23 липня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1984/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України. Клопотання мотивоване тим, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 14 березня 2023 (з моменту звільнення зі служби) і мав би закінчитися 14 червня 2023 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Відтак, відлік строку звернення у даній справі розпочався з 01.07.2023 та закінчився 01.10.2023. Так, протягом всього цього періоду позивач мав право в межах строку оспорити дії чи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за спірні періоди. Проте, до суду з даним позовом представник позивача звернувся в березні 2025 року, тобто, пропустивши строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.
При розгляді даного клопотання суд виходить з наступного.
Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.2 ст.233 (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі № 990/156/23 виснувала про те, що норма ст.233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб'єкта приватного права. Положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.
Отже, з 19.07.2022 р. строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Предметом позовних вимог є протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення у заниженому розмірі з 26.02.2023 року по 14.03.2024 року грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт.
З долучених до позовної заяви додатків слідує, що позивача звільнено зі служби наказом від 12.03.2023 № 110-ОС, у зв'язку з чим з позивачем повинні були здійснити повний розрахунок щодо належних йому при звільненні сум.
Отже, до спірних правовідносин застосовується ч.2 ст.233 КЗпП України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Враховуючи, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 19.12.2024 та доданих особистих карток грошового забезпечення, а з позовною заявою останній звернувся 18.03.2025, тобто в тримісячний строк, строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Суд також вказує, що відповідачем не подано будь-яких доказів щодо повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні раніше, ніж 19.12.2024.
За таких обставин, суд приходить висновку, що у даній справі відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду, передбачені ст.240 КАС України. Відтак, клопотання відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 3, 121, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України. Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяМ.М. Луцович