31 серпня 2006 р.
№ 45/97
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Костенко Т.Ф.,
розглянула
касаційну скаргу
Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі Компанія)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
31.05.06
у справі
№ 45/97
господарського суду
міста Києва
за позовом
Компанії
до
дочірнього підприємства "Волочинський комбінат хлібопродуктів" (далі Комбінат),
дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торговий дім "Укрхлібпродукти" (далі Підприємство)
про
визнання договорів переведення боргу недійсними
В засіданні взяли участь представники
- позивача:
Стегній Л.М. (за дов. № 12-14/537 від 28.08.06);
- відповідачів:
Комбінату:
не з'явилися;
Підприємства:
Пічул В.Л. (за дов. б/н від 22.08.06).
Ухвалою від 17.07.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.04.04, касаційна скарга Компанії № 12-1-09/2192 від 16.06.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 31.08.06.
У зв'язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій відпустці, розпорядженням від 28.08.06 заступника голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 45/97 господарського суду міста Києва, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 31.08.06 колегією суддів у постійному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Жаботина Г.В., Костенко Т.Ф.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 31.08.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 31.08.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 27.02.06 господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.) в задоволені позовних вимог Компанії відмовлено повністю.
Постановою від 31.05.06 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Корсака В.А., судді -Авдеєва П.В., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу Компанії залишено без задоволення, а рішення від 27.02.06 господарського суду міста Києва без змін.
При винесенні рішення та постанови місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що до податкових відносин не застосовується цивільне законодавство, а Законом України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не встановлено можливості застосування норм цивільного законодавства у випадку порушення норм податкового законодавства, у зв'язку з чим недодержання сторонами під час укладення правочину вимог спеціального закону з питань оподаткування не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним з посиланням на норми Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 01.03.06 господарського суду міста Києва та постанову від 31.05.06 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених рішень судами було допущено порушення норм чинного законодавства, а саме: п.п. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок порушення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 203, 205, 520, 521 Цивільного кодексу України.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить постанову від 31.05.06 Київського апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу Компанії без задоволення.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну скаргу Компанії від Комбінату не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи та наданих сторонами доказів, 31.01.05 сторонами по справі було укладено договори переведення боргу № 8876 та № 8877 за умовами яких, Комбінат (первісний боржник) перевів на Компанію (нового боржника) борги перед Підприємством (кредитором) у розмірі 430 000,00 грн. за договором № 8876 та у розмірі 265 232,00 грн. за договором № 8877.
При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями на підставі витягу № 2156684 від 24.12.04 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та листа № 943/24 від 17.02.06 Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області встановлено, що з 24.12.04 всі активи Комбінату перебувають у податковій заставі.
Таким чином, судами встановлено, що спірні договори переведення боргу було укладено в період дії права податкової застави, без узгодження зазначених дій з податковим органом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що для вирішення питання щодо правомірності дій кредитора, перш за все необхідно з'ясувати, чи не суперечить уступка вимоги іншій особі закону (нормативному акту), що регулює конкретні взаємовідносини.
За змістом п.п. "б" п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 до Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Зокрема, такими операціями є операції що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що попередніми судовими інстанціями встановлено факт укладення договорів переведення боргу в період дії права податкової застави, без узгодження зазначених дій з податковим органом.
Проте, врахувавши, що підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною виключно вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України та зробивши висновок, що порушення стороною по договору Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо порядку його укладення не може бути підставою визнання такого договору недійсним, попередніми судовими інстанціями не було враховано положень ст. 215 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі, у зв'язку з чим вбачається, що судовими інстанціями було неповно досліджено обставини справи та не надано їм належної правової оцінки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України" № 12-1-09/2192 від 16.06.06 задовольнити.
Рішення від 27.02.06 господарського суду міста Києва та постанову від 31.05.06 Київського апеляційного господарського суду по справі № 45/97 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Жаботина
Т.Костенко