22 липня 2025 року Справа № 160/14609/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Південно-Східного Міжрегіонального центру з надання правничої допомоги про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- скасувати Наказ № 58-нцас Південно-Східного міжрегіонального центру, про припинення надання правничої безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_1 від 05.09.2024;
- зобов'язати Південно-Східний міжрегіонатьний центр, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та Законом України ст. 19, ст.23 надати ОСОБА_1 безоплатну вторинну правову допомогу у вигляді представництва інтересів в суді з питання відшкодування моральної шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації;
- задовольнити вимоги щодо відшкодування завданої моральної шкоди Південно-Східним міжрегіональним центром з надання правничої допомоги, в розмірі 70 000 Євро (еквівалент у гривні на дату винесення рішення).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позовну заяву - залишено без руху.
Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- позовної заяви з належним чином засвідченими копіями доданих до неї документів;
- заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску;
- виправлену позовну заяву, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України;
- докази взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи у м. Дніпрі або Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
Надано позивачеві десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням інших причин його пропуску та докази на підтвердження їх поважності.
Зокрема, в ухвалі зазначено, що доводи позивача щодо обставин його обізнаності про порушення своїх прав судом також відхиляються, оскільки при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 року у справі №520/31098/23. Разом з цим, звертаючись до суду із позовною заявою у справах № 160/30280/24, №160/11834/25 щодо оскарження спірного наказу позивач знав про порушене право. Систематичне звернення позивача до суду щодо оскарження наказу № 58-нцас Південно-Східного міжрегіонального центру, про припинення надання правничої безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_1 від 05.09.2024 та повернення судом позовних заяв не є поважною причиною для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Позивачем на виконання ухвали від 02 липня 2025 року подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем як підставу пропуску строку звернення до суду, зазначено систематичне звернення до суду щодо оскарження наказу № 58-нцас Південно-Східного міжрегіонального центру з надання правничої допомоги. Крім цього, позивач зазначив, що не мав фінансової можливості звертатись до апеляційного суду для оскарження відмов у відкритті проваджень за позовами у справах № 160/30280/24, № 160/11834/25. Чисельні безперервні спроби подати позов в реаліях воєнного стану з 05.09.2024 по 15.07.2025 завдали позивачу очевидної фізичної та психологічної травми, стресу, тривоги, розчарування, почуття несправедливості, порушення життєвого ритму та реальної втрати можливості. Крім цього, позивач посилався на лікування ряду хронічних хвороб.
Суд, дослідивши матеріали справи та подану заяву, дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20, від 09 лютого 2022 року у справі №9901/473/21.
Так, доводи щодо систематичного звернення позивача до суду щодо оскарження наказу № 58-нцас Південно-Східного міжрегіонального центру з надання правничої допомоги про припинення надання правничої безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_1 від 05.09.2024 та повернення судом позовних заяв не є поважною причиною для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Крім цього, вказані причини пропуску позивачем строку звернення досліджувались судом в ухвалі 02 липня 2025 року та були визнані неповажними.
Щодо посилання позивача на лікування ряду хронічних хвороб, суд наголошує, що обставини, підтверджені наданими доказами, а саме довідкою №153 від 08.07.2025 та консультаційним висновком спеціаліста від 24.06.2025, виникли після звернення до суду у справі №160/14609/25 та не можуть бути підтвердженням об'єктивної неможливості позивача звернутися до суду з цим позовом за період з 06.03.2025 по 19.05.2025.
Крім цього, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Позивачем не наведено у заяві про поновлення строку обставин, які виникли у зв'язку із введенням воєнного стану та об'єктивно перешкоджали реалізувати своє право у межах визначеного процесуального строку.
Таким чином, суд, оцінивши доводи позивача в обґрунтування підстав поновлення строку звернення до суду з даним позовом, дослідивши подані на усунення недоліків позовної заяви документи, дійшов висновку, що наведені у заяві позивача причини пропуску строку звернення до суду є неповажними.
Таким чином, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду суд відмовляє.
Приписами ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
За змістом ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 122, ст. 169, ст. 294, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна