Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 липня 2025 року Справа№200/2186/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (юридична адреса: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулась із позовною заявою ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі-відповідач) в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за №163950032781 від 27.02.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 20.02.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її син мав медичні показання для визнання його дитиною інвалідом до досягнення 6-ти річного віку, що підтверджується висновком ЛКК та довідкою МСЕК, і на день звернення до пенсійного органу позивачка досягла необхідного віку та має стаж, який є достатнім для призначення пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але відповідач безпідставно відмовив їй у призначенні пенсії. Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на її думку, має право на пенсію.
31 березня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно із п.3 ч.1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до пункту 2.18 розділ ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок) визначено, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я.
У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності досягнення особою 18 - ти років (висновок про час настання інвалідності).
В наданих позивачкою документах відсутній висновок, що дитина мала медичні показники для визнання її особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Відтак, позовні вимоги, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.
Частиною 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Cуддя Зінченко О.В. перебував у щорічних відпустках згідно наказів ДОАС, тому розгляд справи вирішено 21 липня 2025 року, тобто у перший після них робочий день.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивачка, ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.09.1996.
Згідно із медичним висновком ЛКК Курахівської міської лікарні Мар'їнського району Донецької області від 07.04.2011 №6 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства в віці до 18 років, ОСОБА_2 визнаний дитиною інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку у зв'язку з вродженою аномалією нирок.
При подальшому переогляді ОСОБА_2 27.05.2015 року за висновком Дзержинської міжрайонної МСЕК комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико- соціальної експертизи» ОСОБА_2 з 18.08.2014 визнаний інвалідом з дитинства, встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково.
Позивачка перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації з 12.04.2011 року по 17.08.2014 року, отримувала державну соціальну допомогу особам з інвалідністю на утриманця ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про державну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю», що підтверджується копією довідки № 03/612 від 06.10.2023, наявною в матеріалах справи.
20.02.2025 позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до п. 3 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Головним управлінням ПФУ в Сумській області розглянуто заяву позивачки відповідно до принципу екстериторіальності та прийнято рішення №163950032781 від 27.02.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 20.02.2025 року.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).
Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 115 Закону № 1058-IVправо на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року, згідно з якою жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Отже, аналіз пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та частини першоїстатті 17 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XIIсвідчить про те, що право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства (осіб з інвалідністю з дитинства) до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, право на дострокову пенсію за віком мали матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2249-VIII від 19 грудня 2017 року, зокрема у текстіЗакону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21 березня 1991 року,Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" № 2109-III від 16 листопада 2000 року,Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-ІV від 06 жовтня 2005 року, слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі.
Визначення терміну "інвалід з дитинства" (особа з інвалідністю з дитинства) не міститься ні в Законі № 875-ХІІ, № 2249-VIII, а ні в Законі № 2109-III.
Водночас, за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317(далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.
Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Для призначення пенсії на підставіЗакону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В свою чергу відповідно до частини 1статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Відповідно достатті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» Кабінет Міністрів України постановою №917 від 21.11.2013, затвердив Положення про лікарсько-консультативну комісії (далі Положення №917).
Відповідно до пункту 3 Положення №917, лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Згідно з п. 2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі- Порядок №22-1), при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Відповідно до пункту 2.18 Порядку №22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.
У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Матеріалами справи підтверджується, що син позивачки - ОСОБА_2 , був визнаний дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, що підтверджується висновком ЛКК Курахівської міської лікарні Мар'їнського району Донецької області від 07.04.2011 №6 на дитину (підлітка)-інваліда з дитинства в віці до 18 років, ОСОБА_2 визнаний дитиною інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку у зв'язку з вродженою аномалією нирок.
Отже, наведені вище докази відповідають переліку, що визначений пункту 2.18 Порядку №22-1.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, оскільки відповідач не довів правомірність свого рішення, суд доходить до висновку щодо протиправності спірного рішення, та, як наслідок, його скасування.
Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.
Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо зарахування страхового та пільгового стажу для призначення або перерахунку пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення або переведення з одного виду пенсії на інший, самостійно зарахувати пільговий стаж для призначення пенсії, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
З огляду на наведене, в розглядуваному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 про призначення пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., відповідно до положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 807,47 грн., за рахунок його бюджетних асигнувань, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (юридична адреса: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за №163950032781 від 27.02.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (юридична адреса: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.02.2025 про призначення пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (юридична адреса: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 807,47 грн. (вісімсот сім гривень 47 копійок).
Повний текст рішення складено та підписано 21 липня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко