Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 липня 2025 року Справа№200/2478/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_2 ), відповідача 2: Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), відповідача 2: Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, лютому 2017 року, лютому 2018 року та підйомної допомоги у січні 2018 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у червні 2016 року, лютому 2017 року, лютому 2018 року та підйомної допомоги виплаченої у січні 2018 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», ураховуючи раніше виплачені суми.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Відповідно до витягу з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11 лютого 2025 року № 98-ос припинено (розірвано) контракт та виключено позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12 лютого 2025 року. З інформації відображеної в особистих картках грошового забезпечення вбачається, що в період з січня 2016 року до лютого 2018 року позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) (далі відповідач 1). Позивач вважає, що під час проходження військової служби відповідачем 1 з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату йому грошового забезпечення, оскільки з огляду на архівні відомості його особистих карток грошового забезпечення під час проходження військової служби у відповідача 1, йому проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема, у червні 2016 року у розмірі 4 839,75 грн, у лютому 2017 року у розмірі 4 839,75 грн, у лютому 2018 року у розмірі 4 850,75 грн - грошова допомога на оздоровлення та у січні 2018 року у розмірі 4 850,75 грн - підйомна допомога без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої у ці місяці у розмірі 2 903,85 грн, 2 903,85 грн, 2 910,45 грн та 2 910,45 грн відповідно, виплату якої було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» і така виплачувалась із січня 2016 року по лютий 2018 року щомісячно. Позивач закцентував свою увагу на тому, що з урахуванням правових висновків ухвалених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 дії відповідача 1 щодо не включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги є протиправними та порушують його майнові права на виплату грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву в якому зазначив наступне, що згідно наявних облікових даних позивач з 21 вересня 2015 року по 19 лютого 2024 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 та був виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19 лютого 2024 року № 174-ОС та вибув для подальшого проходження військової служби до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (далі відповідач 2), з 19 лютого 2024 року. Відповідач 1 зауважив, що підйомна допомога та грошова допомога на оздоровлення є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які розраховуються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення. Відповідач 1 звернув увагу на те, що делегуючи Кабінету Міністрів України визначати розміри грошового забезпечення, а Міністерству внутрішніх справ України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчислені окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 425, Інструкції № 558, Інструкції № 73 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги. Відповідач 1 закцентував свою увагу на тому, що у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 761/17387/17 суд касаційної інстанції, окрім іншого дійшов висновків, що історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень постанови КМУ №889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ та правилами Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців. Підсумовуючи наведене, відповідач 1 правомірно не включив додаткову грошову винагороду встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 до складу місячного грошового забезпечення позивача, при нарахуванні та виплаті йому грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, лютому 2017 року, лютому 2018 року та підйомної допомоги у січні 2018 року у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині перерахунку вказаних виплат. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідачем 2 були надані письмові пояснення по справі, в яких він зазначив наступне, що з аналізу позовних вимог вбачається відсутність будь яких вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військовою частиною НОМЕР_3 ). Відповідачем 2 не заперечується факт проходження військової служби позивачем саме в ОКПП, а також і факт виключення зі списків та всіх видів забезпечення саме з ОКПП, проте позивач оскаржує дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), оскільки саме ним, на переконання позивача, проведено неналежну виплату грошового забезпечення і саме за період проходження служби у відповідача 1. Незважаючи на положення п.293 Положення № 1115/2009 в ОКПП відсутні правові підстави проводити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого іншим органом, оскільки за оскаржуваний період згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України (що діяла під час виникнення спірних правовідносин) була затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425, який в свою чергу був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 р. за № 537/15228, грошове забезпечення позивачу виплачувалось за місцем його служби, у якому він перебував на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Разом з тим, при отриманні грошового атестату ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », жодної інформації про наявність заборгованості із виплати грошового забезпечення зазначено не було, а відповідно, в частині, що стосується ОКПП відсутній предмет спору, відповідно ОКПП не наділене повноваженнями щодо відновлення порушеного права позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Ухвалено вважати строк звернення з даним адміністративним позовом не пропущеним. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_3 ).
Про відкриття провадження у справі, учасники справи були повідомлені належним чином, відповідно до наявної реєстрації у них кабінету електронного суду, а саме: у представника позивача адвоката Каверіна С.М., відповідача 1 та відповідача 2 - про що свідчить відповідна відмітка та в графі «доставлено» зазначена дата 16.04.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 є громадянином України відповідно до паспорту громадянина України з електронним безконтактним носієм у формі ID картки № НОМЕР_5 виданим 25.01.2024 року, орган який видав 8018.
Позивач є учасником бойових дій відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_6 виданого Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 10.01.2024 року.
