23 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/6164/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області) від 05 лютого 2025 року №063350035392 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи в російській федерації згідно трудових договорів, здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії за віком з урахуванням довідки про заробітну плату №155 від 12 жовтня 2010 року, виданої ЗАТ «Момоблбудтрест №11», та довідок про заробітну плату №25/сп від 17 лютого 2021 року, №26/сп від 17 лютого 2021 року та №27/сп від 17 лютого 2021 року, виданих Федеральним державним підприємством «Державний трест «Артиквугілля» з дня звернення з заявою з 04 грудня 2024 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідач відмовив йому у призначенні пенсії за віком, оскільки не достатньо страхового стажу через не зарахування до такого періодів роботи на території Російської Федерації. Таку відмову позивач уважає протиправною, оскільки вихід Україною з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може позбавляти його права на призначення та отримання пенсії.
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
15 квітня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності згідно довідок, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж позивача становить 22 роки 11 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Ухвалою суду від 15 квітня 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залучення у справу співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено.
Ухвалою суду від 02 червня 2025 року призначено справу за позовом до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 10 червня 2025 року, продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та визнано обов'язковою явку в судове засідання представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
За результатами заслуховування пояснень сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, про що постановив протокольну ухвалу.
13 червня 2025 року до суду надійшли копії матеріалів всієї пенсійної справи позивача.
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки заявлені позивачем довідки, відрізняються від довідок, яким надана оцінка в оскаржуваному рішенні ГУ ПРФУ у Львівській області.
На виконання вимог ухвали суду, позивач подав заяву про усуненні недоліків позовної заяви, в якій просить зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи в російській федерації згідно трудових договорів, здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії за віком згідно з довідками, виданими Федеральним державним підприємством «Державний трест» Артиквугілля»: №25/сп від 17 лютого 2021 року (періоди роботи з квітня 2012 року по квітень 2013 року, з червня 2013 року по лютий 2014 року, з червня 2014 року по грудень 2014 року), №27/сп від 17 лютого 2021 року (періоди роботи з січня по березень 2018 року, з по вересня 2018 року по вересень 2019 року, з грудня 2019 року по грудень 2020 року), №29 від 18 лютого 2021 року, а також довідкою №155 від 12 жовтня 2010 року (період роботи у 2005 - 2009 роках), виданою ЗАТ «Мособлбудтрест №11».
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року продовжено розгляд справи.
Суд установив, що 29 січня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач повідомив позивача, що рішенням від 05 лютого 2025 року №063350035392 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
Також зауважив, що за поданими документами до страхового стажу не враховано період роботи на території російської федерації у 2005 - 2009 роках згідно довідки №155 від 12 жовтня 2010 року, і періоди роботи за січень 2021 року згідно довідки №19/сп від 17 лютого 2021 року, з січня по березень 2018 року, з вересня 2018 року по вересень 2019 року, з грудня 2019 року по грудень 2020 року згідно довідки №27/ сп від 17 лютого 2021 року, періоди роботи з квітня 2012 року по квітень 2013 року, з червня 2013 року по лютий 2014 року, з червня 2014 року по грудень 2014 року згідно довідки №25/сп від 17 лютого 2021 року, періоди роботи згідно довідки № 29/сп від 18 лютого 2021 року, оскільки з 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», згідно якого до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31 грудня 1991 року.
Уважаючи таке рішення ГУ ПФУ у Львівській області протиправним, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини 2 цієї правової норми, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком, визначені положеннями статті 26 Закону України №1058-ІV.
Згідно названої правової норми особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Також, частиною 4 статті 24 Закону України №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
13 березня 1992 року між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду, виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць такої угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Указана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17 розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.
Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці , на території якої вони проживають.
Відтак Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача на території російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття такого стажу.
Окрім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Оскільки позивач працював на території російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.
Суд також наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж незарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22.
Факт роботи позивача на території російської федерації у заявлені позивачем періоди підтверджується відповідними довідками.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наданими позивачем документами підтверджується трудовий стаж позивача, який підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Наведене, на переконання суду, обумовлює висновок про визнання протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком. При цьому суд зазначає, що такі дії виразились у прийнятті неправомірного рішення від 05 лютого 2025 року №063350035392.
Керуючись приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протриманим та скасування зазначеного рішення і зобов'язання зарахувати такий стаж до страхового.
Надаючи правову оцінку вимозі позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити пенсію за віком, суд зауважує на таке.
Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
При цьому, згідно частини 1 статті 58 указаного Закону Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
З огляду на приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), вирішення питання про призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням територіального органу Пенсійного фонду України. Такі ж висновки випливають й зі змісту наведених вище положень Закону України №1058-ІV.
Разом з тим, покладаючи на відповідача обов'язок повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про призначення пенсії останньому з урахуванням висновків суду, суд фактично втрутиться у дискрецію суб'єкта владних повноважень, позбавивши останнього альтернативних варіантів поведінки, на яких безпосередньо наголошувалося у судовому рішенні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права буде саме зобов'язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно з довідками, виданими Федеральним державним підприємством «Державний трест» Артиквугілля»: №25/сп від 17 лютого 2021 року (періоди роботи з квітня 2012 року по квітень 2013 року, з червня 2013 року по лютий 2014 року, з червня 2014 року по грудень 2014 року), №27/сп від 17 лютого 2021 року (періоди роботи з січня по березень 2018 року, з вересня 2018 року по вересень 2019 року, з грудня 2019 року по грудень 2020 року), №29 від 18 лютого 2021 року, а також довідкою №153 від 12 жовтня 2010 року (період роботи у 2005 - 2009 роках), виданою ЗАТ «Мособлбудтрест №11» та прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Суд зауважує та наголошує, що довідка від 12 жовтня 2010 року про період роботи у 2005 - 2009 роках, видана ЗАТ «Мособлбудтрест №11», має номер 153, а не 155 як зазначають позивач та відповідач, що підтверджується перекладом такої довідки на українську мову, який міститься у матеріалах судової та пенсійної справ, та, відповідно, її реквізитами.
При цьому, відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, що розглядається, суд установив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду такої заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Львівській області.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23.
Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вище наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.
Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05 лютого 2025 року №063350035392 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно з довідками, виданими Федеральним державним підприємством «Державний трест» Артиквугілля»: №25/сп від 17 лютого 2021 року (періоди роботи з квітня 2012 року по квітень 2013 року, з червня 2013 року по лютий 2014 року, з червня 2014 року по грудень 2014 року), №27/сп від 17 лютого 2021 року (періоди роботи з січня по березень 2018 року, з вересня 2018 року по вересень 2019 року, з грудня 2019 року по грудень 2020 року), №29 від 18 лютого 2021 року, а також довідкою №153 від 12 жовтня 2010 року (період роботи у 2005 - 2009 роках), виданою ЗАТ «Мособлбудтрест №11», та прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
23.07.25