Справа № 569/14570/25
1-кс/569/5524/25
17 липня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна,
Старший дізнавача сектору дізнання Рівненського районного управління ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_3 за погодженням із прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на посвідчення НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 , залишити посвідчення НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 , на зберіганні при матеріалах вказаного кримінального провадження, встановити заборону власнику чи будь-яким іншим особам користуватися посвідченням НОМЕР_1 виданим на ім'я ОСОБА_5 , до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання вказав, що в провадженні сектору дізнання Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025186010000649 від 12.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що до чергової частини Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення від працівника ТСЦ 5641, про те, що 12.07.2025 близько 11 год 38 хв., в м. Рівне по вул. Київській, 108 Б, на території ТСЦ 5641, звернувся ОСОБА_5 котрий надав посвідчення НОМЕР_1 видане на його ім'я з явними ознаками підробки.
12.07.2025 протоколом огляду місця події у ОСОБА_5 було вилучено посвідчення НОМЕР_1 видане на його ім'я з явними ознаками підробки.
Згідно постанови від 14.07.2025 посвідчення УБД №643711 видане на ім'я ОСОБА_5 , визнане речовим доказом по кримінальному провадженні.
Таким чином, посвідчення УБД №643711 видане на ім'я ОСОБА_5 , являється матеріальним об'єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди вчиненого злочину та відповідає вимогам речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України.
Враховуючи викладене, з метою збереження речових доказів та унеможливлення вчинення подальших дій, пов'язаних із розпорядженням посвідченням НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 , які можуть призвести до втрати чи пошкодження, знищення слідів вчинення кримінального правопорушення, необхідно накласти на них арешт.
Старший дізнавача сектору дізнання Рівненського районного управління ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_3 подав суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, просив задовольнити.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії не з'явились в судове засідання, слідчий суддя вважає за можливим розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно із ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Як убачається із п.7 ч. 2 ст.131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості є арешт майна.
Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи, що дізнавачем доведено, що на посвідчення НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 , залишити посвідчення НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 , відповідають критеріям визначеним ст.98, 167 КПК України, а не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна, у зв'язку з чим можуть настати наслідки, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 174, 175 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на посвідчення НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 , залишити посвідчення НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 , на зберіганні при матеріалах вказаного кримінального провадження, встановити заборону власнику чи будь-яким іншим особам користуватися посвідченням НОМЕР_1 виданим на ім'я ОСОБА_5 , до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_6