Відповідач 1: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ) ЄДРПОУ: НОМЕР_7 , в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач 2: Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ЄДРПОУ: НОМЕР_8 , в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
З наявної в матеріалах справи копії довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_2 від 10.04.2025 року №1914 судом встановлено, що позивач з 21.09.2015 по 19.02.2024 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 . Виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.02.2024 року №174-ОС та вибув для подальшого проходження служби до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України з 19.02.2024 року.
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 11.02.2025 року №98-ос позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та припинено (розірвано) контракт з 12 лютого 2025 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивач був звільнений наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.06.2018 року №348 у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2, частини , статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з 09 серпня 2018 року виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення (з котлового забезпечення з 09.08.2018 року), що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 09.08.2018 року №173.
Позивач звертаючись до суду з даним адміністративним позовом зазначив наступне: - «Із огляду на архівні відомості особистих карток грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині відповідача, Позивачу проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема, у червні 2016 року у розмірі 4 839,75 грн, у лютому 2017 року у розмірі 4 839,75 грн, у лютому 2018 року у розмірі 4 850,75 грн - грошова допомога на оздоровлення та у січні 2018 року у розмірі 4 850,75 грн - підйомна допомога без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди нарахованої у ці місяці у розмірі 2 903,85 грн, 2 903,85 грн, 2 910,45 грн та 2 910,45 грн відповідно, виплату якої було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» і така виплачувалась із січня 2016 року по лютий 2018 року щомісячно. З урахуванням правових висновків ухвалених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 дії Відповідача щодо не включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги є протиправними та порушують майнові права Позивача на виплату грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.».
Судом встановлено, що представником позивача - адвокатом Каверіним Сергієм Миколайовичем на адресу як відповідача 1 так і відповідача 2 були скеровані адвокатські запити в інтересах позивача щодо виплаченого та належного йому грошового забезпечення (адвокатські запити від 06.03.2025 року).
Відповідачами по справі були надані відповіді від 10.03.2025 року та від 13.03.2025 року відповідно.
Разом з наданими відповідями військовою частиною НОМЕР_2 та військовою частиною НОМЕР_3 в залежності від дати виключення та зарахування до списків особового складу, ними були надані копії особистих карток грошового забезпечення позивача за період проходження позивачем військової служби.
Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням заявлених позивачем його позовних вимог у межах спірних періодів, судом були дослідженні особисті картки грошового забезпечення, а також архівні відомості щодо виплаченого грошового забезпечення позивача у спірний період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року та встановлено наступне.
Допомога на оздоровлення отримана позивачем у червні 2016 року у розмірі - 4839,75 грн., до складу якої входить посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років; ОУС ризик життя; ВОВ З/НОПС; премія (особиста картка грошового забезпечення за 2016 рік).
Допомога на оздоровлення отримана позивачем у лютому 2017 року у розмірі - 4839,75 грн., до складу якої входить посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років; ОУС ризик життя; ВОВ З/НОПС; премія (особиста картка грошового забезпечення за 2017 рік).
Допомога на оздоровлення отримана позивачем у лютому 2018 року у розмірі - 4850,75 грн., до складу якої входить посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років; ОУС ризик життя; ВОВ З/НОПС; премія (особиста картка грошового забезпечення за 2018 рік).
Підйомна допомога отримана позивачем у січні 2018 року у розмірі - 4850,75 грн., до складу якої входить посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років; ОУС ризик життя; ВОВ З/НОПС; премія (особиста картка грошового забезпечення за 2018 рік).
Судом з наявних в матеріалах справи копій архівних відомостей грошового забезпечення позивача було встановлено, що йому за період з лютого 2016 по березень 2018 року виплачувалась грошова винагорода у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №889, зокрема й у наступних місяцях: червень 2016 - 2 903,85 грн.; лютий 2017 року - 2 903,85 грн.; січень 2018 року - 2 910,45 грн.; лютий 2018 року - 2 910,45 грн.
Отже, спірним питанням в зазначеній справі є нарахування та виплата позивачу допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги без врахування у їх складі щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 року № 661-IV (надалі Закон № 661-IV), відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ст. 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 9-1 Закону № 2011-XII, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Приписами ч. 1 ст. 10-1 та ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На момент існування спірних правовідносин порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), було визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі Інструкція № 425).
Пунктом 1.2. Інструкції № 425 установлено, що грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).
Відповідно до п.п. 3.7.1- 3.7.4. Інструкції № 425, військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу із запасу, та військовослужбовцям, прийнятим на військову службу за контрактом, допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадами, на які призначені.
Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно п. 4.8.2. Інструкції № 425, порядок та умови виплати додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цією Інструкцією, у тому числі для військовослужбовців розвідувального органу, визначається Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі Постанова № 889) була чинною з 02.10.2010 року по 01.03.2018 року.
