Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 липня 2025 року Справа№200/3113/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (юридична адреса: 79016, м. Львів, вулиця Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
01 травня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулась із позовною заявою ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-відповідач № 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-відповідач №2) в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 262540018738 від 02.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 19 лютого 2025 року, з урахуванням зарахованих до спеціального стажу періодів роботи.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачці відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В порушення законодавства, на думку позивачки, відповідачем не зараховано до спеціального страхового стажу певний період роботи. Позивачка стверджує, що набула право на призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІ, у редакції, що діє з урахуванням рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 року, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
06 травня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що стаж роботи, що дає право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону №1788, станом на 11.10.2017 року становив 25 років 04 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії. Право на пенсійну виплату згідно наданих документів відсутнє. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Частиною 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Cуддя ОСОБА_2 перебував у щорічних відпустках згідно наказів ДОАС, тому розгляд справи вирішено 21 липня 2025 року, тобто у перший після них робочий день.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивачка, ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 24.03.2025 про призначення пенсії за вислугу років та пакетом документів.
Постановою Пенсійного Фонду України від 16.12.2020 № 25-1 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
На підставі вказаної постанови, за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.04.2025 №262540018738 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років вік позивача 57 років 03 місяці 22 дні.
Страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 03 місяці 16 днів. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 25 років 04 місяці 11 днів.
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.10.1985 до пільгового стажу не зараховано період роботи фельдшером цеху №52 Константинівського ПО «Автоскло» з 01.11.1996 по 24.12.2001, оскільки дана організація не відноситься до медичних закладів.
Право на пенсійну виплату згідно наданих документів відсутнє.
У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.04.2025 №262540018738 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи за вислугу років.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058).
Частинами 1 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за N 1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно пункту 4.3 цього Порядку рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Пунктом 4.10 цього ж Порядку визначено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Суд зазначає, що одним зі спірних питань, що підлягає вирішенню в межах даної справи є питання зарахування до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугою років певного періоду роботи.
Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.10.1985 позивачка працювала фельдшером цеху №52 Константинівського ПО «Автоскло» з 01.11.1996 по 24.12.2001.
Відповідачем при розгляді поданих позивачем документів зауважень до записів трудової книжки позивача не висувалось, з чого можна зробити висновок, що вказані записи у трудовій книжці оформлені належним чином та мають необхідні реквізити. Тобто, вказані записи у повному обсязі підтверджують факт роботи позивача за спірний період.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 (далі Перелік).
Відповідно до абзацу 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 встановлено, що лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Розділом 2 Переліку встановлено, що до закладів охорони здоров'я відносяться: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Відповідно до примітки 2 цієї Постанови робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Переліком не передбачена необхідність підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу.
Приписами статей 3 та 16 "Основ законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року №2802-ХІІ визначено, що закладами охорони здоров'я є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Таким чином, виконувана робота позивачки фельдшер у період з 01.11.1996 по 24.12.2001 підлягає зарахуванню до стажу роботи, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до ст.52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Згідно з п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону до 01 квітня 2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VІІІ) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності з 01 квітня 2015 року.
Законом України від 24 грудня 2015 року за №911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі - Закон №911-VІІІ) у пункті "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років. Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, які визначають умови виходи на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами №213-VIII, №911-VIII.
За змістом п.2 Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами №213-VIII, №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, норма статті 55 Закону №1788-XII підлягає застосуванню з 04 червня 2019 року в редакції, яка діяла до змін внесених законами №213-VIII, №911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Разом з тим, Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (надалі по тексту також - Закон №2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Також Законом №2148-VIII абзац другий пункту 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV викладено в такій редакції: Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Отже, цією нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".
За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення з 04 червня 2019 року її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону №1788-XII в редакції яка діяла до змін, внесених законами №213-VIII, №911-VIII.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, оскільки відповідач не довів правомірність свого рішення, суд доходить до висновку щодо протиправності спірного рішення, та, як наслідок, його скасування.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.
Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо зарахування стажу для призначення пенсії.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно зарахувати стаж для призначення пенсії Закону України “Про пенсійне забезпечення», оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
З огляду на наведене, у розглядуваному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ , Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., відповідно до положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 807,47 грн., за рахунок його бюджетних асигнувань, що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (юридична адреса: 79016, м. Львів, вулиця Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 262540018738 від 02.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (юридична адреса: 79016, м. Львів, вулиця Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.03.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ , Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду..
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (юридична адреса: 79016, м. Львів, вулиця Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 807,47 грн. (вісімсот сім гривень 47 копійок).
Повний текст рішення складено та підписано 21 липня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко