22 липня 2025 року Справа № 280/4041/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення пенсії за віком позивача з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки;
2) зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу з 17.03.2025 пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022 - 2024 роки та виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою.
Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Скржешевським М.С., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АВ № 1194515 від 01.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебувала на обліку в органі Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років. У зв'язку з досягненням віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який дає право на виплату пенсії за віком, 17.03.2025 позивач звернулася до відповідача 1 із відповідною заявою про призначення пенсії. Пенсійним органом переведено позивача з одного виду пенсії на інший, застосувавши при цьому показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2022-2024 роки), як передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказані дії, на думку представника позивача, порушують законні права та інтереси позивача, оскільки вони ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, тому є протиправними. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
30.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача від 17.03.2025 було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Відтак рішення про перерахунок пенсії повинно прийматись органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень пп. 4.1, 4.2 Порядку № 22-1, тобто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, зазначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Відтак пільги дострокового виходу на пенсію за вислугу років визначаються п. «е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції станом на 13.09.2010), а розмір пенсії визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства України та на підставі вищевикладеного, оскільки позивачу пенсію за вислугу років призначено первинно, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2022 - 2024 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсій у 2025 році. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
27.06.2025 судом отримано відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому зазначено, що позивачу вже призначено пенсію відповідно до Закону №1788, тобто за призначенням пенсії не звертається вперше, тому відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки у 2025 році. Вказує про дискреційність повноважень пенсійного органу у частині виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 21.05.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 03.06.2025 суд задовольнив клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та залучив до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 27.08.2012 як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (працівник охорони здоров'я).
17.03.2025 позивач звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про переведення із пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповдіно до статті 26 Закону №1058-ІV.
На підставі поданої заяви ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком при страховому стажі роботи 32 роки 0 місяців 11 днів (індивідуальний коефіцієнт страхового стажу становить 0,3200). Розмір пенсії з 17.03.2025 становить 3323,00 грн.
На звернення представника позивача щодо питань пенсійного забезпечення ОСОБА_1 листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 17.04.2025 №6328-6701/Д-02/8-0800/25 повідомлено, що для проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2022-2024 роки), правові підстави відсутні, оскільки дана норма застосовується лише під час призначення пенсії вперше. На теперішній час пенсію розраховано згідно з наданими документами та у відповідності до вимог діючого законодавства.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, позивач звернулася до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.
При цьому, відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П= Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, за загальним правилом при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
За пунктами 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Частина третя статті 45 №1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що частиною третьою статті 45 №1058-IV передбачено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону (у спірних правовідносинах - Закону №1788-XII), то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17 від 13.12.2018 у справі №185/860/17).
Суд звертає увагу, що у постановах від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17 та від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17 Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що 27.08.2012 позивачу була призначена пенсія за вислугу років згідно із пунктом «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (працівник охорони здоров'я), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач вперше звернулася 17.03.2025.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017), від 31.05.2019 у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017) та від 31.03.2020 у справі №348/1296/17.
При вирішенні адміністративної справи суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15), за якими у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону №1788-XII, з 01.01.2004 здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено положеннями Закону №1788-XII.
При цьому статтею 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина третя статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Таким чином, при зверненні із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше у березні 2025 року.
Відтак при обчисленні розміру пенсійної виплати пенсійний орган мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 31.07.2019 у справі №720/208/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, від 28.09.2022 у справі №184/886/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19.
Крім того, як свідчать матеріали справи при переведенні на пенсію за віком пенсійним органом було застосовано середній заробіток за 3 попередні роки (за 2014-2016 роки) 3764,40 грн, збільшений на коефіцієнт показник заробітної плати та відповідно було застосовано показник 8913,83 грн.
Верховний Суд у постанові від 08.04.2025 у справі №260/4303/24 зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, який становить 3764,40 грн) до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону № 1058-IV, абзацом 1 частини другої статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії слід зазначити наступне.
Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та за результатом її розгляду прийнято рішення.
Необхідно зазначити, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у цій справі є саме ГУ ПФУ у Івано-Франківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача та прийняв рішення про перерахунок пенсії з обчисленням її розміру показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
Натомість ГУ ПФУ в Запорізькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку відповідати за цим позовом. Водночас згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ в Запорізькій області повинно здійснювати позивачу виплату пенсії після її перерахунку. Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Запорізькій області є безпідставним та задоволенню не підлягають.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки та зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити позивачу з 17.03.2025 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією від 19.05.2025 № 0.0.4375927933.1 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке перевело позивача на інший вид пенсії.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 17.03.2025 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018; код ЄДРПОУ 20551088.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.07.2025.
Суддя К.В. Мінаєва