Пунктом 1 Постанови № 889 було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (п/п 5).
Відповідно до п. 2 Постанови № 889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, Наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 № 73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за № 217/28347) затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 73).
Відповідно до п. 1 Інструкції № 73, вона визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Держприкордонслужбі, регіональних управліннях Держприкордонслужби, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Держприкордонслужби, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Згідно п. 2 Інструкції № 73, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: […] 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.
Пунктом 3 Інструкції № 73 установлено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Згідно п.п. 5, 6 Інструкції № 73, виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами (але не раніше дня видання наказу про призначення), і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних начальників (командирів)).
Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Водночас, згідно п. 8 Інструкції № 73, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Вирішуючи спірні правовідносини, керуючись приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне застосувати висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 року по справі № 520/8887/2020, згідно яких зі змісту постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер. При застосуванні підзаконних актів, яким є зазначена Інструкція слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Водночас, встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення в спірних правовідносинах мають бути застосовані приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови №899, а не Інструкції №73 щодо обмеження включення до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога.
Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі №820/5285/17, від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 5 грудня 2019 року у справі №295/5200/18, від 29 квітня 2020 року у справі №295/11615/17, від 19 жовтня 2020 року у справі №826/220517, від 9 листопада 2020 року у справі №822/511/18, від 30 квітня 2021 року у справі №620/561/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 520/5984/2020, від 08 лютого 2022 року у справі № 240/3926/20, від 20 січня 2022 року у справі №520/15971/2020, від 26 січня 2022 року у справі № 520/8887/2020.
Відтак, суд дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога.
Враховуючи на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців та постійно виплачувалась позивачу за період з 2016 по березень 2018 року, то відповідачем 1: НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби (військовою частиною НОМЕР_2 ) протиправно проведено розрахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки та підйомної допомоги за 2018 рік ОСОБА_1 , без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889.
Щодо належного відповідача в частині зобов'язання нарахування та виплати, оскільки позивач проходив військову службу спочатку у Військовій частині НОМЕР_2 з 21.09.2015 по 19.02.2024 року, а потім у Військовій частині НОМЕР_3 до 12 лютого 2025 року, з якої його було виключено зі списків особового складу, суд зазначає наступне.
Відповідно пункту 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Виходячи з текстуального аналізу цієї норми у органу Держприкордонслужби за останнім місцем служби військовослужбовця, у разі наявності спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, виникає обов'язок щодо виплати неоспорюваної суми, проте питання виплати оспорюваної суми Положенням про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, не врегульовано.
Відтак, питання щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди є предметом судового спору.
Поряд із цим, порушення прав позивача у спірних правовідносинах зумовлено діями саме відповідача 1 - НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_2 ), що встановлено судом під час розгляду цієї справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача 2: Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ) при звільненні позивача не могло виникнути обов'язку щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги позивачу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою КМУ № 899, які були нараховані та виплачені йому під час служби у відповідача 1: НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_2 ).
Відповідач 2 надаючи свої письмові пояснення зазначив: - «Незважаючи на положення пункту 293 Положення № 1115/2009 в ОКПП відсутні правові підстави проводити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого іншим органом, оскільки за оскаржуваний період згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України (що діяла під час виникнення спірних правовідносин) була затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425, який в свою чергу був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 р. за № 537/15228, грошове забезпечення Позивачу виплачувалось за місцем його служби, у якому він перебував на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Разом з тим, при отриманні грошового атестату ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », жодної інформації про наявність заборгованості із виплати грошового забезпечення зазначено не було, а відповідно, в частині, що стосується ОКПП відсутній предмет спору, відповідно ОКПП не наділене повноваженнями щодо відновлення порушеного права Позивача.».
Таким чином, обов'язок у відновленні порушеного права позивача на належне йому грошове забезпечення шляхом зобов'язання вчинити певні дії виникає саме у відповідача 1: НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_2 ).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, лютому 2017 року, лютому 2018 року та підйомної допомоги у січні 2018 року відповідно, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», та як похідна вимога, зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у червні 2016 року, лютому 2017 року, лютому 2018 року та підйомної допомоги виплаченої у січні 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи, що відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року позивача було звільнено від сплати судового збору, підстави для розподілу судового збору по цій справі відсутні.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до відповідача 1: НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), відповідача 2: Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії відповідача 1: НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошової допомоги на оздоровлення у червні 2016 року, лютому 2017 року, лютому 2018 року та підйомної допомоги у січні 2018 року відповідно, без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у червні 2016 року, лютому 2017 року, лютому 2018 року та підйомної допомоги виплаченої у січні 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше вже виплачених сум.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 липня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець