Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2025 року Справа №200/5255/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 Місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 Юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 та просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати належної ОСОБА_1 додаткової винагороди за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у розмірі 73333.33 грн (сімдесят три тисячі триста тридцять три грн 33 коп) та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити належну для отримання суму додаткової винагороди.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати належної мені, ОСОБА_1 , додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення у розмірі 50 000 грн (п'ятдесят тисяч гривень гривень 00 коп.) та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити належну для отримання суму додаткової винагороди.
Згідно з п.3, 5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя установив, що цей спір стосується нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період проходження ним військової служби.
У ч.1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
У ч.2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 07.09.2023 у справі №620/1201/23, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 №1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На необхідність врахування цих висновків звернув увагу Верховний Суд у постановах від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23, від 03.10.2024 у справі №460/25662/23 та ін.
Водночас позивачем заявлені вимоги щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 29.05.2023 по 07.06.2023, з 22.06.2023 по 03.07.2023 та з 08.06.2023 по 22.06.2023, до яких слід застосовувати тримісячний строк звернення, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 №651).
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 у справі №160/759/23.
Разом з цим Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №200/5637/23 зазначив, що аналіз ст.233 КЗпП України у зіставленні з п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у ст.233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у ст.233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину якщо строк, встановлений у ст.233 КЗпП України, був "прив'язаний" до нього закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 12.09.2024 у справі №200/5637/23, в нормі п.1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України чітко передбачено продовження строків, установлених ст.233 цього Кодексу, саме на строк дії карантину і не визначено, що такі строки продовжуються або ж можуть бути продовжені на три місяці з дня припинення карантину.
Позивач з позовом до суду звернувся 14.07.2025 (відбиток на листі Укрпошта).
Тож позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, за період з 29.05.2023 по 07.06.2023, з 22.06.2023 по 03.07.2023 та з 08.06.2023 по 22.06.2023.
У ч.1 ст.121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивачем не надано заяви про поновлення строку звернення до суду.
У ч.6 ст.161 КАС України визначає, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.122, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 Місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 Юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску позивачем строку або інших доказів на підтвердження факту дотримання останнім такого строку.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В. Шинкарьова