", реєстрацію якої здійснено судом 14.07.2025 за вх.№5992/25.
У поданій заяві позивач просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 800,00 гривень;
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про ухвалення додаткового судового рішення передано на розгляд судді Чуприні О.В.
Також позивач 22.07.2025 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 22.07.2025", яку зареєстровано в суді 22.07.2025 за вх.№19582/25. Дана заява за своїм змістом, а також доданими документами є аналогічною до поданої позивачем заяви про стягнення судових витрат з відповідача із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 12.07.2025".
Розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат, вивчивши наведені доводи та обґрунтування, з урахуванням заперечень відповідача, дослідивши долучені до заяви докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Абзацами 1 і 2 частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За правилами статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Зокрема, частинами 3 і 5 статті 143 КАС України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Аналіз такого правового врегулювання дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача в адміністративному позові просив вирішити питання розподілу судових витрат.
Отже позивач, у даному випадку дотрималась вимог частини 3 статті 143 КАС України, подавши заяву про вирішення питання розподілу судових витрат, після чого подавши суду 12.07.2025 докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
За змістом пунктами 1 та 2 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження обставини залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10 800,00 гривень, Безручко І.І. долучено:
- договір про надання правничої допомоги від 12.04.2025 за №716;
- акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору надання правової допомоги від 12.04.2025 за №716;
- платіжна інструкція №8384-5508-3003-0845 від 12.07.2025.
Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що факт виконання вказаних робіт, відсутність будь яких заперечень щодо змісту і обсягу послуг та їхньої вартості підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору надання правової допомоги від 12.04.2025 за №716 з описом робіт, виконаних адвокатом Щегловим Дмитром Сергійовичем у справі №300/2876/25 від 11.07.2025 (надалі по тексту - Акт, акт наданих послуг), згідно якого, надано наступну правову допомогу:
- вивчення рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 01.11.2024 та необхідних матеріалів для подачі позову у справі №300/2876/25 кількість сторінок 3 шт., обсяг послуг (робіт), годин 1 година, сума 1200 гривень;
- складання та подання адміністративного позову до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у справі №300/2876/25 кількість сторінок 8 шт., обсяг послуг (робіт), годин 7 годин, сума 8400 гривень;
- складання клопотання про судовий збір від 28.04.2025 та заяви від 04.07.2025 у справі №300/2876/25 кількість сторінок 3 шт., обсяг послуг (робіт), годин 1 година, сума 1200 гривень.
Загальна вартість послуг, вказаних в Акті становить 10 800,00 гривень.
Відтак, позивачем надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 10 800,00 гривень, що дає суду підстави для розгляду питання відшкодування останніх
При оцінці характеру наданої адвокатом Щегловим Дмитром Сергійовичем правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 12.04.2025, укладений між адвокатом Щегловим Дмитром Сергійовичем і Безручко І.І. та акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору надання правової допомоги від 12.04.2025 за №716 з описом робіт, виконаних адвокатом Щегловим Дмитром Сергійовичем у справі №300/2876/25, слід виходити із наступного.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката як визначено частиною 5 статті 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
В даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."
З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 10 800,00 гривень, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є дещо завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи.
Такий висновок суд зробив з огляду на зміст та незначну кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Окрім цього, позовна заява в цій справі є типовою для цієї категорії спорів в частині оцінки норм права та об'єктивно містить незначний обсяг викладу обставин справи. Підготовка такої позовної заяви не потребувала значного часу і не мала завдати значних клопотів для спеціаліста в сфері юриспруденції - адвоката.
Також суд зазначає про те, що акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору надання правової допомоги від 12.04.2025 за №716, містить ряд недоліків, зокрема, зазначено, що адвокатом витрачено 1 годину на вивчення рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 01.11.2024, натомість, спірним у адміністративній справі №300/2876/25 було рішення Управління від 07.11.2024, що свідчить про формальний підхід до оформлення вказаного документу.
Окремо суд зважає на те, що до заяви від 28.04.2025 ОСОБА_1 долучила відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 10.11.2025 за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року, згідно яких загальна сума отриманих соціальних виплат за 2024 рік становить 4 000,00 гривень.
Саме вказаний документ і відповідне клопотання було підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, зважаючи на обставину неможливості оплатити судовий збір.
В свою чергу, позивач згідно акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору надання правової допомоги від 12.04.2025 за №716 та платіжної інструкції №8384-5508-3003-0845 від 12.07.2025, за відсутності коштів на сплату судового збору, проведено оплату вартості наданих послуг із правничої допомоги в розмірі 10 800 гривень.
Матеріали справи як і заява представника позивача від 12.07.2025 позбавлені аргументів і доказів визначення пріоритетності сплати коштів за правничу допомогу над сплатою судового збору, розмір якого в дев'ять разів менший від фактично оплачених коштів адвокату Безручко І.В.
Підсумовуючи свої аргументи і мотиви, враховуючи зміст і складність спірних правовідносин, в межах яких адвокатом Щегловим Д.С. надано правничу допомогу, суд вважає справедливим можливе відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 гривень.
За змістом частини 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 252 КАС України).
Відтак, суд дійшов переконання про наявність достатніх підстав для ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті наданої правничої допомоги в розмірі 1 000,00 гривень.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 і 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат,- задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №300/2876/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення за №121130004830 від 07.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком достроково, та зобов'язання призначити пенсію з 02.10.2024.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 гривень (одна тисяча гривень нуль копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018;
третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України Полтавській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13967927), вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000.
Суддя Чуприна О.В.