про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
23 липня 2025 р. Справа № 120/9988/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіряючи відповідність позовної заяви вказаним вимогам, суд зазначає наступне.
Поняття "підсудність" розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України та визначається останнім як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статтей 25-30 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Отже, стаття 25 КАС України пов'язує підсудність справи за вибором позивача за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
Разом із тим, до матеріалів позовної заяви не додано жодних доказів, які б дали змогу перевірити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача та, як наслідок, підсудність даної справи саме Вінницькому окружному адміністративному суду.
З огляду на викладене, а також з метою недопущення порушення правил територіальної підсудності, позивачу слід надати докази на підтвердження його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Таким доказом може бути належним чином засвідчена копія паспорта позивача із відомостями щодо його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Також, частинами 3, 5 статті 161 КАС України регламентовано, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання, заява про звільнення від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року встановлено в розмірі 3028 гривні.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн.
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В змісті позовних вимог позивач просить:
- визнати бездіяльність Пенсійного фонду України протиправною, яка полягає у неналежному розгляді скарги від 25.05.2024 року, а також заяви від 27.01.2020 року;
- зобов'язати Пенсійний фонд України розглянути письмову заяву датовану 27.01.2020 року, а також скаргу від 25.05.2024 року та надати на неї обґрунтовану відповідь.
Отже, позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру дві з яких є похідними, відтак сума судового збору за звернення до суду з даним позовом становить 2422,40 грн.
Разом із тим, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано жодних доказів сплати судового збору.
Втім, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Визначаючись щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, звільнити від сплати судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
За приписами зазначених норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору.
На підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав звільнення його від сплати судового збору позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2023 року по березень 2025 року відповідно до яких інформація про доходи відсутня.
Водночас, із зазначеної інформації не зрозуміло за рахунок яких саме доходів існує позивач в період з січня 2023 року по березень 2025 року.
Варто зазначити, що факт відсутності офіційних доходів не є безперечним підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки позивач може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.
Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 року у справі № 9901/377/21.
При цьому слід звернути увагу на те, що як слідує із змісту позовної заяви, предмет даного позову пов'язаний із неналежним, на думку позивача, розгляду його звернення від 27.01.2020 щодо здійснення перерахунку його пенсії.
Із наведеного слідує, що позивач перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та є отримувачем пенсійних виплат.
Надана позивачем довідка від 06.01.2023 відповідних обставин не спростовує, адже лише засвідчує факти того, що станом на дату її видачі позивач не перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян №17 м. Тульчин ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Такими чином, заявнику у підтвердження важкого матеріального становища необхідно надати докази про наявність або відсутність доходу, зокрема: податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.
Відтак, оскільки позивачем не надано суду доказів його незадовільного майнового стану, в т.ч. з урахуванням усіх доходів отриманих у 2024 році, то суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наявних матеріалів.
З огляду на викладене, позивачу слід надати докази сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. чи/або надати додаткові докази на підтвердження його незадовільного майнового стану.
Окрім того, як уже було зазначено вище, предметом оскарження за даним позовом є бездіяльність Пенсійного фонду України протиправною, яка полягає у неналежному розгляді скарги від 25.05.2024 року, а також заяви від 27.01.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У змісті позовної заяви позивач зазначив, що на його поштову адресу 28.12.2024 року надійшла відповідь відповідача датована 28.06.2024 року.
При цьому, відповідну відповідь Пенсійного фонду України від 28.06.2024 року, як доказ, не долучено до матеріалів позовної заяви, чим порушено частину 4 статті 161 КАС України.
Крім того, з доданих позивачем до позовної заяви доказів неможливо встановити ані факт надсилання, ані факт отримання відповідачем заяви від 27.01.2020 року та скарги від 25.05.2024 року.
Отже, позивачу необхідно подати до суду належним чином засвідчені докази надсилання/отримання відповідачем заяви від 27.01.2020 року та скарги від 25.05.2024 року.
Окрім того, частинами 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, предметом оскарження у даній позовній заяві є протиправна бездіяльність Пенсійного фонду України, що, на думку позивача полягає у не неналежному розгляді його заяви від 27 січня 2020 року та скарги від 25 травня 2024 року.
Водночас питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Враховуючи наведене, право ОСОБА_1 звернутися до суду щодо оскарження бездіяльності, що полягає у неналежному розгляді його заяви від 27 січня 2020 року та скарги від 25 травня 2024 року, виникло в нього після закінчення встановленого Законом № 393/96-ВР строку розгляду звернення, тобто після закінчення сорока п'яти днів, і саме від цієї дати відраховується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача, який закінчився в березні 2020 року за заявою від 27 січня 2020 року та в січні 2025 року за скаргою від 25 травня 2024 року.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 9901/313/20.
Однак, до суду позивач звернувся 18.07.2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, не надавши при цьому заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:
- надання доказів на підтвердження місця проживання ОСОБА_1 , зареєстрованого у встановленому законом порядку;
- надання документу про сплату судового збору чи/або додаткових доказів на підтвердження незадовільного майнового стану;
- надання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку;
- надання належним чином засвідчених копій документів, на які позивач посилається у позовній заяві, як на докази в справі (відповідь Пенсійного фонду України від 28.06.2024 року);
- надання належним чином засвідчених доказів надсилання чи/або отримання відповідачем заяви від 27.01.2020 року та скарги від 25.05.2024 року;
Керуючись ст.ст. 18, 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду шляхом:
- надання доказів на підтвердження місця проживання ОСОБА_1 , зареєстрованого у встановленому законом порядку;
- надання документу про сплату судового збору чи/або додаткових доказів на підтвердження незадовільного майнового стану;
- надання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку;
- надання належним чином засвідчених копій документів, на які позивач посилається у позовній заяві, як на докази в справі (відповідь Пенсійного фонду України від 28.06.2024 року);
- надання належним чином засвідчених доказів надсилання чи/або отримання відповідачем заяви від 27.01.2020 року та скарги від 25.05.2024 року;
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна