23 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/7363/25
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Державної судової адміністрація України, третя особа: Житомирський районний суд Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати судівської винагороди ОСОБА_1 судді за період з листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судівської винагороди ОСОБА_1 судді за період з листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 судівської винагороди ОСОБА_1 судді за період з листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривень;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з листопада 2024 року по 13 грудня 2024 року, обчисливши її розмір з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов"язкових платежів.
Позов мотивовано тим, що всупереч вимогстатті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"(надалі- Закон № 1402-VIII) упродовж спірного періоду позивачці виплачувалась суддівська винагорода, обчислена виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році на рівні 3028,00 грн, що призвело до виплати суддівської винагороди, яка не відповідає, на переконання позивача, встановленому законом розміру. У своїх доводах позивачка наполягає на тому, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV), і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, позивачка вважає безпідставним зменшення у такий спосіб при розрахунку суддівської винагороди розрахункової величини, який має відповідати, як доводить позивачка, розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
Оскільки виплата суддівської винагороди здійснюється у межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, на забезпечення поновлення права на належну суддівську винагороду просить зобов'язати ДСА України виконати забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області відповідними бюджетними асигнуваннями й здійснити відповідні нарахування у порядку та розмірі, встановленому законом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти заявлених вимог акцентує на тому, що норма частини третьоїстатті 135 Закону № 1402-VIIIє бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, а тому слід враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Вважає нормативним доповненням до зазначеної статті положеннястатті 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (надалі Закон № 3460-ІХ), якою передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня відповідного року2102 гривні. Стверджує, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, нараховує суддівську винагороду в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у кошторисі на відповідний рік, а тому відповідач неуповноважений самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості виплачувати суддівську винагороду понад виділені бюджетні асигнування.
Відповідач - Державна судова адміністрація України позов не визнала. В обґрунтування своїх доводів зазначає про те, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону № 1402-VIII, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (надалі - БК України). При цьому відповідно до статті 148 Закону № 1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів). Наполягає на тому, що Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (надалі - Закон № 3460-ІХ) запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 грн. Таким чином, з прийняттям Закону № 3460-IX зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. У своїх доводах покликається на висновки Верховного Суду у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 820/1853/17, від 09 квітня 2020 року у справі № 826/12172/17 й Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 200/9195/19-а, наводячи доводи щодо правомірності незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, зазначаючи, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн. Водночас зазначає й про те, що розмір прожиткового мінімуму порівняно з 2023 роком не змінився, що доводить, як вважає відповідач, необґрунтованість тверджень щодо погіршення матеріального становища позивача. Наголошує, що застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року у розмірі 2102 грн, виконується відповідачем в силу вказівки у законі, ця норма є чинною, не конституційною не визнавалась та не скасовувалась, а тому є правомірним. Тому Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Законів № 3460-IX, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
У період з 30.06.2025 по 18.07.2025 (включно) головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Указом Президента України №762/2000 від 05 червня 2000 року "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Коростишівського районного суду Житомирської області строком на п'ять років.
Указом Президента України №225/2002 від 11 березня 2002 року "Про переведення суддів" позивача переведено на посаду судді Житомирського районного суду Житомирської області у межах п'ятирічного строку.
У подальшому на підставі постанови Указу Президента України № 2790-IV від 08 липня 2005 року позивача призначено суддею Житомирського районного суду Житомирської області безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2024 року позивача звільнено з посади судді у зв"язку поданням заяви про відставку.
Наказом голови Житомирського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2024 року позивача відраховано зі штату суд у зв"язку з виходом у відставку.
Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахункових листів за листопад - грудень 2024 року ОСОБА_1 нараховано суддівську винагороду, обчислену з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року, у розмірі 2102,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Своєю чергою, Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремим приписом Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Враховуючи те, що такі законодавчі положення є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області діяло на законних підставах.
У судовій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів була сформована усталена позиція, яка зводилась до того, що закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року (зокрема, але не виключно: у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін.).
У постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаних правових висновків Верховного Суду, й визначаючись у питанні наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", для розрахунку посадового окладу судді виходила з таких міркувань:
"Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 01 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.".
Відступаючи від правових висновків Верховного Суду викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, Велика Палата з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року зазначила про те, що з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 01 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
За наведеного правового регулювання та відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, враховуючи зміст та обсяг фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, нараховуючи позивачці суддівську винагороду упродовж спірного періоду виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн, - діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що доводить необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Виходячи з висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними оскаржуваних дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, то похідна позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями також не підлягає задоволенню.
За правилами статті 139 КАС Україниу суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат у цій справі.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23,м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 26278626), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа: Житомирський районний суд Житомирської області (вул. Покровська, 90, м. Житомир, код ЄДРПОУ 02896093) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
23.07.25