СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 758/1604/25
пр. № 2-а/759/158/25
23 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3906917 від 21.01.2025 року, винесеною поліцейським 1 взводу 4 роти 4 бат. полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капралом поліції Філіпенком Артемом Вячеславовичем, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. у зв'язку з тим, що нібито 21.01.2025 року за адресою: вул. Стеценка 12, в місті Києві, він, ОСОБА_1 , нібито керував транспортним засобом BMW 3201 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху.
Позивач вважає, що вищезазначена постанова не відповідає дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв зазначеного адміністративного правопорушення.
Так, ОСОБА_1 вважає, що розгляд справи був формальний, поліцейський лише заповнив оскаржувану постанову, а тому фактично розгляду справи, як це передбачено ст. 280 КУпАП, не відбулося. Вважає, що жодних доказів до позивача доведено не було і на той час не існувало.
На підставі викладеного просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3906917 від 21.01.2025 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження відносно нього.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року адміністративний позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
12 лютого 2025 року від представника позивача - адвоката Турчак М.В. надійшла заява про направлення справи за належною підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.
Матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 надійшли до Святошинського районного суду міста Києва 25 березня 2025 року за вхідним №20585.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15 квітня 2025 року представником Головного управління Національної поліції у м. Києві - Пустовітом Анатолієм разом із відзивом на позовну заяву подане клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, яке обґрунтоване тим, що уповноваженим органом для накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі є Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
На підставі викладеного представник просив суд запропонувати позивачу замінити неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві, на належного - Департамент патрульної поліції.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року постановлено запропонувати ОСОБА_1 у строк 3 (три) дні з моменту отримання даної ухвали висловити свою позицію щодо необхідності заміни відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві, на - Департамент патрульної поліції.
21 травня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва постановлено клопотання представника Головного управління Національної поліції у м. Києві - Пустовіта Анатолія про заміну неналежного відповідача на належного - залишити без задоволення.
26 травня 2025 року від представника позивача - адвоката Гончарова М.С. надійшли клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача на належного, які обґрунтовані тим, що коли ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, він не міг об'єктивно знати, чи може будь-який інший структурний підрозділ Національної поліції України бути відповідачем у справі.
У клопотанні про залучення до участі у справі співвідповідача представник позивача просив суд залучити до справи як співвідповідача Департамент патрульної поліції.
Прохальна частина клопотання про заміну неналежного відповідача на належного містила вимогу про заміну неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції у місті Києві на належного - Департамент патрульної поліції.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року постановлено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Михайла Сергійовича про залучення до участі у справі співвідповідача - залишити без задоволення. Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарова Михайла Сергійовича про заміну неналежного відповідача на належного - задовольнити. Замінити неналежного відповідача у справі - Головне управління Національної поліції у місті Києві на належного відповідача - Департамент патрульної поліції. Повідомлено, що після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
30 травня 2025 року представник позивача - адвокат Гончаров М.С. подав до суду позовну заяву ОСОБА_1 у новій редакції, враховуючи заміну відповідача по справі.
13 червня 2025 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Щур І.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначила, що твердження позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Представником відповідача вказано, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП. Водночас, позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги.
Також зазначено, що під час патрулювання Подільського району міста Києва - 21.01.2025 року екіпажем патрульної поліції «Рубін» було помічено транспортний засіб BMW 320I номерний знак НОМЕР_1 , водія було зупинено згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, Інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинки, та на підставі п. 2.4 (а) висунув законну вимогу водію пред'явити документи передбачені у п. 2.1 ПДР. Однак, при перевірці документів, було встановлено, що водій (Позивач) позбавлений права керування транспортним засобом терміном на 1 рік Подільським районним судом м. Києва від 24.06.2024 року, а отже Постанова про притягнення його до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є правомірною. Вище зазначене рішення, не оскаржувалось і не оскаржується наразі в Київському апеляційному суді.Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений Відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатом якого винесена оскаржувана Постанова.
На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити у задоволення позову у повному обсязі.
16 червня 2025 року від представника позивача - адвоката Гончарова М.С. за допомогою системи «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечив щодо доводів представника відповідача, викладених ним у відзиві на позовну заяву, та просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Учасники справи у судове засідання не викликалися, оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 21 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складно Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3906917.
У відповідності до зазначеної Постанови серії ЕНА №3906917: 21.01.2025 року о 15:33:30 в м. Київ, вул. Стеценка 12, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом BMW 320І, д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування рішенням Подільського районного суду 19769/41/11/4 від 13.08.2024 року терміном на 12 місяців, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
У відповідності до Постанови серії ЕНА №3906917 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 20 400,00 грн.
Позивач із постановою серії ЕНА №3906917 від 21.01.2025 року не погоджується та просить суд її скасувати, а провадження у справі закрити.
У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3906917 вбачається, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримав 21.01.2025 року особисто.
Позовну заяву ОСОБА_1 подав до Подільського районного суду міста Києва 31.01.2025 року, тобто у строк, встановлений ч. 2 ст. 268 КУпАП.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 52 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься, зокрема частина четверта статті 126 КУпАП.
Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, абзацом 2 пунктом 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і четвертою статті 126 поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3906917 від 21.01.2025 року встановлено, що 21 січня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування рішенням Подільського районного суду терміном на 12 місяців.
П. 2.1 (А) Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» встановлює, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, до відзиву на позову заяву представником відповідача було долучено Постанову Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року у справі № 758/7022/24 (провадження № 3/758/3258/24) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП.
Із постанови Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року у справі № 758/7022/24 встановлено, що 16.05.2024 о 13 год. 20 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 32Оi, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Івана Виговського, 15, у стані сп'яніння, а саме, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога за адресою м. Київ, вул. Відпочинку, буд. 18, що підтверджується висновком № 002495.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова суду від 24 червня 2024 року набрала законної сили 05.07.2024 року та в апеляційному порядку скасована не була.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Стороною відповідача надано докази, а саме постанову Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2024 року у справі № 758/7022/24, яка набрала законної сили 05.07.2024 року, з якої судом достеменно встановлено, що станом на 21.01.2025 року (дата вчинення адміністративного правопорушення у відповідності до Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3906917) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно був позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік.
Так, Постанова серії ЕНА №3906917 від 21.01.2025 року містить невірний номер та дату винесення постанови Подільським районним судом міста Києва про позбавлення ОСОБА_1 права керування.
Однак, суд враховує, що вказана технічна описка не спростовує факт того, що ОСОБА_1 21 січня 2025 року керував транспортним засобом BMW 320І, д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування рішенням Подільського районного суду терміном на 12 місяців.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.
Щодо факту керування транспортним засобом.
Суд зауважує, що при подачі адміністративного позову до Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 не зазначав про те, що заперечує факт керування транспортним засобом 21 січня 2025 року.
Навпаки, позовна заява містила твердження про те, що розгляд справи був формальний, оскільки все звелося до того, що поліцейський заповнив оскаржувану постанову, а тому фактично розгляду справи не відбулося.
Позовна заява не містила тверджень про те, що ОСОБА_1 заперечує й факт керування транспортним засобом.
Вже у позовній заяві у новій редакції, поданій представником позивача - адвокатом Гончаровим М.С. до суду 30.05.2025 року, з'явились твердження про те, що відсутня подія адміністративного правопорушення, оскільки відсутні належні і допустимі докази начебто керування ОСОБА_1 транспортним засобом у конкретну дату та за певною адресою.
При дослідженні оскаржуваної Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3906917, судом встановлено, що ОСОБА_1 не висловив жодних заперечень щодо факту вчинення адміністративного правопорушення, зокрема й керування транспортним засобом, не зазначив про це у оскаржуваній постанові.
Крім того, судом критично оцінюється те, що позовна заява у новій редакції містить нові доводи щодо справи, які не заявлено у первісному позові.
Суд не приймає доводи представника позивача щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП у зв'язку із відсутністю відеозапису із бодікамери поліцейського, зважаючи на наступне.
У відповідності до Постанови серії ЕНА №3906917 адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 21.01.2025 року.
Матеріали адміністративної справи надійшли до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю 25 березня 2025 року, що вбачається із штампу із вхідним номером.
Належний відповідач залучений до справи ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року.
Строк зберігання відео фіксації з бодікамери становить 30 днів (розділ VIII Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026).
Станом на дату залучення до справи належного відповідача - Департаменту патрульної поліції, строк зберігання відеозапису із бодікамери поліцейського вже сплив.
Таким чином, відповідач об'єктивно не може надати суду вказаний відеозапис для дослідження.
Інші доводи позивача не спростовують його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не наведено переконливих доводів та не надано належних та достатніх доказів, які б спростували його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 17, 33, 71, 86, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 липня 2025 року.
Суддя Н.О. Горбенко